Повна версія

Головна arrow Політологія arrow Зовнішня політика України

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

ДВОСТОРОННІ ВІДНОСИНИ

Розвиток відносин із сусідами – членами ЄС

З проголошенням незалежності Українська держава активно розбудовувала партнерські відносини з країнами Центральної і Східної Європи (ЦСЄ) та провідними державами світу. Країни ЦСЄ грають особливу роль у становленні зовнішньої політики України, що пояснюється багатьма факторами. І перш за все – спільним перебуванням майже 50 років в єдиному таборі – таборі соціалізму під керуванням і щільним доглядом СРСР. На очах громадян радянської України розстрілювали повсталих в Польщі і Угорщині 1956 р., придушували польський рух Солідарність, в якого українці пізніше почали вчитися, ввели війська Організації Варшавського договору (ОВД) до Чехословаччини, розчавивши її гідність, розправлялися зі всіма антикомуністами і соціалістами, хоча брудну роботу полюбляли виконувати місцеві просталінські, пізніше просовєтські керівники. Із виходом Угорщини з ОВД 1989р. ця штучно створена піраміда соціалізму почала руйнуватися, врешті із об'єднанням Німеччини рухнув весь табір, а з часом розсипався і штучно створений СРСР.

Пов'язані безліччю етнічних ниток, історичною пам'яттю, економічними взаємозалежностями країни ЦСЄ намагалися першими визнати і визнавали Україну, намагаючись дечого навчити, від дечого застерегти. Всі наші європейські сусіди із західного кордону спрямували свої погляди на ЄС і НАТО і успішно реалізували намічене. Період співпраці України з країнами ЦСЄ до 01 травня 2004 р. (набуття ними членства в ЄС) дає гарні приклади зацікавленості, взаємозалежності, партнерства і взаємовиручки, оскільки більше об'єктивних важелів двосторонньої співпраці об'єднували, ніж роз'єднували наші інтереси.

Республіка Польща

За обсягом і потужністю двосторонніх контактів України з країнами ЦСЄ українсько-польські відносини є визначально стратегічними, що означає не тільки широкий діапазон партнерства, а й виважену й далекоглядну позицію обох сторін, підтримку України у найскладніших політичних ситуаціях. Президент Польщі Лех Валенса 02 грудня 1991 р., випередивши інших, привітав Україну з проголошенням незалежності і визнав нашу державу. 04 січня 1992 р. країни встановили дипломатичні відносини на рівні посольств. У Республіці Польща працюють поза Посольством України в РП (Варшава) Генеральні консульства України в Ґданську, в Кракові і в Любліні. Оскільки в Польщі перебуває значна кількість громадян України, а також українців Польщі, їхні проблеми поза генеральними консульствами, покликані розв'язувати також низка почесних консульств України.

Договірно-правова основа між Україною та РП налічує 127 міжнародних договорів та належним чином регулює більшість сфер українсько-польського співробітництва. 18 травня 1992 р. підписано міждержавний українсько-польський Договір про добросусідство, дружні відносини і співробітництво. Важливою складовою договірно-правової бази є двосторонні домовленості між суб'єктами адміністративно-територіального устрою України та Польщі, яких загалом налічується понад 450.

Важливим етапом у розбудові двосторонніх відносин і формуванні нової схеми співробітництва став перший офіційний візит Президента України Леоніда Кравчука до РП (18–19 травня 1992 р.), під час якого було підписано згаданий міждержавний Договір між Україною і Республікою Польща про добросусідство, дружні відносини та співробітництво. Для поглиблення двосторонніх зв'язків особливе значення мав офіційний візит в Україну Президента Польщі Лєха Валенси (24–25 травня 1993 р.), одним із головних результатів якого стало створення Консультаційного комітету Президентів України і Республіки Польща. Комітет президентів, що розпочав роботу у квітні 1993 р., – безпрецедентна форма співпраці перших осіб дружніх країн. КП працює за своєрідним форматом розв'язання гарячих питань, обговорення без посередників, взаєморозуміння, обопільного тяжіння та співробітництва. На переконання сторін, робота Комітету сприяла, у першу чергу, зняттю напруги з гострих проблем двосторонніх відносин, подоланню історичних стереотипів, пошуку спільних точок дотику у питаннях міжнародного життя, поглибленню економічної співпраці тощо.

