Повна версія

Головна arrow Політологія arrow Зовнішня політика України

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Україна – Республіка Казахстан (РК)

Співробітництво України та Республіки Казахстан на міжнародній арені має конструктивний характер, зумовлений, зокрема, схожими позиціями сторін з питань нової архітектури євразійської безпеки, ядерного роззброєння і нерозповсюдження, врегулювання регіональних конфліктів, боротьби з тероризмом, а також взаємною зацікавленістю країн у розбудові двосторонніх торговельно-економічних відносин. 16 грудня 1991 р. Україна визнала РК незалежною державою. Казахстан визнав незалежність України 23 грудня 1991 р.

23 липня 1992 р. між нашими країнами були встановлені дипломатичні відносини. 03 травня 1994 р. (в Алмати), а з січня 2001 р. (в Астані) функціонує Посольство України. У грудні 1994 р. в Києві почало роботу Посольство Республіки Казахстан. 20 лютого 1991 р. було укладено Договір про дружбу і співробітництво між тодішніми УРСР і КазРСР, а перший офіційний візит до Казахстану Президент України здійснив у вересні 1995 р.

Відповідно до інвентаризації договірно-правової бази між Україною та Казахстаном діють 56 міжнародних документів, серед яких ключовим є Договір про дружбу та співробітництво від 20 січня 1994 р. Серед документів поза базовим договором важливою є Програма економічної інтеграції України і Казахстану в галузі важкої промисловості на 1994–2000 pp., якою було передбачено створення нових міждержавних структур – асоціації „Титан”, консорціуму з розробки одного з найбільших у світі покладів бокситів, виробництва техніки для зварювання, організацію спільних підприємств з випуску корозійностійких труб і труб з кольорових металів, розробку спільних проектів з виробництва гірничошахтного устаткування, геофізичної апаратури та обладнання для дослідження нафтових свердловин та ін. Країни підписали угоди про співробітництво у сфері науки і технологій, про принципи співробітництва у нафтогазовій галузі, про підготовку спеціалістів, у тому числі військових кадрів. Значні перспективи співпраці вбачаються у створенні фінансово-промислових груп у таких галузях, як чорна і кольорова металургія, видобуток хромових руд, виробництво рідкоземельних металів і коштовного каміння, енергетика, нафтопереробка тощо.

Глибокі зв'язки поєднували Україну і Казахстан у ракетно- космічній галузі: на території Казахстану розташований один із найкращих у світі космодром „Байконур”. Країни мають значні можливості для ефективної співпраці в дослідженні і використанні космічного простору. Між Україною і Казахстаном досягнуто важливих домовленостей щодо кооперації в галузі машинобудування, енергетичного комплексу та енергоємних виробництв. Важливим кроком розширення відносин стало підписання Декларації про поглиблення співробітництва та угод про співпрацю в галузях освоєння космосу, розвитку нафтогазової промисловості. За підтримки Казахстану Україну прийнято спостерігачем до Наради із взаємодії та заходів довіри в Азії.

Водночас спроби української сторони налагодити режим вільної торгівлі у двосторонньому форматі наштовхнулися на позицію Казахстану, який приєднався до Митного союзу Росії і Білорусі. Тобто в односторонньому порядку загальмував і, врешті-решт, відмовився від ратифікації Угоди між урядами України і РК про вільну торгівлю. Гальмівним чинником економічного співробітництва виявилась і проблема взаєморозрахунків, яка досить тривалий час не була розв'язана. Заборгованість казахських підприємств тільки за 1995 р. перевищувала борг України Казахстану у 2,5 рази. Лише Новокраматорському комбінату казахстанська сторона заборгувала 43 млрд, тодішніх російських рублів.

Розвиткові українсько-казахстанських економічних зв'язків сприяють об'єктивні обставини. Казахстан потребує поставок з України продукції переробних галузей агропромислового комплексу, продукції хімічної і нафтохімічної промисловості, обладнання, продукції чорної металургії (котлів, парових турбін, насосів, холодильників, автонавантажувачів), електричних машин, залізничного транспорту, засобів наземного транспорту, будівельних збірних конструкцій тощо. Із Казахстану імпортуються азбест, слюда, мінеральне паливо (кам'яне вугілля, нафта, нафтопродукти), продукція хімічної промисловості, бавовна, механічне обладнання, мідь та вироби з неї, зерно тощо.

