Принцип профілактичності природоохоронних заходів

Принцип профілактичності формулюємо так: "При проектуванні природно-технічних геосистем необхідно проводити комплекс профілактичних [превентивних, упереджених) природоохоронних заходів".

Реалізація цього принципу означає, що при проектуванні будь-якої ГТС заздалегідь мають бути передбачені заходи, спрямовані на те, щоб не допустити впливів, здатних викликати негативні наслідки, або пом'якшити ці наслідки. Принцип профілактичності передбачає також введення контролю за реалізацією проекту і у випадку необхідності, якщо перевищуються допустимі норми антропогенно-техногенних навантажень, коректування управління функціонуванням ПТГС. Реалізація цього принципу спирається значною мірою на нормування різних видів впливів на природну складову.

Біота, особливо рослинність, виступає так званим "стабілізатором" стану геосистеми, який регулює рельєфоутворювальні процеси, мікроклімат, водний режим ґрунтів, міграцію хімічних елементів; водночас біота є індикатором стану навколишнього середовища. Також вологообіг і стік є важливими регуляторами як внутрішньо-ландшафтних міжкомпонентних вертикальних зв'язків, так і горизонтальних міжландшафтних зв'язків. Вода є не менш важливим, ніж біота, важелем організації профілактичних природоохоронних заходів при проектуванні. Зміни вод відбуваються у двох напрямках: 1) перерозподіл {створення водосховищ, каналів, зрошувальних та осушувальних систем) і 2) вилучення водних ресурсів і забруднення води (виникає при використанні води для потреб промисловості, побуту, сільського господарства тощо).

Для збереження регулювальних функцій біоти і води при проектуванні ПТГС дуже важливо враховувати всі можливі параметри впливів - їхні види, масштаби, тривалість, розповсюдженість. Для оцінки впливу важливо визначити як масштаб (інтенсивність) разового навантаження (напр., величина добових викидів сажі в атмосферу), так і тривалість цього впливу. Необхідно враховувати також коливання впливу в часі - воно може то збільшуватися (упродовж дня, року, декількох років), то затухати. Урахування динамічних коливань у часі дозволяє визначити сумарне навантаження на геосистеми. Крім інтенсивності (масштабу, динамічності, тривалості), важливим є урахування та аналіз просторового розповсюдження впливів.

Одним з вирішальних напрямів принципу профілактичності є обмеження вилучення природної речовини (сировини, ресурсів). Припустимо вилучення тільки такої маси речовини та енергії, яка не підриває здатності природи до саморегулювання. Найбільш оптимальним є здійснення захисних заходів ще на стадії проектування, тому що в цей період найбільше можливостей забезпечити безпеку навколишнього середовища - передбачити заздалегідь і провести відповідні заходи.

Рис. 26. Схема місць можливого застосування профілактичних і захисних заходів

І - основні ланки ланцюгу взаємодії суспільства і природи; П - зв'язки між ланками ІІІ — місця можливого застосування захисних заходів; IV — шляхи застосування профілактичних і захисних заходів

Реалізація принципу профілактичності неможлива без урахування при розміщенні промислових підприємств природних і соціально-економічних властивостей території. Це означає, що врахуванню особливостей територіальної диференціації має приділятися не менше уваги, ніж створенню передових технологій. На рис. 26 показані можливі точки застосування попереджувальних заходів відносно основних елементів "вплив - зміна природи - наслідки для населення та господарства".

З рис. 26 видно, що найбільш оптимальним є здійснення захисних заходів ще на стадії проектування (точка 1). Також проведення профілактичних заходів можливе і на етапі функціонування ПТГС. Одним із шляхів реалізації цих заходів є зміна характеру впливу (точка 2), що може виражатися в запропонуванні іншого режиму функціонування ГТС без зміни технології (скорочення норм поливу зрошувальних земель для запобігання їхнього засолення) або ж зі зміною технології (напр., заміна арикового способу зрошення дощуванням, що дозволяє легше запобігти засоленню ґрунтів).

Наступним шляхом виконання завдання є передбачення заходів захисту від наслідків безпосередньо після того, як негативний вплив уже відбувся (точки 3, 6), але поки що без помітних трансформацій. Мета цих заходів зазвичай зводиться до можливості надання оперативної "допомоги". Наприклад, при потраплянні токсичних речовин у водойми полегшити стан їхніх гідробіоценозів можуть лише екстрені заходи з прискорення проточності або розведення води, нейтралізації токсинів нешкідливими для гідробіонтів хімічними реагентами.

Можливі також заходи, спрямовані на усунення чи пом'якшення змін, які вже відбуваються в результаті техногенного впливу (точки 4, 7). Прикладом може бути заселення риб-фітофагів у водойми, що інтенсивно заростають у результаті евтрофікації або потрапляння теплих стоків. І, нарешті, ще один шлях - це здійснення рекультиваційних чи компенсаційних заходів (точки 5, 8), які відіграють роль захисту від подальшого розповсюдження небажаних наслідків. До них належать: проведення лісопосадок на вирубках, спорудження рибних заводів на річках з утраченими нерестовищами та ін.

Принцип профілактичності природоохоронних заходів виступає провідним при проектуванні промислових об'єктів і геотехсистем; тут він реалізується за допомогою розробки мало- та безвідходних технологій, а також максимально можливого комбінування виробництва з метою комплексного використання багатокомпонентної сировини, сумісного очищення брудних стоків і викидів, запобігання виснаженню водних ресурсів. Основою створення мало- та безвідходного виробництва є застосування принципово нових технологічних процесів, за яких суттєво знижується кількість відходів або вони практично ліквідуються.

Крім цього, одним із шляхів реалізації принципу профілактичності є комбінування промислових підприємств на основі комплексного використання сировини та послідовного використання продукту одного підприємства як сировини для іншого. Наприклад, підприємства чорної металургії можна комбінувати з виробництвами з переробки відходів: доменних шлаків - у цемент, коксових газів - в аміак та азотні добрива тощо. При цьому скорочуються потреби у свіжій воді та зменшується кількість стоків, що є вигідним як з економічних, так і з природоохоронних позицій.

Принцип профілактичності природоохоронних заходів є дуже важливим і при проектуванні ПТГС сільськогосподарського призначення. Тут він реалізується шляхом забезпечення оптимального режиму функціонування та управління, підвищення стійкості геотехсистем до негативних впливів, запобігання забрудненню своїми "власними забруднювачами", тобто різними хімікатами, пальним, відходами тваринницьких комплексів тощо. При цьому важливим інструментом контролю є встановлення гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин у різних компонентах середовища - ґрунті, воді, повітрі.

Існує багато засобів запобігання забрудненню сільськогосподарських ГТС їхніми власними забруднювачами, серед яких основними є такі: правильність вибору хімікатів відносно місця і часу внесення; комплексне застосування отрутохімікатів і добрив; підтримка оптимальної ґрунтової вологості, що сприяє вимиванню залишків хімікатів із ґрунту; глибока обробка ґрунтів; внесення у ґрунт препаратів з мікроорганізмами, які розкладають хімікати; підбір культур, стійких до шкідників і хвороб. Найбільш ефективним з цих засобів є розробка і застосування менш токсичних хімікатів, які швидко розпадаються, та сполучення їх з біологічними засобами захисту рослин.