Повна версія

Головна arrow Економіка arrow Економіка енергетики

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ

ГЛОСАРІЙ

Абсолютні показники ефективності – визначаються як результат безпосереднього ділення ефекту на витрати, ідо його викликали.

Адміністративні витрати – загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування і управління підприємством.

Активні основні виробничі фонди – елементи основних виробничих фондів (робітники, машини та обладнання, інструменти), що безпосередньо впливають на форму і властивості предметів праці, визначають продуктивність праці, обсяг випуску продукції.

Амортизація – поступове перенесення вартості основних фондів на вироблену продукцію для накопичення коштів для повного їх відновлення (реновації).

Аналітично-розрахункові прогнози – вид прогнозів, які на відміну від гіпотетичних базуються на аналізі динаміки наявних статистичних показників і різних розрахунків, здійснюваних за допомогою: екстраполяції, інтерполяції, обробки динаміки статистичних рядів показників, кореляційних залежностей, зіставлення показників прогнозованого об'єкта з іншими об'єктами спостережень.

Арифметично-дегресивний (кумулятивний) метод амортизації – метод амортизації, за якого річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, і кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується як відношення кількості років, що залишаються до кінця очікуваного терміну використання об'єкта основних засобів, до суми кількості років його корисного використання.

База порівняння показників ефективності – нормативний або інший показник, своєрідний "шаблон", з яким порівнюють показники ефективності для ухвалення управлінського рішення.

Балансування фаз – вирівнювання струмів навантаження фаз і кутів між ними.

Біоенергетика – напрямок "зеленої" енергетики, що ґрунтується на виробництві енергії із біомаси.

Вітроенергетика – напрямок "зеленої" енергетики, що ґрунтується на використанні кінетичної енергії вітрового потоку для генерації електроенергії.

Вивільнення обігових коштів – відносне зменшення потреби в обігових коштах, обумовлене прискоренням їх оборотності, що забезпечує збереження або підвищення існуючого рівня реалізації продукції. Розрізняють абсолютне й відносне вивільнення обігових коштів.

Вигода – одержання визначених переваг, додаткового доходу, прибутку.

Видатки на продукцію – усі витрати (матеріали, зарплата, амортизація верстатів тощо), пов'язані з функцією виробництва продукції.

Видатки періоду – витрати, що не включаються до виробничої собівартості і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були виконані.

Видаткова частина енергетичного балансу – визначає пропорції розвитку різних типів енергетичних установок для задоволення певних енергоспоживчих процесів.

Виробнича амортизація – метод амортизації, який передбачає розрахунок як вихідної величини квоти амортизації, що залежить від продуктивності основних фондів.

Виробнича потужність – показник, що характеризує здатність підприємства забезпечити максимально можливий випуск продукції за певний період (як правило, за 1 рік, квартал, місяць) при повному використанні устаткування і виробничих площ на даному підприємстві.

Виробничі запаси – група оборотних фондів, що містить такі елементи: сировину й основні матеріали; куповані напівфабрикати; допоміжні матеріали; паливо; тару; запасні частини для ремонтів машин і устаткування; малоцінний і швидкозношуваний інструмент, оснащення, господарський інвентар.

Виробничі основні фонди – частина основних фондів, що функціонують у сфері матеріального виробництва (котли, турбіни, генератори і т. д.).

Виторг – грошові кошти, отримані (виручені) підприємством, фірмою, підприємцем від продажу товарів і послуг, виторг від реалізації.

Витрати – витрати в процесі господарської діяльності, що призводять до зменшення коштів підприємства або до збільшення його боргових зобов'язань: витрати, пов'язані з ресурсним забезпеченням виробництва, придбанням матеріалів, устаткування, оплатою праці працівників, ремонтом устаткування, виплатою відсотків за кредитами, орендною платою, сплатою податків тощо.

Витрати майбутніх періодів – частина оборотних фондів підприємства, що складається із зазнаних ним витрат на придбання необхідних для виробництва активів, які поки що не надійшли на підприємство.

Відновлювальна система – система, працездатність якої підлягає відновленню (ремонту).

Відновна вартість основних фондів – вартість відтворення основних фондів у сучасних умовах.

Відрядна оплата праці – форма заробітної плати, основний розрахунковий принцип якої відповідає формулі: Звід = РК, де Р – розцінки за одиницю виконаної роботи; К – кількість виконаної роботи. Відрядна форма оплати праці містить пряму відрядну, відрядно-прогресивну, відрядно-преміальну, акордну і непряму відрядну системи.

Вільні ціни – ціни, що формуються на ринку під впливом кон'юнктури незалежно від дій державних органів. Держава може домагатися зміни цих цін (їх рівня) лише шляхом впливу на кон'юнктуру ринку.

Внутрішня норма рентабельності – норма дисконту, за якої інтегральний ефект перетворюється на нуль, відповідає граничному розміру норми дисконту, при якому інвестиційний проект є вигідним.

Геометрично-дегресивний метод амортизації – метод амортизації, при якому її розрахунок здійснюється за допомогою застосування твердої відсоткової ставки амортизації до останньої залишкової вартості об'єкта (амортизація на основі залишкової вартості).

Геотермальна енергетика – напрямок "зеленої" енергетики, що грунтується на виробництві енергії за допомогою тепла надр Землі.

Гідроенергетика – напрямок "зеленої" енергетики, що ґрунтується на перетворенні енергії водного потоку в електроенергію.

Гіпотеза – судження, що характеризує наукове передбачення на рівні загальної теорії. Це означає, що вихідну базу побудови гіпотези складають теорія й відкриті на її основі закономірності, а також причинно-наслідкові зв'язки функціонування і розвитку досліджуваних об'єктів. На рівні гіпотези дається якісна характеристика об'єктів, що виражає загальні закономірності їх поводження.

Гіпотетичні прогнози – прогнози, основу яких складає вивчення загальних тенденцій розвитку науки і техніки та у складанні яких велику роль відіграють експертні оцінки фахівців, отримані значною мірою за допомогою інтуїції, тобто чуття, здогаду, проникливого передбачення, що ґрунтуються, однак, на знанні предмета.