Україна пропонує взяти участь у пошуках і видобутку нафти й газу на континентальному шельфі Каспію, у будівництві експортних трубопроводів, нафтопереробних заводів та в обопільному їх використанні, а також у реконструюванні підприємств важкої промисловості. Успішно співробітничають з РК підприємства Дніпропетровської, Запорізької і Донецької областей України. Українські інтереси пов'язані також із казахстанською нафтою. В Казахстані видобувається приблизно 34 млн т нафти на рік, яка експортується нафтопроводами територією Росії.

Серед проблем співробітництва країн СНД – як прихована, так і відкрита – конкуренція в деяких галузях виробництва, зокрема у сталеливарній промисловості, де учасники Співдружності виступають конкурентами на світових ринках збуту. Особливого загострення у цій площині набули конкурентні спроможності України і Казахстану на противагу російським. Російська сторона час від часу звинувачує обидві країни, зокрема у намаганні захопити не тільки європейський, а й російський ринок сталі.

Відкрита, порівняно з іншими країнами простору зовнішньоекономічна політика, стабільність залучили до Казахстану багато відомих зарубіжних компаній: „Agip”, „Atlantic Richfield”, „British gas”, „Chevron”, „CS First Boston”, „Mobil”, „USX – U.S. Steel”, „ABB”. Зазначимо, що Казахстан одним із перших у регіоні запровадив політику заохочення іноземних інвестицій в країну. Видобуток хромових руд був переданий Японії, уранових – Бельгії. Переважна більшість підприємств Казахстану, в т. ч. Карагандинський металургійний комбінат, були передані в управління західним фірмам. Російські „ЛукОИЛ”, „Роснафта”, „Транснефть” очолюють нафтовидобувну промисловість на перспективному Тенгизькому нафтовому промислі. Така орієнтація на іноземні інвестиції дала позитивні результати – додаткові надходження до державної казни країни, замкнутої у степовому просторі.

Обопільне прагнення держав посилити взаємодію міститься у чотиристоронній заяві президентів України, Росії, Казахстану і Білорусі щодо поглиблення економічного співпраці від 23 лютого 2003 р. Досягнуті домовленості Президента України В. Ющенка під час перебування в Казахстані на інавгурації Президента Н. Назарбаева (січень 2006 р.) дещо активізували двостороннє співробітництво України з РК, передусім в економічній площині. 07 червня 2014 р. відбувся візит Прем'єр-міністра РК К. Масімова в Україну для участі в церемонії інавгурації Президента України П. О. Порошенка. 26 серпня 2014 р. Президенти України і Казахстану взяли участь у консультаціях за форматом ЄС-Україна- „Євразійська трійка” (м. Мінськ). 22 грудня 2014 р. за результатами візиту Президента Казахстану в Україну Н. Назарбаева досягнуто принципових домовленостей щодо активізації співробітництва в енергетичній, машинобудівній, авіабудівній, космічній галузях та поглиблення кооперації у військово-технічній сфері. Також йшлося про співпрацю у космічній сфері, зокрема, об'єднання можливостей виробництв українських КБ „Південне”, „Південмаш” та „Хартрон” з можливостями казахської сторони, включаючи космодром „Байконур”.

У двосторонньому співробітництві України з Казахстаном мають місце і негативні тенденції – поступове послаблення економічних зв'язків. Незважаючи на широкі можливості України, її частка в загальному товарообігу Казахстану коливається в межах 4%. Була підписана угода про створення спільного підприємства між „Нафтогаз Україна” та казахським „Казмунайгазом”. Під час візиту Президента Казахстану Н. Назарбаева до Києва (2008 р.) було підтверджено серйозність намірів Астани в реалізації спільних із Україною проектів у газовій сфері та в рамках постачання нафти. Водночас казахський лідер лобіював митний союз з Росією і Білоруссю як альтернативу ЄС, закликав Україну підтримати повномасштабний проект інтеграції до Єдиного економічного простору. Врешті ідея від 2005 року щодо наповнення нафтою трубопроводу Одеса-Броди пішла в небуття.

