Вітамін В12 (аитианемічний)

Ця загальна назва об'єднує такі сполуки, як ціанкобаламін, метилкобаламін, оксикобаламін, нітрокобаламін, аквоко- баламін.

Історія його вивчення пов'язана з виясненням причин анемії.

У 1948 році вітамін було одержано у кристалічному вигляді, але лише через 10 років методом рентгеноструктурного аналізу було встановлено його будову.

Функція пов'язана з фолієвою кислотою. Метилкобаламін необхідний для ресинтезу метіоніну, бере участь в утворенні креатину, адреналіну, азотистих основ нуклеїнових кислот, білків та інших біологічно активішх речовин. Вітамін В,₂ регулює функції кровотворних органів, беручи участь у процесах еритропоезу.

Майже не утворюється рослинами і тваринами. Синтезують його гриби та деякі види мікроорганізмів. Для людини основним джерелом вітаміну В₁₂ є мікрофлора кишечнику та продукти тваринного походження: печінка, нирки, серце, м'ясо. Добова потреба-3-10 мкг (під час лікування – 100-150 мкг).

За участю внутрішнього фактору Касла вітамін всмоктується з кишечнику у кров. З крові надходить у тканини, де сполучається з білками та іншими азотистими сполуками, утворюючи комплекси. Депо вітаміну є печінка. Недостача його призводить до: хвороби Аддісона-Бірмера, злоякісної або перніціозної анемії.

Вітамін С (аскорбінова кислота)

Цей вітамін відомий з кінця XVIII ст., але вдалося його одержати у чистому вигляді з лимонного соку й ідентифікувати у 1933 році, після чого було встановлено хімічну будову. У зв'язку з антискор- бутними властивостями вітамін С назвати аскорбіновою кислотою.

У природі існують L-форма аскорбінової та дегідроаскорбінової кислот. Одержана Д-форма аскорбінової кислоти біологічно неактивна. Добре розчинна у воді та метанолі, окислюється киснем повітря при наявності іонів металів (міді, заліза) з підвищенням pH і температури.

Основна роль вітаміну С полягає у підтриманні сульфгідрильних груп ферментативних білків у відновному стані, що забезпечує активність ряду ферментів.

Вітамін виконує важливу роль в регуляції' окислювально-відновних процесів, бере участь у синтезі колагену і проколагену, обміні фолієвої кислоти і заліза, а також синтезі стероїдних гормонів і катехоламінів. Також регулює зсідання крові, нормалізує проникність капілярів, необхідна для кровотворення, має протизапальну і антиалергічну дію.

Міститься у тканинах усіх тварин та рослин. У людей, мавп, мурчаків і деяких інших хребетних – не синтезується.

Середньодобова потреба для дорослих 50-80 мг, для дітей та підлітків – 80-90 мг (для запобігання захворювання цингою достатньо 10 мг).

Джерелами вітаміну С для людини є шипшина, смородина, томати, цитрусові, капуста білокачанпа, зелені овочі, горіх грецький, перець червоний, цільне молоко.

У процесі обміну аскорбінова кислота дегідрується, перетворюючись на дегідроаскорбінову, частина якої внаслідок розщеплення лактонного містка незворотно перетворюється на дикетогулонову кислоту. Остання не має вітамінних властивостей й далі окислюється з утворенням щавлевої та треоиової кислот, які виділяються із сечею.