ДІАГНОСТИКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

План викладу і засвоєння матеріалу

• 4.1 Методи оцінювання конкурентоспроможності підприємства
• 4.2 Оцінка конкурентного статусу підприємства

Методи оцінювання конкурентоспроможності підприємства

Вивчення конкурентів і умов конкуренції в галузі потрібне фірмі, в першу чергу, для того, щоб визначити, в чому її переваги і недоліки перед конкурентами і зробити висновки для вироблення фірмою власної успішної конкурентної стратегії та підтримки конкурентної переваги.

Визначення власної конкурентоспроможності підприємства є невід'ємним елементом маркетингової діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта.

Оцінка конкурентної позиції фірми потрібна для:

• • розробки заходів щодо підвищення конкурентоспроможності;
• • вибору підприємством партнера для організації сумісного випуску продукції;
• • залучення засобів інвестора до перспективного виробництва;
• • складання програми виходу підприємства на нові ринки збуту і ін.

У будь-якому випадку проведення оцінювання має на меті: визначити положення підприємства на галузевому ринку.

Досягнення цієї мети можливе лише за наявності оперативної і об'єктивної методики оцінювання конкурентоспроможності.

Найбільш відомі методики оцінювання конкурентоспроможності:

1. Матричний метод (розроблений консалтинговою групою Бостона).

В основі методики – аналіз конкурентоспроможності з урахуванням ЖЦ товару/послуги. Суть оцінювання полягає в аналізі матриці, побудованої за принципом системи координат: по горизонталі-темпи зростання/скорочення кількості продажів у лінійному масштабі; по вертикалі – відносна частка товару/послуги на ринку. Найбільш конкурентоспроможними вважаються підприємства, які займають значну частку на ринку, що швидко зростає.

Переваги методу: за наявності достовірної інформації про обсяги реалізації метод дозволяє забезпечити високу репрезентативність оцінки.

Недоліки методу: виключає проведення аналізу причин, ускладнює вироблення управлінських рішень.

2. Метод, що використовує як основний підхід оцінювання товару/послуги підприємства.

Цей метод базується на міркуванні про те, що конкурентоспроможність виробника тим вища, чим вища конкурентоспроможність його продукції. Як показник, що оцінює конкурентоспроможність товару/послуги, використовують співвідношення двох характеристик: ціни і якості. Найбільш конкурентоспроможний товар, що має оптимальне співвідношення цих характеристик:

Кт = К/Ц, (4.1)

де К – показник якості товару;

Ц – показник ціни товару;

Кт – показник конкурентоспроможності товару.

Чим вища різниця між споживчою цінністю товару для покупця і ціною, яку він за нього платить, тим вищий запас конкурентоспроможності товару.

Перевага методу: він ураховує найбільш важливий критерій, що впливає на конкурентоспроможність підприємства – конкурентоспроможність товару.

Недоліки методу: дозволяє отримати дуже обмежене уявлення про переваги і недоліки в роботі підприємства, оскільки конкурентоспроможність підприємства набуває вигляду конкурентоспроможності товару і не торкається інших аспектів.

3. Метод, оснований на теорії ефективної конкуренції.

Згідно із цією теорією, найбільш конкурентоспроможними є ті підприємства, де найкращим чином організована робота всіх підрозділів і служб. На ефективність діяльності кожною зі служб чинить вплив безліч чинників – ресурсів фірми. Оцінка ефективності роботи кожного з підрозділів припускає оцінювання ефективності використання ним цих ресурсів. В основі методу лежить оцінка чотирьох групових показників або критеріїв конкурентоспроможності.

Перша група – ефективність виробничої діяльності підприємства. До неї входять показники, що характеризують ефективність управління виробничим процесом:

• • витрати виробництва на одиницю продукції, грн;
• • фондовіддача, тис. грн;
• • рентабельність товару %;
• • продуктивність праці, тис. грн./чол.

Друга група – фінансове положення підприємства. До неї об'єднані показники, що відображають ефективність управління оборотними коштами:

• • коефіцієнт автономії;
• • коефіцієнт платоспроможності;
• • коефіцієнт абсолютної ліквідності;
• • коефіцієнт оборотності оборотних коштів.

Третя група – ефективність організації збуту і просування товару. До неї включені показники, що дозволяють отримати уявлення про ефективність управління збутом і просуванням товару на ринку засобами реклами і стимулювання:

• • рентабельність продажів %;
• • коефіцієнт затовареності готовою продукцією;
• • коефіцієнт завантаження виробничої потужності;
• • коефіцієнт ефективності реклами і засобів стимулювання збуту.

Четверта група – конкурентоспроможність товару:

• • якість товару;
• • ціна товару.

У зв'язку з тим, що кожен з цих показників має різний ступінь значущості для розрахунку коефіцієнта конкурентоспроможності підприємства (Ккп), експертним шляхом було розроблено коефіцієнти вагомості критеріїв.

Розрахунок критеріїв і коефіцієнта конкурентоспроможності підприємства проводиться за формулою середньої зваженої арифметичної:

Ккп = 0,15 Еп + 0,29 Фп + 0,23 Ес + 0,33 Кт, (4.2)

де К кп – коефіцієнт конкурентоспроможності підприємства;

Еп – значення критерію ефективності виробничої діяльності підприємства;

Фп – значення критерію фінансового положення підприємства;

Ес – значення критерію ефективності організації збуту і просування товару на ринку;

Кт – значення критерію конкурентоспроможності товару.

Дане оцінювання конкурентоспроможності підприємства охоплює всі найбільш важливі оцінки господарської діяльності промислового підприємства, виключає дублювання окремих показників, дозволяє швидко та об'єктивно отримати картину становища підприємства на галузевому ринку. Використання під час оцінювання порівняння показників за різні проміжки часу дає можливість застосовувати цей метод як варіант оперативного контролю окремих служб.