Торговельно-економічне співробітництво. Казахстан входить у п'ятірку основних торговельних партнерів за експортом товарів: у січні-вересні 2013 р. цей показник дорівнював 1731,0 млн дол., що складало 3,7 % загального експорту України. Станом на 01 жовтня 2011 р. Республіка Казахстан інвестувала в економіку України 262,563 млн дол., а Україна – в економіку Казахстану 25,846 млн дол.

У складний для України час боротьби за незалежність у 2014 р. казахстанська сторона запропонувала Україні зберегти і примножувати накопичений потенціал двостороннього співробітництва, зокрема у питаннях про виробничу кооперацію в авіабудуванні, про реадмісію та спрощений порядок набуття і припинення громадянства. Сторони також детально обговорили перспективи співпраці після підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Щодо загарбницької політики Росії, яку вона здійснює в Україні, Президент Н. Назарбаев вважає неприйнятним втручання інших країн у внутрішні справи суверенних держав і на його переконання: „Незалежність Казахстануце найдорожчий скарб, за який боролися наші діди... Ми ніколи не зрадимо нашій незалежності і зробимо все можливе, щоби її захистити”[1].

Безперечний вплив на розбудову українсько-казахстанських відносин має етнічний чинник: у Казахстані проживає понад 900 тис. українців, 37 % з яких визнали українську мову рідною. У 1989 р. в Алмати створено перше українське об'єднання – Український культурний центр. Товариства українців діють в Акмолі, Актау, Аркалику, Джезказгані, Караганді, Кустанаї, Байконурі, Павлограді, Семипалатинську, Талди-Кургані та ін. В Алмати виходить українська газета „Українські новини”, в Акмолі працюють український ліцей, бібліотека української книги. Разом з тим українці Казахстану розраховують на допомогу України. У цьому плані Українська держава зробила конкретні кроки: передано підручники для українських шкіл, художню літературу та ін. Українці Казахстану провели Дні культури України в Казахстані та Дні культури Казахстану в Україні, брали участь у святкуванні 150-річчя заснування Форту Шевченка. Слід зауважити, що останнім часом спостерігається посилення еміграції українців з Казахстану, що може свідчити про неповне задоволення їхніх соціальних і культурних потреб.

Особливу увагу Україна приділяє відносинам з Республікою Туркменистан, оскільки в них закладено низку стратегічних важелів, зокрема і альтернативних джерел постачання газу.

Принципами діяльності на міжнародній арені керівництво Туркменистану проголосило позитивний нейтралітет, невтручання у внутрішні справи інших країн та рівне взаємовигідне партнерство. 12 грудня 1995 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію про постійний нейтралітет Туркменістану. Держава виступає за ліквідацію зброї масового знищення, за розв'язання конфліктів тільки політичними засобами і наголошує на своїй повазі до суверенітету й територіальної цілісності сусідніх країн. Керівництво країни розвиває двосторонні відносини як з Афганістаном, Іраном, Туреччиною, так із Україною, Білоруссю, Росією і США. Основним зовнішньополітичним і торговельним партнером Туркменістану традиційно є Росія. Пріоритетними для себе Туркменістан вважає також відносини з Узбекистаном, Казахстаном, Іраном, Туреччиною, США (які презентують його інтереси на Заході), Францією, Індією, Китаєм. Останнім часом спостерігається помітна активізація туркменської дипломатії на західному та азіатському напрямах і охолодження – на російському. Активна позиція багатовекторності підкріплюється низкою договорів та угод, зокрема зовнішньоекономічного характеру. Найважливішими з-поміж них є Угода про подальший розвиток міждержавних відносин з Україною, аналогічні документи підписані з Іраном, Афганістаном та ін.

Дипломатичні відносини між Україною і Туркменістаном були започатковані 10 жовтня 1992 р. під час візиту Президента України Л. Кравчука до Ашгабату. Тоді ж укладено Договір про дружбу і співробітництво між країнами. Більшість з підписаних угод і протоколів мали короткотермінову дію – один-два роки, і торкалися переважно питань поставок туркменського газу в Україну та розрахунків за нього. У листопаді 1994 р. під час візиту Президента України до Туркменістану було підписано кілька міжурядових угод, зокрема про вільну торгівлю, виробничу кооперацію, відкриття посольств тощо. Наступного року під час візиту в Україну Президента Туркменістану С. Ніязова обговорювалося питання про постачання газу в Україну.

