Повна версія

Головна arrow Політологія arrow Зовнішня політика України

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Торговельно-економічне співробітництво

За даними Державної служби статистики України, у 2012 р. загальний обсяг торгівлі товарами та послугами між Україною та Швецією склав 806,3 млн. дол. За 9 місяців 2013 р. у порівнянні з 2012 р. обсяг двосторонньої торгівлі товарами та послугами зменшився на 11 % і склав 542 млн. дол. При цьому експорт становив 111 млн дол. (зростання на 13,5 %), імпорт – 431 млн дол. (скорочення на 15,6 %), від'ємне сальдо – 320 млн дол. Структура українського експорту поступово змінюється: розширюється номенклатура товарів, зменшується відсоток сировинної складової поставок та збільшується питома вага готової продукції. Основними позиціями в структурі експорту товарів з України є: чорні метали – 22,3 %, текстильна продукція – 19,3 %, деревина і вироби з деревини – 9,0 %, сільськогосподарська продукція – 5,7 %. У структурі імпорту України зі Швеції провідне місце займають: папір та картон – 23,7 %, електричні машини та устаткування – 18,7 %; котли, машини, апарати і механічні пристрої – 12,5 %, сільськогосподарська продукція – 4,9%.

Шведські прямі інвестиції в економіку України становлять 4,1% від загального обсягу, і за цим показником Швеція посідає восьме місце в переліку країн – інвесторів України. Обсяг шведських інвестицій суттєво збільшився у 2011 р. і склав 1755,6 млн дол. Станом на 1 жовтня 2013 р. загальний обсяг прямих іноземних інвестицій Швеції в Україну становив 432,6 млн дол., було зареєстровано понад сто підприємств зі шведським капіталом. Шведські компанії мають наміри розширювати свої виробничі потужності в Україні.

Одним з найбільш перспективних напрямів двостороннього співробітництва є енергетична галузь, зокрема з огляду на необхідність здійснення модернізації енергетичного сектору економіки України, спрямованої, перш за все, на впровадження новітніх технологій, збільшення ефективності існуючих потужностей. Значний потенціал співпраці криється в галузях використання відновлювальної енергії, зокрема, у контексті утилізації та переробки відходів (Швеція переробляє понад 94% своїх відходів, частину яких навіть експортує), запозичення Україною відповідного досвіду та передових технологій шведських компаній, а також в телекомунікаційній галузі, сферах енергозбереження та захисту довкілля, ядерної безпеки тощо. В енергетичному секторі Швеція та Україна започаткували співпрацю на регіональному рівні. Так, представники Тернопільської області України разом із шведськими колегами з 2008 р. реалізують спільні інвестиційні проекти у сфері енергозбереження та використання альтернативних джерел енергії. Зі шведської сторони у співпраці беруть участь Шведське агентство енергетики, Рада районного опалення м. Стокгольма, Шведська асоціація біоенергетики, представники профільних компаній, Шведсько-український бізнес-клуб, що зацікавлені в інвестиційних можливостях в Україні і, зокрема, Тернопільщини.

Українська громада Швеції є найстарішою і найчисельнішою в цій північній країні. За даними Центрального статистичного бюро Швеції, в країні мешкає 5,8 тис. осіб українського походження, у т.ч. 3180 громадян України, діє 8 об'єднань українців. Останнім часом спостерігається зростання інтересу до поглиблення культурно-гуманітарного співробітництва України і Швеції. Спільно з українськими громадськими об'єднаннями Посольство України проводить Дні України, українські вечорниці, Шевченківські вечори, лекції та семінари з історії, Дні українського кіно та поезії. Делегації шведських дітей регулярно беруть участь у щорічних фестивалях „Змінимо світ на краще” у дитячому таборі Артек. Активізовано дослідницьку роботу між архівними і музейними установами двох країн. Триває співпраця між Інститутом історії України та Національним музеєм військової історії Швеції із дослідження козацьких прапорів, які зберігаються у фондах шведського музею. Реалізовано спільний проект Шведського Інституту та Національного Архіву Швеції з дослідниками Бахчисарайського історико- культурного заповідника із вивчення зібрань листування кримських ханів із шведськими монархами: копії відповідних документів були передані українському закладу.

2011 рік в історії українсько-шведських історичних відносин ознаменувався важливою подією: 29 червня у м. Крістіанстад відкрито пам'ятний знак, присвячений видатному українцеві – гетьману Пилипу Орлику – автору Конституції, яка визнана першою демократичною конституцією на теренах Європи. Цей пам'ятний знак – подарунок України шведському місту, в якому гетьман П. Орлик мешкав у 1716–1719 pp. Відкриття було приурочене до 300-ї річниці Конституції Пилипа Орлика та 15-ї річниці сучасної Конституції України. У 1000-ліття Софійського собору м. Києва в Історичному шведському музеї м. Сігтуна було відкрито виставку „Софія Київська: віхи історії” тощо.

У всіх дипломатичних представництвах України урочисто відзначається День незалежності України. У шведській столиці це свято відбувається в приміщенні легендарної стокгольмської Концертної Зали, де проходять щорічні церемонії нагородження Нобелівських лауреатів[1].

Активно підтримує Україну в її боротьбі за суверенітет, територіальну цілісність Королівство Данія. 14 жовтня 2014 р. у Посольстві Данії в Україні (м. Київ) посол пані Мерете Юль офіційно передала представникам Повітряних Сил Збройних сил України 15 новітніх авіаційних GPS навігаторів 695 Atlantic, необхідних для роботи українських літаків, з побажаннями здійснення точних і безпечних глобальних польотів.

