Повна версія

Головна arrow Соціологія arrow Технології соціальної роботи

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Соціальна робота з багатодітною сім'єю

Поняття та типологія багатодітних сімей.

Сім'я – це заснована на шлюбі і (або) кровній спорідненості мала соціальна група, члени якої об'єднані спільним проживанням і веденням домашнього господарства, емоційним зв'язком, взаємними обов'язками по відношенню один до одного.

Сім'єю також називається соціальний інститут, тобто стійка форма взаємовідносин між людьми, в рамках якого здійснюється основна частина їх повсякденного життя: сексуальні відносини, дітонародження, первинна соціалізація дітей, значна частина побутового догляду, освітнього і медичного обслуговування, особливо по відношенню до дітей та осіб літнього віку.

Сім'я, крім того, – це найсильніший джерело емоційних реакцій, у сприятливому випадку забезпечує людині підтримку, прийняття, рекреацію.

Існує багато різновидів сімей, одним із різновидів є багатодітна сім'я. Багатодітна сім'я – сім'я, в якій подружжя (чоловік та жінка) перебуває у зареєстрованому шлюбі, разом проживає та виховує трьох і більше дітей, або один батько (одна мати), який (яка) проживає разом з трьома і більше дітьми та самостійно їх виховує.

Єдиного трактування у визначенні багатодітності в нашій країні до цих пір немає. Багатодітній в демографії називають сім'ю з п'ятьма і більше дітьми, а в соціальній політиці, коли мова йде про те, яким саме сім'ям треба надавати допомогу в першу чергу, критерієм виступає наявність у сім'ї трьох і більше неповнолітніх дітей. Так, демограф В. А. Борисов вважає сім'ї з 1 -2 дітьми малодітними, оскільки вони ні за яких умов не забезпечують нормального заміщення поколінь. Виходячи з тієї ж логіки, він вважає сім'ї з 3-4 дітьми средньодітними, а сім'ї з п'ятьма і більше дітей – багатодітними.

Статистика свідчить, що найбільш масовим типом багатодітної сім'ї є наявність в сім'ї трьох, а не п'яти дітей.

Сьогодні, коли багатодітною вважається сім'я з трьома дітьми, а не з п'ятьма, як 20 років тому, деякі автори пропонують вживати термін "велика сім'я".

Демограф А.Б. Синельников ділить сім'ї за кількістю дітей на три групи:

  • – сім'ї з однією дитиною;
  • – сім'ї з двома дітьми;
  • – сім'ї з трьома і більше дітьми.

Існує три різновиди багатодітних сімей.

Сім'ї, багатодітність в яких запланована (наприклад, у зв'язку з національними традиціями, релігійними приписами, культурно- ідеологічними позиціями, традиціями сім'ї). Такі сім'ї відчувають багато труднощів, обумовлених малозабезпеченістю, тіснотою житла, завантаженістю батьків (особливо матері), станом їх здоров'я, але у батьків є мотивація до виховання дітей. У цих сім'ях дитина – одна з основних життєвих цінностей, і батьки роблять все від них залежне, аби їхнім дітям жилося краще;

Сім'ї, що утворилися в результаті другого і наступних шлюбів матері (рідше – батька), в яких народжуються нові діти. Дослідження показують, що такі сім'ї можуть бути і цілком благополучними, але їх членам властиве відчуття неповної сім'ї;

Неблагополучні багатодітні сім'ї, які утворюються в результаті безвідповідальної поведінки батьків, алкоголізму, асоціального способу життя. Діти тут є лише засобом для отримання різного роду допомог, пільг і благ. Існує інший варіант: батьки лише народжують дітей (наприклад, зачатих в алкогольному сп'янінні) і вважають на цьому свою місію виконаною, навіть не замислюючись про те, що дитину треба не тільки народити, але також виростити і виховати.

З точки зору демографії багатодітна сім'я – це сім'я, завдяки якій забезпечується високий темп зростання населення. За оцінками демографів, для простого відтворення населення в України необхідно як мінімум 15% багатодітних сімей від загальної кількості сімей у нашій країні.

