Повна версія

Головна arrow Медицина arrow Фармакологія на допомогу лікарю, провізору, студенту

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Засоби для лікування паркінсонізму

Це група лікарських препаратів, які застосовуються для лікування хвороби Паркінсона і явищ паркінсонізму, викликаних порушенням нейромедіаторних процесів у екстрапірамідальній системі головного мозку, а також обумовлених іншими причинами (вплив терапії нейролептиків, атеросклероз судин мозку, нейроінфекції та ін.).

Фармакомаркетинг

Кількість у світі

Перелік нових препаратів

INN

Торговельні марки

Поновлення за INN за останні 5 років

% поновлення в групі

39

382

8

20,5%

Перголід (Пермакс), толкапон, бенсеразид, праміпексол (Мірапекс), мемантин (Акатинол ме́мантин), пірибедил (Проноран), ентакапон (Комтан), селегілін (Юмекс)

Класифікація та препарати

Антихолінергічні (холінолітичні)

Дофамінергічні

Григексифенідил

Трипериден

Цифеніптропіну г/х

Діетазину г/х

Леводопа

Наком

Мадопар

Амантадин

Глудантан

Бромокриптин

Селегілін

Механізм дії

Механізм дії препаратів грунтується на сучасних даних про патогенез хвороби Паркінсона і явищ паркінсонізму. Встановлено, що при цих захворюваннях у деяких структурах ЦНС (підкоркові вузли, особливо базальні ядра) порушується баланс нейромедіаторів: зменшується кількість дофаміну (одного з передавачів нервового збудження в підкоркових утвореннях) і відбувається відносне збільшення вмісту ацетилхоліну. За механізмом дії препарати поділяються на дві групи:

  • 1. Засоби, що підсилюють дофамінергічиу систему мозку. Дофаміпергічні препарати збільшують вміст дофаміну в ЦНС (всі, крім бромокриптину); підвищують чутливість дофамінових рецепторів до дофаміну (амантадин, глудантан); стимулюють дофамінергічні рецептори ЦНС (бромокриптин); вибірково інгібують МАО-Б і, тим самим, блокують метаболізм дофаміну (селегілін (юмекс)).
  • 2. Засоби, що пригнічують холінергічні системи мозку (центральні хо- лінолітики). Для антихолінергічних засобів характерна центральна (переважно) та периферична холінолітична дія. Механізм дії останніх полягає в тому, що вони спроможні блокувати центральні і периферичні холінорецептори. На синтез, звільнення та інактивацію ацетилхоліну не впливають.

Фармакодинаміка

Всі протипаркінсонічні засоби усувають симптоми паркінсонізму, м'язову ригідність, загальну скутість, відновлюють здатність до координованих рухів (усі, крім дифенілтропіну г/х та діетазину г/х);

Зменшують тремтіння (леводопа та глудантан);

Пригнічують слиновиділення (тригексифенідил, трипериден, леводопа);

Зменшують пітливість, сальність шкіри (дифенілтропіну г/х, діетазину г/х);

Наділені противірусним ефектом (амантадин, глудантан);

Мають стимулюючий ефект на ЦНС, що полегшує перебіг депресивних станів і, як правило, підвищує розумові здібності (антихолінергічні препарати).

Показання до застосування та взаємозамінність

Хвороба Паркінсона – всі протипаркінсонічні засоби.

Спастичні парези та паралічі – тригексифенідил, дифенілтропіну г/х.

Екстрапірамідні порушення, викликані нейролептиками – тригексифенідил, трипериден, глудантан, бромокриптин.

Спадкові екстрапірамідні порушення – леводопа, наком, мадопар.

Акромегалія, хвороба Іценка-Кушинга, для пригнічення лактації – бромокриптин.

Ригідні і акінетичні форми паркінсонізму, профілактика та лікувати вірусних захворювань – амантадин, глудантан.

Хвороба Альцгеймера, стареча деменція, симптоматичний паркінсонізм – сепегілін (юмекс).

Побічні ефекти

Побічні ефекти при застосуванні леводопи, селегіліну, накому, мадопару спостерігаються досить часто: різноманітні диспептичні явища (порушення апетиту, нудота, блювання), ортостатична гіпотензія, головний біль, рухові порушення, серцеві аритмії. Більшість побічних ефектів пов'язана з утворенням дофаміну з леводопи в периферичних тканинах. Останнє можна зменшити, комбінуючи леводопу з інгібіторами периферичної ДОФА- декарбоксилази, які не проходять крізь гематоенцефалічний бар'єр, наприклад, з карбідопою (наком) або бенсеразидом (мадопар).

При прийманні бромокриптину можливі психічні порушення, дискінезія, запор.

