Повна версія

Головна arrow Право arrow Електронний правочин у цивільному праві України

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Вчинення електронного правочину в сфері банківських відносин

Необхідність виживання в умовах жорсткої конкуренції в банківському секторі диктує банкам свої умови, особливо з огляду на зростання культури споживання фізичними та юридичними особами. Клієнтам банків уже недостатньо просто можливості отримати ту чи іншу послугу, на сьогодні найбільшу заінтересованість становлять час та якість надання таких послуг. У зв'язку із цим для клієнта не досить зручним є пошук найближчого відділення банківської установи і врахування розпорядку її роботи. У такій ситуації конкурентну перевагу отримують банки, які надають своїм клієнтам послугу з електронного (дистанційного) банківського обслуговування.

Зауважимо, що порівняно з європейськими країнами наш ринок банківських послуг значно відстає як у пропозиції таких послуг, так і в попиті на них. На нашу думку, це пов'язано із відсутністю культури користування сучасними технологіями та відсутністю освітніх програм, пов'язаних з цим. оскільки важко уявити, що літня людина, яка звикла спілкуватися з представниками банку тільки через касове віконце і максимум зрозуміла систему переведення в готівку грошей за допомогою банкомата, скористається системою відео- або. скажімо, Інтернет-банкінгу, всі зручності, які диктуються цими нововведеннями.

Незважаючи на те. що правовідносини, які виникають опосередковані засобами електронного зв'язку, останнім часом набувають все більшого поширення, визначеної законодавчо термінології стосовно електронних банківських послуг досі не існує, хоча така термінологія широко обговорюється на рівні наукових досліджень. Зокрема, базовий закон "Про банки і банківську діяльність" [183] не містить визначень "електронний банкінг". "Інтернет-банкінг" або "банківське обслуговування за допомогою Інтернету", В Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (196], приділено цілу главу виконанню банківських операцій дистанційно – "Розрахунки за допомогою систем дистанційного обслуговування", де зазначено, що оперативне ведення клієнтом своїх розрахунків у банку та обмін технологічною інформацією клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування. Лише Лист Департаменту платіжних систем Національного банку України "Про надання інформації про використання Інтернет-технологій клієнтами банків при здійсненні розрахунків" містить визначення програмного продукту Інтернет-банкінг [207]. Першим кроком до законодавчого регулювання електронного банкінгу було прийняття Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також Закону України "Про електронний цифровий підпис" [189].

Розглядаючи етимологію слова "банкінг" слід відмітити, що автори "Нового словника іншомовних слів" під словом банкінг розуміють фінансову операцію, що дає прибуток банку [167, с. 81], тобто фінансову операцію фінансової установи, зокрема банківської установи, де здійснюються грошові операції, операції із золотом, іноземною валютою та інші функції. І.Ф. Жданова термін banking тлумачить як "банківська справа", "банківські операції", а словосполучення branch banking – система банківських філій; chain banking – банківська мета, commercial banking – депозитна операція банку; free banking – безкоштовні банківські операції для постійних клієнтів; group banking – банківські групи; international banking – міжнародна банківська справа; investment banking – інвестиційна діяльність банків;

wholesale corporale hanking – банківське обслуговування корпорацій (112. с. 60]. У "Новому англійсько-українському словнику" термін hanking пояснено як "банківська справа" [65, с. 62]. Відсутнє пояснення банкінгу і у "Великому українсько-англійському словнику" [179, с. 26].

Відповідно до визначень, які найчастіше зустрічаються у сучасній літературі прикладного характеру, електронна банківська діяльність (електронний банкінг, е-банкінг, Інтернет-банкінг) розглядається як процес здійснення банківських операцій та надання банківських послуг з використанням автоматизованих систем, у тому числі електронними каналами зв'язку [174]. Це відносно новий спосіб здійснення банківських бізнес-процесів, суть якого полягає у проведенні трансакцій за допомогою електронних мереж [264].

У чинному законодавстві поняття "Інтернет-банкінг" не отримало належного закріплення. Вперше таке словосполучення можна зустріти в Методичних рекомендаціях НБУ "З питань розробки банками України програм з метою протидії легалізації (відмиванню) грошей, отриманих злочинним шляхом" [159], у п. 6 якого використовується термін "електронний банкінг". Під ним розуміється використання кредитних і/або дебеторських банківських платіжних карток для оплати (покупки) товарів (робіт, послуг) за допомогою мережі Інтернет. На нашу думку, таке визначення не є повним, охоплюючи лише окрему сферу використання банківських платіжних карток. Електронний банкінг є набагато ширшим поняттям.

