Головна Економіка
Економіка енергетики
|
|
|||||||||||||
ОБОРОТНИЙ КАПІТАЛ В ЕНЕРГЕТИЦІ■ Склад, структура та кругообіг оборотного капіталу енергетичного підприємства ■ Нормування обігових коштів ■ Показники оборотності обігових коштів ■ Напрямки прискорення оборотності обігових коштів Склад, структура та кругообіг оборотного капіталу енергетичного підприємстваОборотним капіталом (обіговими коштами) називають засоби виробництва, що на відміну від основних фондів беруть участь лише в одному виробничому циклі, під час якого цілком переносять свою вартість на вартість готової продукції. Оборотним капітал називається тому, що він перебуває в постійному обороті. Обігові засоби (кошти) проходять різні форми за схемою: гроші – товар – гроші. Зокрема, за один оборот (виробничий цикл) гроші вкладаються в придбання сировини, піт час виробництва сировина трансформується в готову продукцію, після продажу продукції кошти знову повертаються на підприємство у формі грошей. Таким чином, за один оборот обігові кошти проходять три основні економічні сфери: постачання, виробництво та збут. Примітка За цю рухливість оборотний капітал й одержав свою назву. В англомовній літературі він називається "циркулюваньним" (circulating), "поточним" (current), "обіговим" / "бігаючим" (running), "що працює" (working) капіталом. В українській мові поряд із терміном "оборотний капітал" використовують термін "обігові кошти", що є навіть більш уживаним. Оборотний капітал складається із двох частин – оборотних фондів і фондів обігу. Оборотні фонди у своїй речовій формі – це предмети праці. Вони змінюють свою натуральну форм)' та фізико-хімічні властивості. Оборотні фонди містять у собі:
До фондів обігу належать:
Обігові кошти повинні забезпечувати безперервність виробництва та реалізації продукції підприємства. Оборотні фонди циркулюють у сфері виробництва й у процесі виготовлення продукції споживаються повністю, отже, цілком переносять свою вартість на створений продукт. Фонди обігу пов'язані з обслуговуванням процесу обігу товарів. Вони не беруть участі у створенні вартості, а є її носіями. Після закінчення виробничого циклу виготовлення продукції та її реалізації вартість оборотних фондів відшкодовується у виручці від реалізації продукції (робіт, послуг). Це створює можливість систематичного відтворення процесу виробництва, що здійснюється шляхом безупинного кругообігу засобів підприємства. Склад і класифікація обігових коштів подані на рис. 3.1. Рисунок 3.1 – Склад обігових коштів
Фонди обігу становлять частину засобів підприємства, що перебувають у сфері обігу. До фондів обігу належать:
Для енергетики характерною рисою є наявність виробничих запасів, що належать до групи оборотних фондів, тому що в її основному виробництві відсутні напівфабрикати та незавершене виробництво. За джерелами утворення обігові кошти підприємств поділяють на такі групи:
Структура обігових коштів – це кількісне співвідношення окремих елементів у загальному обсязі обігових коштів, виражене у відсотках до підсумку. Тилова структура оборотних фондів енергетичного підприємства на прикладі ТЕС подана у табл. 3.1. Наведені дані свідчать, що у структурі оборотних фондів ТЕС цілком відсутні через особливості технологічного процесу незавершене виробництво та напівфабрикати. У структурі виробничих запасів основне місце займає паливо і повністю відсутні витрати на основні матеріали й тару, решту становлять допоміжні матеріали й заласні частини для ремонту. У своєму русі обігові кошти проходять послідовно три стадії: постачання, виробництво та збут. Таблиця 3.1 – Типова структура оборотних фондів ТЕС (Мельник та ін., 2006; Економічне, 2012)
Перша стадія кругообігу коштів є підготовчою. Вона проходить у сфері обігу. Тут здійснюється перетворення коштів у форму виробничих запасів. Друга стадія пов'язана безпосередньо з процесом виробництва. На цій стадії далі авансується вартість продукції, що виготовляється. Зокрема, до вартості використаних виробничих запасів додаються витрати на заробітну плату та відповідні нарахування, а також перенесена вартість виробничих основних фондів. Виробнича стадія кругообігу закінчується випуском готової продукції, після чого настає стадія її реалізації. На третій стадії кругообігу відбувається реалізація (продаж) готової продукції. Лише після того як товарна форма вартості виробленої продукції перетвориться у грошову, авансовані кошти повертаються на підприємство за рахунок частини виручки від реалізації продукції. Інша її сума йде на формування грошового накопичення – прибутку. Частина прибутку, призначена для розширення обігових коштів, приєднується до них і здійснює разом із ними подальші цикли обороту. Грошова форма, яку отримують обігові кошти на третій стадії їх кругообігу, одночасно є і початковою стадією нового обороту коштів. Кругообіг обігових коштів, таким чином, відбувається за схемою де Г – грошові кошти, що авансуються суб'єктом господарювання; Т – товар (засоби виробництва); НЗВ – незавершене виробництво; П – готова продукція, здатна перетворитися в товар (Т); V – готова продукція; Г' – грошові кошти, отримані від продажу продукції, що містять прибуток від реалізації. Крапки (...) означають завершення чергової стадії. Для того щоб процес виробництва та реалізації продукції йшов безупинно, необхідно, щоб обігові кошти перебували на підприємстві одночасно на всіх стадіях й у всіх формах. |
<< | ЗМІСТ | >> |
---|