Повна версія

Головна arrow Соціологія arrow Технології соціальної роботи

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Технології соціальної роботи з молоддю

Молодь як специфічна соціально-демографічна група суспільства характеризується не лише віковими ознаками, а й місцем, яке вона посідає у соціальній структурі суспільства, особливостями соціального становлення, своїм суспільним призначенням. Саме молодь виступає провідником демографічного, соціально-економічного, політичного та духовного поступу, визначальним чинником перетворень, адекватних назрілим потребам і викликам часу. Від того, наскільки буде молоде покоління готове взяти на себе відповідальність за розвиток держави, як активно і конструктивно приєднається до суспільних процесів, наскільки ініціативно воно братиме участь у розв'язанні нагальних завдань, значною мірою залежить доля країни, завтрашній день якої належить саме молоді. Все це зумовлює необхідність здійснення ефективної молодіжної політики [61, с. 27].

Під державною молодіжною політикою розуміється діяльність держави, спрямована на створення правових, економічних й організаційних умов і гарантій для самореалізації особистості молодої людини, розвитку молодіжних об'єднань, рухів та ініціатив. Підвалини державної молодіжної політики в незалежній Україні було закладено прийняттям Верховною Радою України Декларації "Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні" (15 грудня 1992 р.) та Закону України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" (5 лютого 1993 р.).

Декларація "Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні" визначила місце державної молодіжної політики в діяльності держави, головні завдання та принципи її здійснення. Головними напрямами державної молодіжної політики було названо такі:

  • – розвиток і захист інтелектуального потенціалу молоді,
  • – поліпшення умов і створення гарантій для здобуття молоддю освіти, спеціальної професійної підготовки та перепідготовки;
  • – забезпечення зайнятості молоді, її правового захисту з урахуванням економічних інтересів, професійних і соціальних можливостей суспільства;
  • – створення умов для оволодіння духовними і культурними цінностями українського народу та для безпосередньої участі молодих людей у їх відродженні і розвитку, охороні та відтворенні навколишнього середовища;
  • – формування у молоді почуття національної гордості, патріотизму, готовності захищати суверенітет України;
  • – охорона здоров'я молоді, формування у неї глибокої потреби в духовному і фізичному розвитку, вжиття інших заходів, які б забезпечували збереження і зміцнення генофонду України.

Декларація стала основою для подальшого розвитку молодіжної політики, її правової бази та практичної діяльності. Законом України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" визначено загальні засади створення організаційних, соціально- економічних, політико-правових умов соціального становлення та розвитку молодих громадян в інтересах особистості, суспільства та держави. Важливим кроком у розвитку нормативно-правової бази молодіжної політики стало прийняття 1 грудня 1998 р. Закону України "Про молодіжні та дитячі громадські організації". Ним було визначено особливості організаційних і правових засад утворення й діяльності об'єднань молодих громадян та державні гарантії забезпечення їх діяльності.

21 червня 2001 р. прийнято Закон України "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю", яким регламентувалася діяльність уповноважених органів, підприємств, організацій та установ незалежно від їх підпорядкування і форми власності та окремих громадян, спрямована на створення спеціальних умов життєдіяльності, гармонійного та різнобічного розвитку дітей і молоді, захист їх конституційних прав, свобод та законних інтересів, задоволення культурних та духовних потреб. У цьому законодавчому акті визначено, що суб'єктами соціальної роботи є уповноважені органи (органи виконавчої впади й місцевого самоврядування, служби у справах неповнолітніх, центри соціальних служб для молоді, підприємства, установи та організації) і фахівці соціальної роботи.

Центри соціальних служб для молоді та їх спеціалізовані служби є головними уповноваженими державою органами, які здійснюють соціальну роботу з дітьми та молоддю. Об'єктами цієї діяльності виступають діти, молодь та члени їх сімей, професійні та інші колективи, соціальні групи. Сферами здійснення соціальної роботи визнано такі: громадська, економічна, освітня, виховна, культурна, оздоровча [92, с.76].