В рамках державного візиту Президента України Петра Порошенка до Республіки Польща 17 грудня 2014 р. Міністри закордонних справ України та Польщі Павло Клімкін та Гжегож Схетина підписали низку документів: Другий протокол між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Польща про внесення змін до Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Польща про правила місцевого прикордонного руху від 28 березня 2008 р. (м. Київ); Протокол про внесення змін до Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Польща про навчання громадян України в Європейському колегіумі в Натоліні від 25 листопада 2009 р.

Українсько-польське співробітництво охоплює економічну й інвестиційну діяльність, безпеку й оборону, енергетичну безпеку, прикордонну й міжрегіональну взаємодію, співпрацю в галузі сільського господарства, у сфері культури й освіти, поглиблення контактів між людьми тощо.

Польща підтримала Україну у приєднанні до міжнародних організацій: регіональної Центральноєвропейської ініціативи (ЦЄІ), а також Вишеградської групи (В-4). Країни регіону у ширшому форматі також співпрацюють у питаннях екологічного захисту Карпат, виконуючи прийняту на 5-й конференції міністрів закордонних справ країн-учасниць „Довкілля для Європи" (м. Київ, 22 травня 2003 р.) Карпатську конвенцію за спільної згоди Чехії, Угорщини, Польщі, Румунії, Сербії, Словаччини й України[1].

Враховуючи те, що Польща стала першопрохідником економічних реформ, її досвід в реформуванні економіки і в залученні іноземних інвестицій був корисним для України. Україна спиралася на підтримку і досвід Польщі в її інтегральному просуванні до європейської спільноти. Польські керівники неодноразово наголошували, що готові підтримати інтереси України, і на практиці довели свою позицію. Думка легендарного керівника Польської держави Юзефа Пілсудського, висловлена на початку 20-х років XX ст. про те, що „без незалежної України неможливе існування незалежної Польщі”, стала своєрідним закликом до українсько-польського політичного партнерства та економічної співпраці.

Формування українсько-польських відносин відбувається поза глобальним рівнем: Україна–США–Польща, також на регіональному: Європа–Польща–Україна. Наприкінці 2002 р. були оприлюднені польські пропозиції щодо східної політики ЄС, де, зокрема, вказувалося, що рівень відносин ЄС з Україною має бути не нижчим за рівень відносин ЄС з Росією; що Україна має отримати чітку перспективу свого можливого вступу до ЄС у разі виконання умов копенгагенських критеріїв: демократичний, політичний розвиток, дотримання прав людини, конкурентоспроможна ринкова економіка, свобода преси тощо. Польща фактично взяла на себе відповідальність за українське просування до членства в НАТО та ЄС. Саме Польща підтримувала Україну у найскладніший період її політичної ізоляції на світовій арені. Тодішній Президент РП А. Квасьневський проводив чітку лінію на підтримку України в очах Заходу: українська тема порушувалася ним під час доволі частих зустрічей із президентом США у 2002–2003 pp. Отже, на вищому політичному рівні Польща діяла не тільки у власних інтересах, а й в інтересах польсько-українських. Поляки свідомі того, наскільки Україна є значущою для польської національної безпеки.

На початку нового тисячоліття політичні відносини між Україною і Польщею зазнали певних труднощів з політико- гуманітарних причин, з посиленням проросійського лобі в польських владних колах. Це виявилось у скасуванні візиту глави польської держави в Україну, приводом для чого було використано ситуацію навколо меморіалу „Орлят” у м. Львові (сторони розійшлися у суті меморіального напису); загостренні з польського боку проблеми Волині 1943 р. тощо.

У геостратегічному вимірі до цих питань додавалося ще й насторожене ставлення до Польщі як „проамериканского троянського коня” в Європейському Союзі з боку Франції та Німеччини. Намагання Польщі підтримати Україну саме в цей період негативно сприймали деякі країни Євросоюзу. До того ж, провідні європейські політики застерігали Польщу від активного лобіювання інтересів України, давали зрозуміти, що тим самим просування до ЄЄ уповільниться. За такої ситуації спостерігалася переорієнтація Польщі на поглиблене розв'язання внутрішніх проблем держави і дистанціювання від зовнішніх проблемних партнерів, яким в очах Заходу була Україна. Пояснити ситуацію, що склалася, можна реалізацією Польщею євроінтеграційного курсу: набуття країною членства в ЄС 01 травня 2004 р.

