Повна версія

Головна arrow Соціологія arrow Технології соціальної роботи

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Технології групової роботи

Соціальна робота з групами – сукупність методів, які використовуються з метою надання людині допомоги через передачу групового досвіду для розвитку її фізичних та духовних сил. Нині 6-10% соціальних працівників використовують цей метод як основний.

Групові методи в соціальній роботі почали застосовуватися наприкінці XIX ст.

Перевага групової роботи над індивідуальною – отримання "додаткового продукту" за рахунок досягнення та використання так званого синергетичного ефекту: результат групової роботи переважає просто суму результатів роботи її окремих членів, учасники почувають себе комфортно, впевнено, їхня активність підвищується і, як результат, відбувається якісний стрибок. Синергетичний ефект здійснюється за рахунок поділу праці, спеціалізації, кооперації, інтеграції. Стійкій синергетичний ефект досягається на етапі достатньої зрілості групи.

Згідно з документами Комітету з питань практичної роботи Національної асоціації соціальних працівників США групова робота використовується:

  • – з виправною метою, коли справа стосується одного або декількох членів;
  • – для попередження соціальних дисфункцій;
  • – для забезпечення нормального розвитку окремих членів групи;
  • – для утвердження особистості;
  • – з метою навчання і виховання почуття громадянськості;
  • – для здійснення однієї мети чи для всіх цих цілей одночасно.

В даний час теоретична база соціальної роботи з групами складається з положень таких шкіл, як теорія поля, теорія соціального обміну, психоаналіз. Основним для всіх групових теорій є положення про неможливість відділення людини від її оточення. З цієї точки зору людину можна розглядати як відокремленого індивіда тільки в обмеженому фізіологічному сенсі. Люди живуть, діють, відчувають, шукають сенс життя і домагаються задоволення бажань тільки в ході соціальної взаємодії головним чином в групі.

У рамках теорії поля група розглядається як спільність індивідів, що рухається до своєї мети, сили поза групою і даної групи впливають на напрям її руху, сприяючи або перешкоджаючи йому.

Теорія соціального обміну являє собою додаток деяких ідей біхевіоризму до групового тексту. Відповідно до даної теорії, люди вступають у взаємодію, чекаючи винагороди і в той же час готові допомагати чимось взамін.

Існують різноманітні класифікації аналізованих груп: відкриті і закриті, короткострокові і довгострокові, чоловічі і жіночі, змішані, дитячі та дорослі, інші. У відкриті, наприклад, дозволяється входження нових членів будь-який час протягом існування групи. Закриті ж включають тільки тих, хто відібраний при формуванні групи [103].

Прийнято виділяти два основних типи груп: створені спеціально для роботи з їх членами і вирішення внутрішньогрупових проблем (внутрішньо орієнтовані), і створені для досягненні ЯКОЇСЬ ЗОВНІШНЬОЇ по відношенню до групи мети.

Внутрішньоорієнтовані групи, у свою чергу, поділяються на два типи:

  • – націлені на нормальний розвиток своїх членів (групи соціалізації);
  • – групи, мета яких – виправлення відхилень, що виникли в ході передувала соціалізації (групи ресоціалізації).

Кожен з цих типів груп, у свою чергу, диференціюється залежно від завдань, які вирішуються в ході роботи з групою.

У кількісному відношенні група не повинна налічувати менше трьох осіб. В іншому випадку не можуть бути досягнуті розгорнута кооперація, спеціалізація, інші групові ефекти. Чим менше група, тим швидше і успішніше вона може вирішити поставлене завдання. Практика показує, що діяльність групи з двох-трьох чоловік може виявитися ефективнішою, ніж діяльність індивідуального працівника. У групі, що налічує понад сім осіб, виникають проблеми соціотехнічного характеру, пов'язані з регулюванням внутрішньогрупових процесів. Така група менш керована і розпадається на окремі мікрогрупи. Робота сповільнюється, а спілкування стає більш поверхневим.

Бажано, щоб група була однорідною за віковим складом і рівнем інтелекту (який не повинен бути низьким).

За статевим складом група може налічувати 40% чоловіків і 60% жінок, або навпаки. При комплектуванні групи важливо враховувати і такі якісні критерії, як компетентність і професіоналізм в області розв'язання проблеми, зацікавленість у розв'язанні задачі, добровільність участі, хороші чи нейтральні взаємини.