За роки незалежності було прийнято понад 700 Законів України, близько 800 підзаконних нормативно-правових актів, які тією чи іншою мірою спрямовані на вирішення молодіжних проблем. У країні проведено значну роботу щодо створення законодавчо-нормативної бази для молодіжної політики, яка є зараз однією з кращих серед тих, що діють в усіх країнах пострадянського простору.

Одним із найголовніших напрямків діяльності соціальних працівників в рамках роботи з молоддю є вирішення питань соціальної допомоги, надання соціальних послуг, профілактики та реабілітації молоді.

Основним завданням соціальної роботи є вироблення у молоді здатності самостійно вирішувати свої проблеми, адаптуватися до нових соціально-економічних умов ринкової економіки, отримати навички самостійного життя і брати участь у громадському самоуправлінні. Суб'єкт цього виду діяльності – соціальні служби для молоді, що являють собою сукупність державних і недержавних структур, спеціалізованих закладів з надання соціальної допомоги й захисту молодих людей, підтримки їхніх ініціатив.

На державному рівні функціонує Український державний центр соціальних служб для молоді. На регіональному рівні в Україні діють 27 регіональних центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (ЦССМ). На місцевому рівні в кожному регіоні діють районні, міські та районні в містах центри ССМ.

Особливу увагу тут приділяють таким завданням, як надання різноманітних соціальних послуг, соціально-медичної, психолого- педагогічної, правової, інформаційної та інших видів соціальної допомоги, консультування дітей та молоді. При цьому всі ці види соціальної допомоги молоді можуть здійснюватися в різних формах: очних, заочних, стаціонарних, комплексних. Ведеться також розробка та здійснюються заходи щодо створення умов, достатніх для комфортної й успішної життєдіяльності різних категорій дітей та молоді; соціально-профілактична робота серед дітей та молоді; застосовується комплекс заходів, спрямованих на подолання негативних явищ; розробляються та впроваджуються реабілітаційні програми, змістом яких є відновлення соціальних функцій, морального, психічного й фізичного стану молоді, пристосування до безпечних соціальних і сімейних умов життєдіяльності, а також надається допомога дітям, молоді, які зазнали жорстокості та насильства від інших чи потрапили в екстремальні ситуації; здійснюється міжнародне співробітництво, вивчається й поширюється міжнародний досвід роботи з питань соціальної підтримки, допомоги й захисту дітей та молоді; ведеться співпраця з центральними та місцевими органами самоврядування, підприємствами, установами, громадськими організаціями, фізичними особами у вирішенні питань соціальної підтримки й соціального розвитку дітей та молоді; здійснюється сприяння дитячим, молодіжним організаціям та окремим громадянам у їх освітньо-культурному й фізичному розвитку, участі в трудовій та суспільно-корисній діяльності [61, с.54].

Важливою є регіональна молодіжна політика. Основні форми і методи провадження державної молодіжної політики на місцях переважно є спільними для всіх регіонів. Фестивалі, конкурси, вікторини, олімпіади, наставництво та багато інших форм сприяння соціальному становленню і розвитку молоді пройшли апробацію й зарекомендували себе ще з радянських часів, інші (молодіжні біржі та центри праці, молодіжні бізнес-інкубатори, центри розвитку, служби "Телефону довіри" та ін.) набули поширення в Україні нової доби.

Водночас регіональний та адміністративно-територіальний поділ України, специфіка окремих регіонів вимагають певних особливостей у підході до соціальної роботи з молоддю. Насамперед вони полягають у виділенні пріоритетних напрямів діяльності її суб'єктів, їх активності, що, у свою чергу, ґрунтується на відмінності місцевих умов, зокрема, таких з них, як демографічна ситуація; регіональні етнічні і культурні традиції; структура народного господарства та фінансово-економічне становище регіону; природно-географічні умови; історичні тощо, тобто залежать від чинників, більшою чи меншою мірою визначальних у конкретній місцевості.

