Повна версія

Головна arrow Логістика arrow Логістичні системи і ланцюги поставок

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Фактори локальної дії

При постановці завдання пошуку місця розміщення інфраструктурного об'єкту використовується спершу модель топологічної оптимізації. Її вхідні параметри розглядаються як "умовно незалежні" від чисельності вихідних параметрів, наприклад, кількості продукції, що випускається, виду "надаваних" послуг тощо. Коректність прийнятих допущень випливає з їхнього тимчасового характеру, тому що в процесі ітераційної реалізації всієї маси моделей припущення замінюються обумовлено-явними обмеженнями.

У процесі топологічної оптимізації вирішуються питання, що пов'язані безпосередньо з наступними чинниками-обмеженнями:

  • а) тополого-ресурсними;
  • б) організаційно-управлінськими;
  • в) фінансовими.

Тополого-ресурсні чинники-обмеження

Однією з основних передумов проблеми розміщення ОЛІ є локалізація ресурсів, що необхідні для здійснення логістичної

діяльності. Дане завдання може бути описане наступними групами чинників, прийнятих залежно від суті обмежень, що накладаються на логістичну систему.

  • 1. Функціонування об'єктів логістичної інфраструктури припускає їх оптимальне наближення до точок концентрації найважливіших ресурсів – сировини, матеріалів, напівфабрикатів, готової продукції, виконавців, тобто робочої сили. В ідеалі система повинна знаходитися в тій точці простору, де сумарна відстань до ресурсів є мінімальною. У цьому випадку проблема може розглядатися як окремий випадок транспортної задачі. Граничними умовами оптимальної системи виступають питомі витрати, що пов'язані з підготовкою і доставкою кожного виду ресурсів у призначене місце. Дане обмеження, по суті, є своєрідним оптимізаційним рішенням питання вибору відстані між точкою дислокації конкретного об'єкту логістичної інфраструктури і місцем перебування ресурсів.
  • 2. Оскільки логістична система певним чином організовує свої функції в часі, то у процесі вирішення питань оптимізації враховується й інший чинник: усі ресурси повинні бути доставлені на вхід логістичної системи у визначеному часовому інтервалі. Початок функціонування логістичної системи визначається моментом найбільш пізньої доставки ресурсу. Тому одним з методів вирішення завдання розміщення є метод мінімального запізнення поставки ресурсу.
  • 3. Третя група обмежень пов'язана з оптимізацією структури або стану ресурсів, що формують в першу чергу матеріальні потоки.
  • 4. Четверта група обмежень при вирішенні завдання пошуку оптимальної точки розміщення ОЛІ – це обмеження, що безпосередньо пов'язані зі споживачем. Точка розміщення ОЛІ повинна забезпечувати мінімальні чи оптимальні витрати на доставку продукції споживачеві. Якщо ж проблема споживача вирішується як багатокритеріальна, то проблема розміщення ОЛІ вирішується за принципом оптимізації витрат доставки продукції до споживача.
  • 5. П'ята група обмежень: наявність робочої сили, що має необхідні навички і практику визначених видів логістичної діяльності. Місцеве джерело робочої сили, що придатне для виконання поставлених завдань, є найдешевшим і бажаним в організації об'єктів логістичної інфраструктури.
  • 6. Шоста група обмежень: ступінь наявності уже сформованої (тобто сталої) інфраструктури обраного місця для розташування конкретного об'єкту логістичної інфраструктури.
  • 7. Сьома група обмежень полягає в можливій технічній підтримці з боку інших логістичних систем чи логістичних об'єктів, тобто передбачуване місце розташування повинно знаходитися якнайближче до інших систем – інформаційних, наукових, сервісних, промислових тощо.
  • 8. Восьма, інституціональна група обмежень полягає в політичній та економічній підтримці з боку держави.

Усі ці чинники й обмеження характеризують зовнішнє середовище функціонування логістичної системи. Внутрішнє середовище логістичної системи (або конкретно визначеного ОЛІ) відбивають технологія і технологічні обмеження:

  • 1) що пов'язані з інженерною геофізикою (тут вирішення проблеми розміщення припускає облік умов фізичної безпеки ОЛІ);
  • 2) щодо оцінювання фактичної небезпеки екстремальних режимів або руйнування (ОЛІ мають розташовуватися на такій відстані від місць функціональної небезпеки, наприклад, від промислових об'єктів підвищеної небезпеки, аби забезпечувати можливість адекватного технологічного й організаційного реагування на екстремальну ситуацію);
  • 3) що пов'язані з можливістю або неможливістю утилізації відходів і ліквідації споруд чи устаткування ОЛІ.
 
<<   ЗМІСТ   >>