Повна версія

Головна arrow Товарознавство arrow Технологія виробництва молока і яловичини

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Оцінка екстер'єру великої рогатої худоби з використанням промірів

Мета заняття. Набути практичні навички правильно користуватися інструментами для вимірювання тварин, брати у них проміри і використовувати їх для оцінки і аналізу екстер'єру худоби.

Наочні приладдя та обладнання. Муляжі або скелет великої рогатої худоби; рисунки тварин і таблиці з позначеними і названими точками, в яких беруть проміри; мірна палиця, мірна стрічка і мірний циркуль; тварини навчальної ферми; робочі зошити; мікрокалькулятори.

Зміст теми і методика виконання завдання. Окомірна (пунктирна) і лінійна оцінка екстер'єру поряд з обліком продуктивності, безумовно, є одним із основних методів визначення якості тієї чи іншої тварини. Проте така оцінка (особливо якщо її проводять недосвідчені спеціалісти) може бути досить суб'єктивною.

Оцінка екстер'єру з використанням промірів дає можливість надати їй об'єктивності, Тобто, якщо при окомірній оцінці один експерт вважає дану стать довгою, а другий — нормальною, то при вимірюванні одержують досить точний показник, порівнюючи який із математичною величиною другого, однойменного проміру, взятого за еталон, мають єдину точну оцінку. Проміри вигідні ще й тому, що їх можна математично опрацювати. Але завжди слід пам'ятати, що проміри цінні лише в тому випадку, якщо їх можна порівняти, якщо вони однойменні і достатньо точні.

Для вимірювання тварин використовують: мірну палицю, мірну стрічку і мірний циркуль. Всі вони мають поділки в сантиметрах, а вимірювання можна проводити з точністю до половини сантиметра.

Мірна палиця складається з металевої трубки (футляра), на якій нанесена шкала із межами вимірювання від 2 до 94 см; рухомого квадратного стержня, на якому з трьох боків є шкали для вимірювання висоти, довжини і ширини; двох рейок — нижньої, що від'єднується, і верхньої відкидної, які в неробочому стані розміщені в канавці стержня та повзуна, який можна вільно переміщувати по металевій трубці палиці.

Щоб взяти проміри висоти у телят, необхідно витягнути з канавки нижню рейку, встановити її в отвір повзуна і в такому положенні закріпити гвинтом. Потім, ослабивши гвинт, що фіксує повзун, і переміщуючи його по футляру, беруть необхідні висотні проміри від 2 до 94 см.

Для взяття промірів висоти у дорослих тварин, витягують верхню відкидну рейку, фіксують її і, рухаючи стержень, беруть необхідні проміри. Результати читають на правому боці стержня (є напис "висота") в межах від 97 до 188 см.

Щоб взяти проміри довжини, повзун по футляру переміщують у крайнє нижнє положення і фіксують гвинтом. Рейку, що від'єднується, вставляють у повзун і закріплюють гвинтом, а відкидну фіксують на стержні і, переміщуючи його, беруть необхідні проміри довжини. Результати читають на лівому боці стержня (є напис "довжина") в межах від 94 до 184 см.

Для взяття промірів ширини, глибини і довжини (у телят) повзун на футлярі переміщують у крайнє верхнє положення і фіксують гвинтом. Рейку, що від'єднується, фіксують у отворі повзуна, а відкидну — на стержні палиці. Переміщуючи стержень, беруть необхідні проміри. Результати читають позаду стержня (є напис "ширина") в межах від 2 до 92 см.

Мірний циркуль має напівкруглі ніжки, кінці яких закінчуються кульками, і диск або дугу з нанесеними поділками. При вимірюванні пальці слід тримати на кульках, щоб була можливість регулювати ступінь дотику їх до тіла тварини.

Мірна стрічка являє собою кілька метрів (найкраще 3 або 5) поділеної на сантиметри тасьми, її використовують для визначення обхватів і деяких інших промірів. Інколи використовують металеві стрічки (рулетки), але вони із-за поганої гнучкості і шуму, який виникає при роботі з ними, менш практичні.

Перед початком вимірювання необхідно перевірити справність і точність приладів. Роблять це шляхом порівнювання показників палиці, стрічки і циркуля з показниками якогось досить точного і постійного мірного приладу. Для цього мірну палицю кладуть на горизонтальну площину, приводять у робочий стан (відкривають металеві рейки, висувають стержень, рухому рейку переміщують вниз до кінця), визначають фактичну віддаль між рейками і порівнюють з показниками палиці. Перевіряють також правильність кута між відкритими рейками і стержнем палиці, який має бути прямим. Для визначення точності мірного циркуля можна скористатися лінійкою, порівнюючи показники на лінійці з показниками шкали циркуля. Показники тасьми мірної стрічки порівнюють із аналогічними показниками металевої рулетки.