Нашарування негативних стереотипів у двосторонніх відносинах певною мірою було знято обопільним визнанням історичної правди, що закріплено в спільних заявах Президентів України і РП „До порозуміння і єднання” (20 травня 1997 р.) і „Про примирення – в 60-у річницю трагічних подій на Волині” (11 липня 2003 р.). Зазначені документи містять положення про прощення одне одному за історичні трагедії в долях обох народів: операції „Вісла” 1947 р. і події на Волині 1943 р. Однак, певні політичні сили Польщі час від часу повертаються до згаданих подій. 20 червня 2013 р. верхня палата Сейму Польщі – Сенат напередодні 70- річчя Волинської трагедії визнав події 1943 р. „етнічною чисткою з ознаками геноциду”. На що глава Української ГКЦ у Варшаві 26 червня 2013 р. під час панахиди за жертвами 1943 – 1944 pp. у греко-католицькій церкві вибачився перед поляками за Волинську трагедію.

Активізації двостороннього співробітництва сприяє діяльність українсько-польської змішаної комісії з питань торгівлі та економічного співробітництва. Обсяг торгівлі є стабільним: у 2008 р. Польща посіла третє місце за експортом і друге за імпортом серед країн ЄЄ: в цілому товарообіг перевищив 6,5 млрд. дол. У 2009 р. цей показник зменшився і становив понад 3,3 млрд. дол.[2]

Негативним з погляду українських інтересів можна розглядати від'ємне сальдо в торгівлі, яке неухильно зростає. Польща дотепер посідає четверте місце після Росії, Туреччини і Китаю за українським експортом: у січні-вересні 2013 р. ці показники перевищили 1817,3 млн дол. або 3,9 % загального експорту України (і це не зважаючи на загальне скорочення експорту українських товарів). За 11 міс. 2013 р. обсяги зовнішньої торгівлі товарами України з Республікою Польща склали 5 981,3 млн дол. та у порівнянні з аналогічним періодом 2012 р. збільшились на 6,2 %. Негативне сальдо склало 1440,9 млн дол. Експорт українських товарів до Польщі у січні-вересні 2014 р. досяг 2079,7 млн дол., що становило 5,0 % питомої ваги в українському експорті товарів. Обсяги зовнішньої торгівлі послугами України з Республікою Польща за результатами 9 міс. 2013 р. зросли на 15,7% від аналогічного рівня 2012 р. і склали 280,7 млн дол. Рівень польського імпорту послуг в Україну -124,2 млн дол. (зменшення на 5,4%).

Значне місце в економічному співробітництві двох країн займала інвестиційна діяльність. У січні 1993 р. було укладено міжурядову Угоду про взаємне заохочення та захист інвестицій і вже 1996 р. капіталовкладення польських інвесторів в українську економіку становили 22 млн дол. (2 % від їх загального обсягу). Порівняно незначне інвестування в українську економіку у наступні роки польська сторона пояснює нестачею в обох країнах фінансових ресурсів і неефективністю системи кредитування й гарантування в Україні. За даними Державного комітету статистики України, обсяги українських інвестицій в польську економіку станом на 01.10.2013 р. склали 55,5 млн дол., що становить 0,8% від загального обсягу українських інвестицій за кордоном. Станом на 1 жовтня 2013 р. обсяги польських інвестицій становили 831,8 млн дол., що складає 1,5% від загального обсягу іноземних інвестицій в Україну[3].

