Повна версія

Головна arrow Право arrow Експертизи у судочинстві України

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Судово-медична експертиза

Судово-медична експертиза – це галузь практичної медицини, яка застосовує знання судової медицини в судовій і правовій практиці. Питання, які вирішують у межах судово-медичної експертизи, торкаються найважливіших інтересів людини, якими є життя та здоров'я. Тому цей рід судової експертизи посідає чільне місце в низці інших спеціальних досліджень, які проводять під час досудового розслідування у кримінальних провадженнях за злочинами проти особи та низкою інших злочинів, де постраждалими можуть бути люди, а також при розгляді судом цивільних справ, предметом якого є життя та здоров'я людини. Судово-медична експертиза – це не просто дослідження, а врегульована законом процесуальна дія, що передбачає дослідження об'єктів експертизи спеціалістом, який має процесуальний статус експерта, і складання експертного висновку. Отже, слід розглядати поняття судово-медичної експертизи не лише як процес дослідження певних об'єктів, а ширше – як процесуальну дію, що здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Саме таке розуміння сутності судової експертизи забезпечує процесуальні гарантії забезпечення прав та інтересів осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні чи цивільному процесі в разі призначення й проведення цієї експертизи.

Порядок підготовки, призначення і проведення судово-медичних експертних досліджень регулюється нормами, що містяться у КК, ЦК, КПК і ЦПК. Однією з правових основ експертиз виступає Закон України "Про судову експертизу", прийнятий у 1994 р. З урахуванням того, що судово-медична експертиза потребує використання медичних знань, її проведення врегульовано також Основами законодавства України про охорону здоров'я, прийнятими в 1992 р., та спеціальним наказом МОЗ від 17 січня 1995 р. № 6 "Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України", зареєстрованим Мін'юстом України 26 липня 1995 р. за № 254/790, який було видано з метою регламентації судово-медичної діяльності, і затвердженою цим наказом Інструкцією про проведення судово-медичної експертизи.

Експертизу проводить судово-медичний експерт (комісія експертів), котрим може бути особа, яка має необхідні знання для дачі висновку з питань, що досліджуються. Штатним судово-медичним експертом може бути лише особа, яка має кваліфікацію лікаря і пройшла відповідну спеціальну підготовку. Такі експерти входять до штату державної судово-медичної установи і користуються всіма правами державного службовця. Атестація штатних експертів проводиться Мін'юстом і МОЗ відповідно до їх функцій. Експерти, які отримали свідоцтво на право проведення судово-медичних експертиз, заносяться до Державного реєстру судових експертів.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судову експертизу" судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням судово-медичних експертиз, здійснюється виключно державними спеціалізованими установами, якими в Україні є: Державна установа "Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України", бюро судово-медичної експертизи обласних та м. Києва управлінь охорони здоров'я, а до складу обласних бюро СМЕ входять міські (міст обласного підпорядкування) та районні (міжрайонні) відділення судово-медичної експертизи. Водночас, кримінальне процесуальне законодавство передбачає також можливість залучення до проведення експертизи лікаря будь-якої спеціальності й кваліфікації, якщо його знання достатні для вирішення поставлених перед експертизою питань. Залучений для проведення експертизи спеціаліст користується всіма правами експерта, несе покладені на нього обов'язки й проводить експертні дослідження у складі групи експертів під керівництвом штатного судово-медичного експерта. Кожний експерт складає висновок від свого імені на підставі проведених ним досліджень і несе за свій висновок всю відповідальність, аж до кримінальної, за надання свідомо неправдивого висновку.

До компетенції судово-медичної експертизи належать:

  • – експертиза трупів у випадках насильницької смерті;
  • – експертиза (судово-медичне дослідження) трупів за наявності підозри на насильницьку смерть;
  • – експертиза потерпілих, підозрюваних й інших осіб, а також судово-медичне освідування громадян для визначення характеру й ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, віку, статевих станів і вирішення інших питань, що потребують спеціальних медичних знань;
  • – експертиза речових доказів;
  • – експертиза за медичною документацією й матеріалами кримінальних проваджень і цивільних справ.

У судово-медичній експертизі як окремому роді судових експертиз виділяють її певні види за основними об'єктами дослідження: експертиза трупів, експертиза живих осіб; експертиза речових доказів із слідами біологічного походження; експертиза за матеріалами кримінального провадження чи цивільної справи та за медичною документацією.