Двосторонні відносини країн у 2014 р. відзначилися активними політичними контактами на вищому рівні: 4-5 лютого 2014 р. в Ашгабаті за результатами переговорів підписано Програму співробітництва між Міністерствами закордонних справ на 2014– 2015 pp.; 6-7 червня 2014 р. глава зовнішньополітичного відомства Туркменістану Р.О. Мередов взяв участь в інавгурації Президента України П.О. Порошенка; 22 вересня 2014 р. в рамках 69-ої сесії Генеральної Асамблеї ООН міністри закордонних справ обмінялися думками з широкого кола питань двостороннього співробітництва; 03 листопада 2014 р. під час візиту в Туркменістан Міністра закордонних справ України Павла Клімкіна за результатами переговорів з Президентом Туркменістану Гурбангули Бердимухамедовим, Міністром закордонних справ Туркменістану Рашидом Мередовим сторони дали високу оцінку рівню двосторонніх відносин і висловились за їх подальший розвиток.

Співпраця України і Туркменістану в енергетичній сфері з середини 1990-х років регулювалась Угодою між Міністерством енергетики та електрифікації України і Міністерством енергетики та промисловості Туркменістану про співробітництво в галузі енергетики і промисловості на 1996–1997 pp. (січень 1996 р.). За угодою українські підприємства та організації мали брати участь в реалізації низки проектів, серед яких: будівництво лінії електропередач (ЛЕП), електричної підстанції „Сейді”, ремонт енергетичного устаткування Марійської ДРЕС тощо. Головним виконавцем робіт з української сторони виступала Державна акціонерна холдингова компанія „Енергобуд”.

Наступною сходинкою розвитку українсько-туркменського співробітництва стало залучення до нього іранської сторони. Меморандум про тристороннє співробітництво між Україною, Туркменістаном та Ісламською республікою Іран було укладено в квітні 1995 р. Вихід зі складного становища щодо платежів за газ було віднайдено у постачанні української продукції до Ірану за рахунок частини оплати поставок туркменського газу в Україну. Згідно з міжурядовою угодою від 05 листопада 1994 р. державний борг України перед Туркменістаном становив 713,4 млн дол. Протягом 1995 р. українська заборгованість за газ була повністю погашена. Нова заборгованість регулювалася домовленістю про реструктуризацію українського боргу Туркменістану, який виплачувався протягом 1997–2001 pp. Фактично, Туркменістаном надавався Україні державний кредит з поступовим погашенням. У 1997 р. Туркменістану було сплачено 133,2 млн дол. основної суми боргу та 39,1 млн дол. відсотків. До того ж, у рахунок погашення реструктурованого боргу зараховуються витрати на підготовку спеціалістів для азіатського партнера в навчальних закладах України. Однак, це незначні суми – близько 8 млн дол., що не впливали на рівень заборгованості в цілому. На початку 1998 р. сума боргу вже складала 563,4 млн дол., частку її – 140,9 млн (основної суми) і 35,7 млн (проценти) було погашено протягом 1998 р. Приблизно такі ж суми мали бути перераховані щорічно з 1999 по 2001 pp., але скрутна ситуація в українській економіці саме в цей період не дала такої можливості.

Туркменістан є однією з країн найбільшого імпорту в Україну, який становив наприкінці 1990-х pp. 750 млн дол., а у 2005 р. – 3,49 млрд. Нагадаємо, що 97 % українського імпорту становлять природний газ, продукти нафтохімії; майже дві третини експорту – це продукти харчування та засоби наземного транспорту. Туркменський газ надходить в Україну транзитом через Узбекистан, Росію і Казахстан. Із посиленням політичних і економічних позицій Росії ускладнилося питання постачання газу в Україну з азіатського регіону. В туркменському газі заінтересована третя сторона – Росія, яка запропонувала хоча й нижчу планку обсягів закупівлі газу, ніж Україна, але стовідсотковою валютою. 2003 року Росія і Туркменістан уклали довгострокову угоду (на 25 років) щодо газу: тим самим російський Газпром скуповує туркменський газ (а також узбецький і казахський) на кордонах з республіками і потім вже за власними цінами перепродає українським споживачам. Ситуація, що склалася, внесла певне непорозуміння в українсько-туркменські відносини, що врешті було подолано керівниками держав під час візиту в Туркменістан Президента України В. Ющенка у вересні 2009 р.

