Повна версія

Головна arrow Товарознавство arrow Технологія виробництва молока і яловичини

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Моделювання технологічного процесу вирощування і відгодівлі молодняку великої рогатої худоби та його економічна оцінка

Мета заняття. Опрацювати основні технологічні вимоги по організації процесу вирощування й відгодівлі молодняку з повним циклом. Набути практичні навички розроблення моделі, виконання робочих розрахунків і економічної оцінки технологічного процесу.

Наочні прилади та обладнання. Індивідуальні завдання (можна вихідні дані попереднього завдання) для розроблення моделі і проведення робочих розрахунків ферми з вирощування чи вирощування і відгодівлі молодняку худоби, ВНТП-АПК-01.05; робочі зошити; мікрокалькулятори чи ПЕОМ; довідники, каталоги і нормативні матеріали.

Зміст теми і методика виконання завдання. При вирішенні завдань збільшення виробництва та поліпшення якості яловичини на першому місці стоїть запровадження промислових технологій, оскільки воно базується на використанні прогресивних систем виробництва і приготування кормів, утримання і годівлі худоби, комплексній механізації та автоматизації технологічних операцій, розведенні високопродуктивних порід, чіткій регламентації усіх технологічних прийомів вирощування чи вирощування і відгодівлі тварин із суворим дотриманням послідовності проведення технологічних операцій впродовж усього періоду одержання продукції.

У даний час науковими установами України і світу удосконалюються існуючі і розробляються нові технології виробництва яловичини, але у кожному конкретному господарстві типовий технологічний процес буде мати свої особливості і тому необхідно вміти змоделювати його для конкретних умов.

Робочі розрахунки технологічного процесу якраз і передбачають його детальну розробку із визначенням потреби тварин, кормів та інших матеріальних засобів для забезпечення виробництва запланованого обсягу продукції.

Розглянемо це на конкретному прикладі виходячи з умов, що:

  • - Порода худоби — чорно-ряба.
  • - Кількість корів у господарстві (районі), голів — 425.
  • - Вихід телят від 100 корів, % — 88.
  • - Маса новонароджених бичків, кг — 29.
  • - Відсоток вибракування корів із стада за рік — 20.
  • - Відсоток введення нетелей (первісток) у стадо — 21.
  • - Маса бугайців в кінці періоду вирощування і відгодівлі, кг — 420.
  • - Тривалість періоду вирощування і відгодівлі, днів — 500.
  • - Спосіб утримання: при вирощуванні — безприв'язний. при відгодівлі — безприв'язний.
  • - Тип годівлі — силосно-сінажно концентратний.
  • - Природно-кліматична зона — полісся.
  • - Характер приростів за період вирощування і відгодівлі — змінюються відповідно до вікових періодів і фаз вирощування.
  • 1. Спочатку визначаємо розмір відгодівельного поголів'я, яке може надходити на ферму щорічно за залежністю:

де Бв — поголів'я бичків, яке має бути поставлено на ферму за рік, голів; Ор — загальна кількість корів і нетелей, що отеляться на фермі за рік, голів; к — коефіцієнт технологічності, вказує частку бичків, із тих що народилися, придатних для інтенсивного вирощування і відгодівлі (к = 0,9 - 0,97). Кількість отелень корів і нетелей (первісток) визначаємо за формулами (81, 82, 83) попереднього завдання (при виконанні даних розрахунків Ор можна взяти з попереднього завдання).

Кількість отелень на фермі за рік визначаємо із виразу:

де Ор — кількість отелень на фермі за рік, голів; Ок — кількість отелень одержаних на фермі за рік від корів, голів; Он — кількість отелень одержаних на фермі за рік від введених у стадо нетелей; Оп — кількість отелень одержаних на фермі за рік від первісток (за умов комплектування стада перевіреними за продуктивністю первістками).

Кількість отелень на фермі за рік від корів визначаємо із виразу:

де Ок — кількість корів, які можуть отелитися в стаді за рік, голів; Кф — кількість фуражних корів у стаді на початок року (періоду), голів; V — коефіцієнт, який показує скільки корів із врахуванням тих, що вибраковують, не слід включати в поголів'я, яке може отелитися у стаді за рік (табл. 150) або це вихід телят від 100 корів.

