Токсичність ПАВ

Поліядерні ароматичні вуглеводні є групою сполук, які меншою або більшою мірою здійснюють канцерогенний і мутагенний вплив, їхній ракотворчий вплив підтверджено ще наприкінці XVIII ст. в осіб, які за родом своєї діяльності контактували з ПАВ. У табл. 3.7 подано інформацію про канцерогенну активність ПАВ, які найчастіше зустрічаються. Найсильніший ракотворчий вплив здійснює ВаР, далі – BbF, BjF, ВаА. Присутність цих сполук поряд з іншими підтверджено у смолі кам'яного вугілля, у саджі, у вихлопних газах автомобілів, у цигарковому димі. ПАВ в організмі спричиняють розблокування функцій кількох структурних генів. Унаслідок цього процесу в клітинах різних тканин з'являються цитолітичні рецептори. Організм тоді збільшує активність мікросомних ензимів (цитохром Р-450, цитохромна редуктаза), що полегшує біотрансформацію ПАВ. Наприклад, ВаР, який після ресорбції знаходиться в печінці, зазнає біотрансформації до епоксидних сполук, а далі – до гідрокси- похідних. Ці сполуки мають електрофільний характер, що уможливлює їхнє поєднання в нуклеофільних місцях з білками, або з ДНК, чи також з рибонуклеїновою кислотою (РНК). Білок, ДНК, РНК, поєднані з продуктом біотрансформації ПАВ, змінюють свої природні функції: реплікація, транскрипція і біосинтез білка відбуваються іншим чином, що призводить до мутагенного і канцерогенного впливу. Хімія вищенаведеного процесу не є цілком з'ясованою.

Міжнародне Агентство Досліджень Раку, окрім вже згадуваного бензо(а)пірену, у переліку речовин, ракотворча дія яких доведена на тваринах, наводить такі, як бензо(а)антрацен, бензо(b)флуорантен, бензо(і)флуорантен, бензо(к)флуорантен, дібензо(а,h)оксидин, дібен- зо(а,і)оксидин, дібензо(а,h)антрацен, дібензо(а,е)пірен.

Таблиця 3.7

Канцерогенність деяких ПАВ за Дж. Намеиініком [21]

Допустимі концентрації ПАВ

З огляду на загрозу, яку становлять ПАВ, їхній вміст в окремих елементах навколишнього середовища особливо обмежується. Згідно з нормами Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я і Європейської Господарчої Унії (ЄГУ) у питній воді береться до уваги сумарний вміст бензо(а)пірену, бензо(Ь)флуорантену, бензо(к)флуорантену, бензо(g,h,і)перилену, флуорантену та інден(1,2,3-с)пірену. Він не може перевищувати 200 нг/дм3, а у випадку ВаР – 10 нг/дм3. Польське законодавство у цьому випадку встановлює норми тільки для ВаР – допустимий вміст складає 15 нг/дм3. Більш повні обмеження забруднень ПАВ містять так звані голландські списки і норми Агенції охорони навколишнього середовища США (ЕРА) (табл. 3.8).

Таблиця 3.8

Допустимі концентрації деяких ПАВ