Повна версія

Головна arrow Медицина arrow Фармакологія на допомогу лікарю, провізору, студенту

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Снодійні засоби

До снодійних засобів відносяться препарати, які викликають сон, поглиблюють його і попереджують нічні пробудження. За хімічною структурою снодійні засоби поділяють на три групи.

Класифікація та препарати

Похідні бензодіазепіну

Похідні барбітурової к-ти

Похідні циклопіролону* та інших хімічних груп

Нітразепам

Бротизолам

Мідазолам

Триазолам

Флунітразепам

Фенобарбітал

Цикпобарбітал

Реладорм (Цикпобарбітал +Діазепам)

Золпідем

Зопіклон*

Метаквалон

Цоксиламін

Бромізовал

Фізіологічний сон людини має певну циклічність. Протягом ночі відбувається від 2 до 6 завершених циклів. Виділяють фазу ортодоксального (повільного) і фазу парадоксального (швидкого сну). Швидкий сон – період сновидінь і активного перероблення інформації – становить 20-25% загальної тривалості сну. Порушення сну – інсомнія – характеризується змінами структури сну.

Фармакомаркетинг

Кількість у світі

Перелік нових препаратів

INN

Торговельні

марки

Поновлення за INN (останні 5 років)

% поновлення в групі

92

914

5

5,4%

Золпідем (Івадал), зопікпон (Імован), доксиламін (До- норміл), кпометіазол (Гемі- неврин), амобарбітал (Амітал)

Механізм дії

Барбітурати пригнічують полісинаптичні структури головного мозку. Послаблюють активуючу імпульсацію з ретикулярної формації на кору головного мозку, знижують реактивність нейронів кори, посилюють дію ендогенного гальмуючого медіатору ЦНС – ГАМК. Доведено існування специфічних барбітуратних рецепторів, які входять до комплексу ГАМК- рецепторів, стимуляція яких підвищує активність ендогенної синаптичної

Похідні бензодіазепіну у тканинах головного мозку зв'язуються зі специфічними бензодіазепіновими рецепторами (які входять до складу однієї з субодиниць ГАМКА-рецептора) та підвищують чутливість останніх до медіатору, ГАМК.

Похідні бензодіазепіну сприяють підвищенню рівня ГАМК у тканинах мозку, головним чином, за рахунок пригнічення активності ГАМК- трансамінази.

Активація ГАМК-рецептора сприяє відкриттю хлорних каналів, викликає посилений вхід у клітину іонів Na+, гіперполяризацію мембрани та пригнічення активності нейронів мозку.

Фармакодинаміка

У терапевтичних дозах усі снодійні препарати викликають снодійний та седативний ефект; потенціюючий – нітразепам, мідазолам, флунітразепам, похідні барбітурової к-ти, метаквалон; протисудомний – похідні бензодіазепіну та барбітурової к-ти, метаквалон, золпідем (івадал); анксіо- літичний (знижуючий почуття тривоги) – похідні бензодіазепіну, золпідем (івадал); м'язорозслаблюючий – похідні бензодіазепіну та барбітурової к- ти, метаквалон, золпідем (івадал).

При постійному застосуванні снодійних засобів подовжуються періоди засинання й тяжкого пробудження.

Показання до застосування та взаємозамінність

  • 1. Порушення аюу засинання (бротизолам, мідазолам, триазолам, циклобарбітал, реладорм, зопікпон, золпідем (івадал), доксиламін, бромізовал).
  • 2. Порушення тривалості сну (нітразепам, флунітразепам, фенобарбітал, метаквалон, золпідем (івадал)).
  • 3. Купірування судомного синдрому (нітразепам, фенобарбітал).
  • 4. Премедикація (нітразепам, мідазолам, флунітразепам, похідні барбітурової к-ти, метаквалон).
  • 5. Неврози (нітразепам).
  • 6. Хорея, коклюш (бромізовал).

Фармакобезпека

Снодійні засоби несумісні з трициклічними антидепресантами, міорелаксантами, атропіну сульфатом, опіоїдними анальгетиками, протикашльовими, нейролептиками.