За умов комплектування ферми нетелями, кількість їх отелень дорівнюватиме поголів'ю нетелей, які будуть введені у стадо за рік. Кількість їх отелень визначаємо із виразу:

де Он — кількість отелень нетелей за рік; Кф — кількість корів у стаді на початок року (періоду), голів; кн — кількість нетелей що вводяться у стадо, %. Для нашого прикладу це буде дорівнювати:

Ок = 425 х 88/100 = 374 отелення. Он = 425 х 21/100 = 89 отелень.

Загальна кількість отелень на фермі складе:

Ор = 374 + 89 = 463 отелення.

У випадках, коли відомо, скільки бичків повинно бути поставлено на ферму за рік, розраховують кількість корів і нетелей (первісток), необхідних для одержання відгодівельного поголів'я, використовуючи залежність:

де Пк — поголів'я корів і нетелей (первісток), необхідне для одержання бичків, яких поставлять на вирощування і відгодівлю за рік, голів; кн — коефіцієнт нерівномірності отелень (визначається із матеріалів "Плану осіменіння і ..." відношенням найбільшої кількості отелень за місяць до найменшої або середньомісячної); Н — вихід телят від 100 голів маточного поголів'я, голів; кб — коефіцієнт народжуваності бичків (кб = 0,5 - 0,52); кХ — коефіцієнт технологічності, вказує частку бичків, із тих що народилися, придатних для інтенсивного вирощування і відгодівлі (кХ = 0,9 - 0,97).

Поголівя бичків яке може бути поставлено на ферму за рік складе:

Бв = 463/2 х 0,96 = 223 голови.

2. Знаючи загальну кількість бичків, що надійдуть на ферму за рік, визначаємо можливе їх щоденне надходження на ферму за залежністю:

Для нашого прикладу: Щн = 223/365 = 0,71 голів.

Особливістю даного технологічного процесу, як і процесу вирощування ремонтних телиць, є те, що секції (приміщення, станки, клітки) повинні працювати за принципом — "все зайнято — все пусто". Отже, тут розміром приміщення або окремої секції (станка, клітки) буде зумовлюватися ритм процесу, тобто г = Вс — розмір секції, яку формують за такт (технологічна секція).

3. Враховуючи зазначене, визначають такт роботи ферми за залежністю:

де Т — такт роботи ферми, діб; Вс — місткість приміщення або окремої його секції (станка, клітки), яка працюватиме як окрема технологічна одиниця (ритм роботи), голів; Щн — щоденне надходження бугайців на ферму, голів. Для нашого прикладу: Т = 7/0,7 = 10 діб.

Такт повинен бути цілим числом або максимально наближеним до нього. Крім того, враховуючи вимоги, щоб у секції були тварини, максимально близькі за фізіологічним розвитком, величина його не повинна перевищувати 15 діб.

4. Після цього визначаємо часові параметри виробничого циклу (табл. 181), тобто кількість технологічних періодів та їх тривалість у днях і тактах. Враховуючи вимогу, що тварини з одного виробничого періоду (фази, секції) у другий повинні переводитися синхронно, тривалість вирощування у кожному із них повинна бути кратна величині такту. Все це не означає, що тривалість вирощування у кожному виробничому періоді має бути однакова. Звичайно, наведені вікові параметри не є постійною сталою для будь-якого випадку, але постійно при визначенні їх кількості і тривалості необхідно враховувати фізіологічні зміни організму, особливо травлення, у тому чи іншому віці.

Часові параметри виробничого циклу

з/п

Періоди виробничого циклу

Орієнтовні межі, місяців

Вік тварин,

діб

Тривалість періодів

у добах

у тактах (Т=10)

1

Молочний

до 5-6

21-190

170

17

2

Молодняку першого періоду вирощування

до 10-11

191-310

120

12

3

Молодняку другого періоду вирощування

до 13-14

311-430

120

12

4

Відгодівля

до 16-18

431-520

90

9

Всього

-

-

500

50

5. Далі визначаємо кількість технологічних секцій у кожному періоді (цеху) за залежністю:

де Гі — кількість технологічних секцій (станків, кліток, приміщень) у кожному виробничому періоді; Дт — кількість діб вирощування у кожному виробничому періоді; Т — такт процесу, діб.

