Повна версія

Головна arrow Політологія arrow Зовнішня політика України

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

США

Визначальним фактором для збереження суверенітету України, стабільного світового і регіонального положення та поступального розвитку України є співпраця із Сполученими Штатами Америки. США захищають Україну в її протистоянні російським агресорам не тільки через міжнародноправові механізми, а також через уведення односторонніх економічних санкцій. 12 вересня 2014 р. США до списку санкціонованих додали Сбербанк России, Транснефть, Сургутнефтегаз, Газпром нефть, Лукойл, Газпром, а також п'ять оборонних й високотехнологічних державних корпорацій, зокрема Ростехнології[1].

Наведемо коротку інформацію про рівень двостороннього співробітництва: визнання України – 25 грудня 1991 р. Встановлення дипломатичних відносин – 03 січня 1992 р. Дипломатичні установи: Посольство України в США, Генеральні Консульства України в Нью-Йорку, Сан-Франциско та Чикаго, Посольство США в Україні. Кількість чинних документів – 138. Із встановленням дипломатичних відносин зв'язки між державами розвивалися доволі активно, хоча й суперечливо. Започаткуванню українсько-американських відносин сприяв офіційний візит Президента України в США у травні 1992 р., яким розпочато творення договірно-правової основи співробітництва. Незважаючи на досить інтенсивні двосторонні контакти протягом 1992 р., Сполучені Штати виявили недостатнє розуміння та усвідомлення нових політичних реалій, що виникли в Європі з розпадом Радянського Союзу. Для американської адміністрації була властива інерція сприйняття відносин з Україною головним чином крізь призму відносин з Росією. Водночас проросійські кола у Вашингтоні сприймали Україну, її ядерність як потенційну загрозу безпеці власне самій Росії, у чому переконували США, вважаючи українську державність явищем тимчасовим і перехідним. США відверто блокували політичні та економічні контакти з Україною до ратифікації нею Договору про СНО-1, Лісабонського протоколу та приєднання до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.

Певні зміни щодо сприйняття України внесли не американські політики, а законодавці – конгресмени Палати представників Конгресу США, візит яких в Україну відбувся у квітні 1993 р. На їхнє переконання, Україну слід було розглядати як окрему суверенну державу, прагнення якої до незалежності має бути підтримане з боку США. Одним із перших прихильників перегляду американської концепції щодо України став спеціальний радник держсекретаря США зі зв'язків з новими незалежними державами С.Телботт. Він вважав, що у відносинах з Україною потрібно перенести центр ваги з проблем ядерного роззброєння на широке коло питань співробітництва і розвиток відносин США–Україна незалежно від відносин з Росією.

Під час перебування в Києві (1993 р.) наступний державний секретар США У. Крістофер запропонував Україні долучитися до програми НАТО Партнерство заради миру, яку можна розглядати тактичним засобом для забезпечення безпеки країн Центральної і Східної Європи. Подоланням кризового стану відносин стали результати зустрічі в Москві 14 січня 1994 р. президентів США, Росії та України з питань ядерного роззброєння, яка завершилася підписанням Тристоронньої заяви. Після ратифікації Верховною Радою України ДНЯЗ розширилося співробітництво з МВФ, Міжнародною фінансовою корпорацією, ЄБРР та ЄС. Отже, позитивним наслідком глобальних рішень України щодо ядерної зброї стала розбудова українсько-американських відносин.

Важливим політичним результатом візиту Президента України до США (19-23 листопада 1994 р.) стало підписання Хартії українсько-американського партнерства, дружби і співробітництва, а також укладання 14 документів. Значним політичним успіхом дипломатії було створення українсько-американської міждержавної комісії на чолі з Л. Кучмою та віце-президентом США А. Гором у вересні 1996 р. Комісія затвердила себе як практичний механізм реалізації засад стратегічного партнерства та постійного діалогу з широкого кола двосторонніх і багатосторонніх питань, що становлять взаємний інтерес.

Таким чином в українсько-американських відносинах протягом 1990–2010 pp. спостерігалися як етапи зближення (коли мова йшла про можливе стратегічне партнерство), так і періоди дистанціювання (коли у Вашингтоні обговорювалася можливість застосування санкцій проти України). Хоча Вашингтон надавав політичну підтримку рухові за незалежність і демократію в Україні, однак провідним партнером США у цьому регіоні залишалася Росія. Саме ця обставина визначала політику щодо інших країн пострадянського простору. Звісно, США та інші західні країни побоювалися, що розпад СРСР призведе до дестабілізації ситуації в регіоні. Цю позицію чітко означив Президент США Дж. Буш ще на початку серпня 1991 р. під час свого візиту в Київ, коли він заявив, що США підтримуватимуть свободу в Україні, але не незалежність від СРСР. Сепаратистські тенденції в тодішній УРСР

Президент США назвав „самогубним націоналізмом”. Усього через три тижні після цього Україна заявила про свою незалежність.