Глобальні енергетичні прогнози – енергетичні прогнози, що охоплюють усі рівні прогнозування в електроенергетиці з урахуванням взаємного її впливу і всього народного господарства.

Групові нормативні витрати електроенергії підприємствами теплоенергетики – нормативні витрати електроенергії, що складаються на основі індивідуальних нормативних витрат окремими котельнями, що входять до складу цього теплоенергетичного підприємства.

Дегресивна амортизація – метод амортизації, за якого у перші роки використання об'єкта на витрати списуються більш вагомі суми, ніж у наступні роки.

Діагностичний контроль якості електроенергії (енергоаудит) – періодичне або одноразове виявлення "винуватця" та причин погіршення якості електроенергії, визначення допустимого вкладу у порушення вимог

стандарту щодо кожного показника якості електроенергії, внесення їх у договір енергопостачання та нормалізація якості електроенергії.

Довгострокові енергетичні прогнози – енергетичні прогнози, що складаються переважно на термін більше 15 років.

Довгострокові фінансові інвестиції – частина витрат на придбання і будівництво основних засобів, що ще не перетворилися в основні засоби, не може брати участі у процесі господарської діяльності, а тому не повинна піддаватися амортизації.

Додаткова заробітна плата – змінна частина заробітної плати, що залежить від результатів господарської діяльності підприємства і встановлюється у вигляді премій, винагород і компенсаційних виплат, передбачених трудовим законодавством.

Доза флікеру – міра сприйнятливості людини до впливу флікеру (суб'єктивного сприйняття людиною коливань світлового потоку штучних джерел освітлення, викликаних коливаннями напруги) за встановлений проміжок часу.

Економіка енергетики – галузь економічної науки, що вивчає економічні та організаційні питания видобутку енергетичних ресурсів, а також вироблення, перетворення, передачі і використання різних видів енергії.

Економіко-математична модель – формалізована методика доведення до повного, вичерпного опису процесу одержання й обробки вихідної інформації та правил розв'язання розглянутої задачі в досить широкому класі конкретних випадків.

Економічна ефективність – це вид ефективності, що характеризує результативність діяльності економічних систем (підприємств, територій, національної економіки).

Економічна потужність енергетичного устаткування – потужність, що відповідає режиму роботи устаткування, при якому втрати і питомі витрати енергоресурсу (первинної енергії) є мінімальними, а ККД досягає максимального значення.

Економічний ефект – виражений у вартісній (грошовій) формі результат яких-небудь дій (зокрема перелічених вище господарських заходів).

Економічний збиток постачальника від погіршення якості електроенергії – витрати енергокомпанії на потреби підстанцій з метою підвищення якості електроенергії та втрати електроенергії, параметри якої не відповідають вимогам нормативних документів або договору електропостачання і яку абонент має право не оплачувати або оплачувати зі знижкою.

Економічний збиток споживача від погіршення якості електроенергії – технічні і технологічні втрати внаслідок виходу одного або групи показників якості за допустимі межі, виражені у грошовому вираженні, до яких відносять перевитрати за електроенергію, втрати від зменшення терміну служби струмоприймачів і електроустаткування, від зниження обсягів продажів унаслідок зменшення кількості продукції, що випускається, і погіршення її якості та від зниження продуктивності устаткування.

Експертний розрахунок цін на газ – передбачає встановлення ціни на газ виходячи зі структури використання енергоресурсів окремими споживачами, регіонами та галузями. При цьому враховується вся сукупність основних факторів у енергозабезпеченні – види і ціни енергоносіїв-конкурентів, альтернативне паливо, ефективність їх використання, фінансові умови, транспортні видатки тощо.

Енергетика – галузь народного господарства, що охоплює складну сукупність процесів перетворення, розподілу і використання усіх видів енергетичних ресурсів від їх видобутку до приймачів енергії включно.

Енергетичне прогнозування – це процес розроблення енергетичних прогнозів, що ґрунтується на наукових методах пізнання явищ в енергетиці, і використання всієї сукупності методів, засобів і способів прогностики.

Енергетичний баланс – баланс, що охоплює всі види енергоресурсів та всі стадії їх перетворення – від видобутку до споживання.

Енергетичний ринок – місце зустрічі продавця енергії та її покупця.

Енергетичні прогнози на дуже віддалену перспективу – енергетичні прогнози, термін прогнозування яких становить понад 20-30 років.

Енергоємність валового внутрішнього продукту – макроекономічний показник, що розраховується співвідношенням кількості спожитих паливно-енергетичних ресурсів до величини валового внутрішнього продукту країни й характеризує ефективність використання енергоресурсів на рівні національної економіки.

Енергоефективність – витрати енергії на одиницю виробництва та/або споживання одиниці продукції (досягнення соціально-економічного ефекту).

Енергозбереження – діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної і перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів у національному господарстві і яка реалізується із використанням технічних, економічних і правових методів.

Ефект (від лат. effectus – виконання, дія) – означає результат, наслідок яких-небудь причин, дій. Ефект може вимірюватися в матеріальному, соціальному і грошовому вираженні.

Ефективність – показник, що характеризує співвідношення результату (ефекту) і витрат, що забезпечили його одержання.

Загальна (абсолютна) економічна ефективність природоохоронних витрат в енергетиці – показник економічної ефективності, що є відношенням річного обсягу повного економічного ефекту (тобто суми економічних ефектів ι-го виду від запобігання або зменшення втрат на j-му енергетичному об'єкті) до приведених витрат, що викликали цей ефект, (тобто до суми річних експлуатаційних витраті капітальних вкладень в об'єкти природоохоронного призначення К, приведених до річної розмірності за допомогою нормативного строку окупності ), тобто ), де- загальна (абсолютна) економічна ефективність природоохоронних витрат.

Загальновиробничі нормативні витрати електроенергії підприємств теплоенергетики – це витрати електроенергії на допоміжні потреби при виробництві, транспортуванні і постачанні теплової енергії (ремонт основних засобів та інших необоротних активів загальновиробничого призначення, вентиляцію і освітлення виробничих приміщень, випробування тепломереж тощо).

