Ландшафтознавчий аналіз для обґрунтування схеми районного планування кіровоградської області України

Відповідно до схеми фізико-географічного районування України територія Кіровоградської області розташована в межах Дністровсько-дніпровської лісостепової фізико-географічної провінції (краю) і займає північно-східну частину Лівобережно-Дніпровської північно-степової провінції. У межах лісостепової частини досліджуваної території виділяється Південно-Придніпровська лісостепова ландшафтна область, а в межах степової - степова область південних відрогів Придніпровської височини.

Кіровоградська адміністративна область розташована в межах Дністровсько-Дніпровського лісостепового краю і займає північно-східну частину Дністровсько-Дніпровського північно-степового краю. У межах лісостепової частини території області виділяють Південно-Придніпровський височинний лісостеп, а в межах степової - Південно-Придніпровську схилово-височинну область.

У ландшафтній структурі Південно-Придніпровської височинної лісостепової області переважають вододільні слабохвилясті місцевості з чорноземами типовими, сильнохвилясті місцевості з чорноземами опідзоленими і темно-сірими лісовими ґрунтами. Вони мають незначні ухили і є орними землями високої потенційної продуктивності. Південно-Придніпровська схилово-височинна степова область є однією з найбільших фізико-географічних областей степової зони України і відрізняється значним антропогенно-техногенним впливом, зокрема гірничодобувної промисловості (Олександрійський буровугільний басейн, родовище урану, гранітні кар'єри тощо). У ландшафтній структурі області переважають лесові еродовані рівнини з чорноземами звичайними середньогумусними, які сформувалися під різнотравно-типчаково-ковиловими степами.

Оскільки процес перетворення ландшафтів здійснюється безперервно протягом історичного часу, і антропогенний фактор можна розглядати як фактор, що закономірно змінює ландшафтну структуру господарсько освоєних регіонів, створена раніше схема фізико-географічного районування потребує коригування. Саме тому в основу виділення одиниць ландшафтного районування покладено ступінь однорідності типологічних ландшафтних структур, що й привело до зміни визначених раніше їхніх конфігурацій та границь. Крім цього, були змінені і назви ландшафтних районів, оскільки районування здійснювалося в межах однієї адміністративної області. Для зручності користування (і щоб не плутати з адміністративними районами) назви складаються із назв двох великих населених пунктів.

Ландшафтні місцевості утворюють первинну сітку ландшафтних контурів, які використовуються на всіх стадіях обґрунтування для прийняття проектно-планувальних рішень. Лісостепові ПТК у межах Кіровоградської області розповсюджені на площі 1063,93 тис. га, що становить 43 % всієї її території. Для них притаманні такі основні риси:

• - посилення хвилястості рівнин із заходу на схід;
• - переважання у ґрунтовому покриві чорноземів типових мало-і середньогумусних;
• - збільшення потужності пухких осадових відкладів із заходу на схід;
• - збільшення частки яружно-балкових комплексів також із заходу на схід.

Відповідно до неоднорідності ландшафтної структури Південно-Придніпровської височинної лісостепової області в межах Кіровоградського планувального регіону виділено три ландшафтні райони: Гайворонсько-Ульянівський, Маловисківсько-Новомиргородський, Знаменсько-Світловодський.

Степові ландшафти Кіровоградської області розповсюджені на площі 13 949 км2, що становить 57 % її території. їм притаманні такі основні риси:

• - повсюдний розвиток лесоподібних суглинків як ґрунтоутворювальних порід;
• - значно менша мозаїчність ґрунтового покриву порівняно з лісостеповими ПТК;
• - переважання чорноземів звичайних мало- і середньогумусних;
• - загальний нахил поверхні рельєфу на південь і південний схід;
• - чітка означеність у сучасній ландшафтній структурі піднесеності докембрійського фундаменту;
• - більша посушливість клімату, збільшення частоти східних і північно-східних вітрів, а також кількості днів із посухами. Відповідно до неоднорідності ландшафтної структури Південно-Придніпровської схилово-височинної степової області в межах Кіровоградської області виділено чотири ландшафтні райони: Вільшансько-Новоукраїнський, Кіровоградсько-КомпанивськиЙ, Олександрійсько-Онуфріївський, Бобринецько-Долинський (рис. 7).