Відносинам між Україною та Данією притаманні високий рівень взаєморозуміння та взаємодії, підтримки, динамічний розвиток співпраці в політичній, торговельно-економічній, військово- політичній, гуманітарній й інших сферах. Динамічно розвиваються контакти між двома країнами на високому та експертному рівнях. Налагоджено сталий механізм двосторонніх політичних консультацій між МЗС України та Данії на рівні заступників міністрів та директорів департаментів.

05 березня 1996 р. країни підписали Декларацію про принципи і основні засади співробітництва і партнерства між Україною та Королівством Данія, яка поклала початок широкому співробітництву країн. Підписаний та діє з 24.08.96 р. Меморандум про взаєморозуміння з військових питань між Міністерством оборони України та Міністерством оборони Королівства Данія, а також Меморандум про взаєморозуміння між міністерствами стосовно операції „Козаки на кризі” (17.12.08 р.), Ветеринарні сертифікати між Державним департаментом ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України та Службою ветмедицини Данії (24-29.05.2009 р.) тощо.

Серед останніх документів укладені: Технічна угода між Міністерством оборони України та Оперативним Повітряним Командуванням Збройних Сил Королівства Данія стосовно проведення операції „Північний сокіл-2014” (30.12.2013 р.); Угода між урядами про внесення змін до Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Королівства Данія про спрощення оформлення віз (10.11.2014 р.); Угода між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та Міністерст-

вом закордонних справ Данії щодо розвитку та співробітництва в рамках „Українсько-данського енергетичного центру” (19.12.2014 р.).

Підтримується тенденція активного діалогу між парламентами України та Данії. На регулярній основі відбувається обмін візитами делегацій парламентських комітетів. Відзначається активністю двостороння співпраця в рамках міжпарламентських форумів, зокрема ПА ОБСЄ, ПАРЄ.

Торговельно-економічні відносини між Україною та Данією характеризуються високим рівнем співпраці і динаміки ділових контактів, значним потенціалом і триваючим зростанням обсягів торгівлі та інвестицій. У період 2000-2011 pp. товарообіг між двома країнами збільшився вшестеро, а за результатами 2013 р. перетнув позначку в 600 млн дол. Згідно з даними Держстату України у січні–вересні 2014 р. обсяги двосторонньої торгівлі товарами та послугами між Україною та Данією становили 398 млн дол. При цьому експорт товарів з України становив 97 млн (за відповідний період минулого року – 123 млн), а імпорт дорівнював 180 млн дол. – скорочення на 21 %. Основу товарної структури експорту з України до Данії визначали поставки: текстилю – 33,8 %, меблів – 12 %; неблагородні метали – 7 %; машин та устаткування – 6,8 %. Переважними статтями імпорту товарів з Данії до України були: реактори ядерні, котли, машини – 22 %; фармацевтична продукція -15%; білкові речовини – 6,2 %; м'ясо та їстівні субпродукти – 4,5 %; залишки харчової промисловості – 4,1 %.

Згідно офіційної статистичної інформації двостороння торгівля послугами між Україною та Данією за 9 місяців 2014 р. становила 119,8 млн дол.[2] Специфічною рисою двосторонніх торговельно-економічних відносин за останні роки є активний вихід данський компаній на український ринок. Важливими подіями у цьому контексті стали побудова в Києві готелю „Редіссон САС”, відкриття в Україні відділень, торгових центрів і офісів провідних данських компаній („Грундфос”, „Данфос”, DLH, „Банг&Олуфсен”, „Юнайтед Текстиль Груп”). 3 великих данських ТИК інтерес до України виявляють світовий лідер з контейнерних перевезень „А.П.Мьоллер-Мерск”, що має офіси в Києві, Одесі та Іллічівську, і фармацевтичний гігант „Ново Нордіск”. Найбільшим данським інвестором в Україні продовжує залишатись компанія „Карлсберг”, яка на базі виробництва трьох пивоварень займає одну третину ринку пивоварної продукції в Україні.

У 2002-2014 pp. проведено 31 конференцію для ділових кіл Данії щодо роботи на українському ринку, включно з бізнес- семінарами, бізнес-форумами в Конфедерації данської промисловості та „круглими столами” в Торговій палаті і Сільськогосподарській раді. Торговельно-економічне та інвестиційне співробітництво між Україною та Данією стало основним елементом двосторонніх консультацій на рівні заступників міністрів закордонних справ, які відбулися у травні 2014 р. у м. Києві. За їх результатами данська сторона погодилася розширити інвестиції в Україну, насамперед через данські урядові фонди, а також започаткувати новий проект технічної допомоги у сфері енергетики. У 2014 р. продовжено традицію проведення інформаційних бізнес-заходів для інформування щодо інвестиційних можливостей та економічного потенціалу України: бізнес-семінар для представників данських малих та середніх підприємств „Експортні можливості: країни Східної Європи” (02.04.2014 р., м. Копенгаген), конференційний захід ділових кіл світу „Зроблено в США” (22.09.2014 р., м. Копенгаген) та проведений спільно з Інвестиційним фондом для країн, що розвиваються (IFU) бізнес-семінар „Фокус-Україна” (21.10.2014 р., м. Копенгаген). За результатами згаданих заходів можливо констатувати, що данські компанії та інвестори, попри складну внутрішню ситуацію в Україні, зберігають інтерес до українського ринку з огляду на його ємність, наближеність до кордонів ЄС, с/г потенціал та перспективну IT промисловість.