Залишкова вартість основних фондів – існуюча вартість основних фондів, яка ще не перенесена на готову продукцію.

Засоби виробництва – це сукупність усіх елементів, що беруть участь у процесі виготовлення продукції. Вони поділяються на засоби праці (верстати, машини, печі тощо) і предмети праці (сировина, матеріали, напівфабрикати та ін.).

Збиток від ненадійності електропостачання – явні і неявні витрати, які може понести (несе) споживач, або ЕК через перерви (зриви поставок електроенергії) в електропостачанні.

Звітна калькуляція – калькуляція, що складається за фактичними даними бухгалтерського обліку виробничих витрат.

"Зелена" енергетика – сфера енергетики, що забезпечує вироблення електричної, теплової та механічної енергії з мінімальними впливом на довкілля та ризиком техногенних катастроф.

"Зелений" тариф – спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об'єктах електроенергетики, у тому числі на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), із відновлюваних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії – вироблена лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями).

Змінні витрати – види витрат, абсолютна величина яких зростає зі збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується із його зниженням.

Імпульс напруги – різка зміна напруги в точці електричної мережі, за якою іде відновлення напруги до первісного або близького до нього рівня за проміжок часу до декількох мілісекунд.

Інвестиційна діяльність підприємства – вид діяльності підприємства, пов'язаний із процесом обґрунтування і реалізації найбільш ефективних форм вкладення капіталу, спрямованих на розширення економічного потенціалу підприємства.

Індивідуальні технологічні нормативні витрати електроенергії котельнею – регламентовані нормативно витрати електроенергії, які розраховуються для конкретних умов функціонування котельні: типу, потужності і терміну роботи обладнання, що споживає електроенергію, виду палива, виду та параметрів теплоносія, теплових втрат у мережах теплопостачання, наявності теплових пунктів, режиму роботи системи опалення та гарячого водопостачання, схеми теплопостачання, кліматичних умов та інших факторів.

Інспекційний контроль якості електроенергії – контроль, який здійснюється органами сертифікації для отримання інформації про стан сертифікованої електроенергії у мережах енергетичної компанії з метою підтвердження того, що якість електроенергії упродовж часу дії сертифіката продовжує відповідати встановленим вимогам.

Інтегральний дисконтований чистий прибуток – загальний (інтегральний) чистий прибуток, на який може розраховувати інвестор за період будівництва й експлуатації об'єкта, дорівнює сумі дисконтованих чистих грошових потоків за розрахунковий період.

Інтенсивність відмов (параметр потоку відмов) – щільність імовірності виникнення відмови системи для певного моменту часу.

Інтуїтивні методи прогнозування – методи прогнозування, які використовуються в тих випадках, коли неможливо врахувати вплив багатьох факторів через значну складність об'єкта прогнозування; містять індивідуальні й колективні експертні оцінки.

Кадри – основний (штатний) склад працівників підприємств, установ та організацій у різних галузях народного господарства.

Калькуляція собівартості продукції (від лат. calculatio – рахунок, підрахунок) – поданий у табличній формі розрахунок витрат на виробництво і збут одиниці продукції (виробів, робіт, послуг) або групи однорідних виробів.

Капітальне будівництво – усі роботи, пов'язані зі створенням основних фондів; особлива сфера матеріального виробництва, що поєднує буді

вельну індустрію, діяльність замовників, які створюють умови для інвестування, проектно-дослідні організації, наукові інститути.

Капітальні вкладення – витрати на створення основних фондів.

Кваліфікація – сукупність знань та умінь виконувати роботи відповідного рівня складності на окремих ділянках виробництва.

Класифікація статей калькуляції – групування статей калькуляції за рядом ознак: за складом витрат (елементні (прості) і комплексні); за способом віднесення витрат на собівартість (прямі і непрямі); за ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат витрати (змінні і постійні) тощо.

Коефіцієнт екстенсивного завантаження основних фондів – показник, що характеризує рівень використання устаткування у часі і визначається за кожною групою однотипного устаткування за формулою , де – фактичний час, відпрацьований устаткуванням, годин; – час можливого використання устаткування (режимний, плановий фонд часу), годин.

Коефіцієнт завантаження обігових коштів в обороті – показник ефективності використання обігових коштів підприємства, який характеризує їх суму, що припадає на одну гривню реалізованої продукції.

Коефіцієнт змінності – показник, що характеризує ступінь інтенсифікації виробництва і показує кількість умовних змін, що відпрацювало устаткування в цеху.де– кількості фактично відпрацьованих машинозмін у I, II і III змінах;– загальна кількість машин та обладнання, які існують на підприємстві чи в цеху.

Коефіцієнт інтенсивного використання основних фондів – показник, що характеризує рівень використання машин та устаткування за продуктивністю чи потужністю. , де – фактичний випуск продукції за одиницю часу; – технічно обґрунтований випуск продукції за одиницю часу.

Коефіцієнт оборотності обігових коштів – показник ефективності використання обігових коштів підприємства, який показує кількість оборотів, які ці кошти здійснюють за плановий період.

Коефіцієнт реактивної потужності (cos φ) – відношення активної потужності до повної, набуває значень від 0 до 1.

Комерційний контроль якості електроенергії – засіб економічного впливу на винуватця погіршення якості електроенергії, за результатами якого визначаються знижки (надбавки) до тарифів на електроенергію за її якість.

Компенсація реактивної потужності – формування додаткового навантаження протилежного характеру (ємнісного для активно-індуктивного навантаження та індуктивного для активно-ємнісного навантаження) для лінійних навантажень, а також активної фільтрації гармонік – для нелінійних навантажень.

Контролінг якості електроенергії – комплекс заходів, який містить оцінку відповідності показників якості електроенергії встановленим нормам, виявлення сторони, що винна у погіршенні цих показників, а також прогнозування розвитку мережі та навантаження на неї у майбутньому зі збереженням показників якості електроенергії на нормативному рівні.

Корисна енергія – кількість енергії, теоретично необхідна для здійснення тих чи інших енергетичних процесів або одержувана на стадії перероблення, перетворення, транспортування і збереження енергетичних ресурсів.

