Повна версія

Головна arrow Екологія arrow Транскордонні проблеми токсикології довкілля

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Токсичний ефект

Існує чимало чинників, що зумовлюють токсичний ефект. Ці чинники можна класифікувати так:

  • 1) тип токсичного чинника і форма його передачі;
  • 2) умови реакції організму на отрути;
  • 3) шлях потрапляння токсину;
  • 4) тип організму, що зазнав впливу токсину.

Примітка 4. Необхідно тут взяти до уваги стан накопичення цієї речовини, а також її транспортування до організму (носій). Разом ці два чинники зумовлюють шлях (або спосіб) потрапляння токсину до крові. Наприклад, вуглеводні, що транспортуються з повітряним пилом, дуже швидко потрапляють до крові через легені, натомість вуглеводи, що переносяться з їжею, до крові потрапляють значно повільніше (перешкода стінок кишечнику).

Примітка 5. Залежно від часу впливу ксенобіотику на організм, а також залежно від місця його дії можна говорити про:

  • – отримання гострого місцевого ушкодження, при якому певний орган зазнає ушкодження протягом відносно короткого часу (секунди, хвилини);
  • – тривалу місцеву дію, при якій обраний орган зазнає ушкодження протягом тривалого часу (роки);
  • – гостре загальне отруєння, коли токсин, що діє протягом короткого часу, проникає до крові, а потім впливає на важливий внутрішній орган;
  • – тривалу загальну дію, коли токсин впливає протягом тривалого часу.

Примітка 6. Токсин може потрапити до організму через дихальний апарат, органи травлення і через шкіру. Остання з цих можливостей, тобто потрапляння через шкіру (резорбтивно), є одним із найпоширеніших способів потрапляння – шкіра безпосередньо і постійно зазнає впливу з боку забрудненого навколишнього середовища (рис. 1.1).

Схема адсорбції речовин через шкіру

Рис. 1.1. Схема адсорбції речовин через шкіру

Токсичні речовини шляхом дифузії або через волосяні канали, чи через сальні і потові залози зовнішнього прошарку дістаються до епідермісу, який дихає і здійснює метаболічні процеси, а отже, зазнає впливу токсичних речовин, які діють на нього. Наступний прошарок шкіри, власне шкіра, має безпосередній контакт із лімфатичними і кровоносними судинами, що полегшує проникнення токсинів. Окрім часу реакції та товщини ороговілого прошарку, істотним чинником, який зумовлює проникнення токсину, є властивості цього токсину. Через ліпофільну шкіру легше проникають неполярні сполуки, складніше – полярні. Транспортування полярних сполук через ліпідні прошарки можуть полегшити ензими з групи пермеаз, які переносять гідрофільні частинки через неполярні прошарки. Стан накопичення у випадку газів і рідини полегшує транспортування токсинів. Гази і рідина використовують волосяні канали або залози, що для твердих тіл є дуже складним. Тверді токсини мають спочатку розчинитися в поті або жирі на поверхні шкіри.

Ротовим шляхом (перорально), тобто через органи травлення, потрапляють до організму ті забруднювачі навколишнього середовища, які знаходяться в їжі та в питній воді. Для того, щоб токсин було всмоктано із тракту травлення, треба щоб він зазнав сорбції до крові. Шлях сорбції токсичних речовин до крові через тракт травлення є дуже складним (рис. 1.2). Через ліпофільні клітини слизистої оболонки, що покриває стінки шлунку, токсини потрапляють до крові.

Схема шляху ксенобіотику в системі травлення

Рис. 1.2. Схема шляху ксенобіотику в системі травлення

Дуже кислий розчин pH (~ 1,0) полегшує метаболічні процеси токсинів, а їхні неполярні продукти дифундують через стінки шлунку.

У кишечнику, після зміни pH, слабкі основи, які в шлунку перебувають в іонній формі, змінюються в нейтральні частки, які є менш полярними і здатні до дифузії через стінки кишечнику. Токсичні речовини з шлунку і кишечнику через систему лімфатичних судин або через зворотну вену потрапляють до печінки. Тут під впливом ензимів відбуваються метаболічні реакції. їхні продукти є менш токсичними і якщо добре розчиняються у воді, то потрапляють до кровоносної системи, що рівнозначно розповсюдженню по всьому організму. Частина метаболітів зазнає фільтрації в нирках і усувається з організму. Метаболіти, що трудніше розчиняються під впливом холових кислот, які знаходяться в жовчі печінки, емульгують і разом із жовчю через дванадцятиперстну кишку знов потрапляють до кишечнику, звідки можуть бути видалені або входять до наступного циклу метаболічних процесів. Отже, залежно від властивостей токсину, швидкості транспортування, метаболічних процесів і швидкості видалення продуктів цих процесів диференційована частина ксенобіотиків залишається в організмі. Її кількість окреслює так званий параметр засвоєння ксенобіотику (р), що визначається як відношення концентрації цього токсину або його метаболіту в крові після ротового потрапляння до концентрації токсину, що потрапив внутрішньовенно:

р=Сротова / Свенозна

Наступним шляхом потрапляння токсинів є дихальний апарат (інгаляційний шлях). Пил, краплі туману, гази, що забруднюють атмосферу, одночасно з повітрям, яким ми дихаємо, потрапляють до легенів. Будова легенів – дуже розвинена поверхня альвеол – та їхня функція зумовлюють обмін кисню і діоксиду вуглецю між кров'ю і газами, що містяться в легенях, що робить їх дуже вразливими щодо адсорбції токсинів. Добре розчинні у воді забруднювачі (хлороводень, аміак) значною мірою розчиняються у носових і горлових виділеннях або також у бронхах, ушкоджуючи їх, і в незначній кількості потрапляють до крові. Великі часточки пилу можуть затримуватися на волосках у верхній частині дихального апарату, звідки під час чхання або кашлю потрапляють до тракту травлення. Таким чином, поліциклічні вуглеводні, що осіли на частинках сажі, потрапляють до легенів.

Про швидкість дифузії (D) через альвеоли свідчить розчинність цього газового забруднювача в крові (s), а також згідно із правилом Фіцка поверхня альвеол (А), а також різниця тисків часток газу в повітрі і в крові (ΔΡ). Отже, швидкість дифузії виражається формулою:

D = f(s, Α,ΔΡ)

Примітка 7. Оцінюючи токсичність, варто брати до уваги вік, стан здоров'я, опірність індивідуального організму, а також умови життя. Загальною залежністю є сильніший токсичний вплив стосовно дуже молодих організмів. Загальний поганий стан здоров'я також посилює дію ксенобіотиків. Особі, що живуть в добрих умовах навколишнього середовища, здорові, виявляють значну опірність токсинам.

 
<<   ЗМІСТ   >>