В Україні було зареєстровано 1800 господарських об'єктів за участі польської сторони, але працювало лише 710, спільними з яких є близько 500 підприємств. Більшість з них здійснює посередницьку діяльність. Польські інвестиції нерівномірно розподіляються по Україні: понад половину припадає на Львівщину, де діє спеціальна економічна зона „Яворів”. Планується участь польського капіталу у фінансуванні розвитку туризму в Західній Україні (утворення туристичного кільця „Замки Центральної Європи” тощо). Успішним фінансовим проектом Польщі можна розглядати і просування на український банківський ринок польської фінансової групи „Кредит Банк”, який придбав 66,7 % акцій Західноукраїнського комерційного банку. Певний інтерес для польської сторони становить економіка Харківської області: з 2001 р. тут було вкладено 1,5 млн дол. інвестицій. Спільні проекти здійснюються на великих промислових підприємствах – підшипниковому, тракторному заводах, „Електротяжмаш”, АТ „Турбоатом”; кошти вкладаються у розвиток транспортного машинобудування і рослинництва. Майже 50 польських підприємств налагоджують співпрацю з Запоріжжям у швейній, деревообробній, меблевій, м'ясопереробній промисловості, будівництві тощо. Позитивним чинником є закріплення українських позицій на польському ринку: вітчизняний „АвтоЗАЗ” інвестує у будівництво заводу в польській столиці. Водночас на економічному співробітництві двох країн відбиваються політичні нашарування і глобальні економічні коливання.

2005 рік був проголошений Роком України в Республіці Польща і урочисто відкритий у Варшаві за участі Президента

України В. Ющенка (квітень 2005 р.). Особлива увага приділялася газовому консорціуму і спільній участі в енергетичних проектах. Представники урядів обговорили питання добудови нафтопроводу Одеса–Броди до м. Плоцьк і м. Гданськ, механізми активізації співпраці в суднобудівній, гірничо-металургійній і авіаційній галузях.

Військовій співпраці сприяє спільна діяльність в об'єднаному батальйоні, про що 26 листопада 1997 р. у м. Варшаві сторони підписали Угоду у справі створення спільної військової частини (укрпольбат) для участі в міжнародних миротворчих і гуманітарних операціях під егідою міжнародних організацій, яка була ратифікована Верховною Радою України 06 квітня 2000 р. З огляду на Закон України „Про участь України в міжнародних миротворчих операціях” у липні 2000 р. українсько-польський миротворчий батальйон у складі сил KFOR було введено до Косова для виконання функцій спостереження за дотриманням сторонами мирних угод.

Одним із яскравих прикладів співпраці військових стала участь українських миротворців і будівельників (понад 1600 осіб) у відновленні Іраку, де український контингент діяв у складі британсько-польських сил стабілізації. Умови діяльності українських і польських військових були закріплені в міжурядовому Меморандумі про взаєморозуміння щодо підпорядкування п'ятої окремої моторизованої бригади Збройних сил України, яка вирушає до Іраку, командуванню багатонаціональної дивізії „Південь–Центр” (ЗО липня 2003 р.). 18 травня 2010 р. Верховна Рада України прийняла Закон України „Про схвалення рішення Президента України про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України у 2010 р. для участі у багатонаціональних військових навчаннях ”, тим самим надавши змогу українським військовим опановувати технічними навичками у форматі Північноатлантичного Альянсу, активним учасником якого є також і Польща.

У рамках співпраці 22 вересня 2014 р. підписано Угоду між Кабінетом Міністрів України та урядами Литви і Польщі про створення спільної литовсько-польсько-української бригади; у листопаді 2014 р. у Варшаві проходив 10-ий раунд стажувань керівного складу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних сил України у структурних підрозділах Міністерства національної оборони Республіки Польща тощо.

Триває міжрегіональне співробітництво. Метою участі країн у єврорегіонах є розвиток двосторонньої прикордонної (транскордонної) взаємодії. Одним з перших був створений єврорегіон „Буг” (29 вересня 1995 р.), учасниками якого стали чотири польські воєводства (Люблінське, Хелмське, Замосцьке, Тарнобжецьке) та Волинська область України. Питання міжрегіональної співпраці активно підтримує Європейський Союз, який вбачає в цьому шлях до впровадження стабільності навколо ЄС та усунення можливих зовнішніх загроз.

