Повна версія

Головна arrow Політологія arrow Зовнішня політика України

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Закордонні українці

Дотримуючись міжнародних зобов'язань щодо забезпечення прав національних меншин у своїй державі, Україна розраховує на адекватну політику щодо дотримання прав 12 мільйонів етнічних українців за кордоном, зокрема і автохтонів на своїй землі[1]. Україна всіляко намагається захистити закордонних українців. З метою надання відповідної допомоги у вирішенні культурно-духовних, освітніх і соціально-економічних питань зарубіжних українських громад Уряд України у 1996 р. розробив спеціальну Державну програму „Українська діаспора на період до 2000 року” (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. №119). За концепцією цієї Програми Україна підтримує етнічних українців за кордоном і через міжнародні організації та відповідні угоди захищає їх. У своїй політиці щодо української діаспори Україна неодмінно керується загальновизнаними нормами міжнародного права, зокрема принципом непорушності територіальної цілісності і невтручання у внутрішні справи інших держав. Україна намагається шляхом перегляду деяких законодавчих положень ввести спрощену схему отримання українського громадянства.

Позитивним чинником, що впливатиме на поліпшення демографічної ситуації в Україні, можна розглядати прийняття Верховною Радою України Закону „Про правовий статус закордонних українців”[2]. Сутність Закону полягає в кардинальних змінах у політиці стосовно осіб українського походження, які проживають за кордоном. Закон визначив правовий статус закордонних українців, дозволив в'їзд і перебування їх в Україні. Закордонним українцям МЗС України видає спеціальні посвідчення. За даними останнього перепису, населення української держави зменшилося майже на шість мільйонів осіб. Якщо врахувати, що у світі за офіційними даними проживають 18-20 млн етнічних українців (офіційна статистика подає цифру у 12 млн осіб), у т. ч. в Росії, Канаді, США, Казахстані, Молдові, Бразилії, Польщі, Аргентині, Австралії тощо, то можна сподіватися, що цей закон полегшить вирішення ними питання про подальший вибір і місце проживання.

  • [1] Оскільки переважна більшість з них є автохтонним населенням, то визначення „діаспора” не є коректним у застосуванні до цієї частини українського етносу і не відповідає сутності питання.
  • [2] Закон України „Про правовий статус закордонних українців” / ВВР. – 2004. – №25. – Ст. 343.
 
<<   ЗМІСТ   >>