Вітамін U (метилметіонін)

Цс тверда активна речовина білого кольору, солодкувато-солонувата на смак, із запахом капусти, розчиняється у воді. Із спаржі та свіжих томатів одержано кристалічний препарат.

Позитивно впливає на слизову оболонку органів шлунково-кишкового тракту, стимулюючи регенерацію їх клітин (при виразковій хворобі шлунку та 12-и палої кишки), нормалізує роботу шлунку, покращує обмін холестерину. Ці ефекти зумовлені тим, що метилметіонін є активним донором метальних груп, бере участь у синтезі холіну та креатину.

Цей вітамін міститься у соках сирих овочів, особливо капустяному. Всмоктується у тонкому кишечнику. Потрапляє з кров'ю у печінку, розноситься по організму і включається в реакції обміну речовин.

Виводиться із сечею, потом і калом.

Найбільш розповсюдженими лікарськими рослинами, в яких містяться вітаміни, охарактеризовані нижче.

Грицики звичайні (Capsella bursa-pastoris (L.) Medic)

Однорічна трав'яниста гола розсіяноопушсна рослина з родини Капустяні (Brassicaceae) з веретеноподібним коренем, прямостоячим стеблом висотою до 50 см. Листки чергові; прикореневі черешкові, перисторозсічені, інколи виїмчастозубчасті; стеблові – сидячі, цілокраї, біля основи стріловидні і стеблообгортні. Квітки двостатеві правильні, дрібні, чотирьохпелюсткові, білі у зібраних на верхівці китицях. Цвіте у квітні-вересні. Плід – стручок.

Поширення. Росте по всій території України на городах, полях, у садках, парках, біля житла, доріг на всій території СНД.

Заготівля. Збирають траву у фазі цвітіння й сушать під наметом або на горищі.

Хімічний склад. У сировині міститься алкалоїд бурсин, рамноглікозид гісопін, холін, ацетилхолін, тирамін, інозит, вітаміни С і К, бурсова, фумарова, протокахетова, щавлева, яблучна, лимонна, винна та інші кислоти, глікозид синігрин, дубильні речовини, флавоноїди (рутин, діосмін, діосметин, ліотсолін-7-рутинозид), а також смоли, ефірна олія, сапоніни, сполуки калію, заліза, хрому, мангану, міді, титану, алюмінію.

У свіжій траві є роданова кислота, речовини типу меркаптанів, холін, ацетилхолін, інозит, фумарова кислота, у листі – 120-180 мг% вітаміну С.

У насінні – 28 % жирної олії, смоли, вітамін С (до 340 мг%), каротин, алкалоїди, гірчична алілова олія.

Застосування. Препарати трави знижують артеріальний тиск, посилюють скорочення мускулатури матки, меншою мірою кишечнику, звужують периферійні судини. Застосовують при маткових (після пологів та абортів, тривалих і сильних менструаціях), ниркових, легеневих та інших кровотечах, при атонії матки і кишечнику, гіпертонічній хворобі. Беруть 4 ч. л. трави, заливають 2 склянками окропу, настоюють 20 хв. і напар п'ють по 1 склянці ранком натще й до їди ввечері. Або 4 ч. л. сировини заливають 2 склянками холодної води, настоюють 3 год. і випивають протягом доби, або готують настій 10:200 і п'ють по 1 ст. л. З рази на день. Екстрагуванням трави 70 % спиртом одержують рідкий екстракт грициків. Приймають по 20-25 крапель 2-3 рази на день. Напар застосовують зовнішньо у вигляді компресів і розтирання при пораненнях, контузіях.

У народній медицині, крім того, застосовують при пораненнях, проносах, пропасниці, пухлинах селезінки, виразковій хворобі шлунку і 12-палої кишки, захворюваннях нирок і печінки, у тому числі при холециститі, нирковій і жовчнокам'яній хворобах, циститах, нетриманні сечі, ревматизмі, геморої, простудних захворюваннях, атонії кишечнику для посилення перистальтики.

Влітку використовують свіжу траву: 15 г розтирають з 45 г цукру і приймають протягом дня за декілька прийомів. Більш ефективно діє сік із свіжої трави, приймають по 40-50 крапель на 1 ст. л. води 3 рази на день, особливо при проносах, ревматизмі, хворобах печінки, нирок, сечового міхура, порушеннях обміну речовин. Для посилення жовчовиділення беруть 40-50 г трави, заливають 1 л окропу, настоюють 30 хв. і п'ють теплим по 1 склянці 3 рази на день. При нічному нетриманні сечі беруть 3 ч. л. трави, заливають 1 склянкою холодної води, настоюють 12 год. і приймають по 1-2 ст. л. 3-4 рази на день.

Настоєм трави роблять спринцювання при білях, компреси на забиті місця. Сік застосовують при синцях і зовнішніх кровотечах.

Молоді стебла й листки мають ніжний і приємний аромат і вживаються у страву, для виготовлення салатів, додають у борщі та супи. Подекуди в селах з насіння виготовляють гостру столову приправу, яка нагадує гірчицю.