Вимірювати тварин треба вранці до годівлі або через 3—3,5 год після неї. Тварина повинна стояти на рівному майданчику і бути спокійною, незбу-дженою. Особливу увагу слід звертати на правильну поставу кінцівок: оглядаючи тварину ззаду, задні кінцівки повинні закривати передні і навпаки, збоку — кінцівки лівого боку повинні закривати кінцівки правого і навпаки. Голова ні високо піднята, ні низько опущена, а також не повернута вбік. Вимірювати тварину можна як з правого, так і з лівого боку. Щоб забезпечити порівнюваність промірів, необхідно однойменні проміри у різних тварин брати однаково і між одними і тими ж точками, а для цього їх можна заздалегідь позначити білою фарбою — на темних тваринах і чорною — на світлих.

Досить детальні вимірювання пов'язані із значними витратами часу і праці, а тому залежно від мети вимірювання кількість промірів може бути різною: від 5 —для запису в Державну книжку племінних тварин (ДКПТ), до 52 і більше — у наукових дослідженнях.

Під час вимірювання один студент тримає тварину, щоб вона правильно стояла, другий бере проміри, а третій записує їх значення у табл. 74 і допомагає брати складні (довжина тулуба, довжина третин, коса довжина тулуба) проміри. Кожний студент повинен оволодіти технікою взяття таких промірів (рис. 18):

Точки взяття основних промірів на тілі великої рогатої худоби

Рис. 18. Точки взяття основних промірів на тілі великої рогатої худоби

  • 1. Довжина голови (від потиличного гребеня до носо-губного дзеркала, циркулем) — ОР.
  • 2. Найбільша ширина лоба (в найбільш віддалених точках над орбітами очей, циркулем) — РХ.
  • 3. Висота в холці (віддаль від землі до вищої точки холки, мірною палицею) —АБ.
  • 4. Висота в спині (від заднього краю остистого відростка останнього спинного хребця до землі, мірною палицею) ЖЗ.
  • 5. Висота в попереку (від точки на дотичній до крайніх передніх виступів маклаків до землі, мірною палицею) — ВГ.
  • 6. Висота в крижах (від найвищої точки крижової кістки до землі, мірною палицею) — ДЄ.

Проміри великої рогатої худоби

з/п

Показники, що характеризують тварину і назва промірів

Кличка і ідентифікаційний номер тварини

1.

Порода

2.

Породність

3.

Стать

4.

Вік, років, місяців

5.

Вгодованість

6.

Довжина голови, см

26.

Довжина задньої третини тулуба, см

  • 7. Висота в сідничних горбах (від крайнього заднього виступу сідничного горба до землі, мірною палицею) — ПК.
  • 8. Глибина грудей (від холки до грудної кістки, по дотичній до задніх кутів лопаток, мірною палицею) — ЛМ.
  • 9. Коса довжина тулуба (від крайньої передньої точки виступу кістки плеча до крайнього заднього внутрішнього виступу сідничного горба, мірною палицею і стрічкою) — РП
  • 10. Коса довжина заду (від переднього виступу маклака до крайнього заднього виступу сідничного горба, циркулем) — ФП
  • 11. Ширина грудей за лопатками (по вертикалі, дотичній до задніх кутів лопаток, мірною палицею) — аб.
  • 12. Ширина заду в маклаках (циркулем) — вг.
  • 13. Ширина заду в сідничних горбах (в крайніх зовнішніх виступах сідничних горбів, циркулем)—де.
  • 14. Ширина заду в кульшових суглобах (циркулем) — хц.
  • 15. Ширина грудей в плечелопаткових суглобах (в найбільш віддалених точках плечелопаткових суглобів) — чщ.
  • 16. Обхват грудей за лопатками (по вертикалі, дотичній до крайніх задніх кутів лопаток, стрічкою) — ЛМ.
  • 17. Обхват п'ястка (в нижньому кінці верхньої третини, бажано вимірювати обидві кінцівки, стрічкою).
  • 18. Напівобхват заду (від крайнього переднього виступу колінного суглоба однієї кінцівки горизонтально під хвостом до такої ж точки на другій кінцівці, стрічкою).
  • 19. Довжина передньої третини тулуба (від вертикалі, дотичної до переднього краю кістки плеча до вертикалі, дотичної до задніх кутів лопаток, мірною палицею) — ОЛ.
  • 20. Довжина середньої третини тулуба (від вертикалі, дотичної до задніх кутів лопаток, до вертикалі, дотичної до передніх виступів маклаків, мірною палицею) — ЛВ.
  • 21. Довжина задньої третини тулуба (від дотичної до передніх виступів маклаків, до вертикалі, дотичної до крайніх задніх виступів сідничних горбів, мірною палицею) — ВП.

Слід завжди пам'ятати, що проміри тіла тварини як спосіб оцінки екстер'єру, дають уяву лише про розміри окремих статей, але не характеризують їх якість. І тому, щоб робити висновки про будову тіла худоби різних напрямів продуктивності, характеристики їх тільки за абсолютною величиною промірів недостатньо. Щоб точно оцінювати будову тіла тварин різного напряму продуктивності, статі і віку та з метою визначення пропорціональності будови, взаєморозвитку різних його частин, типу, розраховують індекси будови тіла, які є вираженим у відсотках співвідношенням взаємозв'язаних промірів.

