Повна версія

Головна arrow Логістика arrow Логістика

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

ВИРОБНИЧА ЛОГІСТИКА

Поняття виробничої логістики

Матеріальний потік на своєму шляху від первинного джерела сировини до кінцевого споживача проходить ряд виробничих ланок. Управління матеріальним потоком на цьому етапі має свою специфіку й називається виробничою логістикою [2, 3] або внутрішньовиробничою [2, 9].

Метою виробничої логістики є оптимізація матеріальних потоків усередині підприємств, які створюють матеріальні блага або надають матеріальні послуги [2,3].

Логістичні системи, які досліджує виробнича логістика, називаються внутрішньовиробничими логістичними системами (ВЛС) [2, 3]. ВЛС можна розглядати на макро- і мікрорівнях.

На макрорівні ВЛС постають як елементи макрологістичних систем. Вони задають певний ритм роботи цих систем, є джерелами матеріальних потоків. Можливість адаптації макрологістичних систем до змін навколишнього середовища істотною мірою визначається здатністю вхідних ВЛС швидко змінювати якісний і кількісний склад вихідного матеріального потоку, тобто асортименти й кількість продукції, що випускається.

На мікрорівні ВЛС є рядом підсистем, що перебувають у відносинах і зв'язках один з одною, утворюють певну цілісність, єдність. Ці підсистеми – закупівля, склади, запаси, обслуговування виробництва, транспорт, інформація, збут і кадри – забезпечують входження матеріального потоку в систему, проходження всередині неї й вихід із системи. Відповідно до концепції логістики побудова ВЛС повинна забезпечувати можливість постійного узгодження й взаємного коректування планів і дій постачальницьких, виробничих і збутових ланок всередині підприємства.

До загальних завдань (функцій) виробничої логістики належать [10]:

  • 1) планування виробництва на основі прогнозу потреб у готовій продукції й замовлень споживачів;
  • 2) розробка планів-графіків виробничих завдань цехам та ін. виробничим підрозділам;
  • 3) розробка графіків запуску-випуску продукції, погоджених зі службами постачання й збуту;
  • 4) встановлення нормативів незавершеного виробництва й контроль за їхнім дотриманням;
  • 5) оперативне управління виробництвом і організація виконання виробничих завдань;
  • 6) контроль за кількістю і якістю ГП;
  • 7) участь у розробці й реалізації виробничих нововведень;
  • 8) контроль за собівартістю виробництва готової продукції.
 
<<   ЗМІСТ   >>