Повна версія

Головна arrow Екологія arrow Транскордонні проблеми токсикології довкілля

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Діоксини

Фізико-хімічні властивості

Розвиток методів аналітичної хімії, який спостерігається протягом останніх років, уможливлює аналіз речовин, що виступають у концентраціях 10-14 у складеній матриці, а також увиразнює проблему зараження навколишнього середовища діоксинами.

Назва діоксини охоплює дві групи сполук:

  • 1) поліхлордибензо-п-діоксини (ПХДД) (PCDD – англ, polychlorinated dibenzo-p-dioxin);
  • 2) поліхлордибензофурани (ПХДФ) (PCDF – англ, polychlorinated dibenzoluran) (рис. 4.3).

Формули дибензо-п-діоксину (а) і дибензофурану (Ь) із зазначеними восьма положеннями, в яких можуть знаходитися атоми хлору

Рис. 4.3. Формули дибензо-п-діоксину (а) і дибензофурану (Ь) із зазначеними восьма положеннями, в яких можуть знаходитися атоми хлору

Дибензодіоксини є типовими ароматичними ефірами, в молекулі яких бензольні кільця пов'язані двома кисневими мостиками. У групі ПХДД розрізняються 75 сполук , з-поміж ПХДФ – 135 конгенерів. Окрім поліхлорпохідних, серед них є також полібромпохідні.

Хлордіоксини є твердими речовинами, безбарвними, з температурою плавлення від 88 °С (у випадку двохпозиційного дибензодіоксину) до 330 °С (у випадку октохлордибензодіоксину). Сполуки з групи фуранів виявляють подібні фізичні властивості, як і типові діоксини. Усі діоксини нерозчинні у воді й органічних розчинниках, але є добре розчинними в жирах, що полегшує їхнє акумулювання в жировій тканині живих організмів. У свою чергу здатність адсорбуватися на часточках суспендованого пилу і водних суспензій сприяє їхній міграції у водному середовищі і в повітрі. Характерною рисою розгляданої групи сполук є дуже сильна міцність і опірність по відношенню до процесів біохімічної деградації. Деякі діоксини є такими міцними, що витримують нагрівання при температурі 1000 °С у присутності кисню. Вони зазнають деградації тільки під впливом ультрафіолетового випромінювання.

Найбільш відомим представником аналізованої групи є 2,3,7,8-тетрахлордибезо-п-діоксин, який позначається більш поширеною, порівняно з повного назвою, абревіатурою ТХДД (рис. 4.4).

Формула 2,3,7,8-тетрахлордибезо-р-діоксину

Рис. 4.4. Формула 2,3,7,8-тетрахлордибезо-р-діоксину

 
<<   ЗМІСТ   >>