Повна версія

Головна arrow Право arrow Експертизи у судочинстві України

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Судово-зоологічна експертиза

При розслідуванні злочинів проти особи, дорожньо-транспортних подій, порушень природоохоронного законодавства тощо в якості матеріальних слідів злочину чи події, що стає предметом розгляду в цивільному провадженні, іноді фігурують об'єкти тваринного походження. Дослідження таких об'єктів здійснюється в межах судово-зоологічної експертизи – самостійного роду судово-біологічної експертизи. Предметом судово-зоологічної експертизи є фактичні дані, що встановлюються в результаті використання знань з різних галузей біології та деяких природничих або технічних наук і слугують доказами зв'язку об'єктів тваринного походження з подією, яка досліджується судово-слідчими органами. Базові науки для судово- зоологічної експертизи – це різноманітні галузі біології: морфологія та анатомія тварин, цитологія, орнітологія, іхтіологія, ентомологія тощо.

Наприклад, у кримінальних провадженнях про вбивства найбільш важливим є питання про час настання смерті людини. Якщо з моменту смерті минув невеликий проміжок часу і труп не має виявів гнилісних змін, питання про час настання смерті вирішується судово-медичними експертами доволі точно. Якщо ж труп перебуває на значній стадії розкладання або скелетований, застосування судово-медичних методик для вирішення цього питання практично неможливе. У таких випадках ентомологічні дослідження мають найважливіше значення і є практично єдиним на теперішній час засобом вирішення питання про давність настання смерті. Для встановлення цієї давності, а також для збільшення ідентифікаційного періоду ентомологічних досліджень важливе значення мають дослідження сезонних змін видового складу комах-некробіонтів. Різні види комах заселяють труп у різні періоди року або доби, що пов'язано з температурою зовнішнього середовища, вологістю, тривалістю світлового дня тощо. Дослідження сезонних змін некроентомофауни дозволяють з певною мірою точності встановлювати природний сезон настання смерті (весна, літо, осінь, зима).

Об'єктами судово-зоологічної експертизи є тварини, фрагменти органів, тканин ссавців, птахів, риб, комах, а також продукти їх життєдіяльності. Елементами речової обстановки можуть бути об'єкти тваринного походження – похідні епідермісу шкіри тварин (волосся), птахів (пір'я та пух), риб (луска); тканин тварин (шкіра, кістки, хрящі тощо); комахи та їх фрагменти; продукти життєдіяльності тварин. Об'єкти тваринного походження можуть бути виявлені в комплексі з іншими матеріальними слідами правопорушень. Так, при дорожньо-транспортних подіях волосся тварини можуть бути виявлені разом із слідами лакофарбових покриттів транспортного засобу, скла, слідів паливно-мастильних матеріалів тощо.

Залежно від того, які об'єкти тваринного походження піддаються дослідженню, в судово-зоологічній експертизі виокремлюють такі її види:

  • – експертиза похідних епідермісу шкіри тварин (волосся та їх системи), птахів (пір'я та пух), риб (луска);
  • – експертиза тканин тварин, птахів і риб (шкіра, кістки, хрящі тощо);
  • – експертиза комах і фрагментів їх тіл;
  • – експертиза продуктів життєдіяльності тварин, птахів, риб.

Експертиза об'єктів тваринного походження являє собою інтегративне комплексне дослідження, домінуюче місце в якому належить методам аналізу морфологічних властивостей і ознак об'єктів, і яке характеризується широким застосуванням інструментальних методів дослідження. До числа фактичних обставин, котрі можуть бути встановлені експертним дослідженням об'єктів тваринного походження, відносяться:

  • – належність об'єктів, які надійшли на експертизу, до числа об'єктів тваринного походження конкретного класу;
  • – віднесення досліджуваних об'єктів до множинності, об'єднаної поняттями "рід" і "група", прийнятими в судово-зоологічній експертизі для кожного класу об'єктів тваринного походження;
  • – встановлення спільності походження об'єктів, що ідентифікуються, за належністю їх до джерела походження – загальна родова, загальна групова належність, спільне джерело походження, індивідуально-конкретна тотожність у формі належності об'єкта, за допомогою якого ідентифікують, до об'єкта, який ідентифікують як частини цілому.

Основними завданнями судово-зоологічної експертизи є: класифікаційні, діагностичні, ситуаційні та ідентифікаційні.

Якщо об'єктами дослідження є так звані мікрооб'єкти, наприклад частки пуху, одиничні екземпляри волосся тощо, то вирішенню класифікаційних завдань можуть передувати пошук і вилучення їх на ймовірних предметах-носіях. Ця дія є експертною і виконується зазвичай за дорученням слідчого у випадках, коли дані об'єкти не були виявлені при виконанні слідчих дій або коли пошук їх, з причини побоювання знищення або втрати, не здійснювався взагалі.