Торговельний оборот між країнами у 2013 р. досяг 677,0 млн дол. Експорт – 542,1 млн дол., імпорт – 134,9 млн дол. Позитивне сальдо склало 407,2 млн дол. США. Експорт послуг у 2013 р. складав 146,5 млн дол., а імпорт – 34,4 млн дол. Основними статтями експорту в Туркменістан були продукція металургійної промисловості, агропромислового комплексу, машинобудівельної продукції, хімічної промисловості, а також меблів. В Україну ввозилися вовна, бавовна, текстиль, продукти нафтопереробки. За показниками першого півріччя 2014 р. торговельно-економічний оборот склав 218,8 млн дол. Сальдо позитивне – +209,8 млн дол.[2]

Туркменська сторона зацікавлена у розширенні співпраці з Україною. Договірно-правова основа спирається на 124 документи, більшість з яких стосується питань економічної співпраці. Приваблюють цю азіатську державу залучення українських фахівців до розвідувальних робіт в газоносних регіонах, сейсмологічних досліджень тощо.

Перспективними напрямами співробітництва України і Туркменістану вбачається продаж українських труб (Харцизький трубний завод), газоперекачувальних агрегатів (НВО ім. Фрунзе, Мотор-Січ, Зоря), устаткування для заміни ізоляційного покриття на газопроводах, а також реалізація програм з капітального ремонту та реконструкції газотранспортної системи Туркменістану. Розгортається співпраця „Нафтогазу України” з держконцерном „Туркменнафта”, першим етапом якої можна розглядати надання сервісних послуг у нафтогазовій сфері на заході Туркменістану – участь у розробці покладів Корпедже. Українські спеціалісти вели розвідувальні роботи в газоносних регіонах і будують дві розвідувальні свердловини в рамках геологічних завдань ГК „Туркменнафта”. Сейсмологічні дослідження показали високу перспективність цього регіону, де буріння свердловинами на глибину 3800– 4500 м здійснюють досвідчені українські фахівці.

Отже, держави обопільно заінтересовані в розвиткові двосторонніх торговельно-економічних відносин. Водночас на шляху цього розвитку є як гальмівні чинники, так і певні суперечності. Серед них – недостатньо розвинута договірно-правова база двосторонніх відносин; відсутність узгодженої програми економічного співробітництва; надмірно широка присутність посередницьких структур третіх країн у схемі постачання туркменського природного газу в Україну, які не зацікавлені в розвитку українсько-туркменської співпраці; російська монополія на поставки туркменських енергоносіїв в Україну; наявність суперечностей між Росією і Туркменістаном щодо питань поставок туркменського газу на світові ринки.

Республіка Узбекистан (РУз) реалізує політику на подальше зближення з країнами Європи, Північної Америки, Китаю та Японії у військовій та економічній сферах. Значний інтерес до

Узбекистану виявляють міжнародні регіональні організації, такі як НАТО, МАГATE, за новою схемою розвивається співпраця з Європейським Союзом. Зацікавлені у співпраці і лідируючі країни Західної Європи, зокрема ФРН, яка розвиває взаємодію у сфері регіональної безпеки, боротьби з тероризмом, в економічній площині тощо. Особливий інтерес до Центральноазіатського регіону виявили і СІНА, які почали створення поясу безпеки, покладаючись передусім на Узбекистан, економічний та військовий потенціал якого є одним з найбільших серед країн регіону, та на Таджикистан, який має найбільшу протяжність кордону з Афганістаном. Останнім часом цим країнам надано відчутну фінансову допомогу.

Республіка Узбекистан набула членства в ГУАМ 1999 року, вбачаючи в цьому об'єднанні реальні перспективи, а згодом, напередодні президентських виборів під тиском Росії вийшла з цієї міжнародної організації.

Відносини між Україною і Республікою Узбекистан як двома незалежними державами започатковано Договором про основи міждержавних відносин, дружбу та співробітництво від 28 жовтня 1991 р. Одночасно було підписано Протокол про консультації між міністерствами закордонних справ.