Рис.7. Схема ландшафтного районування Кіровоградської області(легенда на рис.8)

А - Південна лісостепова область Придніпровської височини.

Ландшафтні райони: 1 - Гайворонсько-Ульянівський; 2 — Маловисківсько-Новомиргородський; 3 - Знаменсько-Світловодський.

Б - Степова область південних відрогів Придніпровської височини.

Ландшафтні райони: 4 - Вільшансько-Новоукраїнський; 5 - Кіровоградсько-Компаніївський; 6 - Александрійсько-Онуфріївський; 7 - Бобринецько-Долинський.

Ландшафтні підрайони: 7, а - Устинівсько-НовгородківськиЙ; 7, б - Петрівсько-Братолюбівський

Рис. 8. Фрагмент ландшафтної карти Кіровоградського планувального регіону (умовні позначення див.( рис. 7)

Лісостепові ПТК на кристалічному фундаменті Українського шита.

I. Широколистяно-лісові ПТК

Підвищені акумулятивно-денудаційні лесові розчленовані та повільно розчленовані рівнини:

1 - пологохвилясті дреновані із сірими лісовими ґрунтами під дубово-грабовими лісами; 2 - хвилясті дреновані з темно-сірими реградованими ґрунтами під свіжими дібровами; 3 - яружно-балкові з темно-сірими середньозмитими та намитими ґрунтами під вологими дібровами

II. Лісостепові рідколісні

Денудаційні сильнорозчленовані лесові височини та їхні схили: 4 - горбисті добре дреновані з чорноземами типовими малогумусними під грабовими дібровами та чагарниками; 5 - хвилясті добре дреновані з чорноземами типовими малогумусними слабозмитими під дубово-грабовими дібровами і чагарниками;

Денудаційні середньорозчленовані лесові височини та їхні схили: 6 - горбисті добре дреновані з чорноземами типовими середньогумусними під грабовими дібровами і різнотравно-злаково-чагарниковою рослинністю; 7 - хвилясті добре дреновані з чорноземами типовими малогумусними карбонатними під грабовими дібровами та лучно-чагарниковою рослинністю; 8 - пологохвилясті добре дреновані з чорноземами типовими середньогумусними слабо та середньозмитими під різнотравно-злаковим широколистяним рідколіссям; 9 - яружно-балкові з чорноземами типовими середньогумусними змитими і намитими на балковому делювії з виходами на схилах кристалічних порід під лугово-чагарниковою рослинністю.

Підвищені акумулятивно-денудаційні розчленовані лесові рівнини: 10 - хвилясті дреновані з чорноземами опідзоленими та сірими лісовими ґрунтами під злаково-різнотравними освітленими дібровами; 11 - пологохвилясті дреновані з чорноземами реградованими під грабовими дібровами та чагарниками; 12 - яружно-балково-лощинні з чорноземами реградованими змитими і намитими під різнотравно-злаковим широколистяним рідколіссям.

ІІІ. Лучно-степові ПТК

Знижені ерозійно-акумулятивні алювіальні помірно та слабо розчленовані лесові рівнини:

13 - слабохвилясті слабодреновані з чорноземами типовими середньогумусними під різнотравно-злаковими луками та чагарниками; 14 -пологохвилясті слабодреновані з дерновими піщаними ґрунтами в комплексі з чорноземами і лугово-поверхнево-сбосолонцюватими ґрунтами в лощинах і балках під різнотравно-осоково-злаковими луками; 15 -давні погано дреновані прохідні долини, складені озерно-річковими та флювіогляціальними відкладами, із чорноземами та дерновими піщаними ґрунтами під сосновими борами і різнотравно-злаковим рідколіссям.

Низинні акумулятивні плоскорозчленовані алювіальні рівнини: 16 - низькі плоскохвилясті заплави з чорноземами опідзоленими середньо суглинистими в комплексі з чорноземно-лучними та лугово-болотними солонцюватими ґрунтами під вологими луками і злаково-осоковими болотами; 17 - високі гривасті сухі заплави з дерновими розвинутими піщаними та глинисто-піщаними ґрунтами в комплексі з лугово-чорноземними ґрунтами під сосновими борами і лучно-чагарниковою рослинністю.

