Кожна пташка свої пісні має (птахи)

Великий цикл повір'їв стосується життя птахів. Особливо виділяються спостереження щодо ластівки, зозулі, ворони (борона), сороки, сови (пугача), а також свійських птахів – півня та курки.

Ворон уважався птахом, що віщує смерть, коли сідає на дах чиєїсь хати, кидає камінчик. Відомий народний прокльон: "Щоб над ним (нею, тобою) ворони каркали!".

Роль домашнього оберега виконував півень. Виникнення повір'їв про птаха пояснюють тим, що він уособлює світло й вогонь, був провісником сонця та дня, ворогом нечистої сили. Люди вірили: якщо в обійсті не мати півня, то заведеться сатана. Виконував півень свою роль і під час дівочих ворожінь. Наприклад: ставили миску з водою і поруч насипали на купку зерна; пускали півня: якщо він спочатку кинеться на зерно – жених буде господарем, якщо ж до води – гіркий п'яниця...

Пугач, сова, з одного боку, – провісники смерті, зв'язані з потойбічним світом і нечистою силою, а з другого •– уособлення мудрості та знань. У казках про тварин та птахів сови – переважно мудрі та розважливі, а в повір'ях вони лиховісні. Крик сови – своєрідний символ нічної таємничості; Вважалося: якщо пугач (поховавкало, ховавкало, путь- кало) кричить на будинку, то хтось там помре; двір спустіє; когось викричить із хати; дівчина нагуляє дитину й т. ін. Ще з часів Київської Русі існує повір'я: якщо у вікно вдариться сова – невдовзі або дім згорить, або помре його господар. Як стверджують орнітологи, таке уявлення пов'язане із хатнім сичем. Марновірну людину лякає його крик "хававав", у якому недовго вчути й "поховав".

Микола Сумцов влучно відзначив, що в народу всі птахи – віщі: від могутнього орла й до маленького горобця, тихого голуба. Але особливо віщими є ворон, сова й зозуля. Про останню існує чимало повір'їв, легенд. Вона "кує літа", приносить добрі та печальні звістки. Кажуть: як вас зозуля закує перший раз із порожнім гаманцем, то цілий рік не будете мати грошей; кого зозуля закує голодним, то той буде цілий рік голодним; якщо закує зозуля на голий ліс – того року не буде врожаю. Образ зозулі – один із найпопулярніших у

народній пісенності та, як правило, пов'язаний з віщуванням скорботних новин – згадаймо балади, родинно-побутові, рекрутські пісні. А скільки легенд про зозулю-дівчину, зозулю-матір...

Птахи

Як прилетять весняні пташки, то холодів великих уже не буває. Якщо у вікно стукне пташка – хтось звістку принесе.

Після вилуплювання курчат, гусят чи каченят шкаралупи обов'язково треба позаносити в воду – річку чи ставок. Після цього буде добре вестися всіляка птиця в обійсті.

Якщо зимою птиці сідають на сніг і кричать – буде велика хуртовина.

Птахи в'ють гнізда на сонячному боці дерев – літо буде холодним.

Якщо птахи дзьобами пір'я очищають – буде великий вітер.

Ворона, ворон

Коли ворона кине з даху камінчик, то в тім будинку хтось умре.

Ворон кряче на нещастя, ворона – на дощ.

Чорт може набирати подоби ворона й так з'являється поміж люди.

Голуб

Де водяться голуби, там хата не горить.

Коли хочеш голубів плодити, візьми в церкві віника та й закинь на горище.

Горобець

Як горобець б'ється в шибку, то це прикмета, що буде в хаті чи в родині мрець чи якісь погані вісті.

Багато горобців гине в горобину ніч, що настає напередодні св. Семена й супроводжується дощем, громом і блис-

кавкою. Цієї ночі горобці збираються до лісу, де чорт міряє їх міркою; живими лишаються лише ті, що не вмістилися в мірку.

Гуси

Як летять дикі гуси, то підкидають угору трохи соломи і кажуть: "Гуси, гуси, нате вам на гніздо". Потім тую солому збирають із землі, роблять з неї гніздо для квочок; то квочка вилупить тоді стільки курчат, на скількох яйцях була підсипана, – жодного розбовтка не буде.

Не стукай, як сидить гуска на яйцях, бо позавмирають гусята.