Короткострокові енергетичні прогнози – енергетичні прогнози, термін прогнозування яких становить переважно від 1 до 5 років.

Кошторис витрат – повне зведення витрат на виробництво і реалізацію продукції, згруповане за економічно однорідними елементами.

Кошторисна калькуляція – калькуляція, що розробляється на освоювані види нової продукції або на продукцію, не передбачену планом.

Ліквідаційна вартість основних фондів – вартість реалізації об'єкта після закінчення терміну його корисного використання (експлуатації).

Логістика – 1) наука, що займається оптимізацією господарських зв'язків; 2) сукупність методів планування, контролю і управління транспортуванням, складуванням, іншими матеріальними і нематеріальними операціями, що здійснюються в процесі доведення сировини і матеріалів до виробничих підрозділів, обробки їх до готової продукції і представлення останньої споживачу з урахуванням його інтересів і вимог, а також передачі, збереження й обробки відповідної інформації.

Локальні енергетичні прогнози – енергетичні прогнози, що передбачають створення прогнозів у межах всієї енергетики.

Максимальна потужність енергетичного устаткування – потужність енергетичного устаткування, яка упродовж тривалого часу збігається з номінальною, а упродовж короткого часу (кілька годин) може перевищувати її. Це перевищення визначається перевантажувальною здатністю устаткування за умов нагрівання електроустаткування і форсування режимів тепломеханічного устаткування ТЕС.

Максимізація прибутку – цільова настанова в діяльності організації, спрямована на одержання максимального прибутку як за рахунок внутрішніх резервів, так і за рахунок споживачів.

Метод амортизації на основі ступеневих ставок, що знижуються, – метод амортизації, який передбачає застосування при розрахунках амортизаційних відрахувань твердих амортизаційних ставок, що знижуються дегресивно при збільшенні терміну корисної служби об'єкта.

Метод зменшуваного залишку – метод амортизації, який полягає в тому, що застосовується тверда норма амортизації, а база розрахунку амортизації прив'язується до балансової вартості, однак балансовою вартістю вважається не повна первісна вартість на початок звітного періоду, а залишкова вартість.

Метод найменших квадратів – метод прогнозування, який використовується для знаходження параметрів наближених залежностей між двома або декількома прогнозованими величинами за їх емпіричними значеннями; полягає у мінімізації суми квадратичних відхилень між величинами, за якими спостерігають, і відповідними оцінками (розрахунковими величинами), обчисленими за підібраним рівнянням зв'язку.

Метод обліку виробничих витрат – передбачає визначення складу і розміру витрат за окремими виробами, видами, групами виробів, переділами, замовленнями тощо.

Метод прямого обліку виробничих витрат – ґрунтується на аналізі фактичних витрат розрахункового періоду.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості – метод амортизації, при якому річна норма амортизації розраховується виходячи з терміну корисного використання об'єкта і подвоюється. Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року і річної норми амортизації.

Метод прогнозування – сукупність прийомів і способів мислення, що дозволяють на основі аналізу ретроспективних даних, екзогенних (зовнішніх) і ендогенних (внутрішніх) зв'язків об'єкта прогнозування, а також їх вимірів у межах розглянутого явища або процесу вивести судження визначеної імовірності щодо його (об'єкта) майбутнього розвитку.

Методи екстраполяції – методи прогнозування, які передбачають дослідження тенденцій зміни тих або інших кількісних характеристик об'єкта, що складаються статистично; широко використовуються при прогнозуванні тенденцій розвитку енергетики.

Методи моделювання – методи прогнозування, що передбачають конструювання моделі на основі попереднього вивчення об'єкта і виділення його суттєвих характеристик, експериментальний і теоретичний аналіз моделі, зіставлення результатів із даними об'єкта, коригування моделі.

Методи непрямого державного впливу на енергетику – методи впливу держави на енергетичну галузь, що спрямовані на зміну параметрів ринкового середовища і передбачають державне регулювання цін, тарифів, рівнів податків і мита, кредитних ставок тощо.

Методи оцінки основних фондів – облік і оцінка засобів праці здійснюються в натуральній і вартісній (грошовій) формах. Існує декілька видів вартісної оцінки основних виробничих фондів: за первісною, відновною вартістю, за первісною або відновною вартістю з урахуванням зносу (залишковою вартістю), за ліквідаційною вартістю.

Методи прогнозування на основі індивідуальних експертних оцінок – трупа методів прогнозування, яка базується на використанні індивідуальних оцінок окремих експертів та містить: метод "інтерв'ю"; аналітичний метод, метод розроблення сценаріїв.

Методи прогнозування на основі колективних експертних оцінок – група методів прогнозування, яка базується на використанні колективних оцінок експертів та на тому, що при колективному мисленні, по-перше, вища точність результату прогнозу і, по-друге, при обробці індивідуальних незалежних оцінок, що виносяться експертами, виникають продуктивні ідеї й оптимальні рішення.

Методи прямого державного регулювання енергетики – методи впливу держави на енергетичну галузь, що містять ліцензування державою окремих видів діяльності, контроль за дотриманням технічних та екологічних стандартів, вимог безпеки функціонування енергетичних об'єктів, регулювання умов конкуренції на енергоринку.

Мінімальна заробітна плата – установлений державою розмір плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватися оплата праці за фактично виконану найманим робітником повну місячну норму праці.

Мінімальна потужність енергетичного устаткування – найменше навантаження, при якому енергетичний агрегат ще здатний стійко працювати.

Мінімізація витрат – вибір оптимального поєднання факторів виробництва, що дозволяє підприємству (фірмі) одержати заданий обсяг виробництва з найменшими грошовими витратами.

Моніторинг показників якості електроенергії – поточна оцінка і аналіз показників якості електроенергії упродовж довготривалого періоду для надання об'єктивної інформації щодо енергопостачання.

Моральне спрацювання (знос) основних фондів – зменшення їх вартості незалежно від фізичного зношення.

Надійність – це властивість системи зберігати в часі у встановлених межах значення параметрів, що характеризують здатність виконувати необхідні функції у заданих режимах і умовах застосування.