Барбітурати та похідні бензодіазепіну викликають толерантність, залежність, ейфорію, синдром “відміни”, розлади сну. Відміняти барбітурати потрібно поступово, знижуючи дозу, щоб не викликати синдром абстиненції або синдром "віддачі".

Барбітурати (фенобарбітал) – індуктори мікросомальних ферментів печінки. Внаслідок цього небезпечна взаємодія барбітуратів з іншими препаратами (антикоагулянтами, кортикостероїдами, перорапьни- ми контрацептивами, протиепіпеїттичними засобами, ергокальциферолом). Після двох тижнів постійного застосування снодійний ефект барбітуратів припиняється.

Фенобарбітал несумісний з резерпіном, стрептоцидом, адреналіном г/х, гентаміцином, мезатоном, серцевими глікозидами.

Флумазеніл як конкурентний антагоніст бензодіазепінів ліквідує їх снотворну та седативну дію.

Сульфаніламіди, НПЗЗ можуть витіснити барбітурати зі зв'язку з білками, сприяючи токсичній дії барбітуратів.

Як правило, ефект снодійних засобів втрачається через два тижні.

Снодійні препарати розподіляють на “денні” і “нічні”. До “денних” належить медазепам, який не перешкоджає активній діяльності. До “нічних” транквілізаторів належать діазепам, оксазепам, нітразепам, лоразепам.

Якщо на 10-й день сон не нормалізується під дією похідних бензодіазепіну, продовжувати лікування немає сенсу. Лікування похідними бензодіазепіну не повинно перевищувати 7-14 днів.

Похідні барбітурової кислоти (барбітурати)

Барбітурати були введені в медицину на початку XX ст. Сама барбітурова к-та снотворних властивостей не має, але шляхом заміщення водневих атомів при вуглеці в 5 положенні на арильні та алкільні радикали одержано велику кількість її похідних з вираженою снодійною дією. Існує залежність фармакологічної активності барбітуратів від хімічної структури. З продовженням бічного ланцюга при вуглецевому атомі збільшується сила наркотичної дії і зменшується тривалість дії препарату, оскільки молекула стає менш стійкою і швидше руйнується в організмі. Наркотичні властивості мають такі барбітурати, у молекулі яких загальна кількість вуглецевих атомів не менше 4 і не більше 8.

Снодійний ефект барбітуратів полягає у прискореному засинанні й тяжкому пробудженні.

За тривалістю дії барбітурати поділяють на 3 групи

  • 1. Препарати ультракороткої дії – тіопентал, гексенал. Вони діють протягом 30-40 хв. Використовуються як засоби для наркозу.
  • 2. Препарати середньої тривалості – барбаміл, етамінал-натрій (не застосовуються) та циклобарбітап. Тривалість дії 4-6 год.
  • 3. Препарати тривалої дії – барбітал, барбітал-натрій (не застосовуються) та фенобарбітал. Діють упродовж 6-10 год

У залежності від дози пригнічувальний вплив барбітуратів на ЦНС носить різноманітний характер: у дозах, що складають 1/3-1/15 снодійної,

вони виявляють седативний ефект, у дозах від 0,1 до 0,6 г – протисудомну дію.

Барбітурати добре всмоктуються при будь-якому способі введення, їх можна вводити в/в, в/м, ректально, перорально. У ШКТ особливо добре всмоктуються натрієві солі. Після всмоктування барбітурати проникають в усі органи та тканини, добре проникають крізь ГЕБ, плаценту, у молоко матері, накопичуються у ЦНС, а також у м'язах, печінці, серці, тканинах плода. У крові барбітурати зв'язуються з білком – препарати тривалої дії на 10%, короткої і середньої – на 50-70%. У зв'язаному вигляді барбітурати не проникають крізь ГЕБ і не впливають на ЦНС. Метаболізуються в печінці: препарати середньої дії – практично повністю, а тривалої дії – тільки частково. Усі барбітурати, особливо фенобарбітал, є індукторами мікросомальних ферментів печінки. Виділяються нирками шляхом активної секреції (препарати середньої дії – значною мірою у незмінному вигляді) і частково з жовчю.