Провідна роль у судово-зоологічній експертизі належить класифікаційним завданням, які визначають результат експертизи і є проміжними при вирішенні інших завдань. До числа таких завдань відносять: встановлення класу (природи) об'єктів, тобто з'ясування, чи є вони частками тіла тварин, птахів, риб або комах, фрагментом їх тканин і виділень, продуктами життєдіяльності; визначення родової належності об'єктів, представлених на експертизу, тварині, птиці, рибі; встановлення, комасі якого таксону вони належать; встановлення групової належності, тобто з'ясування, до якої групи об'єктів конкретного таксону, об'єднаних за тією або іншою ознакою (властивістю), відносяться досліджувані об'єкти. Наприклад, у результаті дослідження може бути встановлено, що об'єкти, які перевіряються, належать короткошерстій собаці, у волосяному покриві котрої є остьові волосся чорного кольору.

Центральне місце при вирішенні класифікаційних завдань займає визначення родової належності. Воно здійснюється опосередковано – шляхом встановлення таксону тварини, птиці, риби, комахи – джерела цих об'єктів. Таксон тварини визначається на основі системи – класифікації живих організмів, прийнятої у природознавстві. Система являє собою ієрархічний поділ живих організмів за підпорядкованими групами – категоріями, що відбивають родинні взаємовідносини між ними і загальні риси їх будови. Найпростіша схема підпорядкування утворює такий ряд: види поєднуються у роди, роди – у сімейства, сімейства – в ряди тощо. Ознаки і властивості живих організмів, на підставі котрих встановлюється таксономічна група, детерміновані генетично. Сучасні наукові знання про властивості та ознаки об'єктів судово-зоологічної експертизи забезпечують встановлення їх таксона на рівні роду, іноді – виду, підвиду (породи домашніх тварин). До класифікаційних завдань відносять і встановлення групової належності – віднесення досліджуваних об'єктів до множинності відповідно до їх класу та роду, що сформовані на основі спільності властивостей і ознак, які визначаються походженням об'єктів або умовами їх існування. Значна частина їх має випадковий характер і зумовлена різноманітними впливами на об'єкт (фактори зовнішнього середовища, штучне забарвлення, забруднення тощо), а окремі детерміновані генетично (природне забарвлення, статева належність).

Вирішення класифікаційних завдань охоплює такі питання:

  • 1) Чи є волокно, виявлене на предметі-носії, волоссям тварини (обривками пір'я птахів, павутиною)?
  • 2) Якщо надане на дослідження волокно має тваринне походження, то тварині якого виду (роду, родини) воно належить?
  • 2) 3 натуральної шкіри чи її імітації та з інших матеріалів виготовлено даний виріб?

До завдань, які мають неабияке значення для досягнення кінцевої мети експертизи, відносять діагностичні та ситуаційні. Вони, як і класифікаційні, можуть відігравати самостійну роль або ж бути проміжними у вирішенні ідентифікаційних завдань. Змістом діагностичних завдань є отримання інформації про властивості й стан об'єктів, які є суттєвими для з'ясування окремих питань події, що розслідується. Класифікація діагностичних завдань обумовлена специфікою об'єктів дослідження й особливостями їх взаємодії з подією злочину або подією, яка є предметом цивільного спору: встановлення стану об'єкта (його фрагментація, ступінь розвитку, наявність деструктивних змін тощо); визначення причинно-наслідкових взаємозв'язків між об'єктом, що перевіряється, і шуканим об'єктом (механізм відокремлення, умови життєдіяльності, утримання тощо); встановлення характеру зовнішнього впливу; визначення часових характеристик. Одним із діагностичних питань може бути таке: "У який сезон року відокремився даний зоологічний об'єкт (наприклад жмут вовни)?"

Ситуаційні завдання мають інтегративний характер і полягають у встановленні механізму впливу об'єктів експертизи як елементів речової обстановки події, яка вивчається, забезпечуючи тим самим відтворення досліджуваних подій. Наприклад, вирівнювання малюнка кутикули, поява на стрижнях волосся хвилястості та утворення на окремих ділянках його здіймання "термічних" пузирів свідчать, що волосся піддавалося впливу високої температури (приблизно 350° С). Питанням до експерта може бути таке: "У результаті яких причин (впливів) змінився колір волосся тварини?"