Взагалі, під соціальною роботою з молоддю розуміється професійна діяльність з надання допомоги як окремій молодій людині, так і групам молодих людей з метою покращання чи відновлення їх здатності до соціального функціонування.

Можна визначити дві моделі соціальної роботи з молоддю – інтегративну і дефіцитну.

Інтегративна модель – це соціальна робота в широкому смислі, яка повинна сприяти соціалізації молоді. У цьому аспекті соціальна робота практично співвідноситься з таким видом професійної діяльності, як соціальна педагогіка. Реалізація даної моделі можлива лише через заподіяння державно-громадського затратного механізму, використання значних фінансових, а також людських і матеріальних ресурсів. Тому більшість країн з ринковою економікою вибирає дефіцитну модель розвитку соціальної роботи, орієнтовану, в першу чергу, на соціально уражені прошарки населення, групи ризику, інвалідів і одиноких, а також дітей і підлітків.

Головним у соціальній роботі з молоддю є її соціальний захист. Дослідниками він розглядається як мінімум у чотирьох напрямах.

  • 1. Соціальний захист процесу формування й розвитку особистості молодої людини. В основі цього напряму лежить положення про те, що особистість молодої людини формується і розвивається відповідно до об'єктивних законів, що вироблені в процесі тривалої еволюції людини, та послідовності етапів розвитку. Тому соціальний захист процесу розвитку спрямований, насамперед, на максимально можливе забезпечення сприятливого для всіх молодих людей проходження через кожний з етапів розвитку, у якому вирішується певний комплекс завдань, а також сприятливе проходження критичних рівнів.
  • 2. Соціальний захист середовища формування і розвитку особистості. У цьому напрямі увага державних інститутів має бути зосереджена на середовищі проживання молодої людини й тих його елементах, що сприяють чи перешкоджають процесу формування й розвитку особистості в найширшому діапазоні – від екологічних проблем середовища до соціальних, економічних і моральних.
  • 3. Захист прав молодої людини. Це спеціальний напрям діяльності державних інститутів, націлений на правове забезпечення й регулювання як впливів середовища, так і самого процесу формування і розвитку особистості.
  • 4. Цільовий соціальний захист. У рамках цього напряму йдеться як мінімум про два найважливіші моменти. По-перше, про цільову допомогу молодим людям, родинам, організаціям і суспільним інститутам, що працюють з молоддю, для вирішення конкретних завдань, без чого успішна життєдіяльність є дуже проблематичною. Іншими словами, йдеться про короткострокову цільову програму, коли сама молода людина не в змозі вирішити завдання, чи коли зусилля, витрачені на досягнення результату, ставлять під сумнів сам результат. По-друге, про постійну допомогу тим, хто не може без неї обходитися, існує на межі бідності. В умовах загальної життєвої кризи цей напрям стає особливо важливим та актуальним.

У роботі з молоддю в умовах сучасної України актуальне є використання новітніх зарубіжних технологій у галузі соціальної роботи з молоддю, які отримали узагальнюючу назву "мобільна соціальна робота з молоддю".

Сутність мобільної соціальної роботи – контроль за тією частиною молоді, яка не схильна звертатися ані в молодіжні центри, ані в консультаційні пункти, виявляючи схильність до девіантної поведінки і агресивність. Принцип мобільної соціальної роботи – встановлення взаємин і взаємодій з метою проникнення у світ молодих людей, схильних до правопорушень.

У соціальній роботі з молоддю необхідно враховувати особливості чоловічої соціалізації, пов'язаній з виявом агресії. У цьому аспекті заслуговує на увагу досвід організації діяльності соціальних працівників із "сублімації" агресивності в молодіжному середовищі, тобто перетворення її в доцільну і контрольовану адаптивну форму. Тут можливі різноманітні рішення – організація секцій американського футболу, боксу, східних единоборств тощо.

Соціальна робота з молоддю є одним з її найважливіших напрямів. Вона потребує наукової обґрунтованості, творчості, ініціативності, наполегливості, системності, координації зусиль різних відомств, що займаються проблемами молоді.

 
<<   ЗМІСТ   >>