Для вирішення питань, що потребують використання знань з різних медичних спеціальностей, може бути призначена комісійна експертиза, яку проводять декілька спеціалістів різного медичного профілю із складанням єдиного висновку експерта. Така комісія складається не менш як із трьох осіб під головуванням начальника, заступника начальника бюро з експертної роботи або завідувача відділу комісійних експертиз. Залежно від характеру експертизи до складу комісії можуть входити як фахівці тільки в галузі судово-медичної експертизи, так і фахівці інших медичних спеціальностей, у тому числі експерти медико-соціальних експертних комісій МОЗ, і немедичних спеціальностей. За своїм процесуальним становищем усі вони при проведенні експертизи є експертами.

У разі необхідності вирішити питання, що потребують застосування спеціальних знань із судової медицини та інших галузей науки і техніки, призначається комплексна судова експертиза, яка виконується судово-медичним експертом і фахівцями інших спеціальностей. Наприклад, це можуть бути комплексна судово-медична і психіатрична, судово-медична і автотехнічна, судово-медична і трасологічна, судово-медична і хімічна експертизи тощо. Комплексне дослідження об'єктів судово-медичної експертизи дає можливість встановити взаємне розташування потерпілого й нападника у момент вчинення злочину, розташування тіла потерпілого після отримання ушкоджень, вид знаряддя травми, кількість, послідовність і напрямок нанесених ударів, пострілів з вогнепальної зброї, що спричинили ураження тіла потерпілого, належність слідів конкретним учасникам події тощо. Це дозволяє вирішити таке складне завдання, як ситуаційна оцінка механогенезу тілесних ушкоджень, коли треба встановити, підтвердити або спростувати їх походження в результаті перевірки слідчим умов події. Наприклад, комплексні судово-медичні й автотехнічні експертизи вирішують питання щодо взаємного розташування постраждалого і транспортного засобу, місця, в якому перебував постраждалий в автомобілі під час дорожньо-транспортної події тощо. Проведення таких досліджень зумовлене обов'язковістю встановлення не лише тяжкості, а й характеру тілесних ушкоджень.

Обов'язковими є призначення комісійної судової експертизи та участь у ній кількох експертів у випадках проведення:

  • – експертиз для визначення правильності надання медичної допомоги у випадку притягнення до кримінальної відповідальності медичних працівників за професійні правопорушення;
  • – повторних експертиз за матеріалами кримінальних проваджень і цивільних справ;
  • – експертиз з визначення відсотку втрати особою загальної та професійної працездатності.

Проведення цих експертиз здійснюється у відділах комісійних експертиз обласних та міста Києва бюро судово-медичних експертиз, а також у судово-медичному відділі ДУ "Головне бюро судово- медичної експертизи МОЗ України".

Персональний склад експертів, які проводять експертизу, визначається процесуальною особою, яка ΰ призначила, або начальником бюро судово-медичної експертизи у разі відсутності в постанові слідчого, прокурора чи ухвалі суду про призначення експертизи зазначення персонального складу експертів. Без додаткового узгодження з особою, яка призначила експертизу, до участі в проведенні судово-медичних експертиз за рішенням керівника експертної установи як експерти можуть бути залучені професори та викладачі кафедр судової медицини, фахівці закладів охорони здоров'я, які виконують обов'язки судово-медичного експерта під керівництвом штатного експерта державної спеціалізованої експертної установи.

Результати судово-медичної експертизи оформлюються документом, що має назву "Висновок експерта", структура якого визначається Правилами проведення окремих видів експертиз, затвердженими наказом МОЗ від 17 січня 1995 р. № 6.

У вступній частині Висновку експерта обов'язково зазначаються: час і місце проведення експертизи; умови проведення експертизи, що мають значення для експертного дослідження; назва процесуального документа, на підставі якого проводиться експертиза, його дата і номер; прізвище, ім'я та по батькові експерта, його посада, місце роботи, фах і стаж роботи за фахом, кваліфікаційний клас, ранг, вчений ступінь і звання; прізвище, ім'я та по батькові, вік померлого (якщо проводиться експертиза трупа), прізвище, ім'я та по батькові, вік, місце проживання, документ, що посвідчує особу (при експертизі потерпілих, підозрюваних, обвинувачених та інших осіб), назва і номер кримінального провадження або цивільної справи, найменування та перелік об'єктів і зразків, що надійшли на експертизу; особи, які були присутні при виконанні експертизи; підпис судово-медичного експерта про роз'яснення йому процесуальних прав та обов'язків і про його відповідальність.