Соціологи встановили: чим більше дітей в родині, тим менше вільного часу у жінок. Тому працюючі жінки прагнуть обмежити число дітей. Найгірше доводиться багатодітним сім'ям у великих містах. Основна причина полягає в тому, що в більшості сімей подружжя – не корінні жителі міста, а мігранти. Корінні городяни, як правило, малодітні. Багатодітність – характерна риса сільського населення, що зберігає традиційний спосіб життя.

Багатодітні сім'ї всіх типів мають загальну соціальну проблему, специфічно пов'язану з багатодітністю: діти з таких сімей порівняно з однолітками з переважаючих малодітних сімей частіше демонструють занижену самооцінку, їм притаманні неадекватні уявлення про власну значущість, що може негативно позначитися на всій їх подальшої долі. Крім того, малі інтервали у народженні дітей, характерні для багатодітних сімей, призводять до постійної наявності великої кількості малолітніх братів і сестер, що тягне за собою зниження соціального віку старших. Це об'єктивна закономірність, простежена в різних типах багатодітних сімей, яка не залежить від майнового та освітнього статусу батьків.

Відповідно до закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту багатодітних сімей" від 19 травня 2009 року передбачено цілу низку пільг, якими мають змогу користуватися багатодітні сім'ї.

Можна виділити такі пільги:

Діти з багатодітних сімей здобувають позашкільну освіту безоплатно.

Сім'ям, які мають трьох і більше дітей, плата за харчування дітей у державних і комунальних дошкільних навчальних закладах знижується на 50%.

Держава забезпечує пільгові умови для вступу до державних та комунальних професійно-технічних, вищих навчальних закладів дітям з багатодітних сімей, у складі яких є п'ятеро і більше дітей.

Діти з багатодітних сімей, у складі яких є п'ятеро і більше дітей, а також особи віком від 18 до 23 років із таких сімей звільняються від плати за навчання у вищих навчальних закладах державної і комунальної форм власності всіх рівнів акредитації за умови, що певний освітньо- кваліфікаційний рівень вони здобувають вперше і за умови наявності у них достатнього рівня підготовки.

  • 50-% зниження плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 м2 загальної площі житла на кожного члена сім'ї, який постійно проживає у житловому приміщенні (будинку), та додатково 10,5 м2 на сім'ю).
  • 50-% зниження плати за користування комунальними послугами.

Позачергове встановлення квартирних телефонів. Абонентна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 відсотків від затверджених тарифів.

Матерям, які народили п'ятеро або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку (при цьому враховуються діти, усиновлені в установленому законом порядку), встановлюються пенсії за особливі заслуги перед Україною, тобто встановлюється надбавка до нарахованої пенсії в розмірі від 35 до 40 відсотків прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність.

Щорічне медичне обстеження і диспансеризація в державних і комунальних закладах охорони здоров'я із залученням необхідних фахівців, а також компенсація витрат на зубопротезування.

Першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних установах, аптеках та першочергова госпіталізація.

Безкоштовний проїзд у всіх видах міського пасажирського транспорту (крім таксі), в автомобільному транспорті загального користування в сільській місцевості, а також у залізничному і водному транспорті приміського сполучення, автобусах приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрішньорайонних, внутрішньо- та міжобласних, незалежно від відстані.

Жінці, яка працює і має двох або більше дітей, одинокій матері або батьку, який виховує дитину без матері, відтепер надається щорічно додаткова оплачувана відпустка протяжністю не 7, а 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.

Незважаючи на державні заходи щодо полегшення життя багатодітних сімей, багатодітну сім'ю всі фахівці одностайно відносять до сім'ї "групи ризику". Як правило, ці сім'ї є економічно неблагополучними, особливо в тих випадках, коли батьки (один або обидва) непрацездатні або безробітні, відсутній один з батьків, низька заробітна плата батьків, в сім'ї фізично або психічно хворі діти, лікування яких вимагає фінансових витрат.

Багатодітна родина має як свої специфічні проблеми, так і ті, які властиві будь-якій іншій родині (з одним – двома дітьми, неповної). Вона переносить всі "хвороби" стандартної сім'ї, однак у ній вони протікають значно важче. У цьому і полягає одна з найважливіших особливостей.

Необхідно відзначити кілька принципових моментів, що стосуються безпосередньо багатодітної сім'ї.

