Етапи розвитку й становлення логістики

Короткий екскурс в історичні глибини народження логістики дозволяє виділити основні етапи її розвитку і становлення як практичної науки.

Перший етап варто віднести на період до XIV ст. до н.е. – І ст. н.е Він характеризується використанням логістичного підходу для управління рухом товарів на мікро- і макрорівнях, тобто усередині держави (міста) і між державами. У цей період зароджуються перші принципи логістики, розробляються елементарні методи розрахунку доставки товарів сухопутними й морськими шляхами; починає використовуватися логістичний підхід у керуванні переміщенням армій при ведені військових операцій і їх матеріально-технічним постачанням.

Другий етап – це перше тисячоріччя нашої ери – кінець XIX ст. У цей досить тривалий період логістика розвивалася як військова наука. Принципи логістики використовувалися, в основному, на доставках й у процесі розподілу військової амуніції, а також у керуванні військами.

Про цей період отримані відомості з археологічних розкопок у Греції. Розшифровка фрагментів тексту, написаного на пергаменті, дала інформацію про те, що в державному правлінні Греції було на службі десять логістів. Вони мали особливі повноваження в державі, до них прислухалися управителі й воєначальники. За їх розрахунками планувалося ведення господарства на рівні держави, зовнішні торгові відносини з іншими державами та інше.

Третій етап у розвитку логістики приходиться на початок 1900 р. і середину XX століття.

Початок XX століття ознаменований тим, що накопичений теоретичний і практичний досвід логістики у військовій справі поступово знаходив застосування у всіх галузях економіки, вивчаючи і трансформуючи процеси й операції, пов'язані із просторово-тимчасовим переміщенням ресурсів, а точніше, товарно-матеріальних ресурсів. Активізація розвитку логістики на початку XX ст. безперечно пов'язана з ланцюгом економічних криз, що послідовно вибухнули на світовому ринку в 1900-1903 pp., 1907 р. та 1920 р. До цього періоду відноситься поява перших логістичних співтовариств, зокрема Національної асоціації проблем управління запасами. Вона була заснована в 1915 р. у США. Надалі (1967 р.) асоціація була перетворена в Національну асоціацію агентів постачання.

Слід зазначити, що розвиток логістики відбувався не тільки в Європі й Америці. Росія внесла також значну лепту в її становлення як практичної науки. Ще на початку XX сторіччя петербурзькі професори видали працю за назвою "Транспортна логістика". На її основі були побудовані моделі перевезення військових підрозділів російської армії, їхнього забезпечення і постачання. Ці моделі набули практичного застосування при плануванні та проведенні ряду кампаній російської армії в ході першої світової війни.

Нова хвиля економічних криз (1929-1933, 1937-1939, 1948-1949, 1953-1954, 1957-1958, і особливо 1973-1975 pp. – ця криза охопила всі капіталістичні країни і відрізнялася високим рівнем інфляції й безробіття, переплетенням із глибокими структурними кризами, що вразили найважливіші сфери виробництва – енергетику, сировинні галузі, включаючи й сільське господарство, а також валютну систему) зажадала від урядів країн Західної Європи і США розробки термінових заходів щодо стабілізації економіки. Учені й фахівці змушені були шукати ту рятівну "соломинку", що допоможе не потонути в "океані криз". Такою "соломинкою" виявилася логістика.

Нині логістика як наука починає усе ширше проникати в різні галузі економіки. Логістичний підхід у цей час починає використовуватися при керуванні матеріальними потоками в сфері обігу.

Характеризуючи третій етап у розвитку логістики, варто також нагадати, що в період Великої Вітчизняної війни служби військових повідомлень радянських військ організовували рух фронтових вантажів усіма видами транспорту. У післявоєнний період логістика одержала подальший розвиток. Зокрема, в 1950 р. була видана праця Б.Г. Бахаєва "Основы эксплуатации морского флота". У цій праці сформульоване основне кредо логістики, суть якого зводилася до виконання вимоги раціональної організації перевезень і перевалок вантажів у необхідній кількості зі збереженням їх первинної якості в заданий пункт призначення з мінімальними витратами в обумовлений термін.

Четвертий етап обмежується 50-ми й початком 80-х pp. XX століття.

Початок другої половини XX ст. ознаменовано створенням у США Національної ради з менеджменту фізичного розподілу, яка пізніше була перетворена у Раду логістичного менеджменту.

У СРСР, а саме в Ленінграді наприкінці 1970-х років була розроблена унікальна логістична технологія. Суть її зводилася до того, що робота багатьох видів транспорту організовувалася по методу транспортного вузла, де і здійснювалася їхня взаємодія.

На даний період часу починають щорічно проводитися міжнародні симпозіуми, конференції й конгреси, на яких обговорюються наукові і практичні проблеми логістики. Так, нині всім відомі: представницький форум з логістики, що відбувся в жовтні 1989 року в Парижі; семінар з логістики, який було проведено у Москві в цей же час. Примітно, що в ході семінару радянські вчені вийшли з ініціативою організувати в СРСР Асоціацію фахівців- логістів. Але, нажаль ця ініціатива так і залишилася на папері.

Учені й фахівці США, Європи й Азії поступово розширювали сферу впливу логістики на всі галузі економіки. У Швейцарії був створений Європейський центр з логістики. У ряді міст Західної Європи були організовані наукові й навчальні центри по підготовці фахівців, що володіють знаннями з логістики. Транснаціональні компанії та великі фірми створювали спеціальні служби й відділи логістики. І на сьогодення у США переважну більшість фірм і компаній у своїй виробничій і комерційній діяльності досить широко використовують логістику.

