Синтаксис словосполучень

Погляди мовознавців на словосполучення як синтаксичну одиницю

У мовознавстві існували Й існують різні погляди на основну синтаксичну одиницю. Дехто з учених основною одиницею синтаксису вважав словосполучення, трактуючи речення як закінчені словосполучення (російські мовознавці Пилип Фортунатов (1848-1914), Михайло Петерсон (1885-1962), Олександр Пешков-ський (1878-1933)). Олексій Шахматов (1864-1920), розвиваючи погляди Олександра Потебні (1835-1891), встановив відмінність словосполучення від речення, якому властива предикативність. Віктор Виноградов (1895-1969), розмежовуючи предикативні й непредикативнІ словосполучення, зазначав: "Словосполучення тільки в складі речення і через речення входить у комунікативну систему категорій мови, засобів спілкування. Але воно належить так само, як і слово, і до сфери "номінативних" засобів мови, засобів позначення. Воно так само, як і слово, є будівельним матеріалом, який використовується в процесі мовного спілкування. Речення - витвір із цього матеріалу, яке містить повідомлення про дійсність".

У сучасному українському мовознавстві наявні три підходи до встановлення об'єкта словосполучення. О.Мельничук виокремлює підрядні і сурядні словосполучення, причому до підрядних відносить субстантивно-вербальні, компоненти яких пов'язані предикативним зв'язком: ліс шумить, дерево впало, роки пройшли; свято, що наближається. І. Вихованець за характером синтаксичного зв'язку виділяє два типи словосполучень - підрядні і сурядні.

Різновиди словосполучень

У мовознавстві існують різні погляди щодо сурядних словосполучень та сполук підмета й присудка. Загалом заведено не називати їх словосполученнями. Якої ви дотримуєтеся думки? Спробуйте зробити висновки на основі поданої таблиці.

Розгляньте таблицю підрядних і сурядних зв'язків між словами, зробіть висновки.

Поміркуйте, чи можна поєднання підмета й присудка вважати словосполученням?

Поєднання підмета і присудка сучасні мовознавці не вважають словосполученням, бо вони не перебувають між собою у підрядному зв'язку. Наприклад: Сад цвіте. Яблуня в цвіту - предикативне сполучення слів, що утворює речення.

За наявності предикативного зв'язку будь-яке сполучення слів є реченням, а не словосполученням. Словосполучення утворюються за певними схемами, властивими конкретній мові, а також вичленовується з речення. На відміну від словосполучення, речення інтонаційно оформлене, передає закінчену думку. Цих ознак не має словосполучення.

Словосполучення бувають двох основних різновидів:

• 1) підрядні словосполучення, які складаються щонайменше з двох повнозначних слів - синтаксично незалежного й синтаксично залежного. Обидва елементи таких словосполучень поєднані семантично й граматично підрядним зв'язком -узгодженням, керуванням або приляганням, наприклад: ясний "- день (узгодження), прохання -> учителя (керування), зовсім <- молодий (прилягання);
• 2) сурядні словосполучення, що утворюються з двох і більше однорідних членів речення, які синтаксично однофункціональні, бо виступають тими самими членами речення - або підметами, або присудками, або означенням і т. д., відповідають на однакове запитання й поєднані сурядним зв'язком, наприклад: А крила гояться, і я знов лечу до сонця, до щастя (В. Стефаник).

Підрядні словосполучення в реченні належать або тільки до групи підмета, або тільки до групи присудка: Мені осіння ніч короткою здається (Леся Українка). Бліде небо мигтить зірками до блакиті, що оповила степову далечінь (М. Коцюбинський).

Щодо сурядних поєднань слів, вони також мають відповідати усім вимогам, які ставляться до словосполучень, вичленованих з речення, ускладненого однорідними членами; слова в сурядному словосполученні характеризують пояснюване слово в одному плані сурядним зв'язком.

Увага! Якщо в мовознавстві існують різні погляди, ви маєте право підтримати один із них або, навпаки, висловити свої зауваження до кожного з них.