Що стосується тривалості роботи групи, то на практиці вона варіюється. У звичайному типовому режимі група працює по годині – дві (три-чотири години) на день, і збирається один раз на тиждень.

Групи людей, що проживають в стаціонарних установах, можуть зустрічатися частіше. Не обов'язково зустрічатися "раз на тиждень", експериментування заохочується.

Зміна днів і часу, тривалості зустрічей можлива. Вибір конкретного варіанту залежить від характеру і терміновості розв'язуваної задачі, складу групи, умов, в яких вона функціонує. По мірі вирішення поставлених перед групою завдань, вона може змінювати режим роботи, ставити перед собою нові завдання або завершити роботу.

Найважливішим способом надання членами групи допомоги один одному є обмін інформацією, що стосується справи. Цінний життєвий досвід кожного члена групи може допомогти іншім її учасникам. Соціальний працівник також надає інформацію, яка у поєднанні з інформацією інших є багатим джерелом для роздумів.

Основна частина групових зустрічей зазвичай буває присвячена обговоренню проблем, почуттів і переживань членів групи, пошуку відповідей на хвилюючі питання. Щоб таке обговорення було конструктивним і різноманітним, можна користуватися певними методами та прийомами.

Формулювання проблеми. Як правило, особисті проблеми спочатку відчуваються учасниками групи як внутрішнє напруження, прикрість, образа та інші негативні переживання. Щоб розібратися в проблемі, необхідно:

  • 1) назвати чи описати негативне почуття;
  • 2) згадати й описати приклади конкретних ситуацій, коли таке почуття з'явилося;
  • 3) проаналізувати названі ситуації, знайти спільне і різне;
  • 4) провести узагальнення, переходячи від конкретних прикладів до суті проблеми;
  • 5) сформулювати проблему;
  • 6) запропонувати варіанти вирішення (наприклад, за допомогою "мозкового штурму");
  • 7) випробувати варіанти вирішення (наприклад, за допомогою рольових ігор);
  • 8) почати дії;
  • 9) обговорити й оцінити результати.

Рольова гра допомагає подолати проблему, особливо, якщо її вирішення вимагає зміни звичних стереотипів поведінки. Рольову гру можна використовувати для розвитку впевненості в собі, як репетицію важкої розмови, щоб випробувати на практиці бажану поведінку. Також можна запропонувати в рольовій грі змоделювати конфлікт, який виник у групі, й шляхи його подолання. Рольова гра може відбуватися за сценарієм або гравці можуть імпровізувати. По закінченню гри учасники коментують свої почуття, що виникли під час гри.

Ігри на розвиток навичок спілкування допомагають усвідомити, як ми спілкуємося за допомогою слів, інтонації, жестів та других знаків; навчають уважно слухати. Як простий варіант такої гри можна запропонувати учасникам прослухати заздалегідь підготовлений монолог. Після відповідей та особистого обговорення зачитати монолог знову та проаналізувати його разом.

"Мозковий штурм" дозволяє генерувати велику кількість ідей, а потім відібрати ті, що найкраще вирішують визначену проблему.

Візуалізація – створення зорових уявлень, допомагає розслабитися, краще зрозуміти проблему, перебороти у своїй уяві важку ситуацію. Ведучий пропонує заплющити очі, зробити декілька глибоких вдихів та видихів, а потім створити уявний образ ситуації.

Малювання допомагає виразити свої почуття, усвідомити власне уявлення про себе, вивчити взаємовідносини з іншими людьми. Учасникам групи пропонується тема, пов'язана з їхньою життєвою ситуацією, наприклад, намалювати, з чим асоціюється проблема, намалювати себе серед людей, зобразити свої відношення з конкретною людиною. По закінченню за бажанням учасники групи розповідають про свої малюнки.

Тайм-аут. Під час групових дискусій можуть бути порушені питання, які болісно сприймаються кимось із членів групи. Кожен учасник повинен мати можливість попросити тайм-аут, якщо почуває себе дискомфортно [102].

Можна констатувати, що групова робота є одним із найуспішніших винаходів, створених для вирішення проблем втрати індивідуальності, відчуженості, що є характерним для багатьох людей, які живуть в умовах сучасного суспільства. Групова робота сприяє більшій незалежності особистості, більшій розкутості.

 
<<   ЗМІСТ   >>