Узбекистан підтримує цілісність і незалежність України, не визнає Крим частиною Росії. Про це йшлося, зокрема у Заяві про ситуацію в Україні і кримське питання від 04 березня 2014р. Міністерства закордонних справ Узбекистану. Влада республіки заявляє також про свою тверду і незмінну прихильність нормам міжнародного права на основі принципів Статуту ООН і наполягає на „розв'язанні міжнародних спорів мирними засобами, закликає утримуватися у міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави"[3].

Дипломатичні відносини між Україною та Узбекистаном встановлені 14 серпня 1992 р. Під час візиту Президента Узбекистану Іслама Каримова до Києва 25 серпня 1992 р. укладено Договір про основи міждержавних відносин, дружбу і співробітництво між Україною і Республікою Узбекистан[4]. З 1993 р. в Узбекистані діє Посольство України, а з 1995 р. – Посольство Республіки Узбекистан в Україні. 11-13 жовтня 2013 р. відбувся робочий візит Діючого голови ОБСЄ, Міністра закордонних справ України до Республіки Узбекистан. Сторони обговорили питання економічної співпраці, зокрема у таких галузях, як паливно-енергетичний комплекс, сільське господарство, машинобудування. Підписали Програму взаємодії між зовнішньополітичними відомствами на 2014–2015 pp. Договірно-правова основа співробітництва складається з 86 чинних документів[5].

Узбецька сторона підтримує самостійний зовнішньополітичний курс нашої держави, виявляє свою заінтересованість у збереженні сильної суверенної України, у співробітництві з Україною в галузі виробництва та поставок авіаційної техніки, вантажних перевезень, військово-технічних зв'язків, розвитку режиму вільної торгівлі, постачань продуктів харчування, зокрема цукру. У низці важливих документів закріплені рішення про взаємні інвестиції та їх захист, про неторгові платежі, співробітництво в галузі повітряного та залізничного транспорту, зв'язку, торгівлі, банківської та митної діяльності, про участь України в розробці нафтогазодобувного комплексу та золоторудних родовищ Узбекистану. Розгортанню співробітництва обох країн сприяла Декларація про основні напрями економічної співпраці між Україною та Республікою Узбекистан (1994 р.), угоди про військово-технічне співробітництво. Між Україною та Узбекистаном у червні 1995 р. підписано Договір про поглиблення економічної інтеграції, а також угоду про співробітництво в галузі науки, культури, охорони здоров'я, спорту, туризму, інформації тощо.

Україна отримує з Узбекистану газ: РАТ „Газпром” постачає на український ринок крім 53 млрд. куб. м свого газу, ще 10 млрд. куб. м узбецького. З урахуванням розробки існуючих перспективних газових і нафтових родовищ на території Узбекистану ця країна може стати важливим партнером України у вирішенні проблем енергозабезпечення. На жаль, остаточне вирішення цього питання гальмувалося неконструктивною позицією російських енергетичних структур, що встановили монопольні, невиправдано завищені тарифи на транзит центральноазіатських енергоносіїв у треті країни. Певні труднощі, що виникають в економічній співпраці, покликана усувати українсько-узбецька комісія з торгово- економічного і гуманітарного співробітництва.

Потенціал двосторонніх відносин повною мірою ще не реалізований. Досить низький торговельно-економічний оборот між країнами, хоча з початку 1990-х pp. цей показник мав тенденцію до зростання: у 1994 р. – 165 млн, а у 2006 р. – 628,7 млн. дол. У 2013 р. зовнішньоторговельний оборот товарами і послугами скоротився і склав 469,58 млн дол.: експорт – 372,9 млн дол., імпорт – 96,69 млн дол. За січень – липень 2014 р. оборот товарами і послугами України з РУз склав 241,81 млн дол. і збільшився порівняно з 2013 р. на 28,17 млн дол. Станом на 01.07.2014 р. РУз інвестувала в економіку України 26756,4 тис. дол. США, а Україна інвестувала в економіку РУз 371,2 тис. дол., з яких левова частка – 211,5 тис. дол. була спрямована у переробну промисловість. В Україні діяло дев'ять підприємств з узбецьким капіталом, шість – спільних.