Степові ПТК на напівзакритому кристалічному фундаменті Українського щита.

IV. Різнотравно-типчаково-ковилові ПТК

Денудаційні лесові сильно-та середньорозчленовані височини та їхні схили:

18 - хвилясті добре дреновані з чорноземами звичайними середньогумусними на місці різнотравно-типчаково-ковилових степів; 19 - горбисті добре дреновані з чорноземами звичайними малогумусними глибокими на місці різнотравно-злакових степів (нині розорані); 20 -пологохвилясті добре дреновані з чорноземами звичайними малогумусними неглибокими легко суглинистими на місці різнотравно-типчаково-ковилових степів; 21 - яружно-балкові з чорноземами звичайними середньогумусними легко суглинистими змитими та намитими під байрачними лісами і чагарниками.

Підвищені акумулятивно-денудаційні лесові розчленовані рівнини: 22 - пологохвилясті дреновані з чорноземами звичайними середньогумусними глибокими середньо суглинистими на місці різнотрав-но-типчаково-ковилових степів з байрачними лісами; 23 - хвилясті дреновані з чорноземами звичайними малогумусними під різнотравними степами з байрачними лісами та чагарниками; 24 - хвилясті дреновані з чорноземами звичайними середньогумусними глибокими середньо суглинистими з чагарниками на місці різнотравно-злакових степів; 25 — яружно-балково-лощинні з чорноземами звичайними малогумусними змитими та намитими, місцями врізані в кристалічні породи, під різнотравно-лучними степами.

Підвищені акумулятивно-денудаційні лесові помірно розчленовані рівнини:

26 - хвилясті дреновані з чорноземами звичайними середньогумусними глибокими на місці різнотравних степів з островами лісових масивів у межах найбільш підвищених урочищ; 27 - слабохвилясті дреновані з чорноземами звичайними середньогумусними вилуженими легко суглинистими на місці типчаково-ковилових степів; 28 - пологохвилясті з чорноземами звичайними малогумусними глибокими вилуженими важкосуглинистими на місці різнотравно-злакових степів.

V. Різнотравно-злакові ПТК

Знижені ерозійно-акумулятивні лесові помірно та слаборозчленованні давньоалювіальні рівнини:

29 - слабохвилясті погано дреновані з чорноземами звичайними малогумусними важкосуглинистими під різно-травною та лучно-степовою рослинністю і чагарниками; 30- пологохвилясті слабодреновані з чорноземами звичайними середньогумусними легко суглинистими, глинисто-піщаними і супіщаними, а також у комплексі з лучно-чорноземними та луговими ґрунтами під різнотравно-лучними степами.

Низинні акумулятивні плоскорозчленовані алювіальні рівнини: 31 - високі гривасті сухі заплави з лугово-поверхнево-слабосолонцюватими та лучними ґрунтами під злаково-осоковими лугами; 32 - низькі слабохвилясті заплави з лугово-болотними, болотними і торфово-болотними ґрунтами під очеретяними високо травними болотами та різнотравно-осоковими лугами; 33 - давні погано дреновані прохідні долини, складені водно-та озерно-льодовиковими відкладами, із чорноземами звичайними малогумусними глибокими і вилуженими на місці різнотравно-злакових степів.

Для детальнішого вивчення типології ландшафтних структур необхідно дослідити найбільш репрезентативні з позиції просторової структури ПТК і структури природокористування ключові ділянки в кожному ландшафтному районі (рис. 9).

Рис. 9. Ландшафтна структура ключової ділянки в Знаменсько-Світловодському ландшафтному районі (масштаб 1 : 50 000)

ПТК лесових рівнин (ухили не більше 1,5 °);

1 - слабохвилясті, добре дреновані, із сірими лісовими середньо суглинистими ґрунтами під дубовими та дубово-грабовими лісами; 2 - хвилясті, добре дреновані, із темно-сірими важкосуглинистими ґрунтами під свіжими дібровами; 3 - плоскохвилясті, добре дреновані, із чорноземами опідзоленими важкосуглинистими під свіжими дібровами.