Найважливіші напрями у співробітництві двох держав на початку тисячоліття сконцентрувалися на стабілізації ситуації в Іраку, проведенні прозорих парламентських виборів у 2006 р., підтримці з боку США вступу України до НАТО і СОТ, питаннях розширення демократичних перетворень в Україні тощо. В економічній сфері підписано Протокол про доступ на ринки товарів і послуг, Україні надано статус країни з ринковою економікою, Конгресом США скасовано поправку „Джексона-Веніка” та ін.

Одним з пріоритетів США у співпраці з Україною є підтримка намагання українців досягти енергетичної незалежності. Американські компанії ExxonMobil і Chevron дуже зацікавлені роботою на українському енергоринку, і за ствердженням Посла США в Україні, мають принести новітні технології, ноу-хау й американські гроші в український енергетичний сектор .

Україна і США домовились про постачання ядерного палива для атомних електростанцій американської компанії Westinghouse, яке в Україні успішно пройшло експертизу. Відтепер „Росатом” втратив монополію на українському ринку ядерного палива, але поки що, на відміну від російського „Газпрому”, залишається надійним постачальником. У подальшому питаннями доставки та завантаження цього палива займатиметься експлуатуюча організація всіх діючих АЕС – компанія НАЕК „Енергоатом”. Чинний контракт між „Енергоатом” та шведським підрозділом Westinghouse Electric Sweden АВ на постачання ядерного палива для українських АЕС 11 квітня 2014 р. сторони домовилися продовжити ще на 5 років – до 2020-го. Проте співпраця з Westinghouse допускає подальше використання російського палива, адже згідно з вищезгаданим контрактом американські паливні збірки будуть завантажені лише на два енергоблоки Південно-Української АЕС та на один блок Запорізької АЕС. Решта 12 реакторів ще працюватимуть на російському паливі.

Одним із важливих напрямів українсько-американської співпраці є створення міждержавного органу високого рівня, який за пропозицією України визначено комісією з питань стратегічного партнерства.

Особливою подією в українсько-американських відносинах стала Спільна заява президентів України і США від 4 квітня 2005 р., якою започатковано стратегічний формат двосторонніх відносин. Згодом його було закріплено в Хартії України-США про стратегічне партнерство від 20 грудня 2008 р. Визнаючи важливість ефективно функціонуючого енергетичного сектору, сторони планують тісно співпрацювати над відбудовою і модернізацією потужностей української газотранспортної інфраструктури, диверсифікацією та убезпеченням українських джерел ядерного палива, що зменшить залежність України від інших іноземних постачальників. Американська сторона зацікавилася питаннями видобутку сланцевого газу на території України.

На розвиток Дорожньої карти пріоритетів українсько- американського співробітництва Україна та США започаткували двосторонню групу з питань енергетики. У відповідності до Декларації Саміту США-ЄС від 10 червня 2008 р. країни поглиблюють тристоронній діалог з ЄС щодо посиленої енергетичної безпеки. Питання, що обговорювалися під час офіційного візиту в США Президента України у квітні 2010 р., стосувалися співробітництва в галузі атомної енергетики, з питань ядерної безпеки, у сфері торгівлі й інвестицій, спільних дій з метою подолання наслідків економічної кризи. Одним із важливих напрямів співпраці є створення міждержавного органу високого рівня, який за пропозицією України визначено комісією з питань стратегічного партнерства.

Активний діалог України-США підтверджується низкою контактів у наступні роки, серед яких згадаємо візит в Україну 04 листопада 2013 р. помічника Держсекретаря США з питань Європи та Євразії В. Нуланд; 05 грудня 2013 р. – візит в Україну В.Нуланд для участі в Міністерському засіданні ОБСЄ в Києві. 01 лютого 2014 р. – зустрічі у рамках Мюнхенської конференції з питань безпеки тощо.