У Данії діють українські осередки: Дансько-Українське Товариство, засноване у 1992 р, що спрямовує свою діяльність на укріплення політичних, економічних, культурних та людських зв'язків між

Данією та Україною; Українське греко-католицьке душпастирство в Данії, Українська молодіжна організація „Ластівка”[3].

Швейцарська Конфедерація визнала незалежність України 23 грудня 1991 р. Дипломатичні відносини встановлено 6 лютого 1992 р. шляхом обміну листами між міністрами закордонних справ. Посольство Швейцарії в Україні відкрито у липні 1992 р.; Посольство України у Швейцарії – у лютому 1993 р. За роки визнання налагоджено відносини у політичній, торговельно- економічній, науково-технічній, освітній, культурній, гуманітарній, правоохоронній, військовій, військово-технічній та інших сферах, сформовано належну договірно-правову основу співробітництва, отримано значну фінансову та технічну допомогу від швейцарської сторони в рамках відповідних проектів тощо.

Офіційний візит Президента України Л. Кучми в Швейцарію відбувся 22 березня 1996 р. Цій події передував візит в Україну керівника Федерального департаменту закордонних справ Швейцарської Конфедерації Флавіо Котті 15-16 січня 1996 р. 23-26 січня 1997 р. під час офіційного візиту в Швейцарію Міністра закордонних справ України Геннадія Удовенка було започатковано двосторонні політичні консультації з питань політики безпеки і нейтралітету, що відбуваються на регулярній основі (у м. Берні в 1997 р., 2002 р. – в Україні, а 2003 р. – у Швейцарії). Знаковими були візити в Україну у 2003 р. Віце- президента Конфедерації, керівника Федерального департаменту юстиції і поліції, а також Державного секретаря економіки Швейцарії у супроводі групи швейцарських бізнесменів; в червні 2005 р. – Федерального радника, керівника Федерального департаменту закордонних справ Швейцарії Мішелін Кальмі-Рей. У травні 2009 р. відбувся офіційний візит Президента України В. Ющенка в Швейцарію.

18 грудня 2009 р. Міністр закордонних справ України П. Порошенко взяв участь у церемонії відкриття пам'ятника українсь

кому письменнику Миколі Гоголю у м. Вевей. 19 квітня 2011 р. Президент Швейцарії М. Кальмі-Рей відвідала Київ в рамках заходів до 25-х роковин Чорнобильської катастрофи. 24 січня 2014 р. відбулася зустріч Прем'єр-міністра України з Президентом Швейцарії, керівником ФДЗС і Діючим головою ОБСЄ Д. Буркхальтером в рамках засідання Всесвітнього економічного форуму у Давосі тощо. 07 лютого 2014 р. пройшла зустріч Президента України П. Порошенка з Президентом Швейцарії Д. Буркхальтером в рамках участі у церемонії відкриття Зимових олімпійських ігор в Сочі.

Успішно розвивається міжпарламентське співробітництво, свідченням чого є обмін візитами парламентських делегацій (1992, 1993, 1997, 2001, 2002, 2010, 2013 pp.). У червні 2011 р. підписано Меморандум про міжпарламентське співробітництво між Верховною Радою України та Національною Радою Швейцарської Конфедерації. У законодавчих органах обох країн функціонують міжпарламентські групи дружби.

Торговельно-економічне співробітництво[4] є одним з пріоритетних напрямів українсько-швейцарських відносин і характеризується активним розвитком. З червня 2012 р. діє Угода про вільну торгівлю між Україною та ЄАВТ (Швейцарія, Норвегія, Ісландія, Ліхтенштейн). Завдяки дії Угоди спостерігається помітне зростання торговельного обігу між Україною та Швейцарією. У 2013 р. порівняно з 2012 р. загальний оборот товарів та послуг між Україною та Швейцарією зріс на 48 % та склав 2,528 млрд. дол. При цьому експорт товарів та послуг збільшився на 68 % та склав 1,176 млрд, дол., а імпорт – на 34 % та склав 1,352 млрд. дол. Сальдо двосторонньої торгівлі товарами та послугами залишалось негативним та становило -176 млн дол. У структурі українського експорту переважали: дорогоцінне або напівдорогоцінне каміння – 43 %; літальні апарати – 15 %; зернові культури – 7,2 %; нафта і продукти її перегонки – 5,7 %; папір, картон та вироби з них – 4,3 %; деревина – 4 %. У структурі імпорту в Україну переважали: перли природні або культивовані – 32,5 %; фармацевтична продукція - 18 %; ядерні реактори, котли або машини – 14,8 %; електричні машини – 5 %; харчові продукти – 4,5 %; екстракти дубильні – 3 %.

Позитивом відзначено зростання обсягів двосторонньої торгівлі послугами у 2013 р., що збільшились на рекордні 76% та склали 1,399 млрд, дол., чого не спостерігалось протягом останніх років. Сальдо двосторонньої торгівлі послугами традиційно є позитивним та становило 507 млн дол. У 2013 р. за обсягами двосторонньої торгівлі послугами між Україною та країнами Європи Швейцарія перебувала на третій позиції після Великої Британії та Кіпру, а її частка становила 13%.