По-перше, кажучи про зазначену сім'ю, треба мати на увазі не тільки проблеми, що виникають в ній самій, а й проблеми дітей, що проживають в подібних сім'ях.

По-друге, проблеми багатодітної сім'ї різняться залежно від місця її проживання: різних регіонів країни, міста або села. Є істотні розбіжності між регіонами з високою народжуваністю, де, отже, таких сімей багато, і регіонами з низькою народжуваністю, де їх мало. Тому дієва допомога багатодітній родині повинна надаватися з урахуванням місцевих умов, можливостей, побажань і думок населення.

По-третє, багатодітні родини не являють собою однорідну масу. Всі вони, незважаючи на наявність загальних проблем, різко відрізняються одна від одної.

Головна проблема багатодітних сімей – матеріальна. В даний час з народженням кожної дитини дохід сім'ї різко зменшується. Численні дослідження показують найтісніший взаємозв'язок між числом проживаючих в сім'ї дітей та доходами, що приходяться на кожного члена сім'ї, а в більш загальному плані – ступенем її збіднення. У сім'ях, які з шести чоловік і більше, сукупний дохід, що припадає в середньому на кожного члена, в 2,2 – 2,8 рази нижче, ніж у сім'ях, складаються з двох осіб, і в 1,8 – 2,1 рази нижче, ніж у сім'ях з трьох чоловік. Можна сказати, що народження в сім'ї третьої дитини в переважній більшості випадків призводить до малозабезпеченості [55].

У всіх дітей з багатодітних сімей є і загальна соціальна проблема, специфічно пов'язана з багатодітністю. У них спостерігається занижена самооцінка, неадекватні уявлення про значення власної особистості, що може негативно позначатися на їх подальшій долі. У багатодітних сім'ях "проблемних" дітей і підлітків близько 10-15%. Саме вони повинні стати першочерговим об'єктом діяльності соціального працівника, але не тому, що вони "погані", а тому, що їм дуже погано.

Зі сказаного вище стає ясно, що саме розвиток дітей у багатодітних сім'ях потребує першочергової уваги суспільства.

Соціальна робота в багатодітній сім'ї повинна бути спрямована на вирішення повсякденних сімейних проблем, зміцнення і розвиток позитивних сімейних відносин, відновлення внутрішніх ресурсів, стабілізацію досягнутих позитивних результатів, соціально-економічному становищі та орієнтації на реалізацію соціалізуючого потенціалу.

Соціальний працівник здійснює зв'язок між сім'єю та суб'єктами соціальної допомоги.

Служба зайнятості займається першочерговим працевлаштуванням багатодітних батьків; забезпеченням, по можливості, гнучкого графіка роботи; організацією навчання та перенавчання батьків для отримання іншої спеціальності; працевлаштуванням дітей та отриманням ними спеціальності, залученням до роботи підлітків, отриманням ними статусу безробітних, залученням їх до праці цілий рік.

На органи освіти покладено: відкриття безкоштовних секцій і гуртків, встановлення пільгових цін на придбання підручників; організація додаткової освіти для розвитку потенційних можливостей дітей, безкоштовного або зі знижкою відпочинку дітей в оздоровчому таборі, сімейного дозвілля і клубів за інтересами; відкриття педагогічного лекторію (з консультаціями психолога, педагога про сімейне виховання).

Органи соціального захисту займаються організацією допомоги, пільг, наданням сімейних путівок, відкриттям центрів допомоги сім'ї, адресною соціальною допомогою, матеріальною допомогою, виділенням пільгових кредитів для придбання предметів тривалого користування, пільговим виділенням ділянок під індивідуальне будівництво, своєчасною інформацією про пільги.

Юрист дає законодавче обгрунтування вирішення питань допомог, дотацій, що стосуються житла, організації власної справи, виділення грошових позик, пільгових кредитів.

Психолог допомагає вирішувати психологічні проблеми сім'ї, в тому числі використовуючи телефон довіри для отримання порад психолога, педагога в потрібний момент.

Органи охорони здоров'я надають знижку на придбання ліків, організовують виїзд фахівців за місцем проживання, прийом в медичних установах позачергово, путівки в санаторій, лікувальне вітамінізоване харчування, профілактику здоров'я членів сім'ї.