Надійність енергосистеми – здатність енергосистеми виконувати функції з виробництва, передачі, розподілу і постачання споживачів електричною енергією в необхідній кількості й нормованої якості шляхом взаємодії генеруючих установок, електричних мереж і електроустановок споживачів.

Надійність електропостачання – безперервне забезпечення споживачів електроенергією заданої якості відповідно до договірних зобов'язань.

Невідновлювана система – система, відновлення працездатності якої неможливе або вважається недоцільним.

Невиробничі основні фонди – частина основних фондів, які задовольняють побутові й культурні потреби працюючих: житлові будинки, дитячі сади й ясла, клуби, стадіони та їх оснащення, які є власністю підприємств та перебувають на їх балансі.

Нематеріальний актив – немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з мстою використання упродовж періоду більше ніж один рік (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи для надання в оренду іншим особам.

Неприскорена амортизація – система нарахування амортизації, яка забезпечує, щоб упродовж усього економічно раціонального терміну служби засобів праці накопичена сума амортизаційних відрахувань максимально відповідала реальним темпам втрати засобами праці споживчих властивостей і вартості.

Непрямі (непрячі) витрати – витрати, шо, як правило, пов'язані з виробництвом декількох видів продукції (наприклад, загальновиробничі й адміністративні витрати). їх облік у собівартості продукції здійснюється побічно: вони беруться у відсотковому відношенні від прямих видів витрат, немов би накладаючись на них.

Несиметрія напруги (струму) – порушення рівності амплітуд фазних напруг (струмів) і (або) кута між ними.

Несинусоїдальність напруги (струму) – викривлення синусоїдальної форми напруги (струму).

Нове будівництво – створення комплексу об'єктів основного, підсобного й обслуговуючого призначень, яке здійснюється для створення нових виробничих потужностей.

Номінальна заробітна плата – сума грошей, яку робітник отримує за свою працю.

Номінальна потужність енергетичного устаткування – максимально потужність, з якою може працювати енергетичне устаткування упродовж тривалого часу; для цієї потужності задаються максимальні значення коефіцієнта корисної дії (ККД).

Норма амортизаційних відрахувань – частка вартості основних фондів, що повинна перенесена на готову продукцію упродовж 1 року; встановлюється державою у відсотках від вартості основних фондів.

Норматив (ліміт) обігових коштів – затверджена на підприємстві мінімальна, однак достатня для безперервної роботи підприємства сума обігових коштів.

Нормативна калькуляція – різновид планової калькуляції; розраховується на усі види виробів виробничої програми, виходячи з реально досяжних в умовах діяльності підприємства найбільш прогресивних норм і нормативів, можливостей використання найбільш сучасних технологічних процесів, прогресивних видів сировини, матеріалів тощо.

Оборотний капітал (обігові кошти) – засоби виробництва, що на відміну від основних фондів беруть участь лише в одному виробничому циклі, під час якого цілком переносять свою вартість на вартість готової продукції; містять оборотні фонди та фонди обігу.

Оборотні фонди – частина обігових коштів, які у своїй речовій формі являють собою предмети праці, змінюють свою натуральну форму і фізико-хімічні властивості.

Одноразові витрати – витрати, що вносяться один раз упродовж тривалого періоду часу (більше одного місяця).

Оперативні показники надійності – пока шини, що характеризують якість функціонування системи з позиції споживача.

Оперативний контроль якості електроенергії – контроль, який необхідний в умовах експлуатації, де є і н найближчій перспективі не можуть бути усунені проблеми погіршення якості електроенергії.

Операційна діяльність підприємства основний вид діяльності підприємства, для здійснення якого воно саме створено; визначається специфікою галузі, в якій працює дане підприємство.

Оптова (відпускна) ціна підприємства ціна, за якою реалізується продукція підприємства-виробника; складається із собівартості товару, прибутку підприємства і непрямих податків (акциз і податок на долину вартість).

Оптова (відпускна) ціпа промисловості – ціна, за якою підприємства й організації-постачальники оплачують продукцію підприємствам-виробникам або збутовим (оптовим) організаціям; містить у собі оптову ціну підприємства та постачальницько-збутову націнку (витрат плюс прибуток постачальницько-збутових організацій).

Оптовий ринок електричної енергії – ринок обміну енергією і потужністю між їх виробниками, перепродавцями, енергопостачальними організаціями й окремими великими споживачами, шо є організаційно й технологічно пов'язаною єдністю постачальників, покупців, посередників і організацій, які налають послуги із технологічної і комерційної взаємодії.

Основна заробітна плата – постійна частина заробітної плат, що залежить від результату праці працівників і визначається тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, а також надбавками і доплатами в розмірах, не вищих від встановлених чинним законодавством.

Основний капітал – це частина активів підприємства, що беруть участь у багатьох виробничих циклах, частинами переносячи свою вартість на вартість готової продукції. Конкретними формами основного капіталу (необоротних активів) на підприємстві є основні засоби, нематеріальні активи, фінансові інвестиції.

Основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання яких більший від одного року (або операційного циклу, якщо він довший за один рік).

Основні фонди – це частина засобів виробництва, що зберігають свою натуральну форму в процесі виробництва, беруть участь у багатьох виробничих циклах і переносять свою вартість на вартість готової продукції частинами в міру спрацювання.

Пасивні основні виробничі фонди – це такі елементи основних виробничих фондів (будівлі, споруди, передавальні пристрої), що створюють умови для нормальної роботи активних основних фондів.

Первісна вартість основних фондів – фактичні втрати, що зазнало підприємство у зв'язку зі створенням основних виробничих фондів, їх доставкою і монтажем, у цінах того року, в якому ці втрати були зроблені.

Перепідготовка кадрів – комплекс навчальних і тренінгових заходів, що передбачають зміну професії (спеціальності) або галузевої сфери діяльності.

Період повернення капіталу – дорівнює року розрахункового періоду, після якого кумулятивна (наростаючим підсумком) сума чистих грошових потоків переходить із від'ємної зони у додатну.