17-18 вересня 2014 р. відбувся робочий візит Президента України П. Порошенка до США, під час якого відбулися зустрічі з Президентом США Б. Обамою, Віце-президентом США Дж. Байденом, Спікером Палати Представників Конгресу США Дж. Вейнером та Державним секретарем США Дж. Керрі. Під час зустрічі П. Порошенка з Б. Обамою було обговорено широкий спектр питань щодо співробітництва у різних сферах, зокрема, питання забезпечення безпеки, економіки, фінансового співробітництва тощо. Окрему увагу сторони приділили співпраці у сфері енергетики. Президент України П. Порошенко відзначив важливість підтримки США у реалізації міжнародної координації в контексті протидії агресії Росії в Україні. Президент України наголосив, що єдиним шляхом для деескалації ситуації у Донецькій і Луганській областях є Мирний план, який включає в себе припинення вогню, звільнення усіх заручників, виведення російських військ, взяття під контроль кордонів, унеможливлення постачання російської зброї. Під час зустрічі домовлено, що Україна отримає чітку практичну допомогу в доповнення до тієї, яка вже надійшла до нашої держави, а це 240 млн доларів, які вже надішли, і 01 млрд, доларів фінансових гарантій. США розширять допомогу Україні в економічній сфері та у вирішенні питань безпеки й продовжать мобілізувати зусилля міжнародного співтовариства на підтримку України. США надалі послідовно підтримуватимуть суверенітет й незалежність України.

Працюють двосторонні структури високого рівня. Головним українсько-американським міждержавним органом, діяльність якого спрямована на реалізацію положень Хартії стратегічного партнерства, є двостороння Комісія стратегічного партнерства (КСП), у якій співголовують Міністр закордонних справ України і Державний секретар США. КСП координує діяльність шести міжгалузевих механізмів, до компетенції яких віднесено питання політичного діалогу і верховенства права, нерозповсюдження та експортного контролю, енергетичної і ядерної безпеки, науки і технологій, торгівлі й інвестицій, а також оборони. Діалог у торговельно-економічній сфері інституційне організований у формі двосторонньої Ради з питань торгівлі і інвестицій.

Торговельно-економічне співробітництво. У 2013 р. загальний товарообіг між Україною та СІЛА склав 2752,8 млн дол. Дефіцит балансу двосторонньої торгівлі становив 814,8 млн дол.

При цьому відбулось падіння експорту українських товарів до США на 20,8 %, що на кінець листопада 2013 р. становило 969 млн дол. Водночас, імпорт американської продукції в Україну зріс на 3,5 % (або на 60,7 млн дол.) та склав 1783,8 млн дол. Питому вагу українського експорту складають такі товарні групи: № 28 (продукти неорганічної хімії), № 72 (чавун та сталь), № 73 (вироби з чавуну та сталі) та № 27 (енергетичні матеріали). За обсягом прямих інвестицій, залучених в економіку України, США посідають дванадцяте місце. Станом на 1.10.2013 р. в економіку України залучено 985,8 млн дол. американських інвестицій, що складає 1,7% усіх ПІІ в економіці України.

За даними Комісії США з міжнародної торгівлі за 9 місяців 2014 року загальний товарообіг між США та Україною впав на 24,7% (або на 576,1 млн дол.) у порівнянні з аналогічним періодом минулого року і склав 1753,7 млн дол. Дефіцит балансу двосторонньої торгівлі наразі становить 272,7 млн дол. При цьому відбулось падіння експорту українських товарів до США на 15,1 % (або на 131,5 млн дол.), що на кінець вересня 2014 р. становило 740,5 млн дол. У той же час, імпорт американської продукції в Україну впав на 30,5% (або на 444,6 млн дол.) та склав загалом на кінець звітного періоду 1013,2 млн дол.[2]

Президент США Б. Обама, інші політичні діячі активно підтримали Україну в її боротьбі за державний суверенітет, незалежність і територіальну цілісність. Саме США розпочали кампанію уведення політичних та економічних санкцій щодо Росії, яка веде неоголошену війну проти суверенної держави України (2014 р.). Саме США розпочали діалог з російським керівництвом з метою мирного розв'язання проблеми і виходу з кризи. Державний секретар США запевнив українську сторону, що агресія Росії проти України – це не лише порушенням усіх міжнародних законів, а й надзвичайно небезпечні дії, які призведуть до міжнародної ізоляції та посилених санкцій. Німеччина, Франція й інші країни в Європі, без сумніву, також відреагують на це. Державний секретар заявив також, що Вашингтон і Київ є партнерами та стратегічними

союзниками[3]. Американські санкції проти Росії поширилися на Національне управління США з аеронавтики і дослідження космічного простору (NASA)[4], хоча ця заборона не стосується експлуатації Міжнародної космічної станції (МКС). Американське аерокосмічне агентство НАСА оголосило, що припиняє співпрацю з Росією на знак протесту проти політики РФ щодо Криму. США також припинили видачу ліцензій на експорт та реекспорт військової продукції до Росії (у 2013 р. США експортували до Росії вибухові речовини і лазерні прилади загальною вартістю 1,5 млрд. дол.)[5]. Президент США Обама закликав світ захистити Україну[6].