Державна і місцева влада забезпечує своєчасну видачу зарплат і допомоги на дітей, надає можливість поліпшити житло, створює умови для самозабезпечення сімей (розвиток підприємництва, малого та середнього бізнесу, фермерства, виділення грошових позик, пільгових кредитів, землі, будматеріалів), надає допомогу в організації асоціації багатодітних матерів.

Для оптимізації життєдіяльності багатодітної сім'ї соціальним працівником виконуються наступні функції:

  • – методична – забезпечує ефективність діяльності всіх суб'єктів (дітей, батьків, фахівців і самого працівника);
  • – організаційна – дозволяє доповнити діяльність працівника практичними формами, що забезпечують засвоєння знань, досвіду, навичок і умінь;
  • – адміністративна – аналіз діяльності соціальних педагогів, соціальних працівників; підвищення їх кваліфікації;
  • – інформаційна – інформація для окремої родини або певної категорії сім'ї з різних питань.

Основними напрямками діяльності соціального працівника є:

  • – консультування з питань самозабезпечення багатодітних сімей, розвиток сімейного підприємництва, надомних промислів;
  • – сприяння у вирішенні питань зайнятості, пристрій на курси перепідготовки;
  • – соціальний патронаж багатодітних сімей;
  • – консультування з соціально-правових питань;
  • – сприяння в отриманні пільг, допомог, компенсацій та інших виплат, матеріальної та натуральної допомоги.

Соціальна робота з багатодітною родиною представляє собою діяльність соціальних служб з надання соціально-побутових, соціально-медичних, психолого-педагогічних, соціально-правових послуг і матеріальної допомоги, проведення соціальної адаптації та реабілітації. Виходячи із цього, соціальний працівник покликаний виконувати наступні функції:

  • – діагностичну (вивчення особливостей багатодітної сім'ї, виявлення її потенціалів);
  • – охоронно-захисну (правова підтримка багатодітної сім'ї, забезпечення її соціальних гарантій, створення умов для реалізації її прав і свобод);
  • – організаційно-комунікативну (організація спілкування, ініціювання спільної діяльності, спільного дозвілля, творчості);
  • – соціально-психолого-педагогічну (надання невідкладної психологічної допомоги, профілактична підтримка і патронаж);
  • – прогностичну (моделювання ситуацій і розробка певних програм адресної допомоги);
  • – координаційну (встановлення і підтримання соціальної допомоги населенню, відділів сімейного неблагополучия органів внутрішніх справ, соціальних педагогів освітніх установ, реабілітаційних центрів і служб).

Спеціаліст із соціальної роботи повинен:

  • – знати потреби багатодітних сімей та осіб, що проживають в них;
  • – вміти складати план дій, не випускаючи з виду жодної проблеми багатодітної сім'ї;
  • – залучати різні організації та служби, здатні допомогти багатодітній родині (соціальні, правоохоронні, юридичні, охорони здоров'я, освіти, а також місцеву владу і громадські організації, об'єднання, асоціації).

Соціальна допомога малозабезпеченим багатодітним сім'ям – складова частина загальної системи соціальної підтримки населення. Як правило, найбільш значними для себе люди вважають грошові виплати. Орієнтація на грошові виплати цілком з'ясовна, так як одним їх головних чинників, що призводять багатодітну сім'ю до порогу малозабезпеченості, є наявність утриманців (непрацюючих членів сім'ї) і співвідношення у складі сім'ї працюючих і утриманців.

Соціальний працівник може допомогти багатодітній сім'ї в отриманні різних допомог і пільг, а також у наданні інформації про види допомоги, соціальні пільги, передбачених для таких сімей. У той же час він може допомогти родині у вихованні дітей за допомогою спеціальної програми педагогічного навчання батьків.

Загалом, соціальна робота з багатодітною родиною складається з наступних складових.

1. Соціальний захист багатодітної сім'ї – це багаторівнева система переважно державних заходів щодо забезпечення мінімальних соціальних гарантії, прав, пільг і свобод нормально функціонуючої сім'ї в ситуації ризику в інтересах гармонійного розвитку сім'ї, особистості і суспільства.