Східна Європа нині також може бути віднесена до континентів, де логістизація економічних процесів стає найважливішим аспектом створення для фірм і компаній стійкого положення на ринку. Тут проблеми логістики вирішуються на державному рівні. Наприклад, у колишній Німецькій демократичній республіці наприкінці 80-х pp. XX ст. була розроблена й впроваджена логістична система єдиного комплексного керування транспортом (ЛСЄККТ) країни, в основі якої лежала комплексна оптимізація вантажних перевезень. Вона включала:

• – впровадження досягнень науково-технічного прогресу;
• – інтенсифікацію виробництва і транспорту в єдиному ланцюзі від виробника до споживача;
• – оптимізацію взаємозв'язків між виробництвом і транспортом зі зменшенням транспортних потреб підприємств і відповідним зниженням витрат на перевезення продукції;
• – оптимізацію самих транспортних процесів на основі вдосконалювання методів планування й керування транспортом.

Вельми цікавою є та обставина, що для забезпечення високої ефективності функціонування ЛСЄККТ студенти управлінських спеціальностей Вищої школи транспорту (м. Дрезден) в обов'язковому порядку вивчали протягом трьох років курс логістики.

В Угорщині (Технічний університет, м. Будапешт) багато років проводилися дослідження з формування логістичних систем, більшою мірою пов'язаних з виробництвом. Так, у науково-дослідному інституті суспільного транспорту під керівництвом Георгія Тремко у 80 pp. XX ст. була розроблена логістична система виробництва запасних частин до машин різних найменувань і призначення.

Корисно згадати і про сучасні логістичні системи й технології, розроблені в США і Японії, що одержали широке поширення в Західній і Східній Європі, а саме:

• – система планування потреби в матеріалах, деталях і вузлах (Materials Requirements Planning);
• – система планування розподілу ресурсів (Distribution Requirements Planning);
• – оптимізовані виробничі технології , (Optimized Production Technologies);
• – система точно вчасно (Just-in-time) і ін.

Не можна не відзначити й той факт, що в колишньому СРСР також розвивалася й використалася логістика, щоправда, її в той далекий час називали рохрематикою – наукою про вивчення процесів руху матеріалів від первинного джерела до кінцевого споживача. Ця наука розглядала управління матеріальними потоками за допомогою економіко-математичного моделювання. Її мета – скоротити загальний час проходження матеріального потоку (цикл) і загальні витрати на переміщення, зберігання, упакування, розподіл сировини, напівфабрикатів, готової продукції.

В епоху розвиненого соціалізму в СРСР розроблялися й впроваджувалися логістичні системи, щоправда, лише на мікрорівнях. Так, відомі створені транспортні виробничі логістичні системи, основними елементами яких були виробники, споживачі, транспорт. У науково-дослідному інституті автомобільного транспорту (Москва, Росія) виконувалися дослідження з оперативного планування перевезень на автомобільному транспорті. При цьому приділялася особлива увага доставці вантажів у визначений термін і скорочення запасів у клієнтів. У Всесоюзному науково-дослідному інституті залізничного транспорту (ВНДІЗТ, м. Москва) була розроблена міжгалузева система "Ритм". Вона була успішно впроваджена на Південній і Південно-Східній залізницях. Її основне призначення – усіляке зменшення в споживачів великих запасів сировини й палива.

В історичному плані відомою є система оперативного планування виробництва, що широко застосовувалась на деяких машинобудівних й авторемонтних підприємствах колишнього СРСР. Можна було б продовжити перелік аналогічних прикладів. Однак у цьому немає необхідності – у спеціалізованій літературі вони вже описані.

Вищеописане свідчить про те, що в другій половині XX ст. логістика вже перетворилася в одну з ефективних форм інтеграції постачання, виробництва, транспорту, розподілу продукції на ринку споживачів із широким залученням сучасної обчислювальної техніки. Це послужило підґрунтям для становлення логістики як практичної науки.

Зазначений період розвитку логістики як практичної науки можна охарактеризувати двома визначеннями. Перше – "оптимальна координація руху й створення запасу сировини, діяльність по переробці, упакуванню кінцевої продукції, її складування й доставка клієнтам".

Друге – логістика трансформується в діяльність, що містить у собі транспортування, складування, обробку матеріалів, захисне упакування, контроль запасів, вибір місця знаходження виробництва і складів, прогнозування попиту, маркетинг і обслуговування.

П'ятий етап – сучасний період розвитку логістики – почався із середини 80-х pp. XX ст. і триває по теперішній час. Саме в цей час досить інтенсивний розвиток одержали методи керування матеріальними потоками. Крім того, масований розвиток і використання інформаційних технологій практично всіма учасниками ринку, створення сучасних комунікаційних технологій підсилили розуміння того, що високої ефективності в керуванні матеріальними потоками в ланцюзі "закупівля – виробництво – дистрибуція – продажі" можна досягти за рахунок керування інформаційними потоками.

П'ятий етап розвитку логістики можна назвати всесвітнім, оскільки логістизація економічних процесів стає проблемою Європи, США і Азії. Країни, що розвиваються, і країни з перехідною економікою активно включилися в процес логістизації. Усвідомлення зростаючого у світі дефіциту ресурсів і, у той же час, бажання одержання прибутку є для них (держав) досить значним "мотиватором" до вивчення й впровадження принципів і методів логістики в усі галузі економіки.