З метою розгортання співпраці в енергетичних галузях Україна уклала з Узбекистаном кілька угод: про постачання природного газу з Республіки Узбекистан в Україну, про транзит в Україну туркменського природного газу через територію Республіки Узбекистан, про розвиток виробничої кооперації між Держнафтогазпромом України і Національною Корпорацією „Узбек- нафтогаз”. Українські та узбецькі фахівці співробітничають з питань пошуково-розвідувальних робіт, оцінки прогнозних ресурсів вуглеводнів у регіонах, розробляють проекти облаштування родовищ нафти і газу, впроваджують методи інтенсифікації видобутку нафти, захисту наземного і підземного обладнання від корозії. Українська сторона запропонувала здійснювати обслуговування нафтових і газових промислів вахтовим методом, обстеження технічного стану, розробку проектів реконструкції та капітального ремонту нафтогазотранспортних систем, поставку обладнання для нафтогазової галузі, створення спільних підприємств, у тому числі з участю третіх країн, проводити підготовку кадрів для нафтогазової галузі тощо.

Традиційно між країнами розвивається військове співробітництво, початок якому було покладено підписанням низки угод 1994 р. Серед найважливіших питань співпраці – поставка озброєння, військового майна, запасних частин, надання послуг військового призначення, а також виконання контрактів про капітальний ремонт і виготовлення різних видів військової техніки (танків Т-72, Т-64, машин БРЕМ-1, БРЕМ-2, ТРМ-У) та ін.

Україна експортує до Узбекистану цукор, кондитерські вироби, м'ясо та субпродукти, тютюн, вироби з чорних металів, продукцію машинобудування (котли, обладнання, електричні машини та їх частини), продукцію хімічної та нафтохімічної промисловості (матеріали мастильні, шини пневматичні гумові, вуглеводи циклічні). З Узбекистану в Україну ввозилася продукція легкої промисловості (бавовняне волокно, тканини), хімічної та нафтохімічної промисловості (нафта та нафтопродукти, сира нафта), кольорової металургії (мідь та вироби з неї, цинк, алюміній необроблений), а також продукція АПК (у тому числі тютюн і вироби з нього).

Однак інтенсивному розвитку двосторонніх зв'язків перешкоджали неузгодженість розрахунків за минулі роки, недопоставка українським партнерам у 1990-ті pp. бавовни-сирцю тощо.

У Республіці Узбекистан проживає за офіційними даними 86854 етнічних українців і близько 40 тис. кримських татар. За сприяння українця за походженням С. Мансурова-Ковригенка організовано український культурний центр „Батьківщина”, який проводив культурно-просвітницьку та організаційну роботу з популяризації надбань української культури. Нині в республіці діє шість українських культурних товариств. Нагадаємо, що українська (часто примусова) еміграція до азіатських республік тривала століттями. Особливо інтенсивно цей процес відбувався у 20–30-ті роки XX ст. 23 грудня 2014 р. у Посольстві України в Узбекистані було урочисто вручено

Посвідчення закордонного українця громадянам Республіки Узбекистан. Закордонні українці – жителі не лише Ташкенту, а й інших міст Узбекистану, що опинилися в республіці переважно в результаті евакуації під час Другої світової війни і у післявоєнні роки, що було спричинено індустріалізацією центральноазіатських республік. З огляду на об'єктивні причини (складне внутрішньополітичне становище у сусідньому з Узбекистаном Таджикистані, труднощі у здобутті вищої освіти, недостатнє володіння узбецькою мовою тощо) нині триває виїзд українців в Україну і Росію.

  • [1] Див.: fakty.ictv.Ua/ru/index/read-news/id/l 525487
  • [2] Див.: Посольство України в Туркменістані. - turkmenistan.mfa.gov.ua/ru/ukraine-tm/trade
  • [3] Див.: Министерство иностранных дел Республики Узбекистан. - mfa.uz/ru/press/news/2014/03/1525/
  • [4] 3 1998 р. дію договору припинено.
  • [5] Див.: Посольство України в Республіці Узбекистан. - uzbekistan.mfa.gov.ua/ru/ukraine-uz/legal-acts.
 
<<   ЗМІСТ   >>