Мелодика

Кожна мова має в своєму арсеналі багато різних типів мелодики, більшість яких Визначається ситуацією мовлення. Проте основними типами мелодики вважаються три: 1) завершеності; 2) незавершеності; 3) питальна.

Визначальним для кожного типу є спосіб, у який здійснюється мелодійне оформлення висловлень.

Якщо висловлюється завершена думка, таке речення виражається з мелодикою, що наприкінці знижується й досягає найнижчого рівня. Це мелодика завершеності, характерна для розповідного речення.

Якщо мелодика упродовж усього речення тримається приблизно на однаковому рівні, це означає, що думка не завершена. Вона має бути або може бути завершена. Це мелодика незавершеності.

Якщо мелодика наприкінці речення різко піднімається вгору й досягає найвищого рівня, це питальна мелодика, характерна для питального речення (За Н. Тоцькою).

Функції мелодики

Мелодика виконує комунікативну й емоційну функції.

Комунікативна функція мелодики виявляється в тому, що вона служить засобом розрізнення й розпізнавання різноманітних синтаксичних структур. За допомогою мелодики (поряд з іншими засобами) розрізняються:

• • речення за метою висловлювання;
• • оформляються безсполучникові речення;
• • членуються речення на синтагми;
• • виділяються вставні слова та речення, звертання, вигуки, відокремлені члени речення;
• • передається однорідність.

Емоційна функція мелодики виявляється в тому, що вона передає стан мовця, а також ставлення мовця до повідомлюваного.

Пауза

Серед компонентів інтонації особливе місце відведено паузі, яка визначається як більш або менш тривала зупинка в мовленнєвому потоці. Як фізичне явище пауза є особливим, "порожнім" сегментом. Припинення фонації на певний (зазвичай досить довгий) проміжок часу з акустичного погляду трактується як падіння інтенсивності до нуля, з фізіологічного-як припинення роботи мовних органів, приведення їх до стану спокою ( Свєтозарова).

Функції паузи

Паузи використовуються як засіб смислового та емоційного виділення слова або синтагми. У зв'язку з цим розрізняють паузи логічні і психологічні. Найбільші паузи у кінці речень (вони позначаються знаком II), менші (позначаються знаком Г) - в кінці частин складного речення, а також усередині речення між синтагмами.

Паузи не завжди збігаються з розділовими знаками. Наприклад, у реченні Хотілося кудись кинутися, щось зробити - щось велике, дуже і гарне-гарне!.. (Б. Грінченко) після слова дуже пауза є, а розділового знака немає.

Між підметом і присудком завжди є невелика пауза, а розділові знаки, як правило, не ставляться. Немає паузи перед звертаннями, які стоять у кінці речення або всередині синтагми, хоч комами вони виділяються обов'язково. Наприклад:

Ото — мій шлях: повернення чи не... Ото - мій шлях: світ за очі. Єдине. Прости мені, кохана Батьківщино. О мате ре, не проклени мене! (В. Стус).

Менш виразні паузи бувають звичайно в кінці частин складного (складносурядного чи складнопідрядного) речення, а також усередині речення між синтагмами. У транскрипції така пауза позначається знаком [ | ].

Іноді від місця паузи в реченні залежить його зміст. Порівняйте, наприклад, такі речення: /X століття в історії Київської Русі / було переломним етапом// і / X століття / в історії Київської Русі було переломним етапом//

Паузи можуть використовуватися як засоби передавання: а) незакінченої, обірваної мови: Колись тут у вихідний сотні полтавчан побачив би, а тепер... (О. Гончар); б) хвилювання: Що це за життя, - скаржився один з них, - зараз тремти - цих бійся, ті прийдуть - тих бійся... (О. Гончар); в) несподіваного змістового переходу: Ще мить і... щасти вам! Вже приїхали (Ф. Мак і вчу к).

Логічні паузи, з одного боку, служать для того, щоб підкреслити перехід від однієї думки до іншої, а з другого — виконують, одночасно і фізіологічну функцію, даючи мовцеві можливість поповнити повітря в легенях.

Логічна пауза механічно формує такти, цілі фрази і тим самим допомагає з'ясувати їх смисл, психологічна ж дає життя думці, фразі і такту, намагаючись передати їх підтекст. Якщо без логічної паузи мовлення безграмотне, то без психологічної воно позбавлене Життя. На думку К. Станіславського, логічна пауза служить розуму, психологічна — почуттю.

Класифікація пауз

Залежно від способу отримання ефекту визначають такі типи пауз: темпоральні (з перервою у звучанні, або нульовою інтенсивністю) і нетемпоральні (паузи без перерви у звучанні). З урахуванням функцій паузи класифікують на асемантинні, або неінтонаційні і семантичні, або інтонаційні

Асемантичні поділяються на групи:

• • конститутивні (обумовлені особливостями мови);
• • ситуативні (які залежать від мовленнєвої ситуації);
• • індивідуальні, або фізіологічні, пов'язані з психофізіологічними особливостями людини, наприклад, з темпераментом, перебігом нейрофізіологічних процесів та ін.

Семантичні паузи поділяються на інтелектуальні (міжсинтагменні) й емотивні (обумовлені різкими змінами мелодики, темпу чи інтенсивності).

Компоненти інтонації: