Повна версія

Головна arrow Екологія arrow Транскордонні проблеми токсикології довкілля

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

НАФТОГАЗОПРОДУКТИ, НАФТОШЛАМИ

Основні види та джерела нафтових забруднень

Зараз вже не для кого не є таємницею той факт, що підприємства нафтової галузі за відповідних умов забруднюють навколишнє середовище значною кількістю шкідливих речовин різної токсикологічної значущості. Як забруднювачі, окрім природних вуглеводнів і продуктів їхньої переробки, також виступають каталізатори, інгібітори, поверхнево-активні речовини, луги та кислоти, речовини, які утворюються під час хімічного перетворення нафти і нафтопродуктів тощо. Розглянемо тільки деякі класи.

Виділяються такі основні забруднювачі атмосферного повітря від нафтових підприємств [30]:

  • • компоненти нафти і природного газу – вуглеводні, сірководень, діоксид вуглецю, меркаптанти, які виділяються до повітряного басейну під час видобування, переробки і транспортування;
  • • оксиди вуглецю, оксиди азоту, оксиди сірки, що утворюються під час експлуатації обладнання, яке використовує паливо;
  • • токсичні хімічні реагенти, які використовуються під час буріння, видобування, транспортування і на різних стадіях підготовки й переробки газу (бурові шлами, глинисті розчини, метанол, діетиленгліколь). Високонебезпечними (санітарний клас 2-й) отруйними компонентами природного газу є меркаптанти, оксиди азоту і сірководень; помірно небезпечними – метанол, діоксид сірки (санітарний клас 3-й); малонебезпечними (санітарний клас 4-й) – діоксид вуглецю, насичені вуглеводні. До 1-го класу (надзвичайно небезпечні) належать тетраетилсвинець, ртуть та інші метали нафти. Перше місце з-поміж найсильніших токсикантів-металів (після Pb і Hg) посідають ванадій і нікель.

Токсичність нафтогазопродуктів

За характером впливу на людину нафтопромислові отрути розподілено за групами:

  • нервові: важкі вуглеводні, сірководень, метанол, меркаптани, тетраетилсвинець;
  • подразнювальні: оксиди азоту, оксиди сірки; аміак;
  • кров'яні: монооксид вуглецю як такий, що викликає кисневе голодування;
  • задушливі: метан, пропан (небезпечні при раптових залпових витоках), азот, інертні гази (зменшують парціальний тиск кисню в повітрі). Людина гине при вмісті в атмосфері 16 % кисню і парціальному тиску його 118 мм рт. ст. від кисневої недостатності.

Токсичність нафтопродуктів і газів, що виділяються, визначається сполученням вуглеводнів, які входять до їхнього складу. Важкі бензини є більш токсичними порівняно з легкими, а токсичність суміші вуглеводнів є вищою по відношенню до токсичності її окремих компонентів. Зростає токсичність нафтопродуктів під час переробки сірчистої нафти; найбільш шкідливою є комбінація вуглеводнів і сірководню, виявляється вона скоріше, ніж при окремій їхній дії. Вплив на організм вуглеводнів у сполученні з H2S є різноманітним, насамперед страждає центральна нервова система, ушкоджується вищий центр нервової системи – мозок.

Вуглеводні впливають і на серцево-судинну систему, на гемолітичні показники крові (вміст гемоглобіну й еритроцитів), можливими є ушкодження печінки і порушення в роботі ендокринного апарату. Дія випарувань нафти залежить від її складу: нафта, яка є бідною на ароматичні вуглеводні, наближується до бензину. Випарування сирої нафти здійснюють вплив на шкіру, викликаючи дерматити й екземи.