Отже, партнерство України із Сполученими Штатами Америки українська сторона вважає стратегічним і упевнюється в тому, що подібну позицію обіймають і Сполучені Штати Америки.

Канада першою з розвинутих держав визнала незалежну Україну 02 грудня 1991 р. Дипломатичні відносини встановлені 27 січня 1992 р. На паритетній основі працюють посольства і консульства обох країн: Посольство України в Канаді, Генеральне Консульство України в Торонто, Посольство Канади в Україні тощо. Політичні контакти на вищому рівні розпочалися з візиту в Канаду Голови Верховної Ради України Л. Кравчука 22 вересня 1991 р. Першим офіційним візитом глави іноземної держави в Україну став приїзд генерал-губернатора Р.Дж. Гнатишина (28 вересня–1 жовтня 1992 р.). Знаковими були візити в Україну в жовтні 2010 р., 22 березня 2014 р. Прем'єр-міністра Канади С. Гарпера; 7 червня 2014 р. – візит в Україну Прем'єр-міністра С. Гарпера для участі в

інавгурації Президента України, а 16-17 вересня 2014 р. – візит в Канаду Президента України П. Порошенка. Регулярними є контакти на рівні зовнішньополітичних відомств і парламентів.

Договірно-правова основа складається з 50 чинних документів. У липні 1992 р. Канада та Україна підписали Декларацію про економічне співробітництво. Ключовими документами також є Спільна Декларація про особливе партнерство (Київ, 31 березня 1994 р.) та Угода про торговельні та комерційні відносини. Таким чином двосторонні відносини між Україною і Канадою було піднесено на рівень особливого партнерства, за яким обидві країни надавали одна одній статус найбільшого сприяння. Особливу роль у розвитку зв'язків між країнами відіграла Угода про дружбу і співробітництво від 24 жовтня 1994 р. тощо. Було створено двосторонню Комісію з питань торгово-економічного співробітництва. Домовленості, досягнуті під час державних візитів на вищому рівні Президента України до Канади та Генерал- губернатора Канади в Україну підтвердили динаміку політичного діалогу.

За перше півріччя 2014 р. порівняно із відповідним періодом 2013 р. обсяг двосторонньої торгівлі товарами та послугами між Україною та Канадою скоротився на 15,8 % і склав 184 млн дол. При цьому, експорт товарів та послуг з України до Канади зменшився на 5,4 % і становив 84 млн, а імпорт товарів та послуг з Канади до України скоротився 22,9 % і склав 100 млн дол. Сальдо двосторонньої торгівлі товарами для України від'ємне – 16 млн дол. Основні статті українського експорту: кам'яне вугілля, антрацит (26,7 %); добрива (16,9 %), вироби з чорних металів (17,6 %); екстракти дубильні (6 %); частини машин та обладнання, механічні пристрої (4,9 %), чорні метали (3,8 %); мідь і вироби з неї (3,2 %); іграшки (2,5 %); керамічні вироби (2,1 %); зернові культури (1,9 %).

У першому півріччі 2014 р. обсяг двосторонньої торгівлі послугами між Україною та Канадою скоротився на 24 % і склав 62 млн дол. Експорт послуг з України до Канади зменшився на 22 %, а імпорт скоротився на 28 %. Сальдо торгівлі послугами позитивне і склало 20 млн дол. В економіку України залучено більше 91,7 млн дол. канадських інвестицій, що складає 0,2 % усіх ПІІ.

Серед міжнародних проблем, що становлять спільний інтерес, вирізняються такі, як миротворча діяльність та розвиток механізму превентивної дипломатії; реформування системи ООН, зокрема Ради Безпеки ООН, а також соціальних і економічних структур Організації. З канадською стороною проробляються різноманітні варіанти конкретної практичної допомоги Україні. Як результат, у 2008-2009 pp. було започатковано низку перспективних двосторонніх проектів.

Україна і Канада пов'язані не тільки спільними цінностями та інтересами, але й історичними, культурними та родинними зв'язками. В Канаді проживає понад 1,2 млн осіб українського походження, які доклали значних зусиль до створення сучасної Канади. Водночас українці Канади віддають шану та свято оберігають свої національні корені.

