Повна версія

Головна arrow Політологія arrow Зовнішня політика України

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Захист прав українських громадян за кордоном

Значна спільнота української трудової міграції сформувала своєрідний тип нової людини-заробітчанина, вимагала міжнародно-правової регламентації у сфері захисту прав вітчизняних трудівників за кордоном, висунула на порядок денний міграційні проблеми, які містять потенційні загрози безпеці України. Слід зауважити, що міграційні зв'язки держави є несприятливими. Так, з 1994 р. зовнішня міграція має стійке негативне сальдо, яке в середньому становило 106 тис. осіб. Депопуляція і міграційний відплив населення були одними з причин зменшення чисельності населення України, яке з 51,584 млн у 1990 р. скоротилося до 46 млн осіб. У зв'язку із загостренням ситуації на внутрішньому ринку праці, зростанням безробіття, затримками з виплатами заробленого виїзди за кордон з метою заробітку стали засобом виживання для багатьох українських сімей. За даними Міністерства праці України у 1999 р. працевлаштувалися за кордоном 28,2 тис. громадян України, з яких у країнах СНД, зокрема в Росії та Молдові, працювали 960 осіб, за межами СНД – 27,3 тис. осіб. За іншими оцінками кількість таких громадян перевищує офіційні дані і коливається від 500 тис. до 3 млн осіб на рік.

Українці працюють у Великій Британії, Франції, США, Канаді, ФРН, Туреччині, Португалії, Швеції, Польщі та інших країнах. Потік трудових мігрантів з України є досить потужним – в інші роки сягає 7 млн осіб і набуває подальшого розмаху. Проте офіційна статистика стосовно трудящих-мігрантів з України не віддзеркалює реальної картини трудової міграції, оскільки переважна більшість українських громадян працевлаштовується самостійно і часто нелегально.

За кількістю українських громадян, які виїздять за кордон у пошуку заробітку, першість належала Російській Федерації: прибулі українці тут становили 30% від загальної кількості працюючих у РФ іноземців. Зазвичай українські мігранти залишаються на постійне проживання. У 2003 р. в Росії трудових мігрантів з України налічувалося близько 1 млн осіб (у сезонний пік – понад З млн), а в російській столиці – понад 100 тис. осіб. Переважна більшість українських громадян працює на будівництві, у сільському і лісовому господарстві, промисловості, транспорті та в соціальній сфері. У мігрантів виникають проблеми, пов'язані з недотриманням умов прийому на роботу, реєстрацією, оплатою праці і відсутністю соціального захисту.

Різнорівневі економічні потенціали України і Росії, спрощений режим перетину кордону, відсутність віз, а також політика заохочування і залучення на роботу дешевої робочої сили, – все це посилює міграційний процес. Через низку чинників переважна більшість українських громадян працює на території Росії поза правовим полем: російські роботодавці не зацікавлені в оформленні дозволу на працевлаштування, зважаючи на значні матеріальні витрати. В результаті 90% працюючих трудових мігрантів задіяні у тіньовій економіці. Зростає кількість звернень українських громадян, що працюють в Росії, про порушення їхніх прав: у 2002 р. з цих питань звернулися 964 особи, що на 246 осіб більше, ніж у 2001 р. Відповідно українські трудові мігранти як іноземці, що легально перебувають на території РФ, повинні мати усі права та свободи, пов'язані з цим статусом, але на практиці це відбувається не завжди.

Наступним питанням щодо врегулювання прав громадян є виконання положень українсько-російської консульської конвенції у частині захисту прав та інтересів фізичних і юридичних осіб України та РФ, укладання двосторонньої угоди про гарантії прав громадян України, які працювали в районах Крайньої Півночі і прирівняних до неї місцевостях, у частині пенсійного забезпечення цієї категорії осіб, а також дієвість двосторонньої міжурядової угоди про реадмісію.

 
<<   ЗМІСТ   >>