Випарування бензину проникають до організму людини через дихальні шляхи або шлунково-дихальний тракт. В основі впливу бензину на організм перебуває його властивість розчиняти жири. Бензин ушкоджує центральну нервову систему і шкіряні покрови, може викликати гострі та хронічні отруєння, іноді з летальним кінцем. Бензин має достатньо виражений вплив на серцево-судинну систему і на процеси обміну. Відомо, що кора головного мозку, впливаючи на діяльність організму загалом, забезпечує процес пристосування до умов навколишнього середовища та взаємодію всіх органів чуття. Подразнення бензином нюхового аналізатора спричиняє збудження у корі головного мозку, яке втягує й центри зору і слуху. При гострому отруєнні бензином стан нагадує алкогольне сп'яніння. Гострі отруєння відбуваються при концентрації випарувань бензину в повітрі 0,005-0,010 мг/м3, при 0,040 мг/м3 смерть є майже миттєвою. Унаслідок частих повторних отруєнь випаруваннями бензину розвиваються гострі нервові розлади, але при багаторазових впливах невеликих кількостей формується звикання. Загальна дія керосину є схожою з бензином, проте подразнюючий вплив його випарувань на слизові оболонки виражений сильніше. За токсичністю випарування керосину є близькими до випарувань бензину, але вони впливають і на шкіру, викликаючи дерматити й екземи.

Насичені вуглеводні є більш інертними, але є найсильнішими наркотиками. При збільшенні числа атомів С їхня наркотична сила зростає, проте й послаблюється нездатністю до розчинення у воді та крові. Характерна нестійкість реакцій центральної нервової системи, що виникає під впливом випарувань вуглеводнів, і це не лише при високих, але й при низьких концентраціях, коли контакт спричиняє почервоніння, свербіж, пігментацію шкіри. Присутність H2S і підвищена температура і тут посилюють токсичність.

Природний газ звичайно розглядається як нешкідливий, але за своєю дією він є ідентичним насиченим вуглеводням, загроза при значному вмісті метану СН4 у повітрі пов'язана із задухою при недостачі кисню. Природні гази, які містять H2S, є дуже токсичними, відомо дуже багато раптових отруєнь такими газовими сумішами. Звільнений від H2S природний газ не дає такого токсичного ефекту.

Особливо небезпечним для здоров'я людей і насамперед дітей є тетраетил(метил)свинець, який додають до низькоякісних сортів бензину для підвищення їхньої якості, такий бензин називається етильованим. Назва ця не відбиває його складу і впливу на атмосферу під час згоряння. В інших країнах його називають бензином, що містить свинець. Основні властивості та форми існування Pb у навко-

Вплив свинцю на стан здоров'я людини

Рис. 8.1 Вплив свинцю на стан здоров'я людини

лишньому середовищі описано в розділі 2.8.2. Далі підкреслимо конкретний вплив сполук свинцю на здоров'я людини.

На схемі (рис. 8.1) наочно демонструється нищівний вплив Pb на здоров'я людини і, передусім, дітей.

Виведення свинцю з організму (як і інших тяжких металів) досі здійснюється методом хелатотерапії – прийому органічних сполук, які здатні пов'язувати Pb до розчинних "клешнеподібних" речовин, особливо при дуже високих рівнях інтоксикації (вище 25 і навіть 40 мкг/дл). Проте ще важливішою є профілактика отруєння свинцевими токсикантами, тобто виявлення джерел потрапляння свинцю до організму й рішучі заходи, спрямовані на зниження рівня токсиканту. З цією метою проводяться такі заходи: ретельне очищення водопровідної води, повна заборона бензину, що містить свинець, і перехід на "неетильований", тобто на такий що не містить свинцю, бензин для автотранспорту. Останнє кардинальне рішення відразу дало про себе знати після заборони (сильного обмеження) застосування свинцевих присадок до палива на всій території СІНА.

Допустимий рівень свинцю в бензині СІНА було знижено в 1976 р. за декаду майже у 4 рази, що привело до зниження вмісту свинцю у крові населення за наступний п'ятирічний період з 16 до 9 мкт/дл.

Аналіз впливу на людей різноманітних хімічних забруднювачів із нафти і нафтопродуктів дав можливість краще зрозуміти сфери дії токсикантів, а також знайти правильні шляхи нейтралізації токсичних сполук для людського організму. За словами французького еколога Рене Дюбо, "й сама ця проблема є настільки очевидною, наскільки є добре визначеною. І причини тут є цілком зрозумілими, і шляхи боротьби з цим забрудненням є зрозумілими. Отже, якщо ми не викоренимо цей соціальний злочин, – тоді наше суспільство просто заслуговує на всі ті напасті, які йому було пророковано заздалегідь".

 
<<   ЗМІСТ   >>