Повна версія

Головна arrow Екологія arrow Транскордонні проблеми токсикології довкілля

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Ґрунтова мезофауна

Живе населення ґрунтів є надзвичайно багатим і різноманітним за видовим складом. Хижаки, окрім кротів, репрезентовані в них чисельними комахами-зоофагами, такими, як жужелиці (родина Carabidae). В європейській частині Росії і в Україні зустрічається понад 15 родів і декілька десятків видів жужелиці. Установлено, що незважаючи на високу поліморфність цієї родини, її представники є дуже схожими за здатністю накопичувати всі важкі метали, що підлягають контролю. Ця обставина робить різні види жужелиць взаємозамінними. Окрім того, спрощується їхнє визначення: воно може проводитися до роду (або навіть тільки до родини).

Як можливі біоіндикатори називають також і інших хижаків ґрунтової мезофауни, наприклад кістянок (ряд Lithobiomorpha). Найбілішим ареалом характеризується найчисленніший вид – Моnotarsobius curtipes С. Koch.

Наземні молюски – равлики і слимаки – також широко поширені в лісовій зоні Росії і України: тут живе понад 100 видів, які належать до 18 родин. Як правило, молюски – поліфаги; багато видів є рослиноїдними або міцетофагами. Вони активно накопичують різні екотоксиканти, у тому числі важкі метали, виявляючи достатньо високу толерантність до них. З'ясовано, що до організму слимаків екотоксиканти потрапляють не тільки з їжею, але також крізь зовнішні покриви і особливо крізь підошву ноги. Зараз вже виявлено як перспективні біоіндикатори декілька видів малюсків.

Рослинні біоіндикатори

Критерії вибору біоіндикаторів з-поміж рослин залишаються таким ж, як і у випадку ссавців та інших тварин. Для рослин найбільш критичними з погляду вибору стають вимоги індикаційної пластичності, а також внутрішньо- і міжвидових відмінностей у накопиченні токсинів. Рослини не можуть виконувати індикаційні функції, якщо не вивчені достовірно закономірності накопичення ними забруднюючих компонентів у різних органах (коріння, листя, кора, квіти) і залежно від віку, біомаси, пори року тощо.

При біоіндикації забруднення ґрунту і снігу важкими металами зараз у багатьох країнах використовують зелене моховиння роду Рlеurozium, а також лишайники роду Cladonia, широко поширені в лісах бореальної зони. Під час руху з півночі на південь біомаса цих рослин у лісах зменшується і в надґрунтовому покриві починають переважати трави. Деякі із трав'янистих рослин, наприклад кульбаба (Taraxacum) або подорожник (Plantago), також можуть слугувати для індикації забрудненості сполуками важких металів.

Для контролю забрудненості повітря фотооксидантами використовуються молоді рослини тютюну. У табл. 11.2 наведені деякі рослини, що зараз визнані достатньо добрими біоіндикаторами забруднення атмосфери.

Таблиця 11.2

Рослини-біоіндикатори компонентів, які забруднюють повітря

Рослини

Забруднюючі компоненти

Симптоми ушкодження

Тютюн, шпинат

Озон

Некротичні плями на листі

Тютюн, кропива жалка, тонконіг однолітній

Пероксиацетилнітрат

– Некротичні плями на листі

Люцерна, гречка, горох, подорожник великий

Діоксид сірки

Міжжилкові некрози і хлорози

Селера, махорка

Діоксид азоту

Міжжилкові некрози і хлорози

Епіфітні лишайники

Діоксид сірки + діоксид азоту

Зниження вмісту хлорофілу, зменшення розміру клітин водоростей

Лишайник Cladonia rangiferi- па (оленячий мох)

Радіонукліди 90Sr, 137Cs

Накопичення в сухій речовині

Гірчиця біла, кінський каштан, моховиння

Pb, Cu, Μn, Cd, Zn

Накопичення в сухій речовині

У багатьох регіонах північної півкулі зараз відбувається поступове розширення зони деградації лісних екосистем, спричинене антропогенним впливом. З'ясовано, що ступінь їхнього ушкодження не може бути пояснений дією таких окремо взятих негативних чинників, як збільшення вмісту в повітрі фітотоксичних фотооксидантів або осадження сполук важких металів. При одночасному забруднені повітря цими токсикантами спостерігається синергізм (взаємне посилення) їхньої дії на основну складову лісів – деревну рослинність.

Традиційні прийоми моніторингу стану лісів, які ґрунтуються на виявленні морфологічних змін, реєструють вже наслідки, що далеко зайшли, і є непридатними для індикації початкових етапів деградації лісних екосистем. Проте морфологічним змінам передують зрушення в метаболізмі в рослинних тканинах, і на цьому може базуватися виявлення ранніх стадій ушкоджень. Зокрема, відзначено зміну, що достатньо легко реєструється методами хімічного аналізу, в корі деревних рослин низки вторинних метаболітів – фенольних сполук і терпенів – під впливом антропогенних забруднюючих компонентів, комах-шкідників і грибів [34].

 
<<   ЗМІСТ   >>