Для нашого прикладу це складе: Г1 = 170/10 =17 секцій; Г2 = 120/10 =12 секцій; Г3 = 120/10 =12 секцій; Г4 = 90/10 = 9 секцій.

6. Враховуючи, що кожна секція (приміщення) у виробничому періоді повинна працювати за принципом "все зайнято — все пусто", для її санації і ремонту необхідно мати вільний час у такті технологічного процесу або вільну секцію (станок, клітку, приміщення) для розміщення тварин, що надходять. Наукою і практикою доведено якщо такт становить 8 днів і більше — додаткових секцій (станків, кліток, приміщень) не потрібно тому, що за таку тривалість такту можна провести санацію і ремонт секції (станка, клітки, приміщення) та поставити нову технологічну групу бичків. У іншому випадку потребу цих секцій розраховують за залежністю:

де Кс — кількість санітарних секцій (станків, кліток, приміщень) необхідних для ферми; Дсі — кількість діб санітарного розриву у і-тому виробничому періоді; Ц — кількість виробничих періодів (фаз) вирощування і відгодівлі на фермі.

Найкращий варіант, коли у кожному цеху є одна вільна секція, тобто коли Дсі = Т. Хоча з економічної точки зору це головомісця, від яких не одержують прибуток. Для нашого розрахунку приймемо, що тривалість санітарного розриву дорівнює такту процесу:

Кс = 10 х 4/10 = 4 секції (станки, клітки, приміщення).

Тобто у кожному виробничому періоді постійно буде одна вільна секція (станок, клітка, приміщення).

7. Після цього визначаємо загальну кількість секцій у кожному виробничому періоді за залежністю:

де Кі — загальна кількість секцій (станків, кліток, приміщень) у і-тому виробничому періоді, штук; Гі — кількість технологічних секцій (станків, кліток, приміщень) у цьому ж і-тому виробничому періоді; Дсі — кількість діб санітарного розриву у і-тому виробничому періоді; Т — такт процесу, діб.

Для нашого прикладу: К1 = 17 + (10/10) = 18 секцій (станків, кліток, приміщень); К2 = 12 + (10/10) = 13 секцій (станків, кліток, приміщень); К3 = 12 + (10/10) = 13 секцій (станків, кліток, приміщень); К4 = 9 + (10/10) = 10 секцій (станків, кліток, приміщень).

8. Далі визначаємо кількість головомісць у груповій секції (станку, клітці, приміщенні) кожного наступного виробничого періоду вирощування, оскільки воно може зменшуватися на величину вибракування бичків. Для цього використовуємо залежність:

де МС1 — кількість головомісць у секції (станку, клітці, приміщенні) по закінченню і-го -1 періоду вирощування і переведенні у наступний період; Вс — місткість приміщення або окремої його секції (станка, клітки), яка працює як окрема технологічна одиниця; к — коефіцієнт збереження поголів'я по закінченні і-го періоду і переведенні у наступний період (за весь період вирощування і відгодівлі його значення може становити від 0,985 ... 0,97).

Для нашого прикладу візьмемо, що вибракування за весь виробничий цикл складе 3%, а по виробничих періодах: перший — 2%, другий — 0,5%, третій — 0,5% і четвертий — вибракувань не має. Тобто коефіцієнт збереження становитиме 0,97.

Мс1 = 7 х 0,98 = 7; МС2 = 7 х 0,975 = 7; Мс3 = 7 х 0,97 = 7; Мс4 = 7 х 0,97 = 7.

9. Кількість головомість, які необхідно мати в кожному виробничому періоді визначаємо із залежності:

де Мці — кількість головомісць, які необхідно мати в і-тому виробничому періоді;

— кількість головомісць у секції (станку, клітці, приміщенні) по закінченню і-го — 1 періоду вирощування і переведенні у наступний період; К — загальна кількість секцій (станків, кліток, приміщень) у і-тому виробничому періоді, штук.