Реалізація Угоди про вільну торгівлю також позитивно вплинула і на рівень інвестиційного співробітництва. Інвестиції з Швейцарії в Україну щороку зростають. На відміну від інвесторів з деяких інших країн швейцарські підприємці за роки незалежності України практично не вдавалися до відкликання своїх інвестицій, а натомість лише їх нарощували. Станом на 31.12.2013 р. Швейцарія інвестувала в економіку України 1,325 млрд, дол., що складає 2,3 % від загального обсягу іноземних інвестицій в Україну. За цими показниками Швейцарія посідає 9-ту сходинку у переліку головних країн-інвесторів. Змінилась структура інвестицій, що надходять в економіку України: найбільші обсяги вкладено у промисловість -31%; операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям -25 %; добувну промисловість – 21 %; переробну промисловість – 11 %; виробництво харчових продуктів – 9 %.

Нагадаємо, що Швейцарія – одна з найбільш розвинених країн світу із стабільною економікою. Саме тому країна є привабливою для інвестицій. Міста Цюріх та Женева – великі бізнес- центри. Саме тут розміщено європейські офіси багатьох транснаціональних корпорацій. Ринок Швейцарії – далеко не найбільший в Європі, але в цій країні зареєстровано чимало міжнародних трейдерів, посередників. В країні працюють світові лідери у галузях фармацевтики, виробництва добрив, предметів розкоші та ін. У співпраці з такими компаніями, а також представниками малого та середнього бізнесу українські підприємства мають можливість налагодити взаємовигідне співробітництво. Станом на 31.12.2013 р. загальний обсяг інвестицій з України в Швейцарію склав 5,83 млн дол., що становить близько 0,1 % від загального обсягу українських інвестицій в економіки країн світу.

Нагадаємо про співпрацю в гуманітарній сфері: у червні 2014 р. в м. Цюріху відкрито українську недільну школу; реалізовано „Проект Україна. Історія великого народу”; для всіх бажаючих організовано передплату газети „День” тощо.

Сучасна українська громада в Швейцарії не є чисельною і нараховує близько 140 осіб. Серед помітних особистостей слід відзначити дочку відомого політичного діяча П. Скоропадського – Олену Отт-Скоропадську та Почесного консула України в Женеві Богдана Гаврилишина. У 1992 р. – як вияв прагнення до налагодження багатопланових зв'язків з молодою Українською державою – групою вихідців з України (понад ЗО осіб) було ініційовано заснування Швейцарсько-Української асоціації, до якої увійшли також представники культурних, наукових, промислових та релігійних кіл Швейцарії (всього понад 70 осіб). У 1994 р. в м. Санкт- Галлені було засновано товариство „Друзі України у Швейцарії”, яке активно співпрацювало з Національною музичною академією України, інститутом педіатрії, акушерства і гінекології Академії медичних наук України. Нині вихідці з України, що проживають у Конфедерації, об'єднані в Українському товаристві у Швейцарії на чолі з А. Лужницьким.

Особливе місце серед представників українства у Швейцарії займає відомий вчений-економіст, меценат і громадський діяч Богдан Гаврилишин, який бере активну участь у просвітницькій діяльності в Україні, заходах Посольства, виступає з доповідями щодо актуальних проблем сучасної ситуації в Україні. У лютому 2003 р. Б. Гаврилишина призначено Почесним консулом України в м. Женеві.

Завдяки високому рівню забезпечення внутрішньою законодавчою базою прав національних меншин, які проживають на території Швейцарії, а також дотриманню цією країною відповідних міжнародно-правових норм, питання щодо укладання двосторонніх документів між Україною та Швейцарією не порушувалося.

Громадяни України, що прибули до Швейцарії за часів незалежності України, яких нараховується понад 4000, працюють по

договорах в сільськогосподарському секторі. Близько 200 осіб працюють за контрактами в різних швейцарських та транснаціональних компаніях („Новартіс”, „АВВ”, „Філіпп Моріс”, „Хьюліт Паккард”). Разом з тим, лише десята частина звертається до Посольства України з метою реєстрації, а наявність в країні інституту подвійного громадянства не особливо спонукає їх до цього: соціальні права українських громадян досить ефективно захищені сталою системою соціального захисту швейцарського суспільства та вдалою інтеграційною політикою швейцарського уряду щодо іноземців, а політичні права забезпечені з того моменту, як іноземець набуває швейцарського громадянства.

Важливим партнером України у зміцненні регіональної стабільності є Турецька Республіка (ТР). Після визнання 16 грудня 1991 р. незалежності України, 04 травня 1992 р. було укладено Договір про дружбу і співробітництво між Україною і Туреччиною, підписано Протокол про економічне і науково-технічне співробітництво, Протокол про встановлення повітряного сполучення, Угоду про торговельно-економічне співробітництво тощо. 20 листопада 1991 р. встановлено консульські відносини, а 03 лютого 1992 р. підписаний Протокол про встановлення дипломатичних відносин. 03 квітня 1992 р. в Києві відкрито Посольство Туреччини, а 03 січня 1993 р. в Анкарі розпочало роботу Посольство України. Поза посольствами діють Генеральне консульство України (м. Стамбул) і Генеральне консульство Турецької Республіки в м. Одесі. Основи добросусідських українсько-турецьких взаємин закладено в таких міжнародно-правових документах як Договір про дружбу і співробітництво між Україною і ТР від 4 травня 1992 р. та Спільний план дій між Кабінетом Міністрів України та Урядом Туреччини з розширеного співробітництва від 2 квітня 2004 р.

