Повна версія

Головна arrow Медицина arrow Основи фармакогнозії і фітотерапії

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Лікарські рослини та сировина, які містять вітаміни

Вітамінами називають групу деяких порівняно нестійких органічних сполук відносно складної будови, які потрапляють в організм у малих кількостях і відіграють роль біологічних каталізаторів хімічних процесів, що протікають в живих клітинах, беруть участь в обміні речовин, переважно у складі ферментативних систем. Недостатнє надходження вітамінів в організм або порушення процесів їх асиміляції спричиняє порушення структури ферментативних систем, обміну речовин і призводить до захворювань, які називаються гіповітамінозами та авітамінозами. При надмірному надходженні, особливо жиророзчинних вітамінів, можуть виникнути гіпервітамінози, які ведуть за собою серйозну, а інколи й непоправну шкоду для здоров'я.

Перші експериментальні дослідження з вивчення вітамінів провів російський вчений Ю. І. Лунін у 1880 році. Сам термін "вітаміни" був запропонований польським вченим К. Функом у 1912 році, у перекладі означає "необхідний для життя амін". Цей термін закріпився в біології та медицині. За теперішнього часу відомо близько 20 різних вітамінів.

Надходять вітаміни в організм людини головним чином з рослинною їжею, бо рослина є основним їх першоджерелом. У лікарських рослинах містяться як вітаміни, так і провітаміни – речовини, які в організмі людини в результаті біохімічних процесів перетворюються у вітаміни. Деякі вітаміни, зокрема В1, В2, В3, Вс, PP, К2, синтезуються мікрофлорою кишечника людини.

В залежності від структури та фізико-хімічних властивостей вітаміни поділяються на жиророзчинні, водорозчинні та вітаміноподібні сполуки.

Жиророзчинні вітаміни

Вітамін А (каротиноїди, антиксерофтальмічний фактор)

Під назвою вітамін А об'єднується група похідних рослинних пігментів – каротинів. З них найбільш вагоме значення мають дві природні форми вітаміну – А1 (ретинол), що виділяють з печінки морських риб, та вітамін А2 (дегідроретинол), який одержують з печінки прісноводних риб.

Роль вітаміну А як необхідного чинника харчування було встановлено у 1913-1915 pp. Він необхідний для обміну речовин, сприяє нормальному росту й розвитку організму, забезпечує функцію епітеліальної тканини, входить до складу зорового пурпуру. При гіпо- і авітамінозі розвивається гемералопія, ксерофтальмія та кератомаляція, порушується функція печінки й обміну холестерину, з'являється мезанлодія шкіри й слизових оболонок, знижується опірність організму до інфекційних захворювань, виникають дерматити, сухість слизових оболонок, зменшується апетит, підвищується стомлюваність. У рослинах відсутній вітамін А, але знаходиться його провітамін – каротин у вигляді трьох ізомерів – , β і γ, який під впливом відповідних каротиназ перетворюється у вітамін А. Найціннішим для людини є β-каротин. Добова потреба для дорослих становить 1,5-2,5 мг. Каротин міститься у моркві, петрушці, шипшині, шпинаті, чорниці, агрусі, томатах, персиках, абрикосах та інших рослинах.

В організмі β-каротин ферментативно перетворюється на вітамін А1, тому каротини отримали назву провітамінів вітаміну А.

Головним депо вітаміну А є печінка (у дорослої людини може накопичуватися до 300 мг вітаміну).

Середньодобова потреба дорослої людини у вітаміні А – 0,75-1,5 мг. Для вагітних жінок, матерів, які годують немовлят, а також при інфекційних захворюваннях та роботі, що пов'язана з напруженням зору, кількість його повинна бути збільшена до 4-5 мг. Виділяється із сечею в незмінному стані.

 
<<   ЗМІСТ   >>