Питомий виробіток електроенергії – відношення кількості енергії, виробленої за рік, до чисельності персоналу енергетичного підприємства.

Підвищення кваліфікації кадрів – процес поглиблення теоретичних знань, удосконалення умінь і практичних навичок у межах професій та спеціальностей або розширення кваліфікаційного профілю працівників через набуття інших навичок і суміжних професій.

План – постановления точно визначеної мети і передбачення конкретних, детальних подій розвитку досліджуваного об'єкта.

Планова калькуляція – середня собівартість одиниці продукції на черговий плановий період (рік, квартал), яка використовується для встановлення оптових цін, що базуються на прогресивних нормах витрат робочого часу, матеріалів, електроенергії й інших витрат.

Планово-розрахункові прогнози – прогнози, найбільш типовим видом яких с прогнози виконання плану. Основу планово-розрахункових прогнозів, як правило, складають різні варіанти вихідних подій.

Позамовний метод обліку витрат на виробництво – застосовується в індивідуальних і дрібносерійних виробництвах обробних галузей промисловості, де випускаються вироби, що не повторюються або повторюються рідко, а також для урахування собівартості робіт у допоміжних виробництвах підприємства.

Попередільний метод обліку витрат на виробництвозастосовується у масових виробництвах, де технологічний процес складається з кількох послідовних переділів – окремих стадій обробки, іцо утворюють сукупність операцій або процесів, під час яких виготовляється однорідна за вихідними матеріалами і характером обробки продукція.

Погодинна оплата праці форма заробітної плати, основний розрахунковий принцип якої відповідає формулі , де Т – тарифна ставка за одиницю відпрацьованого часу, грн/год.; t – кількість відпрацьованого часу, год.

Показники економічної ефективностіпоказники, що характеризують співвідношення ефекту і втрат, що викликали цей ефект; розподіляються на конкретні (характеризують окремі сторони економічного, виробничого або (комерційного) процесу) та узагальнювальні (характеризують результативність діяльності всієї економічної системи в цілому (підприємства, суб'єкта, території, національної економіки)).

Порівняльні показники ефективностіпоказники ефективності, які отримують унаслідок зіставлення (порівняння) абсолютних показників двох або більше варіантів реалізованих заходів.

Постійні витратицс втрати, абсолютна величини яких зі збільшенням (зменшенням) випуску продукції істото не змінюється.

Поточні витрати види витрат, що вносяться ("течуть") постійно в процесі виробництва продукції; як правило, миніть періодичність менше місяця.

Працядоцільна діяльність людини зі створення матеріальних і духовних благ.

Прибуткова частина енергетичного балансу визначає пропорції виробництва різних видів енергетичних ресурсів та їх використання в різних типах енергетичних установок.

Прибуток – перейм піснії и доходів від продажу товарів і послуг над втратами на виробництво і продаж цих товарів.

Прибуток (збиток) від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається як різниця між виручкою від реалізації в діючих цінах без податку на додану вартість (ПДВ) і акцизів га витратами на виробництво і реалізацію продукції. Підприємства, що здійснюють експортну діяльність, при визначенні прибутку з виручки від реалізації продукції виключають ще й експортні тарифи.

Прибуток від позареалізаційних операцій – прибуток від операцій, безпосередньо не пов'язаних з основною діяльністю підприємства: здавання майна в оренду, доходи за цінними паперами підприємства, перевищення сум отриманих штрафів над сплаченими, прибуток від спільної діяльності, прибуток минулих років, виявлений у звітному році, тощо.

Прибуток від реалізації основних засобів та іншого майна – визначається як різниця між виручкою від реалізації основних засобів підприємства, зайвого обладнання, матеріалів, комплектуючих виробів тощо та сумою залишкової вартості майна та видатків на його реалізацію (рекламу, транспортування, підготовку до реалізації й ін.).

Прискорена амортизація – система нарахування амортизації і порядок переоцінки засобів праці, за яких упродовж перших років або всього амортизаційного періоду забезпечується випереджальне зростання накопиченої суми амортизаційних відрахувань порівняно з реальними темпами втрати засобами праці споживчих властивостей і вартості.

Провал напруги – раптове зниження напруги у точці електричної мережі нижче 0,9Uном, за яким відбувається відновлення напруги до первісного або близького до нього рівня через проміжок часу від 10 мілісекунд до декількох десятків секунд.

Прогноз – це науково обгрунтоване, ймовірне судження про можливий стан об'єкта в майбутньому, про альтернативні шляхи і терміни його реалізації.

Прогнози на основі експертних оцінок фахівців – прогнози, що розробляються за участі експертів із застосуванням різних видів анкетування та їх подальшої обробки, головним чином за допомогою методів математичної статистики.

Прогнозування – процес розроблення прогнозів.

Прогнозування за допомогою комбінованих методів – розроблення прогнозів з одночасним використанням статистичних та експертних методів, застосуванням проектування моделей і дослідження зворотного зв'язку для усунення можливих помилок у судженнях експертів.

Прогнозування за допомогою статистичних методів – процес розроблення прогнозів, що ґрунтується, як правило, на достовірних вихідних даних, наявній динаміці розвитку певної сфери досліджень, матеріального рівня виробництва, ресурсів тощо, виявленні кількісних тенденцій подальшого розвитку прогнозованого об'єкта шляхом застосування статистичних методів: екстраполяції з різними її модифікаціями, інтерполяції, експоненційного аналізу й ін.

Прогресивна амортизація – метод амортизації, за якого на початку використання об'єкта на витрати списується менша сума, ніж наприкінці терміну корисної служби.

Продуктивність праці – показник, що характеризує результативність витраченої праці; вимірюється обсягом випуску продукції в одиницю часу (прямий метод) або витратами праці на виробництво одиниці продукції.

Просте відтворення основних фондів – відновлення основного капіталу в незмінних розмірах. До форм простого відтворення належать заміна застарілих засобів праці на аналогічні та капітальний ремонт. Грошовим джерелом простого відтворення є амортизаційні відрахування.

Професія – якісна характеристика трудових факторів, яка характеризує певний вид роботи в одній із галузей виробництва, що вимагає відповідного комплексу спеціальних знань і практичних навичок, необхідних для її виконання.