Договірно-правова основа складається з 105 чинних документів. 25 січня 2011 р. під час офіційного візиту Прем'єр-міністра ТР Р.Т. Ердогана в Україну було підписано Спільну декларацію про створення Стратегічної ради високого рівня між Україною та Туреччиною, якою закріплювалось встановлення стратегічного партнерства між країнами.

Міждержавні контакти регулярно відбуваються на всіх рівнях: президентському, урядовому, парламентському, дипломатичному. Нагадаємо про деякі з таких: 13-14 березня 1991 р. Україну відвідав Президент Туреччини Тургут Озал. У травні 1992 р. відбувся офіційний візит до ТР Президента України Л. Кравчука, у травні-червні 1994 р. Президент TP С. Демірель у відповідь здійснив офіційний візит в Україну. У листопаді 1996 р. відбувся офіційний візит в Туреччину Президента України Л. Кучми. У травні 1998 р. Україну вдруге з офіційним візитом відвідав Президент ТР С. Демірель. У Спільному комюніке Президентів рівень розвитку українсько-турецьких відносин був визначений як конструктивне партнерство. 22-24 листопада 2000 р. відбувся офіційний візит Президента України Л. Кучми до ТР. У червні 2003 р. Президент ТР А.Н. Сезер відвідав Україну з державним візитом. Спільна заява, ухвалена главами держав, окреслила пріоритетні напрями подальшого співробітництва між Україною й Туреччиною. 29 червня 2004 р. Президент України Л. Кучма взяв участь у Стамбульському саміті НАТО. 6-8 червня 2005 р. відбувся державний візит Президента України В. Ющенка до ТР. Президент України також відвідав ТР з візитами у червні 2007 р., жовтні 2008 р., травні 2009 р., грудні 2011 р. та жовтні 2013 р. 15 квітня 2014 р. в Анкарі відбулася зустріч кандидата на посаду Президента України Петра Порошенка з Президентом ТР А. Тюлем та Прем'єр-міністром ТР Р.Т. Ердоганом в рамках церемонії нагородження Народного депутата України М. Джемілєва Орденом Турецької Республіки. 05 вересня 2014 р. відбулася робоча зустріч Президента України П.О. Порошенка з Президентом Турецької Республіки Р.Т. Ердоганом під час Саміту НАТО у м. Ньюпорт (Велика Британія).

Ширяться політичні контакти між країнами. Під час переговорів на вищому рівні 27 жовтня 2008 р. Президент Туреччини підтвердив, що його країна обстоює політику відкритих дверей НАТО і підтримує Україну в її приєднанні до Альянсу. Президент Туреччини також подякував українській стороні за облаштування кримських татар. Під час зустрічі міністрів закордонних справ

України і Туреччини – Павла Клімкіна і Мевлют Чавушоглу в серпні 2014 р. сторони відзначили високий рівень стратегічного партнерства між Україною і Туреччиною, визначили плани подальших політичних контактів. Обговорили перспективні напрями економічної взаємодії, зокрема конкретні проекти у таких високотехнологічних сферах як авіабудування, космічна галузь та енергетика. Особлива увага була приділена розвитку ситуації у східних регіонах України, у т.ч. у контексті збитого терористами російською зброєю над Донецькою областю України влітку 2014 р. літака авіакомпанії „Малазійські авіалінії”. М. Чавушоглу висловив співчуття у зв'язку з трагедією та підтвердив беззастережну підтримку Туреччиною суверенітету та територіальної цілісності України. Сторони наголосили на необхідності захисту прав та свобод кримськотатарського народу Автономної Республіки Крим[5].

Туреччина є одним з найважливіших торговельних партнерів України, з яким наша держава традиційно має найбільше позитивне сальдо. За 10 місяців 2014 р. загальний товарообіг склав З млрд. 992 млн дол. (- 12,3% у порівнянні з 2013 р.). Позитивне сальдо для України становило 1 млрд. 986,6 млн дол. Експорт з України до Туреччини в січні–жовтні 2014 р. становив 2 млрд. 989,4 млн дол. (- 4%). Імпорт в Україну з Туреччини склав 1 млрд. 2,8 млн дол. (-31,3%). Протягом трьох кварталів 2014 р. обсяги торгівлі послугами між Україною та ТР склали 204,8 млн дол. (- 36,9%). Експорт склав 104,6 млн дол. (- 29,6%), імпорт – 100,2 млн дол. (- 43,1%). Сальдо позитивне – 4,3 млн дол. За офіційною статистикою, обсяг турецьких інвестицій в Україну станом на 1 липня 2014 р. складав 202,9 млн дол., що становило 0,4% від загального обсягу прямих іноземних інвестицій. На території України здійснює діяльність близько 600 підприємств з турецьким капіталом[6].

Співпраця між Україною та Туреччиною розвивається доволі стрімкими темпами, при цьому взаємодія країн досить структурована та інституціалізована. На всіх рівнях від найвищого керівництва до ділових кіл створені структури, які забезпечують постійний діалог між країнами. Зокрема, активно працює Стратегічна рада високого рівня, яка забезпечує узгодження політичних та економічних цілей двох країн. У рамках цієї ради діє група стратегічного планування на рівні міністрів закордонних справ. Також створена Міжурядова комісія з торговельно-економічного співробітництва. Крім цього, діє Ділова рада, в рамках якої відбуваються зустрічі представників бізнесу.