Найбільш поширені індекси будови тіла наведені в таблиці 75.

  • 1. Індекс високоногості показує відносний розвиток кінцівок у висоту. У порід молочного напряму він більший, ніж у м'ясного. Для деяких порід він є "специфічним". Так, відносно великі показники цього індексу для симентальської породи є результатом впливу своєрідних природних умов її створення і штучного відбору.
  • 2. Індекс формату характеризує відносну довжину тварини порівняно з висотою. Тварини культурних м'ясних порід більш розтягнуті, ніж молочних. З віком він збільшується.
  • 3. Індекс перерослості показує відносний розвиток крижів у висоту порівняно з висотою в холці і характерний для молодих тварин. При несприятливих умовах вирощування після народження може залишитися і в дорослої худоби.
  • 4. Індекс костистості менший у м'ясних порід, ніж у молочних, оскільки при розведенні м'ясної худоби прагнуть одержати якомога більший вихід їстівних частин туші за рахунок зниження відсотка так званих відходів, у тому числі і кісток. З віком він збільшується.
  • 5. Індекс великоголовості вказує на відносний розвиток голови в довжину. Як правило, найдовша голова буває у худоби молочного напряму продуктивності (45%), дещо менша (37 %) у м'ясо-молочного і найкоротша (35%) — у м'ясного. З віком він збільшується і особливо в перший рік життя.
  • 6. Індекс збитості показує відносний розвиток маси тіла. Найбільша величина індексу у м'ясних порід (132), менша (121) — у м'ясо-молочних і найменша (118) — у молочних.
  • 7. Тазогрудний індекс характеризує відносний розвиток передньої третини порівняно із задньою. У сименталів цей індекс має найбільшу величину, що зумовлено менш вираженим статевим диморфізмом в межах породи. З віком зменшується, оскільки ширина в маклаках збільшується довший час, ніж ширина грудей за лопатками.
  • 8. Грудний індекс, як правило, більший у заводських (культурних) порід, ніж у примітивних. Він також більший у порід м'ясного напряму продуктивності, ніж у молочного. З віком змінюється мало.
  • 9. Індекс шилозадості в абсолютних величинах найбільший у культурних порід (до 69%), і найменший — у примітивних. З віком він зменшується, оскільки ширина в маклаках збільшується (росте) довше, ніж ширина в сідничних горбах.
  • 10. Індекс м'ясності характеризує розвиток м'ясних якостей у тварини. У м'ясних порід (герефорди, абердиноангуси) він найбільший — 87%, а у молочних (джерсеї) — найменший — 70%.

Слід пам'ятати, що величина того чи іншого індексу однаково залежить від величини обох промірів, тобто на показник індексу завжди будуть впливати як ділене, так і дільник. Отже, індекс, який виражає собою відсоткове співвідношення двох промірів, при характеристиці тварин повинен ув'язуватися із абсолютною величиною промірів.

Поряд із методом індексів одним із способів опрацювання і аналізу промірів є графічний метод — побудова екстер'єрного профілю. Наочність графічного методу є його основною перевагою перед методом індексів.

Екстер'єрний профіль дає графічне зображення ступеня різниці за промірами чи індексами даної тварини (групи) від стандарту. Оскільки в нашій країні стандартних промірів і індексів на породи великої рогатої худоби немає, то за стандартну величину можуть бути взяті: середні проміри тварин по породі, по групі кращих тварин породи, по заводській лінії, родині або ж проміри видатної тварини. Найчастіше за стандарт приймають середні проміри по породі і екстер'єрний профіль, що має вигляд ламаної лінії, показує усі відхилення у промірах конкретної тварини (групи) від стандарту.

При побудові графіка екстер'єрного профілю величину промірів (індексів) стандарту беруть за 100 % і зображають у вигляді прямої лінії. Величина відповідних промірів (індексів) тварин (груп), яких порівнюють із стандартом, виражається у відсотках від цього стандарту і відкладається на графіку. З'єднавши між собою точки таких відхилень, ми одержимо екстер'єрний профіль. Найкраще будувати екстер'єрний профіль за величиною відхилень даного проміру (індексу) від стандарту не у відсотках, а в частках середнього квадратичного відхилення (о — сигма), що дає можливість підійти до аналізу тварин за ступенем їх однотиповості.

Слід зазначити, що з допомогою екстер'єрного профілю визначають не властивості, які характеризують дану тварину (групу), а характер відмінностей даної тварини (групи) від якоїсь норми, стандарту.

Метод вивчення екстер'єру шляхом вимірювання, поряд з іншими засобами дає можливість оцінювати тварину більш об'єктивно і є дуже важливим і необхідним доповненням до методу окомірної (пунктирної) та лінійної оцінки, які є основними при вивченні екстер'єру і конституції великої рогатої худоби.

 
<<   ЗМІСТ   >>