Експерти ЮНКТАД (United Nations Conference on Trade and Development – Конференція ООН з торгівлі та розвитку) вважають, що Інтернет-банкінг є наданням банком роздрібних і комерційних банківських послуг фізичним та юридичним особам, включаючи здійснення банківських переказів, проведення платежів і розрахунків, прийом і видачу коштів, роботу з пластиковими картками та інше [11].

На думку Л. Ю. Одегової інтернет-банкінгом доцільно визначити цивільно-правові відносини банку і клієнта з приводу здійснення переказу, зберігання, обліку та здійснення інших банківських операцій з грошовими коштами – законним засобом платежу або електронними грошима, які здійснюються за допомогою комп'ютерно-технічних засобів і програмного забезпечення, інтегрованого в мережу Інтернет [171]. На наш погляд, звуження відносин у цій сфері до виключно цивільно-правових недоцільне, оскільки інтернет-банкінг стосується й фінансових, адміністративних, а також господарських відносин, оскільки пов'язаний зі здійсненням контролю за діяльністю банків у цій сфері, а також застосуванням певних технологій і наданням самих банківських послуг.

Із зазначеного можна зробити висновок, що термін banking на сьогодні пояснюють як виконання банківських операцій, автоматизоване за допомогою таких новітніх технологій, як Інтернет, мобільний зв'язок тощо. Зважаючи на викладене, термін banking можна визначити як банківську операцію, що здійснюється в режимі реального часу та з використанням Інтернету, мобільного телефонного та інших видів електронного зв'язку, із надання роздрібних і комерційних банківських послуг фізичним та юридичним особам, включаючи здійснення банківських переказів, проведення платежів і розрахунків, прийом і видачу коштів, роботу з пластиковими картками тощо.

Для підвищення ефективності обслуговування своїх клієнтів сучасні банки активно впроваджують такі системи дистанційного банківського обслуговування:

  • – комп'ютерний банкінг (РС-банкінг) – традиційна система "Клієнт-банк", яка здійснює доступ клієнта до автоматизованої системи банку за допомогою персонального комп'ютера на основі прямого з'єднання з банківською мережею з використанням модему та передбачає встановлення спеціального програмного забезпечення на комп'ютері клієнта;
  • – телефонний банкінг (телебанкінг) – система, яка надає платіжні та інформаційні послуги за допомогою автоматичних систем з використанням стаціонарного

кнопкового телефону, операторів телефонного обслуговування (call-центри), а також системи і засобів комп'ютеризованого телефонного зв'язку IVR (Interactive Voice Response – діалогова голосова відповідь);

  • – відеобанкінг – система, яка надає платіжні та інформаційні послуги за допомогою інтерактивних та мультимедійних технологій з використанням мобільного 3G зв'язку, з'єднання з банківською мережею з використанням модему за допомогою відеозв'язку, банкоматів (ATM);
  • – мобільний банкінг (м-банкінг) – система, яка дає можливість управляти банківським рахунком за допомогою портативного пристрою (наприклад, мобільного телефону) з використанням технологій безпровідного доступу: SMS (Small Message Service – служба коротких повідомлень) – SMS-банкінг або WAP (Wireless Application (Access) Protocol – протокол безпровідного доступу) – WAP-банкінг;
  • – e-mail-банкінг – система, що надає послуги інформаційного характеру (про залишок коштів на рахунку, щоденний рух коштів тощо);
  • – Інтернет-банкінг (е-банкінг) – система надання банківських послуг за допомогою всесвітньої мережі Інтернет, використання якої не вимагає від клієнта спеціального програмного забезпечення, а лише будь-якого комп'ютера, який має вихід в Інтернет;
  • – системи самообслуговування (банкомата, термінали).

Банки можуть надавати клієнтам усі види дистанційного обслуговування як окремо, так і одночасно в будь-якій комбінації [118]. Станом на 2013 рік надання дистанційних банківських послуг вже стало однією із фактичних вимог ринку для розвитку будь-якого банку, який претендує на найвищі позиції у рейтингу Асоціації українських банків (АУБ) [173].

Найпопулярнішим різновидом віддаленого банкінгу на сьогодні залишається обслуговування по телефону [277] – в силу поширеності та доступності телефонних терміналів. Операції відбуваються тут за допомогою тонового набору. Телебанкінг є поки найдосконалішою системою з точки зору мобільності. Додаткові можливості відкриває використання телефонів з дисплеєм (screen-phone). Разом із тим, на нашу думку, телебанкінг є найбільш недосконалим за рівнем безпеки, оскільки особа, яка володіє номером телефону та паролем відповідного рахунку чи відомостями кредитних карток, самостійно може скористатись послугами банку без відома власника.

