Повна версія

Головна arrow Медицина arrow Організаційні основи загальної практики сімейної медицини

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Передмова

Даний посібник дозволяє отримати певний обсяг знань з організації первинної медико-санітарної допомоги на принципах загальної практики – сімейної медицини.

Нашою метою було детально та поглиблено висвітлити основи організації роботи лікаря загальної практики – сімейного лікаря, допомогти студентам 6-х курсів медичних факультетів, організаторам охорони здоров'я та сімейним лікарям ознайомитись із різними аспектами в організації діяльності лікаря загальної практики – сімейного лікаря, включаючи питання контингенту обслуговування, особливо за принципом вільного вибору лікаря, ведення необхідної медичної документації, організації робочого часу тощо.

Посібник включає в себе ряд додатків, що містять нормативно-правові документи, які регулюють надання первинної медичної допомоги населенню в Україні, і особливо в пілотних регіонах. Структура посібника дозволяє спочатку отримати достатню кількість інформації з основних питань організації сімейної медицини, у тому числі в пілотних регіонах, потім закріпити знання, відповідаючи на контрольні тести.

Ознайомившись зі змістом посібника, що можемо з вами зробити зараз?

  • 1. Навчати населення. Доступна, високоякісна медична допомога, яку може надати сімейний лікар відповідно до його кваліфікації, є проблемою всього суспільства, а не лише обов'язком медичних працівників.
  • 2. Навчати один одного стосовно інновацій у первинній медико-санітарній допомозі. Таке навчання має визначити найкращий шлях для організації надання медичної допомоги групам населення з найменшими витратами та має базуватись на доказових наукових принципах.
  • 3. Надихати лікарів на усвідомлення того, що саме сімейний лікар є основною ланкою в наданні кваліфікованої доступної медичної допомоги на первинному рівні і саме він має стати головною фігурою перетворень у галузі.
  • 4. Боротися за те, щоб залучити найрозумніших студентів медичних вузів до сімейної медицини. Наші студенти повинні зрозуміти, що саме вони, а не хтось іншій, потрібні сьогодні суспільству, сім'ям, окремим людям.

Ми щиро віримо в диво одужання нашої медицини, а разом із нею і наших громадян. Ми також вдячні всім, хто розділяє з нами нашу віру в краще майбутнє української охорони здоров'я.

Присвячуємо нашому Вчителю, талановитому керівнику, завідувачу кафедри соціальної гігієни і організації охорони здоров'я Вінницького медичного інституту ім. М.І. Пирогова (1946-1982 рр.), великому діячу охорони здоров'я, автору багатьох наукових праць, у тому числі і монографії"Сільська лікарська дільниця", д.м.н., професору Леоніду Григоровичу ЛЄКАРЄВУ

Вступ

Цей посібник – результат пошукової роботи науковців Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова. В його основу покладені великі напрацювання Українського інституту стратегічних досліджень МОЗ України, Міністерства охорони здоров'я України, Східноєвропейського науково-практичного журналу громадського здоров'я, численні матеріали з'їздів сімейної медицини в Україні, особистий досвід роботи з організації сімейної медицини, в тому числі і за кордоном.

Сьогодні, на початку XXI століття, стан здоров'я населення в країнах колишнього Радянського Союзу набагато гірший, ніж у європейських країнах. За високими показниками захворюваності, інвалідності і смертності стоять страждання людей, цілих родин і держави загалом. Чому організація охорони здоров'я, яка була визнана експертами ВООЗ найкращою у світі наприкінці 80-х років минулого століття, в умовах ринку працювати неспроможна?

Відповідь ясна: радянську охорону здоров'я потрібно було адаптувати до ринкових умов ще 21 рік тому, коли наша країна вибрала інший, відмінний від соціалістичного, шлях розвитку.

Неадаптована до ринкових відносин соціалістична система не в змозі самостійно розвиватись. На це вказують багато видатних економістів, науковців, політиків і досвід роботи в цьому напрямку нашої держави. Не можна не враховувати і те, що на сьогодні зростають такі соціально-небезпечні хвороби, як серцево-судинні (їх ще називають вбивцями № 1 у XXI столітті), онкологічні (вбивці № 2 у XXI столітті), туберкульоз, цукровий діабет, СНІД та інші. Перевантаження сучасної системи охорони здоров'я стаціонарними ліжками, закладами охорони здоров'я (303), спеціалізованою і вузькоспеціалізованою медичною допомогою (123 вузькі спеціальності, у світі – 24) призводить до розпорошення коштів і нераціонального їх використання.