Перелік питань, поставлених на вирішення експертизи, наводиться в редакції процесуальної особи, яка призначила експертизу. У разі проведення додаткової або повторної експертизи судово-медичний експерт повинен зазначити вказаний процесуальною особою привід для призначення такої експертизи.

Дослідна частина має містити докладний опис процесу дослідження і всіх виявлених при цьому фактичних даних із зазначенням методів і методик, що застосовувались, у тому числі і тих, що фіксували наявність ушкодження. Структура дослідної частини визначається видом експертизи, що виконується. Обсяг необхідних відомостей, які мають міститися у дослідній частині кожного виду експертизи, регламентується правилами проведення окремих видів експертиз.

Підсумки у Висновку експерта є науково обґрунтованою думкою експерта (комісії експертів), сформульованою на підставі результатів виконаної експертизи, і складаються на підставі фактичних даних, отриманих у процесі проведення експертизи та експертного аналізу обставин кримінального провадження чи цивільної справи. Вони повинні бути складені не пізніш як через три доби після закінчення всіх експертних досліджень з обов'язковим зазначенням дати закінчення експертизи.

Оформлення Висновку експерта регламентується вимогами відповідного процесуального законодавства України.

Строк проведення експертизи встановлюється залежно від складності дослідження, з урахуванням експертного навантаження фахівців, керівником експертної установи (або заступником керівника чи керівником структурного підрозділу) в межах:

  • – 10 днів – щодо матеріалів з невеликою кількістю об'єктів і нескладних за характером експертних досліджень;
  • – 1 місяця – щодо матеріалів із середньою кількістю об'єктів або середньої складності за характером експертних досліджень;
  • – 2 місяців – щодо матеріалів з великою кількістю об'єктів або складних за характером експертних досліджень;
  • – більше 2 місяців – щодо матеріалів з особливо великою кількістю об'єктів або найскладніших за характером експертних досліджень, при цьому строк виконання не повинен перевищувати 3 місяців.

У виняткових випадках, коли експертиза не може бути виконана в зазначені строки, більший строк установлюється за письмовою домовленістю з органом чи особою, яка призначила експертизу, після попереднього вивчення експертом наданих матеріалів. Попереднє вивчення матеріалів у разі виконання нескладних і середньої складності експертних досліджень не має перевищувати п'яти днів, а при складних і найскладніших – десяти днів з часу отримання матеріалів експертом. У цей строк не включається строк виконання заявлених клопотань експерта, пов'язаних з витребуванням додаткових матеріалів або усуненням інших недоліків, допущених органом або особою, яка призначила експертизу (дослідження). У разі якщо заявлені експертом клопотання залишені без вирішення або в їх задоволенні відмовлено і це має значення для виконання дослідження, експерт може відмовитись від подальшого проведення експертизи і складання висновку, обґрунтувавши таку відмову.

Висновок експерта складається не менш як у двох примірниках, один з яких отримує особа, котра призначила експертизу, а другий залишається в архіві бюро судово-медичної експертизи. Допускається збереження Висновку експерта на електронних носіях за умови створення для цього відповідних умов, що забезпечують збереженість Висновку протягом 25 років.

Видача Висновку експерта будь-яким особам, крім особи, яка призначила експертизу, без письмового дозволу чи письмового доручення цієї особи забороняється. Заборонено підміняти Висновок експерта будь-якими довідками та виписками з матеріалів експертного дослідження, а також використовувати для складання цього документа незатверджені форми та бланки анкетного типу.

Окрім проведення судово-медичних експертних досліджень, чинним кримінально-процесуальним законодавством на штатних експертів державних судово-медичних установ покладається обов'язок брати участь в якості спеціалістів у проведенні окремих слідчих (розшукових) дій. Таке рішення має право прийняти процесуальна особа, яка здійснює кримінальне провадження, або прокурор у межах наданих йому повноважень щодо керівництва досудовим розслідуванням. Як спеціалісти судово-медичні експерти можуть бути викликані до суду для отримання від них консультації чи пояснень під час судового розгляду кримінальних або цивільних справ.

У випадках участі у слідчих (розшукових) діях судово-медичний експерт зобов'язаний сприяти слідчому у виявленні, закріпленні та вилученні доказів, давати, за можливості, пояснення, брати участь разом з іншими особами у складанні протоколу процесуальної дії та підписувати його. Організація участі експерта у зазначених діях і забезпечення його транспортом покладається на органи досудового розслідування.

 
<<   ЗМІСТ   >>