Важлива роль у соціальному захисті багатодітної сім'ї відводиться самій родині: зміцнення батьківських уз; формування стійкості проти пропаганди сексу, наркотиків, насильства, агресивної поведінки; підтримки в нормі психологічного здоров'я сім'ї та ін. [174].

2. Соціальна підтримка багатодітної сім'ї передбачає формальну і неформальну діяльність і взаємини фахівців з сім'ями, які опинилися в скрутних обставинах, з питань професійної перепідготовки (освіта членів сім'ї), працевлаштування, забезпечення заробітком і т. д. Вона включає медичне страхування, а так само інші різні форми допомоги (моральну, психолого-педагогічну, матеріальну і фізичну), соціальне співчуття і єдність.

Крім державної підтримки існують різні технології соціальної роботи з багатодітною родиною.

Наприклад, технологія соціальної діагностики.

Соціальна діагностика – оцінка стану соціального об'єкта, розпізнавання і аналіз соціальних патологій і проблем.

Загальна схема соціальної діагностики містить у собі ряд етапів:

  • – попереднє ознайомлення з об'єктом, яка передбачає отримання достовірного уявлення про предмет вивчення, визначення його сильних і слабких сторін, можливих напрямків зміни і вдосконалення;
  • – проведення загальної діагностики, тобто постановка завдань, виділення складу діагностованих ситуацій, визначення еталонних (нормативних) параметрів ситуацій, вибір методів діагностування;
  • – проведення спеціальної діагностики по кожній з узятих для поглибленого дослідження проблем, вимір і аналіз усіх необхідних показників;
  • – побудова висновків.

Стосовно до багатодітних сімей технологія соціальної діагностики має дуже важливе значення, оскільки виокремлення та поглиблене вивчення основних проблем кожної конкретної сім'ї обумовлює подальшу ефективність соціальної роботи з даною категорією сімей.

На основі соціального діагнозу виділяються пріоритети і здійснюється вибір у наданні тієї чи іншої соціальної допомоги. У зв'язку з цим соціальний працівник повинен дотримуватися ряду соціально-етичних вимог – принципів діагностики.

Принцип конфіденційності. Нерозголошення результатів соціального діагнозу без персональної згоди на це особи, яка була об'єктом дослідження. Якщо це діти, то на розголошення результатів обстеження обов'язково потрібна згода батьків або їх замінюють.

Принцип наукової обгрунтованості. Результати аналізу повинні бути, як мінімум, валідними (достовірними) і надійними.

Принцип ненанесення шкоди. Діагностичні результати ні в якому разі не повинні бути використані на шкоду людині, яка піддалася дослідженню.

Принцип об'єктивності. Висновки дослідження повинні робитися на основі науково обгрунтованих, об'єктивних даних і не повинні залежати від суб'єктивних установок тих, хто проводить дослідження або користується його результатами.

Принцип ефективності. Не слід пропонувати людині такі рекомендації, які за підсумками діагнозу для неї марні, можуть призвести до небажаних або непередбачуваних наслідків.

З соціальної діагностики стану членів сім'ї повинні починатися і нею ж закінчуватися дії соціального працівника. Як область практики, вона орієнтована на професійні знання та вміння, пов'язані з практичним застосуванням певних процедур, прийомів і методів.

Своєчасне застосування методів соціальної діагностики здатне запобігти виникненню і загострення небажаного розвитку подій.

Завданням соціального працівника, який здійснює соціальну діагностику, є визначення проблеми багатодітної сім'ї і знаходження правильних засобів для її вирішення. У зв'язку з цим доцільно використовувати мікросоціологічні, соціально-психологічні, педагогічні, діагностичні процедури.

Соціальна адаптація займає істотне значення в системі технологій соціальної роботи з багатодітними сім'ями.

Під соціальною адаптацією розуміється процес активного пристосування людини до нових для неї соціальних умов життєдіяльності. У процесі адаптації людина виступає об'єктом впливу соціального середовища і активним суб'єктом, який розуміє вплив цього середовища. Всі види адаптації взаємопов'язані між собою, але домінуючим тут є соціальна.

Повна соціальна адаптація людини включає фізіологічну, управлінську, економічну, педагогічну, психологічну та професійну адаптацію.