Канада підтримала Україну в її протистоянні агресору. В Одеський морський порт 10 січня 2015 р. прибуло канадське судно MSC Eloise з гуманітарним вантажем для української армії – армійська зимова форма та інша допомога нелетального характеру від уряду Канади для Збройних Сил України. В Україну направлено три кораблі з канадською гуманітарною допомогою, а це – 54 морських контейнери, в яких – 67 тис. пар взуття і 27 тис. теплих курток і штанів. Крім того, канадці направили в Україну літак з мобільними госпіталями[7].

Міністерство оборони України та Міністерство національної оборони Канади 08 грудня 2014 р. підписали Декларацію про наміри. Водночас 19 грудня 2014 р. керівник канадського уряду С. Гарпер оголосив про запровадження додаткових економічних санкцій і заборони на в'їзд для 20 російських і українських осіб, а також про нові обмеження на експорт до Росії технологій розвідки і видобутку нафти. Стівен Гарпер запевнив Президента України Петра Порошенка у канадській підтримці України, зокрема шляхом надання військової допомоги, а також підкреслив важливість не щодавно підписаної декларації про наміри щодо військового співробітництва між двома країнами[8].

Висновки. На цьому завершуємо огляд двостороннього співробітництва України з провідними державами Європи і Америки. Для всіх історій започаткування двосторонніх відносин характерні наступні схеми: визнання країни, встановлення дипломатичних відносин, відкриття посольств і консульств, укладання базових договорів, подальше розширення договірно-правової основи взаємин, розвиток політичного, економічного, науково-технічного та співробітництва в галузі культури, розширення та поглиблення сфери торговельно- економічної співпраці. Схеми доволі близькі, однак хода розвитку, засоби розбудови двосторонніх відносин є диференційними. Відрізняються також і рівні політичної, економічної та гуманітарно- культурної співпраці.

Простежуючи шлях, пройдений Україною у пошуках надійних, передбачуваних і сильних партнерів, на підтримку яких можна розраховувати у найскладніших ситуаціях політичного і економічного життя, можна дійти висновку, що стратегічні відносини Україна розвивала із США, Республікою Польща і Грузією. Серед пріоритетних західних партнерів визначає ФРН, Швецію і країни Балтії. Зазначимо, що Німеччина посідає перше місце за торговельно- економічним оборотом України серед країн ЄС. У 2013 р. основна частка українського товарного експорту спрямовувалася до Польщі (15,1%), Італії (14,1%), Німеччини (10,0%), Угорщини (9,8%) та Нідерландів (6,0%). Водночас, найбільша кількість товарів ввезена з ФРН (26,1%), Польщі (15,0%), Італії (7,6%), Франції (6,7%) та Угорщини (5,1%)[9]. Саме ФРН є одним із перших найактивніших інвесторів в українську промисловість. Німеччина як одна з провідних країн Євросоюзу могла б сприяти Україні в її просуванні шляхом євроінтеграції.

У найближчий період вітчизняні зовнішньополітичні та економічні структури планують опановувати ринками країн Близького і Середнього Сходу, Африки, Азії і Південної Америки, поступово перетворивши Україну на одне з головних, важливих транспортних і комунікаційних перехресть, в енергетичний центр газових і нафтових шляхів, у важливий етап Шовкового тракту.

  • [1] США применили новые санкции против России. 17:51 12.09.2014. - busmess.ua/articles/companies/SShA_primenili_novye_sankcii_protiv_Rossii-74809/
  • [2] Див.: Посольство України в США. – usa.mfa.gov.ua/ua/ukraine-us/trade.
  • [3] Керрі упевнений, що Росія не вторгнеться в Україну. – unian.ua/politics/945254-kem-ne-virit-scho-rosiya-vtorgnetsya-v-ukrajinu.html.
  • [4] Див.: nr2.com.ua/News/economy_and_business/SSHA-oficialno-vveli- novye-sankcii-protiv-Rossii-79906.html/
  • [5] Американське космічне агентство NASA притінило співпрацю з Росією. – Режим доступу: ua.interfax.com.ua/news/general/198943.html/
  • [6] Див.: gordonua.com/news/worldnews/Obama-prizval-mir-zashchitit- Ukrainu-i-poborot-Islamskoe-gosudarstvo-42917.html/
  • [7] В Одесу прибуло судно з вантажем з Канади для українських військових. – Режим доступу: eurointegration.com.ua/news/2015/01/10/7029501/. Спасибі!
  • [8] Див.: Режим доступу: pm.gc.ca/eng/news/2014/12/19/prime-minister- stephen-harper-speaks-ukrainian-president-petro-poroshenko.
  • [9] Держстат України. 2013 р. Економічні показники. Довідка. – Режим доступу: epravda.com.ua/news/2014/05/15/452901/
 
<<   ЗМІСТ   >>