Дослідження об'єктів тваринного походження від будь-якого іншого виду досліджень відрізняють ідентифікаційні завдання: встановлення загальної родової належності; визначення загальної групової належності; вирішення питання про єдине джерело походження; встановлення індивідуально-конкретної тотожності.

Загальна родова належність означає, що об'єкти, які ідентифікуються, належать тваринам (одній тварині) однієї таксономічної категорії. Загальна групова належність, як і загальна родова, встановлюється на підставі даних окремого дослідження об'єктів, що ідентифікуються. Загальна групова належність фіксується лише на підставі збігу основних ознак і властивостей порівнюваних об'єктів. Наприклад, дослідженням волосся на бампері автомобіля, водій котрого підозрювався у наїзді на людину, встановлено, що вони є волоссям тварини – песця, забарвленого кислотним барвником – чорним Д, тобто є модифікованими і походять від хутрового виробу, штучно забарвленого в чорний колір. Оскільки шапка потерпілої була виготовлена з хутра песця, забарвленого кислотним барвником чорним Д, експерт дійшов висновку, що досліджувані волосся та волосся хутра шапки потерпілої мають загальну родову та загальну групову належність – є фрагментами хутра песця, забарвленого штучно в чорний колір барвником однієї марки.

Якщо хоча б за однією з ознак об'єкти відрізняються, то констатується відмінність даних об'єктів за груповою належністю з вказівкою, у чому саме ці відмінності полягають.

Кінцевою метою ідентифікаційного дослідження є конкретизація походження об'єкта, за допомогою якого ідентифікують, – встановлення єдиного джерела їх походження або належності його об'єкту, який ідентифікують, як частини цілому. Встановлення індивідуально-конкретної тотожності при дослідженні об'єктів тваринного походження можливо лише у випадку, коли об'єктом, що ідентифікують, є сам шуканий предмет. У випадку надання на експертизу не самого предмета, а його зразка, можна лише встановити джерело походження.

Підготовка матеріалів для дослідження

При підготовці матеріалів на експертизу важливо дотримуватись правил, порушення яких може негативно вплинути на результати досліджень. Це стосується: вилучення речових доказів; збирання об'єктів для порівняння; фіксації та пакування матеріалів, що направляються на експертизу; поводження з ними при виконанні слідчих (розшукових) дій та забезпечення експерта необхідною інформацією. Оскільки судово-біологічна експертиза призначається зазвичай при розслідуванні злочинів, які вчиняються на відкритому просторі (природний ландшафт), – вбивства, згвалтування, розбійні напади, дорожньо-транспортні події тощо, метою досудового розслідування є в першу чергу встановлення факту присутності підозрюваного та/або потерпілого на місці події шляхом визначення локальної ділянки як джерела утворення біологічних нашарувань на одязі, знаряддях, транспортних засобах. Досудове розслідування цікавлять питання механізму утворення нашарувань біологічних часток на предметах-носіях. Щоб експерт міг відповісти на поставлені питання, слідчий повинен провести комплекс певних заходів з вивчення місця події, збирання й підготовки матеріалів для проведення біологічної експертизи.

Біологічні об'єкти в силу їх природи й стану мають здатність до адгезії й майже завжди залишаються на предметі-носії, якщо статичний чи динамічний контакт з ними мав місце. Оптимальним є надання на експертизу безпосередньо предметів-носіїв з тим, щоб експерт мав можливість сам вилучити з них об'єкти біологічної природи. В іншому разі слідчий повинен надати експерту як частки біологічного походження, так і ті, у природі яких він сумнівається. Адже існує значна кількість біологічних форм, схожих на об'єкти неживої природи, і навпаки, розпізнати котрі може лише фахівець.

Однією із задач судово-ботанічної експертизи є виявлення на предметі-носії об'єкта рослинного походження. Коли йдеться про відносно великі кількості речовини з виразними таксономічними і фізіологічними ознаками, то таке завдання може вирішити слідчий. Він повинен пам'ятати, що на експертизу необхідно надавати всі частки, котрі хоча б якоюсь мірою були схожі на рослинні, рослини – переважно цілком і за можливості – весь спектр рослинності даної ділянки місцевості. З особливою увагою необхідно ставитися до фіксації й збереження речових доказів рослинного походження, оскільки вилучені рослинні частки у процесі збереження й транспортування можуть піддаватися різного роду перетворенням, незворотним змінам: окремі функції організму порушуються, пригнічуються, інші – навпаки, проявляються, що утруднює вирішення поставленого перед експертом питання. Якщо ж об'єкт представлений мікрокількістю (мікрочастками) речовини, будь-яким чином видозміненими, або якщо є сумніви щодо належності його до рослинного або тваринного світу, то до вилучення такого роду речового доказу доцільно залучати фахівця з відповідними освітою та навичками. Доволі часто експерт отримує предмети-носії (одяг потерпілого, підозрюваного, знаряддя злочину), на яких, на думку слідчого, можуть бути рослинні мікрочастки. У таких випадках виявлення та вилучення об'єктів рослинного походження здійснюється експертом з використанням певних методів – адже між кількістю досліджуваної речовини і точністю експертного дослідження існує пряма залежність. Таке завдання, по суті, є самостійним і передбачає вирішення класифікаційних, ідентифікаційних та діагностичних завдань.