Економічна адаптація – це складний процес засвоєння нових соціально-економічних норм і принципів економічних відносин індивідів, суб'єктів. Для технології соціальної роботи тут важливий так званий "соціальний блок", що включає адаптування до реальної соціальної дійсності розмірів допомоги з безробіття, рівня зарплати, пенсій та допомог. Вони повинні відповідати не тільки фізіологічним, а й соціокультурним потребам людини.

Психологічна адаптація. У психології адаптацію розглядають як процес пристосування органів чуття до особливостей діючих на них стимулів з метою їх кращого сприйняття і оберігання рецепторів від зайвого навантаження.

Для багатодітних сімей у системі психологічної адаптації велику роль відіграють такі терапевтичні (психотерапевтичні) методи впливу, як дискусійна терапія, інтеракційно-комунікативні методи (психодрама, гештальт-терапія, транзактний аналіз), методи, засновані наневербальній активності (арт-терапія, музикотерапія, пантоміма, хореотерапія і т.д.), групова (індивідуальна) поведінкова терапія, сугестивні методи. Проведення подібних заходів необхідно для зняття емоційної напруженості в багатодітних сім'ях, створенню позитивного емоційного настрою і умов для гармонійного розвитку всіх членів сім'ї.

Застосування технологій соціальної адаптації в соціальній роботі з багатодітними сім'ями визначається основними завданнями, які розв'язуються при роботі з вказаною категорією сімей. Залежно від соціального статусу, сімейного складу багатодітних сімей змінюються зміст процесу соціальної адаптації, форми і методи роботи, що проводиться.

Коли сім'ї стикаються з проблемами, які не в змозі вирішити самі виникає потреба в соціальному посередництва і консультуванні.

Посередницька діяльність соціального працівника починається з діагностики соціальної ситуації, уточнення проблеми, потім встановлюється зв'язок з організацією, потенційно здатної вирішити проблему.

Консультування в соціальній роботі може бути очним і дистантним. Існує різноманітність форм соціального консультування, наприклад, психолого-педагогічне, сімейно-терапевтичне, медико-соціальне, соціально-правову. Консультування як соціальна технологія має великі можливості і величезний потенціал використання для вирішення соціальних проблем [159].

Прикладом застосування цієї технології в роботі з багатодітною родиною можна навести консультацію з питань оформлення пільг і субсидій для багатодітних сімей, психолого-педагогічна консультація і т. д.

Технологія соціальної профілактики та корекції. Технологія соціальної профілактики і корекції в роботі з багатодітною сім'єю може бути застосовна, при запобіганні та корекції девіантної поведінки серед дітей та підлітків багатодітних асоціальних сімей, профілактики бездоглядності та правопорушень дітей у багатодітних сім'ях і т. д.

Профілактика є одним з перспективних і важливих напрямів контрольно-корекційної діяльності в соціальній роботі. Сучасна профілактична, попереджувальна діяльність сприяє значному зниженню витрат соціальної роботи з уже маючими місце, "відбувшимися" девіаціями.

Отже, серед основних технологій соціальної роботи з багатодітною родиною можна виділити:

  • 1. Технології збору та обробки інформації про сім'ю, яка потребує допомоги;
  • 2. Технології надання родині соціальної допомоги (посередницької, економічної, соціальної, психолого-педагогічної і т. д.);
  • 3. Технології безпосередньої роботи фахівця з клієнтом, з конкретних питань.

Спеціаліст із соціальної роботи повинен знати потреби багатодітних сімей та осіб, які проживають в них, вміти складати план дій, не упускаючи з виду жодної проблеми багатодітної сім'ї; залучати різні організації та служби, здатні допомогти багатодітній родині – соціальні, правоохоронні, юридичні, охорони здоров'я, освіти, а також місцеву адміністрацію та громадські організації, об'єднання, асоціації.

Багатодітній родині він може допомогти в отриманні різних допомог і пільг, надати інформацію про допомоги, соціальні пільги, передбачених для таких сімей.

Таким чином, проаналізувавши технології і напрями діяльності соціальної роботи щодо багатодітної сім'ї, можна зробити висновок, що фахівець, що працює з родиною, є координатором всієї сукупності соціальної діяльності, яка повинна сприяти позитивним змінам сім'ї всіма можливими засобами.

 
<<   ЗМІСТ   >>