Повна версія

Головна arrow Логістика arrow Логістичні системи і ланцюги поставок

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Способи підвищення надійності функціонування логістичних систем

Класична логістична система поєднує у собі три частини – техніко-технологічну базу, персонал і засоби забезпечення. Тому як основні способи підвищення надійності функціонування такого роду систем, в першу чергу, слід розглядати:

  • а) структуру логістичної системи і режим її функціонування;
  • б) резервування;
  • в) контроль.

Структура логістичної системи істотно впливає на її надійність. Кожна підсистема повинна бути сформована таким чином, аби забезпечити функціонування системи у разі відмови або збоїв окремих її елементів. Це означає, що структура логістичної системи, так само як і структура її підсистем, має передбачати можливість свого перебудування (трансформації) у процесі функціонування і тим самим пристосовуватися до умов зовнішнього середовища, що змінюється (ринок, окремі сегменти ринку). Тому під час проектування, модернізації логістичних систем основним завданням для управителя є передбачення можливості самотрансформації з метою найбільшої пристосованості останньої до зовнішніх змін. Таке завдання, безумовно, є й одним з основних у плані забезпечення живучості логістичної системи.

Другим завданням для управителя є раціональний вибір структурних елементів (підсистем) і забезпечення оптимальних режимів їхнього функціонування в рамках логістичної системи. Це дасть можливість забезпечити тотожність у перетворенні вхідних величин у вихідні результати, а виходить, і максимальну ефективність системи.

Резервування – введення в систему надлишкових елементів чи підсистем (або розширення функціональних можливостей елементів, підсистем) – один з найдієвіших і широко розповсюджених засобів забезпечення надійності складних систем. У процесі резервування допускається також і застосування додаткових засобів з метою забезпечення живучості, гнучкості і максимальної ефективності функціонування логістичної системи. Наприклад, залучення фахівців з інших організацій у ході формування експертних груп, груп аналітиків для прогнозування або пошуку виходів із кризових ситуацій тощо.

Стосовно логістичних систем резервними засобами можуть служити:

  • • резервні елементи, що входять до структури системи (це можуть бути фахівці-консультанти з маркетингу, менеджменту, окремих технічних або виробничих питань; резервні групи аналітиків; резервні технічні об'єкти – обчислювальні мережі, генераторні установки, устаткування для забезпечення безперервності виробничого циклу тощо);
  • • резервні можливості у виконанні елементами системи (виконавцями, підрозділами, технічними засобами) ряду функцій (елемент, крім основної функції, може виконувати ряд додаткових функцій), а також резервні можливості у виконанні заданої функції (задана функція може реалізовуватися за допомогою різних виконавців чи засобів);
  • • резерв часу, наданий для виконання заданої функції;
  • • резерв інформації, застосовуваний для коригування стратегії логістичної системи.

Розглянемо комплекс цих засобів резервування.

Структурне резервування – резервування із застосуванням резервних елементів структури логістичної системи.

Цей вид резервування є найпоширенішим і найбільш ефективним засобом підвищення надійності тому, що фізичний зміст його найбільш зрозумілий логісту, а спосіб доступніший за інші для реалізації. Якщо в логіста виникає сумнів щодо надійності деякого елемента структури системи, то він додатково до нього вводить резервний елемент (у структуру або передбачає для надзвичайних ситуацій).

Структурне резервування, попри його удавану простоту, вимагає уважного ставлення з боку операційних логістів і керівників. Не до кожного основного елемента може бути постійно підключений резервний елемент. Наприклад, включення в структуру резервного комп'ютера пов'язане з вирішенням ряду складних технічних проблем (синхронізація роботи комп'ютерів, безперервний контроль стану тощо).

Труднощі структурного резервування привели до пошуку найбільш прийнятних способів резервування для конкретних умов функціонування логістичних систем. Серед них можна виділити наступні.

  • 1. Загальне резервування – резервується вся система.
  • 2. Розподільне резервування – резервуванню підлягають окремі елементи системи. Наприклад, в обчислювальній системі можуть створюватися резервні системні блоки, блоки пам'яті (розширення пам'яті) тощо.
  • 3. Постійне резервування. Тут резервні елементи беруть участь у функціонуванні системи нарівні з основними. Прикладом такого виду резервування можуть слугувати запрошені на фірму фахівці-консультанти з окремих питань логістичного управління, що у разі виникнення кризових ситуацій виконують свої функції нарівні зі штатними працівниками даної організації.
  • 4. Динамічне резервування – це резервування з перебудовою структури логістичної системи у разі відмови або збою якогось елемента будь-якої системи. Даний вид резервування досить добре накладається на функцію керування організацією. Приклад – делегування повноважень у випадку збою в керуванні фірмою тощо. Схема дії включення динамічного резервування у логістичну систему представлена на рис. 3.14, де основний тракт передавання управлінських рішень позначений суцільною лінією, а можливі (резервні) – пунктиром.