Інтернет-банкінг є найбільш динамічним і передовим напрямком фінансових інтернет-рішень, оскільки дає можливість банку надавати, а клієнту – одержувати максимальний спектр банківських послуг. Класичний варіант інтернет-банкінгу включає повний набір послуг. Як правило, можна здійснювати будь-які безготівкові платежі, купувати й продавати валюту, оплачувати комунальні послуги, рахунки операторів стільникового та пейджингового зв'язку, контролювати поточний стан рахунку та операції по ньому за будь-який проміжок часу. Клієнту немає необхідності купувати та встановлювати програмне забезпечення. Достатньо отримати в банку ім'я з паролем для входу в систему й дискету з ключем для електронного підпису своїх розпоряджень або ж зареєструватись на відповідному сайті за допомогою мобільного телефону, через який буде проводитись ідентифікація особи. Проте подальшому поширенню інтернет-банкінгу заважають побоювання з приводу безпеки таких операцій. Оптимальним варіантом щодо безпеки, якості, швидкості та можливості ефективної роботи, на нашу думку, є відеобанкінг. По суті, це система інтерактивного спілкування клієнта з персоналом у банку (відеоконференція).

Також сучасні зарубіжні банки починають використовувати технологію VR (Virtual Reality) – віртуальної реальності і, насамперед, такий її різновид, як панорамну відеотехнологію, тобто створення на екрані звичайного персонального комп'ютера картини фотографічного трьохвимірного реалістичного високоякісного зображення [160, с. 23].

Іноді у віртуальних банках використовують двобічні інтерактивні відеосистеми для цілодобового обслуговування приватних вкладників (американські Huntington National Bank та Chase Manhatton Bank) [42]. Вони дають клієнтам можливість спілкуватися з представниками банку, бачити їх на екрані, чути їх голос у режимі реального часу. При цьому і співробітник банку бачить клієнта у цьому режимі. При використанні двобічної інтерактивної відеосистеми можна проводити практично будь-які банківські операції (наприклад, відкриття рахунків, перерахування вкладів та ін.).

У такому випадку окрім ідентифікації за відповідними ключами доступу і номерами картки відбувається ще й відповідна перевірка особи. Зазвичай для відеобанкінга використовуються пристрої, що називаються "кіосками" (kiosk). Це апарати з сенсорним екраном, що дають клієнту змогу отримати доступ до різної інформації, а також поспілкуватися зі службовцем у банку і провести з його допомогою будь-які операції. Ці пристрої часто поєднуються з банкоматами (ATM – automatic teller machine) або ж відбувається зв'язок із комп'ютера власника рахунку з комп'ютером представника банківської установи.

На даний момент Корпорація Citizens Financial Group (CFG) ввела в дію пілотний проект відеобанкінгу у чотирьох штатах США. Ця послуга доступна в 16 банківських відділеннях Citizens и Charter One і має попит, оскільки уможливлює пряме спілкування із працівником банку у зручний для клієнта час [66].

Важливим питанням при здійсненні банківських операцій за допомогою засобів дистанційного зв'язку залишається питання їх безпеки. Встановлення достовірності вказаних дій та особи, яка здійснює таку дію, повинно проводитися способом, що відповідає використовуваним засобам зв'язку. Під час телефонного та комп'ютерного зв'язку для перевірки джерела повідомлень часто застосовують процедури типу "дзвінок-відповідь" та перевірочні ключі. Деякі методи кодування дозволяють встановлювати справжність не тільки джерела повідомлення, але й його змісту. У найширше застосовуваній сучасній техніці (системи самообслуговування) використовується така процедура, коли справжність особи клієнта встановлюється шляхом введення в термінал особистого розпізнавального, тобто кодового, номера вкладника (PIN). Сьогодні проводяться експерименти із заміни особистого номера клієнта на динамічний аналіз підпису за допомогою ЕОМ, а також інші методи, засновані на характеристиці, властивій тільки цій конкретній особі (голос, зображення, відбитки пальців). Справжність транзакцій, які проводяться за допомогою телефонного банкінгу. може бути встановлена з використанням кодів, а банк платника може передзвонити платнику з метою перевірки джерела доручення, при використанні мобільного банкінгу застосовується система зворотніх sms із паролями для підтвердження операцій.

Однією із складових частин звичайних операцій сучасних систем телекомунікації є реєстрація лінії, якою було направлено запит. Ця інформація передається на термінал, що отримує запит. Тому особі, яка намагається незаконно скористатися системою телекомунікацій, довелося б не тільки підробити процедури підтвердження ідентичності, а й зробити це з використанням лінії, якою зазвичай користується правомочна особа.

