Повна версія

Головна arrow Екологія arrow Транскордонні проблеми токсикології довкілля

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Рекомендовані нормативні показники

Виступаючи за обмеження використання ГДК у практичній діяльності екологів, В.О. Алексеенко [31] пропонує замість них інші, більш прийнятні показники допустимих концентрацій у конкретних природних умовах.

Зокрема, окремі великі регіони можна і зручно характеризувати місцевим фоновим вмістом хімічних елементів у ґрунтах, у поверхневих і підземних водах, в основних видах дикорослих рослин у конкретних геохімічних умовах. Оцінювати ці показники варто в геохімічних ландшафтах, що є аналогічними до досліджуваних, але які практично не зазнали техногенного впливу природних фонових концентрацій. Наприклад, для Донецького регіону як фон використовуються заповідники (Хомутовський степ, Кибан-Бик і т. п.).

При визначенні місцевого фонового вмісту доцільно досліджувати достатньо великі території. Встановлення місцевого фонового вмісту хімічних елементів для великих регіонів потребує проведення в значних обсягах спеціальних еколого-геохімічних досліджень. У зв'язку з цим поки що частіше використовується не місцевий фоновий, а кларковий вміст, що його розраховано для Землі загалом. Такий вміст хоча і не може вважатися цілком коректним для оцінки еколого-геохімічної ситуації в окремих регіонах, але об'єктивно характеризує концентрації елементів, при яких існує життя на Землі у сучасний (точніше доноосферний) етап її розвитку.

Як уже зазначалось, при оцінці безпеки життєдіяльності часто буває необхідно оцінити ситуацію, що змінилася під впливом певних техногенних процесів. Найбільш простою, але й найменш інформативною (можна сказати "напівякісною") буде оцінка яких-небудь наслідків у ГДК, що змінилися. Наприклад, вміст цинку в ґрунтах одного із сільськогосподарських ландшафтів (у верхньому орному горизонті) дорівнював 2 ГДК, а після будівництв автомобільної дороги став дорівнювати 3 ГДК. Зазвичай так оцінюють концентрацію забруднювачів в атмосферному повітрі міст і в поверхневих водах. Проте такій оцінці притаманні всі недоліки ГДК як нормативних показників.

Інший спосіб оцінки з використанням у ролі критерію показника абсолютного накопичення (ПАН) було запропоновано В. О. Алексеєнком у 1994 році [32]. Показник абсолютного накопичення свідчить про те, яка маса того чи іншого хімічного елемента (його сполук) накопичилась унаслідок аналізованих процесів на одиниці площі в концентраціях, що перевищують регіональний фоновий вміст. Замість фонового вмісту (при відсутності даних) можна використовувати кларковий або ГДК. В останньому випадку оцінка хоча і буде кількісною, але зберігає всі недоліки ГДК. Звичайно ПАН вимірюється в тоннах на 1 км2 для різних частин ландшафту (ґрунтів, вод, атмосферного повітря, рослин).

Проте часто для оцінки екологічної ситуації буває недостатньо встановлення ПАН. Так, накопичення в ґрунті 10 т/км2 заліза є менш небезпечним, ніж 1 т/км2 свинцю. Щоб краще це пояснити, підійдемо до оцінки "шкідливості" аналізованих елементів з погляду природного поширення елементів. Середній вміст у земній корі Fe (4,65 %) понад у 1000 разів перевищує середній вміст Pb(1,6• 10 3%). Отже, якщо внаслідок техногенезу в ґрунті накопичиться в 10 разів менше (за абсолютним вмістом) Pb, ніж Fe, то порівняно з його природним поширенням концентрація свинцю буде в сотні разів більшою, ніж заліза. При цьому небезпека для життя людини буде порушена більшою мірою саме концентрацією Pb.

Для того, щоб наблизити показники зміни ступеня безпеки життєдіяльності до природних закономірностей, В.О. Алексеенко запропонував показник відносного накопичення (ПВН) хімічних елементів, який являє собою відношення надфонової кількості аналізованого елемента (звичайно в т/км2), що накопичився (винесений) в ландшафті (або в який-небудь його конкретній частині) за час, який цікавить дослідника, до регіонального (місцевого) фонового вмісту. Отже, ПВН можна розглядати як частку від ділення показника абсолютного накопичення на фоновий вміст у досліджуваній частині біосфери:

ПВН = ПАН / Cajy

Значення ПВН дає змогу встановити послідовність заходів швидкого реагування при екологічних катастрофах, провести попередню медико-екологічну оцінку забруднення кожним із полютантів, визначити ступінь впливу на безпеку життєдіяльності кожного із забруднюючих елементів.

Основні висновки за [31]:

  • 1. Життєдіяльність людей еволюціонувала і перебігає зараз у певних природних умовах. Антропогенні процеси періоду формування ноосфери часто приводять до суттєвої зміни цих умов. Для адекватного відображення сучасної екотоксикологічної ситуації необхідним є введення певних показників, що унормовують рівень впливу основних техногенних чинників, які впливають на якість природного середовища.
  • 2. Вплив фізичних (геофізичних) техногенних чинників, які негативно впливають на життя суспільства, звичайно припиняється після закінчення робіт, що зумовлюють їхню появу. Під час проведення певних видів робіт рівень впливу аналізованих факторів унормовують показниками техніки безпеки. Останні використовуються протягом багатьох десятиліть і змінюються по мірі використання нових приладів і технологій.

З-поміж техногенних чинників найбільш негативний вплив на життя людини здійснює іонізуюче випромінювання, пов'язане з радіоактивним забрудненням. Радіоактивне забруднення і його унормування багато в чому є подібними до особливостей та унормування техногенних геохімічних чинників.

  • 3. Техногенні геохімічні фактори, з огляду на більшу тривалість їхнього впливу, можуть бути віднесені до найбільш небезпечних. На сьогодні їхнє унормування здійснюється здебільшого використанням ГДК і ГДВ. Ці показники мають низку суттєвих недоліків. Їхнє використання (навіть як попередніх орієнтирів) для великих території є дуже сумнівним.
  • 4. Як показник, що унормовує концентрацію елементів в окремих частинах геохімічних ландшафтів (у ґрунтах, атмосферному повітрі, водах, тваринних і рослинних організмах), рекомендується використовувати регіональний геохімічний фон кожного з елементів у відповідній частині ландшафту. Такий нормативний показник найбільшою мірою відповідає конкретній природній обстановці.
  • 5. При оцінці впливу певних процесів на безпеку життєдіяльності і при моніторингових дослідженнях доцільно визначати показники абсолютного накопичення (ПАН) і відносного накопичення (ПВН).
 
<<   ЗМІСТ   >>