ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОБЄ'ДНАНЬ ПІДПРИЄМСТВ

План викладу і засвоєння матеріалу

• 2.1 Державне регулювання діяльності об'єднань в Україні
• 2.2 Податкова система в Україні, види податків для об'єднань підприємств
• 2.3 Основні державні закони щодо регулювання діяльності об'єднань підприємств

Державне регулювання діяльності об'єднань в Україні

Державне регулювання діяльності підприємств-об'єднань – комплекс форм, методів і засобів державного впливу на діяльність підприємств та організацій з метою створення нормальних умов їх функціонування і розвитку, послаблення негативних тенденцій від такої діяльності.

Основними методами державного регулювання є адміністративні, правові та економічні.

Адміністративні методи – способи і форми регулювання, які базуються на силі державної влади, містять заходи заборони, дозволу і примусу та втілюються в життя за допомогою указів, розпоряджень.

У розвинутих країнах світу адміністративні методи регулювання підприємницької діяльності застосовуються здебільшого у сфері охорони довкілля. Водночас їх роль значно зростає у складних критичних ситуаціях.

Правові методи – способи і форми регулювання підприємницької діяльності, які втілюються в практику за допомогою прийняття відповідних законів.

Прикладом такого регулювання є антимонопольне законодавство і антимонопольна діяльність держави.

Економічні методи – способи і форми регулювання, які грунтуються на використанні податків, грошово-кредитних важелів, цін і тарифів тощо.

Серед економічних методів розрізняють прямі (за допомогою бюджетної політики) та непрямі (за допомогою податкової, інвестиційної, амортизаційної та інших форм економічної політики).

Якщо прямі методи дають швидкий ефект, то непрямі – через відносно тривалий проміжок часу. Так, після прийняття нового податкового законодавства очікуваний ефект спостерігається, як правило, через 1,5-2 роки.

Податкова система в Україні, види податків для об'єднань підприємств

В Україні пільг для об'днань підприємств не передбачено (замість диференційованої ставки цього податку прийнята єдина). Водночас позитивними є зниження ставки оподаткування прибутку підприємств до 30 %; упорядкування структури валових витрат підприємства (до них віднесено будь-які витрати, що покривають вартість товарів, послуг і виконуваних робіт, які підприємство купує або виготовляє для їх подальшого використання у підприємницькій діяльності); зміна системи оподаткування прибутку (оподатковується прибуток, який залишається після відрахування з валового доходу валових витрат і суми амортизаційних відрахувань).

Майже 48 % доходів державного бюджету становлять непрямі податки, які сплачують кінцеві споживачі, що свідчить про незначну роль держави у процесі здійснення інвестиційної політики.

При обкладанні податком на додану вартість пільги становлять майже половину його обсягу, що у разі їх відміни приблизно удвічі скоротило б ставку цього податку, а отже істотно послабило бартер. В Україні надмірно високий рівень податків на заробітну плату. Пільги при сплаті податку на додану вартість були відмінені лише на початку 2000 р.

З метою стимулювання діяльності СП в Австрії вони не виплачують податки у таких випадках: якщо їх інвестиції не менші 25 % загального обсягу інвестицій; при інвестуванні капіталів не пізніше, ніж за 12 місяців до складання звіту головній компанії; у разі певного збігу організаційно-правової форми австрійських фірм з іноземними та ін.

Жодних обмежень не існує при ввезенні та вивезенні іноземного капіталу в Німеччину, зокрема при створенні підприємств і об'єднань за участю такого капіталу.

Щодо оподаткування СП в Україні, то надмірно високі пільги, згідно із Законом "Про іноземні інвестиції", прийнятим у березні 1992 р. (наприклад, таке підприємство, у якому частка іноземних інвестицій становила до 20 % від оголошених обсягів статутного капіталу, звільнялося від сплати податків протягом 5 років з часу отримання першого прибутку), було через деякий час повністю скасовано. У вересні 1997 р. значні податкові пільги прийнято щодо СП з виробництва автомобілів і запчастин до них, причому вони надаються до 1 січня 2008 р. тим підприємствам, які вкладають інвестиції, у тому числі іноземним, в обсязі не менше 150 млн дол. На початку 2000 р. пільги щодо оподаткування СП було відмінено.

Антимонопольна діяльність- комплекс заходів, спрямованих на обмеження діяльності монополій, а також створення відповідного законодавства.

Антимонопольний комітет України відповідно до Закону України "Про Антимонопольний комітет України" виконує такі завдання:

• – здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігає, виявляє і припиняє порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
• – контролює за концентрацією, узгоджує дії суб'єктів господарювання та регулює ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;
• – сприяє розвитку добросовісної конкуренції;
• – здійснює методичне забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції.

В Україні на початку 1992 р. прийнято закон "Про захист економічних конкурентів". Цей закон спрямований на демонополізацію економіки, фінансову, матеріально-технічну, інформаційну, консультативну підтримку підприємств, які сприяють розвиткові конкуренції. Згідно з ним монопольним слід уважати становище, коли частка товару підприємця на ринку перевищує 35 %. Закон передбачає контроль за створенням, реорганізацією (злиттям, приєднанням) фірм з метою запобігання виникненню монопольних ситуацій, штрафи підприємців і посадових осіб, відшкодування збитків, заподіяних зловживанням монопольним становищем та недобросовісною конкуренцією.

Основні державні закони щодо регулювання діяльності об'єднань підприємств

У господарському законодавстві відсутній окремий спеціальний нормативний акт, який би містив норми про господарські об'єднання. Загальними для усіх об'єднань актами є:

• – по-перше, Господарський кодекс України. Він визначає види господарських об'єднань, основи і порядок їх створення та реєстрації, ознаки об'єднання як суб'єкта права, правове становище підприємств-членів об'єднання;
• – по-друге, Цивільний кодекс України;
• – по-третє, декрети і постанови Кабінету міністрів, якими створено господарські об'єднання в окремих галузях народного господарства (зв'язку, вугільної промисловості, транспорту і дорожнього господарства, енергетики, нафтової промисловості та нафтозабезпечення, будівельного комплексу тощо), а також договори, статути та положення про окремі об'єднання (тобто локальні нормативні акти, укладені або затверджені засновниками і власниками майна об'єднань).