ПТК схилів лесових рівнин різної крутизни:

4 - пологі (2,0 °-3,5 °), рівні, дреновані, із сірими лісовими ґрунтами під свіжими дібровами; 5 - пологі (2,0 °-3,5 °), слабо-випуклі, із чорноземами опідзоленими глинистими під свіжими дібровами; 6 - положисті (4,0 °-б,0 °), рівні, слабодреновані, із сірими лісовими піщано-легкосуглинистими і темно-сірими середньо суглинистими грунтами під свіжими дібровами.

ПТК ерозійної мережі:

7 - схили лощин пологі (3,0 °-5,0 °), рівні, дреновані, із темно-сірими слабозмитими ґрунтами під свіжими та сухими дібровами; 8-схили балок круті (більше 10 °), слабо вгнуті, у нижній частині вгнуті, із темно-сірими глеюватими та слабо-глеюватими сильно змитими і намитими ґрунтами, задерновані; 9 - схили балок круті (більше 10 °), слабо-випуклі, із сірими лісовими сильно змитими та намитими ґрунтами, задерновані, під свіжими дібровами; 10 - днища балок плоскі, вологі, складені делювіальними відкладами, з лугово-чорноземними та чорноземно-луговими намитими ґрунтами під луговою рослинністю з розрідженим деревостоєм; 11 - днища балок слабо-вгнуті, мокрі, з лугово-болотними та болотними ґрунтами на балковому делювії; 12 -днища лощин плоскі, сухі, виконані делювіальними відкладами, із чорноземами опідзоленими намитими слабо-глеюватими під вологими дібровами; 13 - овраги, у більшості схилові, з не задернованими крутими схилами, з розмитими ґрунтами.

Долинно-річкові ПТК:

• 14 - заплава р. Інгулець низька, місцями заболочена, із болотними ґрунтами на алювіально-делювіальних відкладах, під осоково-очеретяними асоціаціями; 15 - річкові заплави високі, сухі, піщані, з дерновими слаборозвинутими ґрунтами на палеоген-неогенових пісках під розрідженими сосновими лісопосадками; 16 - перша надзаплавна тераса, складена різно-зернистими пісками, з дерновими піщаними ґрунтами під сосново-чагарниковими насадженнями;
• 17 - схили річкових долин рівні, з темно-сірими слабо-оглеєними середньо-та сильно-змитими ґрунтами, задерновані.

Отже, результати досліджень геоекологічного обгрунтування проектів природокористування інтерпретуються у вигляді серії взаємозалежних прикладних карт, складених на основі ландшафтної карти проектованого регіону і схеми його ландшафтного районування, масштаб яких і обсяг необхідної інформації відповідають певній стадії проектування. Кожна зі складених карт поетапно включається в процес проектування. Перехід від загальнонаукової ландшафтної карти до серії прикладних карт послідовно підвищує її інформативність залежно від цілей та виду територіального проектування.

Основними принципами при складанні ландшафтної карти є генетико-морфологічний і структури о-функціональний.

І оскільки ландшафт, як правило, виконує декілька функцій одночасно, кожній формі природокористування відповідає своє функціональне і територіальне сполучення цілей, методів і видів впливу на ландшафт. А загальна класифікаційна схема ландшафтів має такий вигляд: функціональний тип використання ландшафту - зонально-провінційна специфіка типу використання (підтип) - регіональні відмінності щодо ступеня перетвореності ландшафтів (вид) - місцеві особливості ландшафту у зв'язку з технологією природокористування.

Досвід ландшафтного аналізу в проектно-планувальних документах показав, що в більшості випадків у практиці планування і проектування спостерігається значний розрив між об'ємом і змістом природознавчої (ландшафтознавчої) інформації та реальним об'єктом проектування. Тому

Ландшафтознавчий аналіз території, що полягає у виявленні функціональних і структурно-генетичних властивостей ПТК планувальної території як об'єктів господарського використання, є основним етапом геоекологічного обґрунтування схем і проектів природокористування, на результатах якого будуються всі наступні ландшафтно-планувальні розробки.