Наявність на предметах-носіях мікрочасток тваринного або рослинного походження дозволяє слідчому вирішити питання щодо необхідності призначення судово-біологічної експертизи з метою виявлення просторових, часових зв'язків предмета події злочину або ж встановлення належності біологічних часток місцю події – певній ділянці лісорослинних умов, наприклад ділянці лісосмуги, обмеженої з довгих боків автомобільним шосе і полем, а з коротких – ґрунтовими дорогами. Після цього необхідно скласти схему місця події й провести відбір порівняльних і контрольних зразків рослинності. Опис у протоколі виділеної ділянки лісонасаджень доцільно проводити за такою схемою: загальна площа ділянки, обмежена природними та штучними межами; площа та прив'язка місця події, які визначено слідчим; склад рослинності (домінуючої та супутньої); вік переважної породи (виду); стан рослин; ступінь зімкнутості рослин; рельєф і мікрорельєф ділянки; ступінь антропогенного впливу.

Специфічними місцями злочину є сараї, комори, сіновали. Наявність переважно біологічної складової речової обстановки місця події зумовлює утворення на предметах-носіях складного комплексу нашарувань, перспективних для вирішення ідентифікаційних завдань судово-біологічної експертизи. У силу різноманіття біологічних об'єктів і властивих їм модифікаційної та онтологічної змінюваності участь експерта-біолога в огляді таких місць події є необхідною.

Усі об'єкти, котрі направляються на експертизу, мають бути упаковані окремо. На кожній упаковці слідчий повинен зробити пояснювальні написи. Одиничні екземпляри волосся та інші мікрооб'єкти пакують за групами відповідно до їх локалізації. Аналогічно поводяться із зразками предметів, які ідентифікуються. Важливо, щоб об'єкти, які ідентифікують, і об'єкти, за допомогою яких здійснюють ідентифікацію, не контактували між собою до направлення на експертизу, під час огляду, а також при транспортуванні. Це виключає можливість перенесення мікрооб'єктів з одного предмета на інший або змішування об'єктів ідентифікації із зразками.

У випадках, коли виникає необхідність у встановленні належності волосся конкретній тварині або певному виробу з хутра, волосся по 10–15 штук не менше ніж з 5 різних ділянок зрізують гострими ножицями якомога ближче до тканини шкіри. Так само роблять при відбиранні волосся з тіла тварини. Волосся беруть із спини, боків, черева, ніг, хвоста та голови і кожний зразок пакують окремо.

Якщо необхідно відібрати зразок шерсті, то його беруть відповідно до вимог стандарту певної породи або збирають від різних за зовнішніми ознаками компонентів (для збереження жиропоту шерсть пакують у пергаментний папір).

Зразки луски від цілих екземплярів риб необхідно відбирати з центральної частини тіла, дещо вище середньої лінії. Така луска не повинна мати видимих слідів пошкодження.

Кістки, хрящі та інші фрагменти тіла тварин, як і будь-які інші об'єкти з вологою поверхнею, щоб не допустити їх гниття, перед направленням на експертизу необхідно висушити при кімнатній температурі, на певній відстані від нагрівальних приладів і за межами дії прямих сонячних променів.

Дорослі особи комах при тривалому транспортуванні доцільно надсилати у скляних ємностях із формаліном.

При вилученні великих об'єктів (шкіра тварин, частин тіла тощо) зразки треба доставити якомога скоріше на експертизу або висушити при кімнатній температурі, про що необхідно попередити експерта.