На сьогодні похідні барбітурової кислоти не мають широкого застосування через велику кількість побічних явищ:

  • 1. Порушення структури сну (барбітурати скорочують фазу швидкого сну) і виникнення синдрому “віддачі” у вигляді болісного безсоння і жахливих сновидінь.
  • 2. При тривалому прийманні препаратів розвивається звикання.
  • 3. Розвиток психічної та фізичної залежності.
  • 4. Кумуляція проявляється апатією, сонливістю, запамороченням, слабкістю. Можливі галюцинації, психомоторні збудження, судоми.
  • 5. Викликають розвиток алергічних реакцій, переважно шкірних.
  • 6. Тривале застосування препаратів у зв'язку з прискореним метаболізмом у печінці фолієвої кислоти, вітамінів D і К може призвести до появи мегалобластної анемії, нейропенії, рахітоподібної осгеопатії та геморагій.
  • 7. Мають малу широту терапевтичної дії.
  • 8. Токсичні дози барбітуратів (5-10 г) призводять до глибокого пригнічення ЦНС – наркоз, навіть смерть, внаслідок паралічу дихального і судинорухового центрів.
  • 9. Снодійний ефект барбітуратів зумовлений впливом їх на проведення збудження в гіпоталамусі, лімбічній системі, таламусі.
  • 10. Більшість снодійних засобів не можуть відновити нормальний сон. Тільки два препарати можуть гарантувати фізіологічний сон – натрію оксибутират і хлоралгідрат.

Порівняльна характеристика препаратів

Фенобарбітал вибірково діє на збудливість рухомих центрів кори головного мозку, у зв'язку з чим виявляє виражену протисудомну дію. Широко використовується для лікування епілепсії. У малих дозах позитивно впливає на початкових стадіях гіпертонічної хвороби. Застосовується також для профілактики гемолітичної хвороби у новонароджених.

Циклобарбітал у порівнянні з іншими барбітуратами більш швидко метаболізуєгься та виводиться з організму, у зв'язку з чим діє менш тривало та викликає менше побічних ефектів.

Похідні бензодіазепіну

Останнім часом для лікування сну все частіше використовуються препарати з групи транквілізаторів – похідних бензодіазепіну. Зменшуючи емоційну збудженість і подразливість, знижуючи почуття страху, тривоги, транквілізатори зменшують вираженість невротичних розпадів. І, як наслідок цього, нормалізують сон. Як снодійні ці препарати використовуються при порушенні акту засинання. Сон, який викликають похідні бензодіазепіну, близький за структурою до фізіологічного.

Перевага препаратів цієї групи перед барбітуратами полягає в ефективності малих доз, низькій токсичності, незначному впливові на структуру сну, в меншому ризику передозування. Як і інші похідні бензодіазепіну, ці препарати виявляють міорелаксантну дію і потенціюють ефекти снодійних інших груп, анальгетиків, алкоголю. Як снодійні найчастіше застосовуються нітразепам і сибазон.

Нітразепам застосовують при порушеннях акту засинання та для глибини сну. Має виражену снодійну, транквілізуючу, потенціюючу, міорелаксуючу і протисудомну дії. Сон настає через 20-40 хвилин, триває 6- 8 годин. Препарат використовують також як протисудомний засіб, для лікування неврозів, алкогольного психозу та алкогольної абстиненції.

Бротизолам має седативну, центральну міорелаксуючу дію, а також протисудомний ефект. При тривалому застосуванні може розвиватися звикання.

Мідазолам має швидку і виражену снотворну та седативну дію, викликає анксіолітичний, протисудомний та міорелаксуючий ефект. Має низьку токсичність.

Триазолам має виражений снотворний ефект. У порівнянні з нітразепамом діє в менших дозах і має меншу токсичність. Швидко всмоктується та виводиться з організму, тому діє менш тривало, ніж нітразепам.

Флунітразепам застосовують при різних видах безсоння всередину, парентерально використовують в анестезіології.

Похідні інших хімічних груп

Золпідем (івадал) препарат з групи імідазопіридинів. Є специфічним агоністом со-рецепторів ЦНС. Скорочує час засинання, зменшує кількість нічних пробуджень, збільшує тривалість і якість сну. Не порушує структуру сну. Протипоказаний дітям до 15 років, при вагітності і лактації. Тю–2-3 години.