В економічних планах Туреччини Україна займає важливе місце. Так, спільні зусилля країн з реалізації мети стати ключовими транспортними та торговельними вузлами можуть прискорити цей процес та принести додаткові вигоди обом сторонам. У результаті низки переговорів з представниками турецької влади досягнуто порозуміння щодо співпраці в транспортній галузі. Україна виявила готовність надати сприяння у розробці Туреччиною пасажирського міжрегіонального літака на базі літаків АН-148, АН-158. Також Україна готова брати участь у реалізації проектів модернізації інфраструктури Туреччини тощо.

Країни активно співпрацюють в енергетичній сфері: у січні 2011 р. було підписано Меморандум про взаєморозуміння у галузі енергетики між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України і Міністерством енергетики та природних ресурсів Турецької Республіки. Сторони планують реалізувати програми експорту електроенергії, газової співпраці, Національний проект LNG-термінал та інші перспективні проекти. Представники турецької сторони подякували за те, що в період екстремальних холодів Україна на прохання Туреччини надала їй додаткові обсяги газу з власних сховищ. Міністр енергетики та природних ресурсів ТР Танер Йилдиз підкреслив: „Перш за все хочу подякувати, що ви допомогли нам, надавши додаткові обсяги газу зі своїх сховищ. Під час екстремально холодної погоди Ви нас виручили. Зрозуміло, що такі кроки і такі підходи ніколи не забуваються. Кожна країна має свої унікальні можливості, а спільне використання таких унікальних можливостей дозволить нам створити синергію" [7].

Міжрегіональне співробітництво між Україною та Турецькою Республікою здійснюється на основі Договору про дружбу і співробітництво між Україною та ТР від 04 травня 1992 р., яким закладено правові засади міжрегіонального співробітництва державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування, у таких сферах як комунальне господарство, будівництво, торгівля та інвестиції, освіта, культура та охорона здоров'я. Будучи одним із важливих елементів українсько-турецьких відносин, міжрегіональне співробітництво здійснюється на рівні місцевих влад, громадських організації та підприємницьких суб'єктів економічної діяльності. Регіональний механізм співробітництва активно використовується для реалізації спільних економічних, культурних та гуманітарних проектів, проведення презентацій торговельно-економічного та науково-технічного потенціалу країн.

Міжрегіональне співробітництво здійснюють 27 пар адміністративно-територіальних одиниць України і Туреччини. Також активною діяльністю на цьому напрямі відзначаються Київська, Одеська та Харківська міські державні адміністрації. Так, Київ та Анкара співпрацюють на основі Меморандуму про дружбу і співробітництво між Київською міською Радою та Мерією Анкари (лютий 1993 р.), а також Угоди про співробітництво (листопад 2000 р.). Сторони здійснюють обмін досвідом та інформацією в сферах міського господарства, планування та будівництва, охорони здоров'я, збереженні культурної спадщини, взаємодіють у рамках Асоціації столиць Чорноморського регіону та Міжнародного педагогічного клубу європейських столиць.

Важливим елементом у відносинах столиць України та Туреччини є співробітництво центральних районів – Подільського та Чанкая. Угода про співробітництво між цими районними адміністраціями була укладена у вересні 2000 р. У рамках Протоколу про співробітництво між Районною державною адміністрацією Солом'янського району міста Київ та Мерією району Бакиркьой м. Стамбул (січень 2003 р.) налагоджено зв'язки між українським державним підприємством „Біофарма”, державним заводом № 410 цивільної авіації, ЗАТ „Арма-Клапан”, ВО „Київприлад” та низкою підприємств м. Анкара. Високою динамікою розвитку відзначається співробітництво Харківської ОДА з провінцією Ізмір та містами Газіантеп та Анкара. Перспективним напрямом українсько-турецької взаємодії є співпраця чорноморської провінції Зонгулдак та Херсонської області за Договором про дружні зв'язки між містами Херсон та Зонгулдак. Впродовж 2013 р. відбулося укладання низки двосторонніх документів про започаткування співробітництва та побратимських відносин між містами: Донецьк і Самсун, Харків та Анкара.

Розвиток співпраці в науково-технологічній сфері є одним з важливих елементів взаємин між Україною і ТР. Висока динаміка інноваційного розвитку ТР забезпечена завдяки суттєвому збільшенню обсягів фінансування та реалізації масштабних міжнародних проектів, що може стати вагомим механізмом підтримки сектору спільних досліджень, отже і розвитку нашої держави. Для цього створені відповідні передумови, зокрема сформована договірно-правова основа: у 2007 р. набула чинності рамкова Угода про співробітництво у сфері дослідження та використання космічного простору, а у вересні 2009 р. – Угода між Урядом України та Урядом ТР про співробітництво у галузі науки та технологій. Взаємодія між Україною та ТР у науково-технічній сфері здійснюється у межах Українсько-турецького комітету з питань науково-технічного співробітництва. Відповідні установи України та ТР виконують спільні наукові дослідження в сфері інформаційних технологій, мікроелектроніки, фізики напівпровідників, матеріалознавства, енергетики та екології Чорного моря. Окремі спільні проекти реалізуються на багатосторонній основі – у рамках Сьомої та Восьмої програм ЄС, а також по лінії ОЧЕС.