Хоча встановлення автентичності в будь-якій формі виконує основні функції з виявлення джерела транзакції та визначення того, що така транзакція повинна бути здійснена, існує принципова різниця між підписом, виконаним від руки, і встановленням автентичності за допомогою електронних методів. Виконаний від руки підпис можна підробити настільки кваліфіковано, що цю підробку буде важко розпізнати, однак цей підпис може бути належним чином зроблений тільки конкретною особою. Тому, якщо підпис було підроблено, то він не має законної сили засобом встановлення автентичності, навіть якщо інші міркування можуть сприяти виникненню у правовій системі думки про те, що в деяких випадках нести відповідальність за наслідки повинна особа, чий підпис було підроблено, а не особа, яка сумлінно і без прояву недбалості прийняла підроблений підпис як справжній [247, с. 237].

Механічні способи виконання підпису на паперових документах і використовувані на сьогодні методи встановлення автентичності можуть бути засвідчені у відповідній формі особою, яка не мас на те повноважень, або особою, що перевищує свої повноваження. Якщо така особа мас у своему розпорядженні доступ до справжньої печатки, апаратури для перфорації, контрольного ключа, ключа кодування або пластикової картки і особового номера клієнта, то виконані з їх допомогою транзакції будуть ідентичні, виконаним за справжнім дозволом.

Різниця методів встановлення автентичності трансакції має певні правові наслідки у разі, коли банк виконує такі транзакції, завірені особою, яка не має на це повноважень. Відповідно, постає питання про розподіл збитків, що виникають у результаті таких незаконних дій. Однак не варто вважати виконаний від руки підпис особи, який вимагає зорового порівняння, надійнішим ніж встановлення відповідності за допомогою електронних методів. Електронні методи встановлення автентичності застосовуються з мінімальним рівнем витрат при трансакціях навіть самих найнезначніших сум. Більше того, добре розроблена система встановлення автентичності та неухильне проходження процедур, необхідних для забезпечення надійності системи, зводять до мінімуму ймовірність виконання трансакцій особами, які не мають на це повноважень.

Договори про електронне банківське обслуговування є договорами приєднання. Законодавче закріплення формування договірних відносин за приєднанням до пропонованих умов фактично виключає можливість виділення оферти й акцепту при укладенні договорів приєднання. Адже умови такого договору встановлені однією стороною у формулярах або інших стандартних формах. Інша сторона, приєднуючись до запропонованих умов, практично здійснює конкретні дії, спрямовані на виконання договору відповідно до запропонованих умов [283].

Враховуючи викладене, на нашу думку, можливість використання електронного банкінгу передбачає наявність специфічних умов правочинів, що укладаються з цією метою. Пунктами 2.3 та 2.4 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 [197] встановлений порядок ідентифікації фізичних та юридичних осіб при відкритті рахунків у банку. Пункт 11.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 містить відомості, обов'язкові для електронного розрахункового документа. Якщо банком надаються послуги електронного банківського обслуговування за дистанційним розпорядженням клієнта, переданим через Інтернет, банк має право витребувати від клієнта інформацію про його особу відповідно до ч. 5 ст. 64 Закону України "Про банки та банківську діяльність". Якщо клієнт не надасть запитувані документи й відомості або умисно подасть неправдиві відомості про себе, банк залишає дистанційне розпорядження без виконання, про що повідомляє клієнта.

З метою забезпечення процедури виконання клієнтом банку свого обов'язку щодо надання банку запитуваної інформації у договори, які укладаються банком з клієнтами про надання їм послуг електронного банківського обслуговування, доцільно включати норми щодо визначеного основного та додаткового каналу зворотного зв'язку банку з клієнтом і надання клієнтом банку з цією метою додаткової (альтернативної) адреси поштової скриньки клієнта в мережі Інтернет та/або номерів факсу чи телефону такого клієнта. Доцільно також передбачити обов'язок клієнта щоденно отримувати інформацію з визначених договором адрес для ділової комунікації з банком. Крім того, в договорах з клієнтами, що отримують послуги електронного банківського обслуговування, на нашу думку, банкам слід визначити терміни перевірки таких клієнтів з питань дотримання останніми вимог щодо захисту інформації та оброблення електронних розрахункових документів. Разом із тим у таких договорах має міститись також інформація про відповідальність банку про розповсюдження або втрату персональних даних клієнта, що може спричинити несанкціонований доступ до його рахунків.

Насамкінець необхідно зазначити, що в Україні поширення електронного банківського обслуговування відбувається досить повільно. Для підтримання та стимулювання високого рівня технологічного розвитку такого обслуговування, на наш погляд, необхідно надати поняттю "банкінг" законодавчої форми, прийнявши відповідний нормативно-правовий документ, який би регулював діяльність комерційних банків, що надають своїм клієнтам електронні банківські послуги.

 
<<   ЗМІСТ   >>