Україна і Польща підписали угоду про академічне визнання документів про освіту і наукові звання, а також про співробітництво в сфері інформатизації; домовилися поновити співпрацю консультаційних комітетів при президентах тощо. Активно розвивається науково-технічне співробітництво між країнами. Відповідно до затвердженої 1997 р. Спільної українсько-польської програми співробітництва в галузі науки і технологій, яка на сьогодні налічує понад 150 спільних проектів, пріоритетними напрямами визначено матеріалознавство та промислові технології, охорону довкілля та науки про землю, сільськогосподарські дослідження, фізико-математичні науки, науки про здоров'я, інформаційні технології та телекомунікації, електроніку. Польська сторона виявляє інтерес до налагодження співпраці з українськими партнерами, використовуючи потенціал створеного в Україні 1 серпня 2003 р. Національного інформаційного центру із співробітництва з ЄС у сфері науки та технологій. Для активізації двостороннього науково-технічного співробітництва між Україною та Польщею реалізувалися комплексні програми, розпочаті у рамках Року Польщі в Україні (2004) та Року України в Польщі (2005), міжнародні науково-дослідницькі програми INTAS, Inco-Kopemicus, EUREKA, CERN, „Наука заради миру” тощо. Польща активно підтримує євроінтеграційні наміри України. У відповідь на польські ініціативи щодо України разом з ЄС відповідно концепції Ширша Європа (2002 р.), а пізніше Східне партнерство (2008 р.) були розроблені спеціальні програми щодо співпраці з Україною.

Польща доклала значних зусиль у підтримці України в її посуванні шляхом євроінтеграції, розуміючи, що швидке завершення процесу підписання і ратифікації Угоди про асоціацію дасть суттєвий поштовх нарощенню обсягів торгівлі між Україною та Польщею. З метою поінформування ділових кіл обох країн про майбутні можливості польська сторона у 2013 р. провела чимало наукових і ділових заходів, серед яких Східний економічний форум "Lub-Invest (м. Люблін, Республіка Польща), в якому взяли участь представники Волинської, Львівської, Тернопільської, Івано-Франківської, Луганської, Житомирської, Рівненської та Донецької областей.

У липні 2013 р. країни домовилися про співробітництво на 2013-2015 pp. У відповідному документі йдеться про посилення взаємодії двох країн в євроінтеграційному напрямі, підписанні Угоди про асоціацію України та Європейського Союзу, реалізації Угоди Україною та ЄС.

У розбудові відносин з РП у найближчій і подальшій перспективі Україна виходитиме з необхідності поглиблення стратегічного партнерства, що сприятиме європейській безпеці. Сувора об'єктивна реальність вимагає від обох країн щільної взаємодії, яка гарантуватиме їм безпеку у регіональному і субрегиональному просторі. Польща й надалі захищає інтереси України в НАТО та ЄС; Польща чітко заявляє, що Україна має бути прийнята до Північноатлантичного Альянсу й до Європейського Союзу за умови виконання нею необхідних вимог.

Активну позицію посіла Республіка Польща у захисті суверенітету України від російської агресії. Зазначене виявилося перш за все у підтримці Майдану, відстоюванні недоторканності України на всіх міжнародних рівнях. Таке можна пояснити не тільки незагоєними історичними ранами польського суспільства у результаті трьох поділів Польщі імперською Росією, знищення країни з географічної карти Європи, ліквідації патріотичних сил, очолюваних легендарним Тадеушом Костюшком, трагедії Катині, трагедії під Смоленськом із загибеллю верхівки польської проєвропейської влади, причини якої так і не розкриті, тощо.

Захисна політика Польщі щодо України пояснюється також і зовнішньополітичними інтересами: саме польській стороні випала нагода і відповідальність за підтримки Королівства Швеції реалізовувати східний вектор зовнішньої політики Європейського Союзу.

Серед важливих партнерів України особливе місце посідає Угорська Республіка, яка однією з перших 03 грудня 1991 р. визнала суверенітет Української держави. 23 грудня 1991 р. країни встановили дипломатичні відносини і невдовзі відкрили посольства. Дипломатичні установи: Посольство України в Угорщині (м. Будапешт), Генеральне консульство України в м. Ніредьгаза; Посольство Угорщини в Україні (м. Київ), Генеральне консульство Угорщини в Ужгороді, Консульство Угорщини в Берегові. 06 грудня 1991 р. укладено базовий Договір про основи добросусідства та співробітництво між Україною та Угорською Республікою, який набув чинності 16 червня 1993 р. Цей важливий документ став першим міждержавним договором суверенної України з іноземною державою. Кількість чинних документів перевищує 70.