Важливим елементом стратегічного співробітництва між Україною та ТР має стати подальший розвиток співпраці в аерокосмічній сфері, для чого також існують відповідні передумови. Реалізація масштабної програми розвитку аерокосмічного комплексу є одним з пріоритетних напрямів довгострокової програми турецького Уряду „Цілі – 2023”, приуроченої до 100-річчя утворення Республіки. Програма серед іншого спрямована на створення національної бази у сфері дослідження та використання космічного простору, розвитку місцевого науково-технологічного потенціалу та спрямування його на максимальне використання власних виробничих потужностей.

Турецька сторона вважає Україну перспективним партнером у аерокосмічній сфері з урахуванням технологічного та інтелектуального потенціалу нашої держави, а також попередніх результатів двосторонньої взаємодії у цій сфері. При цьому, однією з важливих цілей турецької сторони є отримання українських технологій. У 2007-2008 pp. було виконано спільні роботи (Дніпропетровський національний університет, ДКБ „Південне” – Середньосхідний технічний університет, підприємство оборонно- промислового комплексу Туреччини „ROKETSAN А.§.”) у сфері проектування, розробки, виготовлення та тестування макету ракетного двигуна (сума контракту – 0,5 млн дол.). У 2007-2010 pp. успішно реалізовано два проекти між ДКБ „Південне”, підприємствами „Укроборонпрому” та турецькими компаніями „ROKETSAN А.S.” та „DORMAK” у сфері аналізу варіантів розробки і запуску космічного апарату, а також створення ракетного комплексу на базі балістичної ракети (сума виконаних контрактів склала 0,3 млн дол.). У 2011 р. було виведено на орбіту супутник турецького виробництва „PACAT”: запуск здійснено компанією „Космотрас” з використанням ракети-носія „Дніпро”. Наразі найбільш важливим та масштабним напрямом українсько-турецької взаємодії у космічній сфері є проект створення Центру запуску ракетоносіїв наземного базування (космодром) для виведення на орбіту турецьких військових та цивільних супутників. Передбачається, що українська сторона забезпечить створення ракети та відповідного технологічного обладнання для системи запуску, а турецька – будівництво космодрому.

Продовжуються українсько-турецькі контакти у галузі авіабудування. Певні перспективи окреслилися у співробітництві турецьких компаній „Turkish Aerospace Industries” (ТАЇ) та „Turkish Airlines Technic Inc.” під координацією Генерального директорату аерокосмічних технологій Міністерства транспорту, мореплавства та зв'язку ТР з ДП „Антонов” у рамках турецької програми створення регіонального літака. Турецькій стороні запропоновано концепцію з проектування і виробництва в ТР (із залученням виробничих потужностей українських підприємств) турбореактивних пасажирських регіональних літаків на базі АН-158/АН-178. 09 жовтня 2013 р. у рамках Третього засідання Стратегічної ради високого рівня, була проведена презентація українського літака АН- 158. Детальне обговорення можливостей співпраці у зазначеному проекті відбулося під час візиту розширеної турецької делегації до ДП „Антонов” у листопаді 2013 р, а також у лютому 2014 р.

Українсько-турецька Міжнародна лабораторія високих технологій (м. Гебзе) є ефективним механізмом поєднання потенціалу науковців двох країн. Заклад функціонує на базі Науково- дослідного центру „Мармара”. Протягом останнього часу Лабораторія успішно виконала низку проектів та побудувала полігон для випробувань прикладного характеру. Результати розробок Лабораторії можуть бути використані для створення бронежилетів нового покоління, приладів для виявлення людей у завалах після землетрусів (з отриманням даних щодо їх пульсу та дихання); рентгенів, які не здійснюють шкідливого впливу на організм людини; медичних апаратів для виявлення ракових пухлин та аналізу здоров'я людини; засобів контролю та перевірки автентичності купюр; засобів розпізнавання людини по долоні (замість зняття відбитків пальців) тощо. У 2010 р. було значно розширено інфраструктуру Міжнародної лабораторії високих технологій, яка оснащена унікальним обладнанням. Це створює хороші умови як для стажування, так і виконання наукових досліджень[8].

Поза тим спільні наукові розробки виконуються у сфері інформаційних технологій, мікроелектроніки, фізики напівпровідників, матеріалознавства, енергетики та екології Чорного моря. Інститут радіофізики та електроніки ім. О.Я. Усикова НАН України співпрацює з Університетом Докуз Еулул; Інститут хімії поверхні ім. О.О. Чуйка НАН України – з Університетом Бількент; Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України – з Університетом Мустафа Кемаль; Інститут колоїдної хімії та хімії води ім. А.В. Думанського НАН України – з Університетом Ейдж; Інститут фізики НАН України – з Університетом Йузунку; Інститут біології південних морів ім. О.О. Ковалевського НАН України – з Сінопським університетом; Інститут хімії високомолекулярних сполук НАН України – з Стамбульським технічним університетом.

Плідно співпрацює з установами Туреччини Відділення морської геології та осадчого рудоутворення Національного науково-природничого музею НАН України. Тісному співробітництву сприяє взаємна зацікавленість у проведенні спільних геологічних і геофізичних досліджень Чорного моря з одержанням практичних результатів у галузі вивчення грязьового і газового вулканізму в Азовсько-Чорноморському регіоні, підводних транспортних систем (нафто- та газопроводи, кабельні оптико- волоконні системи передачі інформації тощо). Ведеться активний пошук і вивчення джерел енергоносіїв глибинних районів моря (в рамках дослідження газового вулканізму), чому сприяють цінний досвід та налагоджені міжнародні зв'язки турецьких вчених в рамках виконання проектів Європейського Союзу, ЄБРР, ОЧЕС тощо. В рамках ОЧЕС сторони співпрацюють за такими пріоритетними напрямами як сейсмологія, захист навколишнього природного середовища, біорізномаітгя Чорного моря, екологічно чиста енергетика, моніторинг та очищення води тощо.

