Повна версія

Головна arrow Логістика arrow Логістика

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Структура логістичного ланцюга поставок і оцінка ефективності його функціонування

Термін "структура" походить від латинського structura – "будівля", розташування, порядок, взаємозв'язок складових. Тому під "структурою логістичного ланцюга поставок" слід розуміти відносно постійний порядок внутрішніх просторово-тимчасових зв'язків ланцюга між його фрагментами і взаємодію їх із зовнішнім середовищем, що визначає функціональне призначення останнього.

Структуризація ланцюгів поставок дає можливість окремо досліджувати ефективність функціонування кожного їх фрагменту, виробляти рішення щодо коригування видів діяльності в них, змінювати форми і зміст управління і т.ін.

На практиці при формуванні ланцюгів поставок під структурою останніх розуміють сукупність організацій (фрагментів), через які матеріальні потоки проходять під час свого переміщення від постачальника початкового рівня до кінцевого споживача. Структурно ланцюг поставок у загальному його вигляді складається із трьох основних фрагментів – постачальника, виробника, споживача (рис. 6.8). Такий ланцюг поставок називають простим або коротким.

Схема простого ланцюга поставок

Рис. 6.8. Схема простого ланцюга поставок

За умови розширення географії ринку ланцюг поставок у своєму складі може мати декілька постачальників і декілька споживачів. Від їх кількості залежить їх рівень, тобто ланцюг поставок складає постачальник (першоджерело матеріального потоку), посередник (їх може бути декілька), виробник, споживач-посередник, споживач кінцевий. Таким чином, формат ланцюга поставок залежить від кількості видів діяльності і організацій, що задіяні в їх виконанні. Оскільки основним фрагментом будь-якого ланцюга поставок є виробник, навколо якого і формується вся структура останнього, то відносно останнього всі види діяльності в ланцюзі поставок класифікуються на попередні і послідуючі. До попередніх видів діяльності відносяться ті, що виконуються до виробника продукту. їх здійснюють постачальники (виробник первинної сировини, матеріалів, напівфабрикатів та посередники) сировини, матеріалів, напівфабрикатів і т.ін. У даному випадку таких постачальників може бути декілька рівнів (рис. 6.9).

Ті види діяльності, що здійснюються з матеріальним потоком (готовою продукцією) після виходу його від виробника, називаються послідуючими. Їх виконують споживачі продукції, до яких відносять посередників по розподілу і збуту, а також кінцевих споживачів. Споживачі продукції також поділяються на рівні (рис. 6.9).

На практиці велика кількість організацій-виробників отримують вихідні матеріали для виробництва продукції від різних постачальників і передають готову продукцію різним споживачам. Таким чином, різнорідні матеріальні потоки вихідних матеріалів проходять різні рівні постачальників і зустрічаються у виробника, проходять його і у формі готової продукції потрапляють до різних рівнів споживачів, прямуючі на цьому шляху до кінцевої точки споживання. Схема переміщення матеріальних потоків вихідних для виробництва продукції матеріалів і самої продукції після виробництва може бути представлена у виді базової моделі ланцюга поставок (рис. 6.10).

Види діяльності у ланцюгу поставок

Рис. 6.9. Види діяльності у ланцюгу поставок

З точки зору виробника, структура ланцюга поставок для продукту, що ним виробляється, складається з декількох рівнів постачальників, що пропонують вихідні матеріальні ресурси, які необхідні для отримання продукту, починаючи від першоджерел, а також із декількох рівнів споживачів, що переміщають готову продукцію до кінцевих споживачів. Кожен структурний елемент у ланцюгу поставок має свою мету і основне завдання, що формується виходячи з основних правил логістики (табл. 6.1).

На практиці, звісно, існує безліч варіантів базової моделі ланцюга поставок – деякі з них мають мало рівнів постачальників і споживачів, а інші – багато, в деяких ланцюгах поставок переміщаються прості матеріальні потоки, в інших – складні. Окрім того, кожна організація має свій ланцюг поставок, який не повторює ланцюги поставок інших споріднених організацій. Якщо, наприклад, організація виробляє велику гаму продуктів, то вона створює ланцюг поставок для кожного із них. Таким чином, набір ланцюгів поставок продукції, що виробляє означена організація, перетворюється в так називану логістичну мережу поставок.

