Становлення і розвиток Е-комерції

Для того, щоб краще зрозуміти суть електронної комерції потрібно звернутися до витоків та поетапно прослідкувати її історичний розвиток. Датою народження інформаційних технологій Е-комерції вважається 1993 рік, коли розпочалося масове використання Web-технології в мережі Інтернет.

До цього часу для комерційних потреб користувалися електронними картками з відповідними мережами банкоматів, як правило, у торгових точках та сервісних службах і міжбанківські клірингові центри. Глобалізація банківських операцій засобами сучасних комунікацій почала проявлятися тільки у другій половині 80-хроків.

Слід зазначити, що до запровадження Інтернет-технологій у торговельну сферу людство прийшло поступово, що викликано складністю цього процесу.

В середині 60-х років минулого століття вперше з'явилися кредитні картки, виготовлені з пластика з нанесеною на них магнітною смугою, що забезпечила можливість автоматизації фінансово-розрахункових операцій.

Наприкінці 60-х років два творці глобальних американських систем з обслуговування пластикових карт – Bankof America та Interbank Cards Association – організували сумісну розсилку пластикових карт поштою, що призвело до стрімкого зростання кількості власників карт. Одночасно зросла й кількість фірм, що працюють із даними картками. В 1975 році була запатентована електронна карта пам'яті. На основі цього винаходу на початку 80-х років у Франції була запатентована смарт-карта з убудованим мікропроцесором.

На Ямайській конференції у 1976 році представники провідних світових держав запропонували новий принцип формування світової валютної системи – відмову від використання золота як засобу покриття дефіциту при міжнародних платежах. Епоха Бреттонвудської системи, що існувала з 1944 року, закінчилася.

Основними елементами нової системи почали виступати міждержавні організації, регулюючи валютні відносини та конвертацію валют. Платіжними засобами сьогодні виступають національні валюти держав [206].

Офіційне відкриття міжбанківської мережі передачі фінансових повідомлень SWIFT (Society for World – wide Interbank Financial Telecommunication – Суспільство всесвітніх міжбанківських фінансових телекомунікацій) відбулося 9 травня 1977 року. На початку існування мережі до неї увійшли 239 банків з 15 країн Європи та Північної Америки, що забезпечували щоденний графік обсягом близько 500 тис. повідомлень. Система SWIFT замінила телетайп та стала першою міжнародною системою такого роду. В даний час до складу SWIFT входять близько 8000 найбільших кредитних та фінансових установ із понад з 200 країн світу.

На початку 1980-років у США з'являються перші системи проведення клієнтами банківських операцій у закритих електронних мережах за допомогою спеціального програмного забезпечення. В середині 1980-х років з'явилися міжнародні стандарти з електронного обміну даними в управлінні, комерції та транспорті, системи виконання малих ордерів. В1989 році в Нью-Джерсі з'явився перший прообраз сучасного дилінгового залу, де не було ані брокерів, ані екрана з котируваннями – тільки комп'ютери. За комп'ютерами сиділи трейлери, які передавали через електронний термінал ордери (доручення на здійснення покупки або продажу акцій) брокерам. Брокери вводили ордери в робочу станцію NASDAG [212].

18 жовтня 1995 року в США було відкрито перший Інтернет-банк Security First Network Bank. Протягом першого року існування його активи досягли ПО млн. доларів, а місячний приріст капіталу перевищив 20%. У листопаді 1999 року московська міжбанківська валютна біржа (ММВБ) створила автоматичний Інтернет-шлюз – могутній термінал, здатний обробляти одночасно велику кількість заявок на купівлю та продаж будь-якого виду цінних паперів. При цьому час із моменту подачі клієнтом заявки до її реєстрації скоротився до декількох секунд, оскільки багато операцій, наприклад, перевірка платоспроможності клієнта, стали оброблятися не вручну, а автоматично.

В липні 2000 року компанія France Telecom представила систему мобільних платежів, засновану на оплаті за допомогою використання мобільного телефону разом із пластиковою картою. На початку 2004 року 2 мільйони осіб використовують онлайновий банкінг десяти найбільших американських банків. Цей показник зріс на 29% у порівнянні з попереднім роком.

Інтернет-торгівля продовжує набирати обороти в усьому світі. У 2006 році через Інтернет роблять покупки кожен десятий житель планети (627 млн. осіб). При цьому найбільш затребуваним товаром виступають книги (купують 212 млн. чоловік), далі йдуть DVD та відеоігри (135 млн. осіб). Приблизно стільки ж вважають за краще оплачувати через Інтернет авіаквитки. Ще 128 млн. чоловік користуються он-лайн – сервісами для купівлі одягу та взуття [215].

В цілому ситуація на ринку Інтернет-торгівлі світу характеризувалася постійним стабільним зростанням і розвитком, проте ситуація кардинально змінилася в 2008 році. Зміни були спричинені світовою фінансовою кризою, що торкнулася всіх без винятку галузей економіки. Попит на товари, які не є товарами першої необхідності, впав. Ці зміни були спричинені зменшенням купівельної спроможності населення світу. Проте купівля через систему Інтернет за порівняно недовгий час свого існування глибоко вкоренилася в економіку практично кожної країни світу.

Інтернет полегшив життя мільйонам людей, надавши необмежені можливості спілкування, доступ до товарів із будь-якого куточка планети, створив велику кількість робочих місць тощо. Проте виникнення чогось нового завжди породжувало протиріччя в суспільстві, викликаючи появу нових проблем. Інтернет-торгівля в даному випадку не є виключенням.