Прямі витрати – витрати, що пов'язані з виробництвом лише даного виду виробу і можуть бути розраховані безпосередньо (прямо), виходячи з обсягу продукції, що випускається.

Прямолінійна амортизація – метод амортизації, при якому витрати на придбання або виробництво об'єкта списуються рівномірно, виходячи з очікуваного терміну використання об'єкта основних засобів. При цьому норма і сума амортизаційних відрахувань залишаються незмінними упродовж періоду амортизації.

Реактивна потужність – потужність, обумовлена процесом обміну енергією між електричними і магнітними полями.

Реальна заробітна плата – кількість товарів і послуг, яку можна купити за номінальну заробітну плату.

Регульовані ціни – ціни, що формуються під впливом попиту та пропозиції, але при своєму формуванні перебувають під певним впливом державних органів або за допомогою прямого обмеження їх зростання чи зниження, або шляхом регламентації рентабельності, або будь-яким аналогічним методом.

Резерви зниження собівартості продукції – це об'єктивні можливості зниження собівартості на підприємствах. Резерви поділяють на внутрішньовиробничі, галузеві та народногосподарські.

Резерви підвищення продуктивності праці – невикористані можливості зростання продуктивності праці, які визначаються упродовж кожного періоду часу за можливим використанням на конкретному підприємстві чи в галузі досягнень науки і техніки, організації суспільного виробництва, соціального розвитку.

Реконструкція діючих підприємств – перебудова існуючих цехів і об'єктів, як правило, без розширення будівель і споруд основного призначення, що пов'язується з удосконаленням виробництва і підвищенням його техніко-економічного рівня на основі досягнень науково-технічного прогресу.

Рентабельність – відносний показник інтенсивності виробництва, що характеризує рівень прибутковості щодо певної бази.

Рентабельність за доходами – відношення суми дисконтованих доходів та ліквідаційної вартості до суми дисконтованих витрат (що враховуються при визначенні чистих грошових потоків).

Рентабельність інвестицій (проста норма прибутку) – є відношенням поточного річного прибутку (без вирахування амортизаційних відрахувань і з додаванням ліквідної або залишкової вартості) до капітальних вкладень, у результаті яких цей прибуток отримано.

Ринковий підхід до формування ціни на природний газ – підхід, за якого ціноутворення здійснюється на основі ринкової вартості газу, з якої виключаються всі витрати на розподіл і транспортування.

Робоча сила – здатність людини до праці, тобто сукупність фізичних і інтелектуальних здібностей людини, необхідних для здійснення трудових процесів.

Роздрібна ціна – ціна, за яку товари реалізуються у роздрібній торговельній мережі населенню: складається з оптової ціни промисловості та торговельної націнки (містить витрати і прибуток торговельних організацій).

Роздрібний ринок електричної енергії – організаційно й технологічно об'єднані групи генеруючих, передавальних, розподільних енергетичних організацій і споживачів.

"Розумне" електропостачання – єдина енергетично-інформаційна система, функціонування якої спрямоване на задоволення інтересів споживача шляхом впровадження інтелектуальних систем управління.

Розширене відтворення основних фондів – відновлення основного капіталу у постійно зростаючих масштабах (підвищення обсягу та/чи номенклатури виробів, випуск більш якісної продукції, тобто з вищою продуктивністю, новими властивостями чи функціями та ін.). Розширене відтворення основних фондів здійснюється шляхом реконструкції, розширення і технічного переозброєння діючих і будівництва нових підприємств і цехів.

Розширення – будівництво додаткових виробництв на діючому підприємстві, а також будівництво нових і збільшення потужностей існуючих окремих цехів і об'єктів на території діючих підприємств або майданчиках, що приєднані до них.

Система – сукупність взаємозв'язаних складових елементів, що може виконувати функції, не властиві її складовим.

Системний контроль якості електроенергії – контроль, що здійснюється диспетчерськими службами електроенергетичних систем (системним оператором) з метою об'єктивної оцінки участі конкретної електростанції у забезпеченні якості електроенергії.

Собівартісний підхід до формування ціни на природний газ – підхід, що грунтується на визначенні ціни залежно від вартості постачання газу на внутрішній ринок. При цьому до ціни газу входять ціна імпортованого газу на кордоні або початкова ціна власного газу плюс витрати на транспортування та розподіл. Ця сума є ціною газу для споживача.

Собівартість валової продукції – витрати підприємства упродовж планового періоду (1 рік, квартал, місяць) на виробництво і реалізацію продукції на всіх стадіях виробничого циклу (реалізована/товарна продукція, незавершене виробництво).

Собівартість продукції (виробів, робіт, послуг) – виражені у грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво і збут.

Собівартість реалізованої продукції – витрати на виробництво і збут продукції.

Собівартість товарної продукції – витрати на виробництво продукції.

Собівартість чистої продукції – витрати підприємства на частину знову створеної вартості, що розраховується як різниця між валовою (товарною) продукцією і витратами минулої праці (матеріальні витрати + + амортизація).

Сонячна енергетика – напрямок "зеленої" енергетики, що ґрунтується на використанні сонячного випромінювання для генерації енергії.

Споживачі – покупці, що використовують придбану продукцію відповідно до її функціонального призначення, з метою перепродажу або створення інших її видів.

Структура обігових коштів –кількісне співвідношення окремих елементів у загальному обсязі обігових коштів, виражене у відсотках до підсумку.

Структура основних фондів – співвідношення різних груп основних фондів у загальній їх вартості.

Сублокальні енергетичні прогнози – енергетичні прогнози, що обмежуються даними розвитку одного енергетичного підприємства.

Тарифна сітка – характеризує зміну тарифних ставок залежно від кваліфікації робітників і галузевої належності підприємства.

Тарифна ставка – визначає величину оплати праці робітника відповідного кваліфікаційного розряду за одиницю часу (1 година, день, місяць).

Тарифна угода – договір між представниками сторін переговорів з питань оплати праці і соціальних гарантій.