Базова модель ланцюга поставок

Рис. 6.10. Базова модель ланцюга поставок

Логістичне мережа поставок представляє собою розгорнуті в просторі і у часі ланцюги поставок, де для виконання логістичного циклу виконується безліч видів діяльності різними організаціями (логістичними системами або безліччю їхніх підсистем). З урахуванням базової моделі ланцюга поставок (рис. 6 10) та наведеним визначенням логістичної мережі поставок схема останнього може включати в себе декілька ланцюгів поставок.

Структура ланцюга поставок задає кількість учасників різного типу, у тому числі оптових підприємств, складів, логістичних центрів і

т.д., тобто формує необхідну інфраструктуру. При цьому вельми важливим питанням є питання розміщення на логістичному полігоні кожного структурного елементу інфраструктури.

Таблиця 6.1

Характеристика структурних елементів ланцюга поставок

Структурний елемент

Статус

Мета

Основне завдання

Функція відносно виробника

Організація-виробник

Основний

Створення

продукту

Виготовлення продукту згідно 3 вимогами споживача

Продукування

Постачальники

Другорядний

Задоволення потреб виробника у вихідних матеріалах для

виробництва

продукту

Забезпечення виробника необхідними для виготовлення продукту сировиною, матеріалами, напівфабрикатами і ін.

Забезпечуюча

Споживачі

Другорядний

Задоволення потреб споживачів у готовій продукції

Забезпечення споживачів товарною продукцією та надання

супутнього сервісу

Мотивуюча

Визначення місцеположення елементів інфраструктури ЛП є залежним від багатьох факторів. Наприклад, склад може розміщатися близько до підприємства, до безпосереднього замовника, до транспортно-експедиційних підприємств і т.д. Місцерозміщення кожного елемента інфраструктури ЛП на логістичному полігоні явно впливає на показники логістики. Так, якщо організація має на меті забезпечити швидку доставку продукції, вона звісно скористається місцевими складами, що розміщені в безпосередній близькості до споживачів. А якщо ця ж організація поставить мету зниження витрат на доставку продукції, то вона буде концентрувати її запаси в крупних централізованих складах, які розміщені на достатньо великій відстані від замовників. За умови експорту продукції або імпорту продукції зарубіжного виробника, організація може користуватися складами, що розміщені поблизу портів або терміналів залізничних доріг. При розгляді варіанту тільки виробництва продукції організація звісно буде створювати її запаси безпосередньо біля виробничого підприємства.

Від правильно прийнятого рішення щодо розміщення елементів інфраструктури ЛП залежить подальша діяльність останнього. Таке рішення впливає і на ефективність функціонування ланцюга і на його результативність, тобто воно може серйозно вплинути на споживчі переваги, особливо в частині елементарної наявності товарів на ринку. Тому виникає необхідність розробки особливих критеріїв для оцінки ефективності і результативності ланцюгів поставок. Ці критерії повинні враховувати участь численних партнерів у цих процесах і вимог загальної для них мови спілкування.

Саме цим умовам задовольняє модель SCOR (Supply Chain Operation Reference Model – Довідкова модель операцій ланцюга поставок), що запропонована The Supply Chain Council (США). Ця модель аналізує сьогоднішній стан компанії і її цілі, визначає основні кількісні показники і порівнює їх з даними бенчмаркінга (тобто із кращими показниками в даній галузі або на даному ринку). Для цих цілей SCOR розробила набір показників, що характеризують роботу ланцюгів поставок і їх учасників. Останні, у свою чергу, створили банк інформації про особисті досягнення в сфері логістики, що застосовуються для бенчмаркінга.

Більш детальна інформація по референтній моделі SCOR наведена в розділі 7.

Слід також визнати, що в діяльності більшості організацій загальним підходом до оцінки ефективності і результативності ланцюгів поставок є проведення аналізу:

  • – загальних витрат на доставку товарної продукції до кінцевого споживача;
  • – часу, що є необхідним для виконання замовлення клієнтів сегменту ринку, що обслуговується;
  • – ступеня задоволення споживачів.

Даний підхід використовується не тому, що він є кращим, а тому, що для реалізації на практиці моделі SCOR виникають відомі фінансові труднощі – її купівля і інсталяція досить коштовна і не всі організації сьогодні готові до таких витрат.

 
<<   ЗМІСТ   >>