Зопікпон – препарат середньої тривалості дії. Не впливає на тривалість парадоксальної фази сну, яка є необхідною для оновлення психічних функцій, пам'яті, здібності до навчання та дещо продовжує повільнохвильову фазу сну, що є важливим для фізичного оновлення. Застосовується при розладах сну різного генезу. Відзначається високим рівнем спорідненості з ГАМК-рецепторним комплексом. Не рекомендується приймати препарат безперервно більше 4 тижнів. Період напіввиведення препарату Τ½–3,5-6 годин.

Зопікпон та золпідем (івадал) мають найбільшу фізіологічну дію в порівнянні з найбільш поширеними снодійними препаратами, вони не мають залишкової снодійної чи седативної дії, не впливають на денну активність пацієнта та мають найбільш низьку вірогідність формування звикання.

Доксиламін – снодійний засіб з групи блокаторів Н1-гістамінових рецепторів. Має седативну атропіноподібну дію. Скорочує час засинання, підвищує тривалість та якість сну, не змінюючи фаз.

Хлоралгідрат (перший синтетичний снодійний препарат) в організмі значною мірою перетворюється на трихлоретанол, який має гіпноседативну дію. Хлоралгідрат має заспокійливу, снодійну, протисудомну дію, у великих дозах – наркотичну. Дія на ЦНС складна: у малих дозах викликає послаблення процесу гальмування, у великих – зниження процесів збудження. Він прискорює засинання (через 10 хвилин), але суттєво не впливає на його структуру, не викликає кумуляції. Справляє подразнюючу дію на слизову ШКТ, у зв'язку з чим його призначають у клізмах разом зі слизями. Може справляти токсичну дію на нирки, печінку, серцево-судинну систему, особливо в дітей молодшого віку. На сьогодні більш часто застосовується як протисудомний засіб.

Бромізовал має заспокійливу та помірно-снодійну дію. Викликає сон тривалістю 4-6 годин.

Метаквалон має седативну, протисудомну дію, потенціює ефекти анапьгетиків, барбітуратів, нейролептиків. Виявляє також протикашльову, невелику місцевоанестезуючу і спазмолітичну дію. Сон настає через 15-20 хвилин і триває 6-8 годин. Показаний до застосування при порушеннях сну, пов'язаних з гострими та хронічними болями, нестерпним кашлем.

До препаратів 3-го покоління відносять L-триптофан, який є попередником серотоніну. Він сприяє засинанню, виникненню сну нормальної глибини та тривалості без порушення його структури. У препарату значна терапевтична широта дії, небажаних ефектів не виявлено. Однак препарат поки що не знайшов широкого використання.

Перелік препаратів

INN, (Торговельна марка)

Форма випуску

Бромізовал

табл. 0,3

Бротизолам (Лендормін)

драже 125; 5 мг; табл. 25 мг

Доксиламін (Донорміл)

табл. 15 мг, р-н 15 мл

Золпідем (Івадал, Санвал)

табл, вкр.об. 10 мг

Зопіклон (Амован, Зимован, Імован)

табл. 7,5 мг № 5

Метаквалон (Дормутил)

табл. 2 мг

Мідазолам (Дормікум, Флормідал)

р-н д/і 0,5%, табл. 15 мг

Нітразепам (Берлідорм, Калсмін, Могадон, Неозепам, Нітразадон, Нітрам, Нітросан, Радедорм, Еуноктин)

табл. 5; 10 мг

Триазолам (Новідорм, Соснітон, Сонгар, Хальціон)

табл. 0,125; 0,25

Фенобарбітал (Барбілетте, Барбопент, Барбіфеніл, Гарденал, Гісгепс, Карбритал, Лепінал, Люмінал, Напентал, Нембутал, Продормол, Ембутал)

табл. 5,50,100 мг; капс. 0,05; 0,1; р-н д/і 5%, суп. рект. 30; 60; 120; 200 мг

Флунітразепам (Рогіпнол, Сомнубене)

пор. д/і 1,2 мг; табл. 1; 2 мг

Циклобарбітал (Фанодорм)

табл. 0,2

Циклобарбітал+Діазепам (Реладорм)

табл.

 
<<   ЗМІСТ   >>