Активно і на всіх рівнях розвиваються міждержавні контакти. Пріоритетними у двосторонніх зв'язках за пропозицією угорської сторони визначено кілька напрямів: забезпечення прав національних меншин, торгово-економічне співробітництво, а також прикордонна співпраця. Такий підхід випливає з основних засад угорської зовнішньополітичної концепції – суверенітет, дружба з сусідами, захист прав угорців у всьому світі. На двосторонньому рівні створено міжурядові українсько-угорські комісії з питань забезпечення прав національних меншин, торгово-економічного співробітництва і транскордонної співпраці.

Країни поступово долають проблемні питання, що постають у двосторонніх відносинах. Доволі складною виявилася пропозиція угорської сторони щодо встановлення пам'ятника угорцям, які у 897 р. віднайшли свою історичну батьківщину. За переказами, в ті далекі часи угорські племена дійшли до Верецького перевалу, що в Карпатах. Саме там керівництво сучасної Угорщини запропонувало встановити пам'ятний знак. Громадськість Закарпатської області не підтримала згадану ініціативу, бо саме в тих місцях з угорськими фашистами воювали воїни Карпатської Січі Закарпатської України. Питання було залагоджено дипломатичним шляхом[4]. За сприяння Посольства Угорської Республіки в Україні макет пам'ятного знака було встановлено поблизу Аскольдової мотали на схилах Дніпра.

Міністерства закордонних справ у травні 1995 р. започаткували консультаційний комітет з питань зовнішніх зв'язків. Враховуючи досвід військового співробітництва з Польщею, був створений багатонаціональний інженерний батальйон „Тиса” із залученням України, Угорщини, Румунії та Словаччини. Активно розвивається торгово-економічне співробітництво і міжрегіональна співпраця. За товарооборотом Угорщина посідала друге місце серед країн Центральної та Східної Європи після Польщі.

Динаміка торгівлі постійно зростала: якщо у 1992 р. цей показник становив 259 млн дол., то у 2006 р. він перевищив 1,75 млрд. Однак, у зв'язку з кризою 2009 р. – скоротився до 1,4 млрд, дол. У січні-листопаді 2013 р. загальний товарообіг з Угорщиною склав 2 млрд. 683 млн дол. – зріс порівняно з 2012 р. на 11,6%. Експорт товарів з України в Угорщину склав 1 млрд. 429 млн дол. (зріс на 2,4%), імпорт в Україну склав 1 млрд. 254 млн дол. (зріс на 18,3%). Позитивне сальдо для України склало 175 млн дол. Головними групами товарів, які експортуються з України в Угорщину, є напівфабрикати з вуглецевої сталі, енергоносії, проводи ізольовані, кабелі, електрообладнання, лісоматеріали, механізми, мінеральна сировина. Імпортуються в Україну лікарські засоби, проводи ізольовані, кабелі, нафта та продукти її перегонки, електрообладнання, продукція рослинництва, транспортні засоби тощо.

Обсяг інвестицій з Угорщини в Україну станом 2013 р. склав 678,6 млн дол., що становить 1,3% від загального обсягу прямих іноземних інвестицій, вкладених в економіку України. Інвестиції з України в Угорщину склали 4,1 млн дол. Вінницька, Донецька, Закарпатська, Івано-Франківська, Луганська і Черкаська області співробітничають з відповідними угорськими регіонами.

  • [1] Рамкова конвенція про охорону та сталий розвиток Карпат
  • [2] Негативне сальдо 2009 р. становило 957 млн дол.
  • [3] Довідково: розширенню співпраці сприяли Угода про лібералізацію торгівлі, поглиблення зв'язків у галузі виробничої кооперації, діяльність українсько-польської змішаної комісії з питань торгівлі та економічного співробітництва; Угода між держструктурами у справах охорони кордонів; Угода про утримання дорожніх прикордонних мостових об'єктів на українсько- польському державному кордоні; Угода про співробітництво в галузі фармації та медичного устаткування; Угода про визначення місця з'єднання запланованої автомагістралі на українському боці і автомагістралі А-4 на польському боці на українсько-польському державному кордоні в районі населених пунктів Краковець (Україна) і Корчова (Польща); Програма співробітництва між Мінсільгосппродом України і Мінсільгосппродом Польщі на 1997– 1999 pp., підтримка Польщі приєднання України до системи ГАТТ/СОТ тощо.
  • [4] У ситуації, що склалася, було відмінено візит угорського президента до Києва.
 
<<   ЗМІСТ   >>