Схема динамічного резервування

Рис. 3.14. Схема динамічного резервування:

  • 1, 2, 3, ..., п – основні ланки (елементи) у керуванні логістичною системою; 4, 5 – резервні ланки (елементи) у керуванні логістичною системою.
  • 5. Резервування заміщенням – резервування, коли функції основного елемента передаються резервному тільки у разі відмови основного елемента. Тут прикладом може бути передання функцій виконавця іншій особі під час його звільнення й інші причини; заміна технічних об'єктів (елементів) техніко-технологічної бази логістичної системи, що знаходяться на складі як запасні тощо.
  • 6. Ковзне резервування – резервування, коли група основних елементів резервується одним або декількома резервними елементами, кожний з яких може замінити будь-який основний елемент, що відмовив.
  • 7. Функціональне резервування – резервування, за якого використовується здатність підсистем логістичної системи виконувати додаткові функції, а також можливість виконувати задану функцію додатковими засобами.

На практиці у випадках використання функціонального резервування ефективність роботи логістичної системи в основному і резервному режимах, як правило, істотно різниться. Тому управителю для оцінювання надійності логістичної системи з функціональним резервуванням необхідно використовувати коефіцієнт ефективності, імовірність безвідмовної роботи, коефіцієнт готовності для кожного з можливих працездатних станів системи.

  • 8. Тимчасове резервування – резервування, за яким використовується резервний час для виконання заданої функції. Приміром, хай логістичній інформаційній підсистемі для передання інформації заданого обсягу потрібен час t. При плануванні роботи на цю операцію передбачається час t + tD, де tD – резервний період, що може бути використаний або для повторення передання інформації, або для усунення похибок технічних елементів. Введення tD підвищує вірогідність роботи і знижує кількість відмов, що враховуються під час оцінювання надійності. Але, разом з тим, воно знижує продуктивність роботи логістичної системи. В окремих випадках це несуттєво.
  • 9. Інформаційне резервування – резервування, коли як резерв використовується надлишкова резервна інформація. Широта інформаційного поля і надмірність інформації дають можливість коригувати вчасно (завчасно) мету і завдання логістичної системи, підтримувати стабільно високу ефективність логістичної системи в цілому й оптимізувати режими її функціонування напередодні змін у зовнішньому і внутрішньому середовищах.

Контроль – необхідний інструмент спостереження за станом логістичної системи і підтримки належної високої надійності її в процесі функціонування. "Його мета – виявити слабкі місця і помилки, вчасно виправити їх і не допускати повторення. Контролюється все: предмети, люди, впливи... Контроль є найпершим обов'язком тих керівників, які відповідають за виконання планів", – так визначив контроль, його мету і суть один із засновників науки управління А. Файоль.

Про вплив контролю на надійність логістичних систем загалом можна сказати, що:

  • а) контроль тільки як засіб виявлення стану логістичної системи не може впливати на підвищення надійності останньої. Вплив контролю на підвищення надійності виявляється тоді, коли він супроводжується відновленням працездатності, виправленням виявлених помилок, усуненням несприятливих явищ тощо;
  • б) контроль забезпечує нормальне функціонування логістичної системи заданої структури й у заданих режимах, допомагає визначити ступінь готовності системи до виконання планових показників і необхідність формування резерву;
  • в) контроль підвищує вірогідність інформації про зовнішнє середовище і погрозу, що насувається.

У самому загальному вигляді рекомендація операційному логісту і керівникові з проектування контролю в логістичній системі може бути сформульована так. В основу системи контролю слід покладати системний підхід, тобто організація контролю має враховувати багатобічний характер впливу контролю на характеристики логістичної системи і бути за своєю структурою деякою системою, у якій повинні сполучатися різні методи і засоби контролю.

