Особливості взаємодії природних і технічних складових у сануючих геотехсистемах

Для аналізу і практичного керування взаємозв'язками між суспільством та природою розроблено концепцію про природні потенціали, одним з яких є знешкоджувальний потенціал. Він включає всі властивості природного ландшафту стосовно накопичення, розподілу, перетворення або повного розкладу сторонніх речовин таким чином, щоб виключати негативні наслідки для людини та інших живих організмів, а відходи знов залучати до природного кругообігу речовин. Знешкоджувальна здатність ландшафтів має якісні та кількісні аспекти. Якісний аспект пов'язаний зі спектром речовин, з якими може впоратися знешкоджувальний потенціал, а кількісний - із загальною кількістю сторонніх речовин, яка не повинна перевищувати меж знешкоджувальної здатності. Крім того, у межах знешкоджувального потенціалу часто діють природні процеси, інтенсивність яких підпорядкована коливанням залежно від змін температури і кількості опадів за рік.

Знешкоджувальний потенціал природного ландшафту припускає можливе зменшення шкідливого впливу сторонніх речовин на ґрунти, води, корисні копалини, біоценози та здоров'я населення. При цьому важливими знешкоджувальними функціями є такі:

• - Захисна - захист ґрунтових вод від зараження фільтраційними водами, забрудненими сторонніми речовинами, або ж поверхневих вод від зараження за рахунок поверхневих стоків.
• - Знешкоджувальна - розклад або перетворення сторонніх речовин у речовини, що є нешкідливими або ж притаманними даній території.

У випадку перевантаження знешкоджувальний потенціал може знизитися, тому при його аналізі необхідно виявляти не тільки механізм його дії, але й допустимі навантаження. Орієнтація на процеси, притаманні природному ландшафту, пов'язує знешкоджувальний потенціал з іншими окремими природно-територіальними потенціалами, серед яких особливо слід виділити водний потенціал, біотичний потенціал продуктивності та біотичний регенераційний потенціал. Так, зв'язок між знешкоджувальним і водним потенціалами базується на таких суттєвих положеннях, як:

• - Захисту від сторонніх речовин потребує вода, можливість використання якої визначається її якістю (чистотою). Небезпека зараження виходить насамперед від водорозчинних і рідких сторонніх речовин, тому важливі аспекти знешкоджувального потенціалу можна характеризувати на основі тих його властивостей, які впливають на розподіл і перерозподіл води та інших рідин у ландшафті. При цьому необхідно пам'ятати, що поряд з переносом сторонніх речовин водою діють також інші процеси переносу сторонніх речовин (напр., переніс пилу та аерозолів вітром).
• - Знешкоджувальні процеси за своїм полем дії не обмежуються основним (наземним) ярусом природного ландшафту. Необхідно враховувати також геологічний (підземний) ярус. Порівняльна оцінка територій за придатністю для заховання відходів виробництва здійснюється на основі аналітичних показників. За якісними і кількісними ознаками виділяють чотири ступеня такої придатності: 1) придатні незначно; 2) придатні помірно; 3) придатні середньо; 4) придатні добре. Загальна оцінка території за показником знешкоджувальної здатності складається із суми ступенів придатності за окремими показниками. Для отримання достатньо чітких градацій оцінок використовується така класифікація придатності: 1) придатні вкрай незначно; 2) придатні незначно; 3) придатні помірно; 4) придатні середньо; 5) придатні добре; б) придатні дуже добре.

Отже, проблем, пов'язаних з утворенням і нагромадженням в природному середовищ? різноманітних відходів, дуже багато. Особливу загрозу для навколишнього середовища і здоров'я людей становлять небезпечні відходи, які потребують спеціальних методів поводження з ними. Якщо розглядати відходи як вторинну сировину, то йдеться насамперед про відмову від використання матеріалів, без яких можна обійтися; про повторне використання матеріалів як вторинних ресурсів; про переробку цих ресурсів для виробництва інших продуктів; про безпечне спалювання вторинних ресурсів з метою виробництва енергії та ін. Якщо відходи не можна повторно використати будь-яким шляхом, виникає необхідність їхнього захоронення.

При розв'язанні проблеми відходів у майбутньому перспективним напрямом вважається застосування у всіх галузях господарства безвідходної технології, що передбачає перехід на утилізаційні методи поводження з відходами. Найближчим часом для більшості промислових та інших виробництв реальним є упровадження маловідходної технології, і тому складування виробничих і побутових відходів поки що залишається основним методом поводження з ними.