Сьогодні в експертну практику впроваджені сучасні методи дослідження різноманітних об'єктів рослинного походження. Найбільше поширення отримав комплексний метод морфологічних досліджень, який охоплює низку прийомів, котрі в біології називаються: анатомічним, морфологічним, епідермальним аналізом тощо. Добре зарекомендував себе метод класичної анатомії, який дозволяє за наявності консервативних ознак дійти висновку щодо належності даної тканини певному органу рослини й конкретній таксономічній одиниці. Застосовуючи одночасно морфологічний та анатомічний аналізи, у ряді випадків можна встановити як загальнородову, так і групову належність рослинних об'єктів. На класичній анатомії побудований метод мацерації, який використовується при дослідженні мікрокількості деревини. Сутність його полягає у розкладанні часток деревини на складові елементи (сосуди, волокна, лібріформа тощо) та їх діагностуванні. Визначення виду дерева за корою, діагностика вегетативних надземних органів злаків й осоки засновані на аналізі анатомічної будови тканин. Однією з його модифікацій є метод епідермального аналізу, який застосовується для ідентифікації подрібнених і змінених листових пластинок. Для визначення цілого за частками є перспективним метод дендрохронологічного аналізу, за допомогою якого за кількістю й особливостями річних кілець можна судити про належність великих за розміром відщеплень даній дошці, виробу.

При розслідуванні злочинів, пов'язаних із незаконною порубкою лісу, виникає проблема визначення строку рубки дерева та визначення стану дерева на її момент. Експертиза зразків деревини на предмет визначення точного (до року) часу їх порубки здійснюється дендрохронологічним методом. У більшості випадків на ботанічну експертизу надходять лише зразки деревини, відібрані на місці злочину. Практично будь-який зразок деревини характеризує незначну частину поверхні ствола дерева. Працюючи із зразками деревини для вирішення діагностичного завдання, експерт може використати метод перехресного датування деревинно-кільцьової хронології. Цей метод дозволяє вірогідно визначати час припинення камбіальної активності ствола, що дає відповідь на питання про час порубки дерева або про час його усихання.

Для проведення дослідження з використанням дендрохронологічних методів розроблені і впроваджені в експертну практику сучасні електронно-оптичні прилади, за допомогою яких процес вимірювання ширини річних кілець автоматизовано.

При виявленні різного роду фальсифікацій меду, визначенні природи подрібненої речовини, що схожа на рослинну, локалізації ділянки місцевості шляхом відтворення спектру вищих і нижчих рослин експертами застосовується метод спорово-пилкового та діатомового аналізу. Він ґрунтується на такій властивості пилки, спор і панцирів нижчих рослин, як надзвичайна міцність оболонок, що здатні зберігатися непошкодженими протягом доволі тривалого часу.

Сучасний рівень розвитку науки дає можливість впроваджувати в практику судово-ботанічних досліджень нові інструментальні методи. Найбільш перспективні в цьому плані електронна мікроскопія, а також можливості мікроскопів МБС, МБД з поєднанням зовнішніх і периферичних пристроїв персональних комп'ютерів, за допомогою яких виявляються нові особливості й деталі структури речовини, що дозволяє діагностувати найдрібніші частки рослин і виявляти нові ознаки їх будови. Метод рентгеноскопії застосовують: при дослідженні рослин, які виросли за екстремальних умов (сильно забруднене шкідливими домішками повітря, надлишок кальцію тощо); при виявленні наявності (відсутності) ядра у деревині; при дослідженні основних целюлозних елементів паперу; при порівняльному дослідженні зерна на зрілість і наявність у ньому сторонніх домішок тощо.

Даючи оцінку висновку експерта з дослідження об'єктів тваринного походження, необхідно звертати увагу на загальну схему експертного дослідження та методи, які застосовувалися експертом. Рішення класифікаційних завдань і встановлення на їх основі родової та загальної групової належності базуються на ознаках зовнішньої та внутрішньої будови об'єктів. Основним методом аналізу є світлова мікроскопія. При вирішенні діагностичних та ідентифікаційних завдань широко застосовують інструментальні методи, які забезпечують дослідження тонких структур об'єктів та їх субстанціональних властивостей, зокрема методом вивчення видової специфічності білків – електрофорезу, деструктивних змін – за допомогою аналітичних, оптичних, біофізичних і мікробіологічних методів. Для цього може бути використано дослідження запахових властивостей об'єктів, зокрема волосся, фрагментів хутра. Для вирішення основного ідентифікаційного завдання – встановлення індивідуально- конкретної тотожності вирішальне значення мають методи судово- трасологічної експертизи. Трапляються випадки, коли вирішення завдань судово-зоологічної експертизи призводить до руйнування об'єктів дослідження, про що обов'язково має бути зазначено у Висновку експерта. За значного ушкодження одиничного екземпляру об'єктів, що перевіряються, експерт повинен всебічно зафіксувати його шляхом мікро- та макрозйомки, що слугує документальним підтвердженням справжності об'єкта, підданого дослідженню.

 
<<   ЗМІСТ   >>