Система контролю логістичної системи повинна будуватися за багаторівневим принципом. Що це означає? На першому, найнижчому, рівні здійснюється контроль стану окремих засобів техніко-технологічної бази, що складають основу практично будь-якої логістичної системи, оскільки вони виконують усю продуктивну роботу, безпосередньо пов'язану з перетворенням вхідних ресурсів (сировини, інформацій тощо) на вихідні результати – товари, послуги.

На другому рівні – контроль виконання функціональних завдань, розв'язуваних різними підсистемами.

На третьому рівні усі види контролю об'єднуються в єдину систему для одержання інформації про стан логістичної системи і її функціонування, а також керування системою шляхом перебудування її структури, а у разі необхідності – підключення резервних засобів, застосування пріоритетного принципу обробки інформації тощо.

Отже, трирівнева система контролю складається з наступних основних етапів:

  • • установлення нормативних показників діяльності логістичної системи (такими можуть виступати: вихід готової продукції, відсоток браку, обсяг продажів, коефіцієнт прибутковості як відношення прибутку до обсягу продажів або вартості активів, коефіцієнт обороту, коефіцієнт ліквідності тощо);
  • • визначення фактичних результатів діяльності системи;
  • • порівняння результатів фактичної діяльності системи з її нормативними показниками;
  • • аналіз можливих розбіжностей між фактичними результатами і нормативними показниками діяльності системи. Дуже зручно цю систему внутрішнього контролю представити графічно (рис. 3.15).

При цьому варто враховувати, що проектування будь-яких логістичних систем розпочинається з формування стратегічної мети і встановлення стратегічних завдань, а також розробки середньо- і довгострокових планів.

Важливим моментом даної системи контролю є те, що вона працює на всіх трьох рівнях і на основі аналізу (блок 7) забезпечує коригування не тільки господарської діяльності логістичної системи, але й нормативних її показників. До того ж вимір фактичних результатів діяльності логістичної системи і здійснення коригувальних впливів проводиться під керівництвом управителя з логістики.

Спроектована в такий спосіб система контролю гарантує здійснення наступних контрольних заходів.

  • 1. Випереджаючий контроль, мета якого – виявити і запобігти різного роду відхиленням за допомогою перевірки якості вхідних потоків. Приклад – наймання на роботу фахівців, використовуючи спеціальні тести.
  • 2. Супутній контроль, суть якого – моніторинг поточної ефективності логістичної системи. Прикладом такого виду контролю є контроль виконання поточних замовлень клієнтів.
  • 3. Контроль за результатами. Даний вид контролю є найменш трудомістким, але в той же час і ризикованим. Ризик полягає в тому, що у разі виявлення "браку в роботі" виправити його буде дуже важко або навіть і неможливо. Управителю логістичної системи у своїй практичній діяльності необхідно прагнути до використання контрольних заходів усіх трьох напрямів, приділяючи увагу і виявляючи гнучкість у їхній пріоритетності залежно від кваліфікації персоналу, форм і видів діяльності логістичної системи, її масштабів і топології.

Схема внутрішнього контролю в логістичній системі

Рис:. 3.15. Схема внутрішнього контролю в логістичній системі

Узагальнюючі висновки

Управляти системою можливо тільки за умови її знання. Що ж таке логістична система? У даному розділі зроблена спроба знайти відповідь на таке запитання. Однак є сенс пригадати семантичний опис логістичної системи, що зроблений А.І. Семененко: "Це сукупність взаємозалежних елементів, що становлять систему матеріально-технічного забезпечення і збуту: матеріальні, фінансові та інформаційні потоки, центральні, територіальні і місцеві організаційні структури, посередницькі торгово-закупівельні фірми, об'єднання і підприємства по поставках продукції виробничо-технічного призначення, склади і бази, дрібнооптові магазини, оснащені відповідними технічними коштами для прийому продукції із транспортних засобів, розміщення її на базах, підготовки до виробничого споживання, розфасовки, затоварення і реалізації споживачам; кошти для збору, обробки інформації і надання інформаційних послуг споживачам; підприємства по збору і ремонту тари; підприємства по збору і підготовці до промислової переробки вторинних ресурсів; спеціалізований транспорт і транспорт загального користування, що виступає одночасно як самостійний елемент інфраструктури народногосподарського комплексу і частково – елемент конкретної логістичної системи". Наведена цитата ілюструє достатню складність логістичних систем і, разом з тим, безсумнівну користь від їхнього функціонування в системі суспільного розподілу.

 
<<   ЗМІСТ   >>