Фактори, що перешкоджають впровадженню бенчмаркінгу

Впровадженню процесу бенчмаркінгу у практику роботи українських підприємств перешкоджають такі фактори.

1. Помилкове розуміння інструментарію та призначення бенчмаркінгу. Результатом упередженого ставлення до новітньої методики є відсутність обізнаності керівників вітчизняних підприємств з цим управлінським інструментом, недостатня поінформованість щодо засобів, які використовуються в процесі його проведення.

Тому бенчмаркінг сприймається як промислова розвідка або прояв недобросовісної конкуренції. Насправді різниця між ними очевидна: бенчмаркінг – метод вивчення чужого досвіду, який не є комерційною таємницею.

2. Непорівнюваність досвіду українських підприємств із досвідом провідних західних суб'єктів господарювання. Деякі українські бізнесмени пробували купувати звіти за результатами проведеного бенчмаркінгу в європейських і американських компаній. Проте через несхожість умов та складності адаптації досвіду більшість з них просто втратила час і кошти на покупку самого звіту й на комунікації.

В Україні обмін досвідом поки можливий, в основному, через особисті зв'язки і спілкування між співробітниками окремих організацій та підприємств. Як правило, відбувається це досить хаотично – на різних виставках, конференціях або семінарах.

Менталітет українського бізнесу, специфіка ведення справ, стилі управління не дають можливості одержати необхідні кількісні показники з метою подальшого їх порівняння з аналогічними галузевими у світовому масштабі.

3. Недостовірність звітної інформації. Кожне кількісне дослідження має похибку в 15-20%. Недоліки вітчизняної системи фінансової звітності і наявні схеми мінімізації оподатковуваних доходів викликають настороженість компаній та побоювання, що інформація потрапить до рук конкурентів або податкових органів. Тому достовірність інформації викликає великий сумнів.

Натомість, з боку закордонних фахівців спостерігається непорозуміння потреби приховування інформації, адже вони вважають таке дослідження самоаналізом.

• 4. Відсутність належних методик управління. Керівництво підприємства, що не використовує методик менеджменту під час основних бізнес-процесів, нездатне адекватно сприймати необхідність упровадження досвіду передових організацій шляхом добровільного обміну інформацією.
• 5. Відсутність державної підтримки. В Японії, США і в інших країнах програми бенчмаркінгу набувають розвитку при державній підтримці, оскільки внаслідок такого обміну досвідом виграє економіка країни в цілому. В Україні бенчмаркінг державою підтримується поки що недостатньо.

Супротивники повального захоплення бенчмаркінгом висловлюють заперечення стратегічного характеру: оскільки у своєму початковому вигляді бенчмаркінг закликав до рівняння на успішного конкурента чи лідера, то у випадку, якщо всі учасники ринку так будуть діяти, це може призвести до створення фірм-клонів, які будуть застосовувати одні й ті ж технології у боротьбі за одних і тих же споживачів. Таке становище, на їхню думку, може призвести до кризи ринку.

Разом з тим, слід зазначити, що місткість будь-якого ринку є обмеженою, насичення його продукцією фірм-клонів рано чи пізно примусить їх шукати нові способи для завоювання споживачів, пошук яких зверне їх погляд на інші ринки, галузі, виникне потреба у вивченні досвіду фірм, що працюють в інших країнах, інших сферах діяльності.

Таким чином, на зміну процесному й конкурентному бенчмаркінгу прийде міжнародний і функціональний бенчмаркінг, що забезпечить приплив нових ідей, методів, технологій, інновацій, здатних дати новий поштовх у розвитку фірм та ринку.