Все це уповільнює економічне зростання і збільшує і без того великий дефіцит бюджету на охорону здоров'я. Окрім цього, високі рівні захворюваності і смертності в Україні значною мірою спричинені відсутністю дієвої боротьби з такими факторами ризику, як паління, зловживання алкоголем, наркотиків, артеріальною гіпертензією і гіперхолестеринемією та ін.

В останні роки зростають темпи поширення інфекційних хвороб, туберкульозу.

Державне фінансування з кожним роком зменшується через затяжну економічну кризу. Зменшення обсягів фінансування закладів охорони здоров'я призводить до послаблення контролю й розмивання відповідальності. У результаті політичних змін в останні 20 років значно зменшилася кількість кваліфікованих, підготовлених кадрів керівників охорони здоров'я, насамперед найбільш професійних. Основними причинами втрати фахівців була і залишається низька зарплата, відсутність перспектив.

Окрім того, в останні 20 років доводилось вирішувати безліч соціальних проблем: це високі рівні корупції, слабкі соціальні структури, зростання безробіття й майнове розшарування. Усе це перешкоджало і перешкоджає здійсненню реформ в охороні здоров'я і негативно по- значується на соціальній охороні здоров'я в цілому.

Щоб спрямувати зусилля на оздоровчу роботу в державі, необхідний був час, який, на жаль, давно минув. Через це діяти необхідно швидко, рішуче й наполегливо. Світовий банк розробив основні принципи розвитку охорони здоров'я:

  • 1. Реформувати установи охорони здоров'я, в центр уваги поставити розвиток первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД) на засадах загальної практики – сімейної медицини (ЗПСМ).
  • 2. Усунути недоліки.

Вкрай важливо зберегти досягнення в галузі: боротьби з інфекційними захворюваннями, вакцинації, охорони здоров'я матері і дитини. Країни, що спромоглись зберегти життєздатні частини старої системи, легше перенесли зміни, ніж ті, де вона була цілком зруйнована.

  • 3. Фіксувати бюджет суспільної охорони здоров'я. Профілактична медицина, що діє на благо всього народу, повинна фінансуватись із державного бюджету.
  • 4. Кадрова політика.

Завдання реформ – утримати найбільш здібних і зацікавлених співробітників, підвищити ефективність підготовки кадрів, насамперед керівного складу.

Ми залишилися єдиною країною в Європі, що не визначилася до 2011 року з реформуванням охорони здоров'я.

За більш ніж 20 років ми так і не зробили вибору, яку систему (модель) – ринкову чи семашківську (тобто колишню радянську) – будуємо. Ми довго "зберігали колишню систему", яка не вписувалась у ринкові відносини.

Тому всі "реформаторські" спроби та зусилля залишилися в державі розрізненими та практично безрезультатними.

На сьогодні ресурси України вкрай виснажені, тому особливої актуальності набуває виваженість рішень, спрямованих на здійснення першого етапу реформ (Закон України № 3612-VI від 07.07.2011), створення центрів ПМСД, підготовку кадрів із питань організації сімейної медицини. Однак, як свідчить досвід України, особистий досвід, широке впровадження сімейної медицини (CM), незважаючи на постійну турботу МОЗ, стикається з низкою невирішених проблем на всіх рівнях організації медичної допомоги. Однак зроблено вже чимало на Вінниччині взагалі і в місті Вінниці зокрема (пілотний регіон із проведення реформування системи охорони здоров'я).

Значна кількість уміщених у посібнику матеріалів розкриває основні організаційні основи впровадження сімейної медицини. Посібник розрахований на лікарів первинного рівня, інтернів, які бажають навчатись за спеціальністю "загальна практика – сімейна медицина", студентів медичних вузів, керівників центрів ПМСД. Стане в пригоді всім, хто цікавиться розвитком сімейної медицини в Україні, в інших державах, дбає про своє власне здоров'я, здоров'я своїх близьких і рідних.

Если больному после разговора с врачом не становится легче, то это не врач.

В.М. Бехтерев

 
<<   ЗМІСТ   >>