Міністерство освіти і науки України та Рада з питань науково-технічних досліджень Туреччини (ТЮБІТАК) уклали Виконавчий протокол про співробітництво та Статут Міжнародної лабораторії високих технологій. Між НАН України та Радою ТЮБІТАК було підписано рамкову Угоду про співробітництво, що створило необхідну договірно-правову основу для здійснення спільних науково-дослідних проектів у галузях фундаментальних і прикладних досліджень. У грудні 2003 р. укладено міжурядову Угоду про співробітництво в галузі охорони довкілля. Враховуючи віддалену перспективу набуття членства в ЄС як Україні, так і Туреччині, обидві країни збагачують двосторонню співпрацю новими перспективними проектами.

Співпраця в галузі освіти регулюється відповідною Угодою між Міністерством освіти України, Радою з питань вищої освіти та Міністерством освіти ТР від 21 травня 1998 р. На підставі цього документа сторони щорічно на взаємній основі надають 5 стипендій громадянам країни-партнера для навчання у національних ВНЗ. Крім того, Туреччина у рамках реалізації власних програм з підготовки кадрів для країн тюркського світу починаючи з 1992 р. щорічно надає понад 50 стипендій для навчання у власних вузах громадян України – кримських татар і турків-месхетинців.

Наглядним прикладом двостороннього співробітництва у сфері освіти є співпраця Київського національного економічного університету їм. Вадима Гетьмана (КНЕУ) та Університету Газі (м. Анкара). В рамках підписаного у 2001 р. протоколу про співпрацю регулярно здійснюються обмін студентами та викладачами, відбуваються змагання спортивних команд двох університетів. Одним з найважливіших результатів стала домовленість щодо запровадження в Університеті Газі викладання української мови, яке почалося з вересня 2002 р. Успішною реалізацією наукового обміну відзначається співпраця КНУ імені Тараса Шевченка та Кавказького Університету Туреччини (м. Каре), на базі якого створено Український культурний центр, кафедра україністики.

Взаємодія в галузі культури, що спирається на відповідну міжурядову Угоду від 27 листопада 1996 р., набула значного розвитку. В Туреччині регулярно проводяться концерти українських танцювальних та хорових колективів, музикантів, вистави українських акторів, виставки художників, трансляції на турецькому телебаченні програм, присвячених українській культурі тощо. 9-15 вересня 2013 р. відбулися Дні культури України в Туреччині, під час яких з концертами виступив Національний заслужений академічний ансамбль танцю України імені Павла Вірського, проведено виставки голограм „Скіфського золота” та „Бурштинові мозаїки”. У 2014 р. планувалося проведення Днів культури Туреччини в

України, однак внаслідок кризових подій в нашій державі ці заходи за згодою сторін перенесено на 2015 р.

За експертними оцінками в Туреччині нараховується приблизно 20 тис. українців, які мешкають або тимчасово перебувають на її території. У травні 2008 р. було створено Українське культурне товариство в м. Стамбулі, а в червні 2009 р. – організацію „Українська родина” в м. Антальї. При Українському культурному товаристві функціонує Міжнародний ліцей ім. Т. Шевченка, де навчаються як українці, так і представники інших національностей, які виявили бажання отримати український документ про освіту державного зразка.

Майбутнє відносин України з Туреччиною зумовлюватиметься посиленням співпраці турецької сторони з РФ. Зокрема це стосується чорноморського ареалу, де Росія взяла активну участь у будівництві газопроводів, якими транспортуватиметься російський газ через/в Туреччину до Європи. Таким чином Росія забезпечуватиме 60% газових потреб турецької сторони. Тоді як Росія збільшує свою роль міжнародного постачальника газу та нафти, Туреччина намагається закріпити за собою можливості головного енергетичного транзитного постачальника на Захід.

  • [1] Див.: sweden.mfa.gov.ua/ua/ukraine-sweden/culture.
  • [2] Див.: Посольство України в Королівстві Данія. - denmark.mfa.gov.ua/ua/ukraine-dk/trade
  • [3] Див.: Інформація Посольства України в Королівстві Данія. - danskukrainsk.dk/selskabu.htm; ukrcerkva.dk; lastivka.dk.
  • [4] Див.: Посольство України в Швейцарській Конфедерації. – switzerland.mfa.gov.ua/ua/ukraine-switzerland/trade.
  • [5] Див.: Греція, Італія і Туреччина надали РФ шість поромів для постачання Криму 19.07.2014| 15: economics.unian.ua/ transport 941580-gretsiya- italiya-i-turechchina-nadali-rf-shist-poromiv-dlya-postachannya-krimu.html; kmu.gov.ua/control/uk/publish/ article?art_id=246245141&cat_id.
  • [6] За даними Посольства України в ТР. – Див.: turkey.mfa.gov.ua/ua/ukraine-tr/trade.
  • [7] Див.: academia.edu/338582/Ukraine_and_Turkey_m_the_context_of_geopolitical_transformations_in_the_Black_Sea_area.
  • [8] З поточною діяльністю Міжнародної лабораторії високих технологій можна ознайомитись на її Інтернет-сторінці (radiophysics.org.).
 
<<   ЗМІСТ   >>