Для нашого прикладу це матиме такий вигляд: Мц1 = 17 х 7 = 119 головомісць; Мц2 = 12 х 7 = 84 головомісця; Мц3 = 12 х 7 = 84 головомісця; Мц4 = 9 х 7 = 63 головомісця.

10. Загальну потребу головомісць для ферми визначаємо із залежності:

Для нашого прикладу: Мф = 119 + 84 + 84 + 63 = 350 головомісць.

11. Далі визначаємо фронт робіт по виробничих періодах ферми (табл. 182).

Загальну чисельність виробничої групи у кожному виробничому періоді визначають, перемноживши кількість тварин у технологічній групі (секції) (графа 4) на кількість технологічних груп (секцій) у виробничому періоді (графа 5).

12. Для визначення річної потреби в кормах, воді, підстилці і деяких інших розрахунків використовується значення середньорічного поголів'я по виробничих періодах ферми. Його визначають із залежності з точністю до десятих:

Пер, = (Пні + Пві) х Дпі/2 х 365, (118)

де Пер.і — середньорічна кількість тварин у і-му виробничому періоді вирощування чи відгодівлі, голів; ПНі — поголів'я тварин, яке надійде у виробничий період за рік, голів; ПВі — поголів'я, що вийде після вирощування із даного виробничого періоду за рік з урахуванням коефіцієнта збереження, голів.

Фронт робіт по виробничих періодах ферми

з/п

Періоди виробничого циклу

Вік тварин, діб

Кількість тварин у технологічній групі (секції), голів

Кількість технологічних груп (секцій) у періоді

Загальна чисельність виробничої групи, голів

1

2

3

4

5

6

1

Молочний

21-190

7

17

119

2

Молодняку першого

191-310

7

12

84

періоду вирощування

3

Молодняку другого періоду вирощування

311-430

7

12

84

4

Відгодівля

431-520

7

9

63

Всього

-

-

50

350

Для нашого прикладу це відповідно складе: Пср.1 = (223 + 218) х 170/ 730 = 102,7 голів; Пср.2 = (218 + 213) х 120/ 730 = 70,8 голів; Пср.3 = (213 + 206) х 120/ 730 = 68,9 голів; Пср.4 = (206 + 206) х 90/ 730 = 50,8 голів.

  • 13. Виконавши вказані розрахунки, складаємо графік переміщення поголів'я по виробничих періодах ферми, а також визначаємо кількість приміщень, необхідних для їх утримання (табл. 183). Визначаючи потребу в приміщеннях, обов'язково враховують величину секції та існуючі типові проекти приміщень для вирощування і відгодівлі худоби.
  • 14. Для подальших робочих розрахунків необхідно визначити інтенсивність вирощування і відгодівлі худоби. План росту тварин (табл. 184) розробляють, враховуючи породу, систему вирощування, тривалість виробничого циклу, можливі умови годівлі тощо.

Всі подальші розрахунки технологічного процесу, а саме: розробка циклограми роботи ферми; руху поголів'я і визначення структури стада для ферми; встановлення відповідно до інтенсивності вирощування норм годівлі (додатки П, Ф...Ю); поживності кормів, які використовують у розрахунках; орієнтовних схем годівлі та раціонів для виробничих груп на осінньо-зимовий і весняно-літній періоди; структури раціонів; добової потреби кормів по виробничих групах на осінньо-зимовий і весняно-літній періоди; загальної потреби кормів для всього поголів'я ферми на осінньо-зимовий і весняно-літній періоди; річного балансу кормів; потреби води, підстилки; вихід гною, виробничої програми роботи ферми; операційних і технологічної карти процесу виконуються відповідно до методики, викладеної при розрахунках процесу вирощування ремонтного молодняку, враховуючи специфічні особливості виробничих періодів даного процесу.

План вирощування і відгодівлі бугайців

План вирощування і відгодівлі бугайців

Примітка: Маса тіла бичків при постановці на вирощування становитиме 39 кг, із яких 29 кг — це середня маса новонароджених телят і 10 кг — це приріст за перші 20 днів життя телят (про-філакторний період) (0,5 кг х 20 днів).

 
<<   ЗМІСТ   >>