Тарифний коефіцієнт – коефіцієнт, що показує, у скільки разів ставка даного тарифного розряду більша від тарифної ставки першого розряду.

Тарифно-кваліфікаційні довідники – містять перелік характеристик виконуваних робіт з урахуванням їх складності й точності, а також вимоги до знань і практичних навичок робітників, необхідних для їх виконання.

Термін (строк) окупності витрат (капітальних вкладень) – показник економічної ефективності, який характеризує період, упродовж якого витрати на реалізацію заходу повністю повертаються за рахунок одержуваного ефекту.

Технічне переозброєння – комплекс заходів щодо підвищення техніко-економічного рівня окремих виробництв, цехів і ділянок на основі впровадження передової техніки і технології, механізації й автоматизації виробництва, модернізації й заміни застарілого і фізично зношеного устаткування на нове, більш продуктивне.

Технологічні нормативні витрати електроенергії підприємств теплоенергетики – це витрати електроенергії на основні й допоміжні технологічні процеси виробництва, транспортування і постачання теплової енергії, транспортування купованої теплової енергії, а також технічно неминучі втрати.

Тимчасова перенапруга – підвищення напруги у точці електричної мережі вище 1,1Uном тривалістю більше 10 мс, що виникає у системах електропостачання при комутаціях або коротких замиканнях.

Типізація енергоспоживчих процесів – процеси споживання енергії відповідно до їх призначення розподіляють на три основні групи: технологічні (у промисловості та сільському господарстві); транспортні, пов'язані з переміщенням матеріалів, вантажів, людей, та господарсько-побутові. За цільовим призначенням і потенціалом енергії, що використовується у споживача, у складі кожної групи можна виділити такі основні види процесів: силові; високотемпературні; середньотемпературні; низькотемпературні; електрофізичні; освітлення.

Товар – усе те, що може задовольнити нестачу або потребу і пропонується ринку з метою залучення уваги, використання, придбання або споживання.

Точка контролю якості електроенергії – точка загального приєднання, межа розподілу балансової належності, виводи електроприймачів або інша точка мережі, взята за погодженням між енергетичною компанією і споживачем як точка мережі, в якій за наявності претензій будь-якої зі сторін договору енергопостачання буде відбуватися перевірка дотримання договірних вимог з якості електроенергії, яка є основою для розрахунків за їх порушення.

Тренд – це тривала тенденція зміни енергетичних показників.

Тривалість одного обороту обігових, коштів – показник ефективності використання обігових коштів підприємства, який показує, упродовж якого періоду (за скільки днів) обігові кошти здійснюють один оборот.

Трудовий потенціал – наявні або очікувані кількісні та якісні трудові фактори, якими володіє суспільство (національна економіка, регіон).

Трудові ресурси – економічно активне, працездатне населення, тобто частина населення країни (регіону), що має необхідний фізичний розвиток, розумові здібності і знання для роботи у виробничій сфері.

Трудомісткість продукції – витрати робочого часу на одиницю виробленої продукції або виконаної роботи.

Узагальнювальні показники використання основних фондів – показники, що залежать від багатьох техніко-організаційних та економічних факторів і виражають кінцевий результат використання основних фондів. До них належать фондовіддача і фондомісткість.

Учасники енергетичного ринку – підприємства та організації, які видобувають, збагачують, переробляють паливно-енергетичні ресурси, виробники електричної, теплової, сонячної, вітрової видів енергії, споживачі енергії – підприємства, організації, установи, а також індивідуальні споживачі – фізичні особи, державні органи управління енергоринком, профспілки.

Фактори зниження собівартості продукції – умови, рушійні сили, що забезпечують зниження собівартості. До основних із них належать підвищення техніко-економічного рівня виробництва; підвищення рівня організації виробництва і праці; зміна обсягів і структури продукції.

Фактори зростання продуктивності праці рушійні сили чи об'єктивні умови, що визначають можливості підвищення продуктивності праці на підприємстві; поділяються на чотири основні групи: матеріально-технічні, організаційні, економічні й соціальні.

Фізичне спрацювання (зношення) основних фондів це втрата основними фондами їх споживчої вартості, тобто певних властивостей. Фізичне зношення відбувається як при функціонуванні основних фондів, так і при їх бездіяльності (наприклад, вплив корозії).

Фіксовані ціни ціни, що встановлюються державними органами на обмежене коло товарів (електроенергія, комунальні послуги тощо).

Фінансова діяльність підприємства вид діяльності підприємства, пов'язаний із забезпеченням підприємства зовнішніми джерелами фінансування (залучення додаткового акціонерного капіталу, емісія облігацій та інших цінних паперів, залучення кредиту, а також обслуговування залученого капіталу шляхом виплати дивідендів і кредитів).

Фонди обігу частина обігових коштів, пов'язаних з обслуговуванням процесу обігу товарів. До фондів обігу належать: готова продукція, що зберігається на складах підприємства; товари, відвантажені споживачу, але ним не оплачені; кошти в розрахунках і готівка.

Фондовіддача – вартісний показник випуску продукції на виражену у вартісних одиницях величину основних фондів.

Фондомісткість – вартісний показник величини основних виробничих фондів, яка припадає на кожну грошову одиницю продукції, що випускається.

Формалізовані методи прогнозування – передбачають застосування математико-статистичного апарату та містять дві підгрупи методів: екстраполяції (методи найменших квадратів, експоненційного згладжування, змінних середніх, адаптивного згладжування) і моделювання (структурне, мережне, матричне та імітаційне моделювання).

Ціна – економічна категорія, що означає суму грошей, за яку продавець згодний продати, а покупець готовий придбати товар.

Штатний коефіцієнт електростанції (котельні) – відношення чисельності персоналу підприємства до встановленої потужності електростанції (осіб/МВт) або номінальної продуктивності котельні (осіб/(ГДж год)).

Якість електроенергії – сукупність властивостей електроенергії, які визначають вплив на електрообладнання, прилади та пристрої й оцінюються показниками якості електроенергії.

Smart Grid – енергетична мережа, яка самостійно відстежує та розподіляє потоки електроенергії для максимальної ефективності їх використання.

 
<<   ЗМІСТ