Правопис закінчень

Закінчення наявне у змінюваних словах: іменниках, прикметниках, числівниках, займенниках і дієсловах.

Правопис закінчень іменників

Як відомо, іменники поділяються на чотири відміни, а перша і друга відміни поділяються ще на групи - тверду, м'яку й мішану. Іменники кожної відміни мають свої відмінкові закінчення.

І відміна

Примітка. В іменниках І відміни у Р., Д., М. відмінках пишемо закінчення Гу тих випадках, коли треба позначити останній кореневий звук [й] і закінчення [і]; наприклад -шиї - на шиї.

ІІ відміна

Примітка. Закінчення -а в Р. відмінку мають іменники з конкретним значенням, -у-з абстрактним значенням, збірні, а також зі значенням великого простору, назви річок, озер, гір, островів, областей; віддієслівні іменники. У деяких іменниках закінчення -а, -у залежить від наголосу: гурта—гурту, моста -мосту. У Д. відмінку можна вживати -у або -ові, якщо поряд кілька іменників чоловічого роду: товаришеві Іванову. Закінчення -ові переважає в назвах істот. Іменники з суфіксами -ів (-їв), -ов, -ев (-св), -ин, -їм (-ін) мають у Д. відмінку тільки закінчення -у: Києву, Федорову. У Зн. відмінку закінчення таке, як і в Н., мають назви предметів, а назви істот - таке, як у Р. відмінку.

ІІІ відміна

Примітка. В Ор. відмінку перед закінченням -ю подовжений приголосний передається двома буквами: маззю, віссю, тінню. Подовженими не бувають букви 6, п, в, м, ф, р, бо вони вимовляються перед звуком [й] твердо: кров'ю, матір 'ю, Об'ю.

IV відміна

Примітка. В іменниках 4 відміни у непрямих відмінках перед закінченням наявні суфікси -от-, -ят-, -єн-: теляти - теляті, качати — качаті, імені — іменем.

Множина

Примітки. 1.В іменниках, що мають у кінці основи суфікс -к або сонорний звук після голосного, з'являється вставний голосний [е] або [о], який передається на письмі буквою: ніжок, стаєнь, мітел.

• 2. У Р. відмінку зберігається подовжений звук, який передається двома буквами: вілл, ванн, тонн, кілець.
• 3. Поодинокі іменники жіночого роду мають у родовому відмінку множини закінчення -ей, перед яким не подовжується приголосний звук основи і пишеться одна буква: стаття - статей.

Примітки. 1. Окремі іменники в Н. відмінку мають закінчення -а та -и: вуса і вуси, рукава і рукави.

• 2. У Р. відмінку закінчення -їв пишеться при роздільній вимові: верхів "ів, подвір "ів.
• 3. При збігові двох приголосних з'являється вставний звук: відер, кілець.
• 4. В Ор. відмінку можуть бути паралельні написання: гостями і гістьми; конями й кіньми; чоботами і чобітьми.
• 5. Деякі іменники, що мають тільки форму множини, пишуться із закінченням -ми:

гусьми, курми, людьми, саньми.

Закінчення іменників у кличному відмінку однини

Закінчення -у мають:

• 1) іменники чоловічого роду твердої групи П відміни: синку, конику;
• 2) деякі іменники мішаної групи: товаришу, слухачу;
• 3) іншомовні імена з основою на г, к, х: Генріху, Еріку. Закінчення -ю мають:
• 1) іменники чоловічого роду м'якої групи П відміни: місяцю, секретарю;
• 2) іменники І відміни м'якої групи жіночого роду, доню, матусю.

Закінчення -е мають:

• 1) іменники II відміни твердої і м'якої груп: голубе, орле, молодче, хлопче;
• 2) іменники II відміни мішаної групи: школяре, повістяре, Довбуше;
• 3) іменники І відміни м'якої і мішаної груп: воле, душе.

Закінчення -є мають:

іменники І відміни м'якої групи: надіє, мріє. Закінчення -о мають:

іменники І відміни твердої групи: Миколо, сестро.

Примітка. Якщо звертання мас форму словосполучення, закінчення кличного відмінка можуть мати обидва слова або тільки одне: Петре Васильовичу, пане Дмитро.

Правопис прикметникових закінчень

У називному відмінку прикметники мають закінчення чш (для чоловічого роду), -а (для жіночого роду), -е (для середнього роду) у твердій групі. Відповідно у м'якій групі - ій(-їй), -я, -є.

У непрямих відмінках закінчення однакові, але в м'якій групі закінчення пишеться після знака м'якшення: синього - синьої. У тих прикметниках, які в кінці основи мають звук [й], голосний [і] передається разом із [й] буквою ї: безкраїй, а в родовому, давальному і місцевому пишуться такі самі закінчення, як і в твердій групі: безкрайого — безкрайому - на безкрайому.

Складні прикметники з другою частиною -лиццй (білолиций, круглолиций, рожеволиций) мають у непрямих відмінках перед закінченням то твердий, то м'який приголосний в однині: білолиций, білолицього, білолицьому, білолицього, білолицим, (на) білолицьому у множині в усіх відмінках виступає твердий приголосний: білолицих, білолицим, білолицих, білолицими, (на) білолицих.

Правопис закінчень порядкових числівників і займенників

Відмінкові закінчення порядкових числівників, присвійних, питально-відносних, означальних, неозначених і заперечних, які мають у кінці основи твердий приголосний, такі самі, як і в твердій групі прикметників. Числівник третій і займенник їхній мають закінчення, подібні до прикметників м'якої групи. Кількісний числівник один має закінчення, як прикметники твердої групи.

Правопис дієслівних закінчень

Серед дієслівних форм виділяються змінювані форми: особові, родові та іменна (дієприкметник).

Іменна форма (дієприкметник) своїми закінченнями збігається з прикметниками твердої групи.

Особові форми функціонують у теперішньому і в майбутньому часі, а також у наказовому способі.

Дійсний спосіб

Примітка. Якщо при зміні слів за особами наголос залишається на закінченні, то кореневий приголосний не пом'якшується. Якщо ж наголос переходить на закінчення, то приголосний кореня у першій особі однини та в третій особі множини перед голосним закінчення пом'якшується і відповідно це пом'якшення позначається буквою ю: борю -борють, шлю —шлють.

Примітка. Буквами я, ю, ї позначається кореневий звук [ й] разом із голосним закінчення: стою [стойу], стоїш [стойіш], стоять [стойат'].

Дієслова І та П дієвідмін у першій особі множини можуть мати скорочену форму закінчення: робимо і робим.

У складеній формі майбутнього часу особові закінчення має дієслово-зв'язка бути при незмінюваній формі інфінітива. У простій формі виступають особові закінчення, як у теперішньому часі.

Друга форма майбутнього часу дієслів недоконаного виду в сучасній українській мові має закінчення -му, -меш, -ме, -мемо, -мете, -муть.

Особові закінчення дієслів теперішнього часу

Особові закінчення дієслів недоконаного виду майбутнього часу

Правопис особових закінчень дієслів наказового способу