При використанні антихолінергічних протипаркінсонічних засобів можуть виникнути побічні ефекти: сухість у роті, порушення акомодації, прискорення пульсу, запаморочення, а до тригексифенідилу розвивається звикання.

Побічні ефекти при застосуванні амантадину та глудантану – головний біль, безсоння, запаморочення, загальна слабкість.

Протипоказання

Вживання препаратів леводопа, пакам, мадопар протипоказане при вагітності, лактації, дітям до 12 років, при вираженому атеросклерозі; серцево-судинних, легеневих, печінкових, ниркових захворюваннях, захворюваннях крові, при підвищеній чутливості до препаратів.

Наком, мадопар протипоказані хворим до 25 років (має бути закінченим утворення кісток).

Тригексифенідил і трипериден протипоказані при глаукомі, їх треба обережно призначати при гіпертонії та атеросклерозі.

Сепегілін (юмекс) – при екстрапірам (дальних розладах, не пов'язаних зі зниженням вмісту дофаміну.

Фармакобезпека

Протипаркінсонічні препарати несумісні з холіномімегиками, антихолінестеразними засобами, нейролептиками, транквілізаторами, наркотичними анальгетиками.

Бромокриптин не можна поєднувати з ергоапкалоїдами, перорапьними контрацептивами, інгібіторами МАО та препаратами, які пригнічують ЦНС. При одночасному застосуванні дофамінергічних препаратів з інгібіторами МАО може виникнути різка артеріальна гіпертензія.

Леводопу, мадопар, наком не можна поєднувати з вітаміном В6, тому що він блокує дію препаратів. Обережно спід призначати ці препарати хворим з бронхіальною астмою, виразкою шлунка в активній фазі, при психозах, неврозах; хворим, які перенесли в минулому інфаркт міокарда.

Леводопа несумісна з дротаверином.

Селегілін (юмекс) несумісний з флуоксетином. Не слід призначати препарат при відсутності дефіциту дофаміну.

Діапазон необхідно чергувати з іншими препаратами для лікування хвороби Паркінсона.

Після їди приймаються дифенілггропіну г/х, діетазину г/х, леводопа, наком, мадопар, амантадин, глудантан, бромокриптин; перед їдою – селегілін.

Порівняльна характеристика препаратів

Препарати, що підсилюють дофаміпергічпі системи мозку

Селегілін (юмекс) за хімічною структурою близький до ефедрину, але є специфічним інгібітором моноаміноксидази (МАО) типу Б. Препарат прискорює початок дії леводопи і подовжує його дію, у зв'язку з цим слід його приймати у поєднанні з леводопой), а також з мадопаром або накомом. Окрім хвороби Паркінсона, застосовують при симпатомиметичному паркінсонізмі.

Леводопа – метаболічний попередник дофаміну. Дія препарату спостерігається через тиждень і досягає максимуму через місяць.

Для гальмування надмірного декарбоксилювання дофаміну та збільшення загальної дози леводопи доцільно призначати леводопу в поєднанні з інгібіторами дофа-декарбоксилази.

Наком являє собою комбінацію леводопи та карбідопи (інгібітора декарбоксилази ароматичних амінокислот). При такому поєднанні швидше спостерігається лікувальний ефект і зменшується вираженість побічних реакцій. Препарат викликає пригнічення розкладу леводопи в крові та тканинах і підвищення її рівня в тканинах мозку, де остання перетворюється на дофамін.

Мадопар – комбінований препарат, який містить леводопу та інгібітор розкладу леводопи в крові та периферичних органах – бенсеразид. Це призводить до значного підвищення рівня дофаміну в мозку і зниження його в периферичних тканинах, що значно підвищує ефективність лікування, зменшує побічну дію.

Амантадин ефективний при паркінсонізмі різної етіології. Має М-холіноблокуючу дію. Застосовують також в тих випадках, коли леводопа протипоказана.

Глудантан менш токсичний, ніж амантадин, краще проникає крізь ГЕБ. Застосовується також як противірусний засіб при кон'юнктивітах.

Бромокриптин – напівсинтетичне похідне алкалоїду ріжків (ергокрипгину), є специфічним агоністом дофамінових Дгрецепторів і антагоністом Ді-рецепторів. Зменшує утворення пролакгину та гормону росту. Бромокриптин використовують разом з леводопою.

Препарати, які пригнічують холінергічні системи мозку, найчастіше застосовуються при паркінсонізмі, хоча за ефективністю значно полупаються леводопі.

Тригексифенідил має виражену центральну холінолітичну дію. Застосовується при всіх формах паркінсонізму. При тривалому застосуванні можуть виникати алергійні реакції та звикання.

Трипериден відрізняється від тригексифенідилу кращою переносимістю.

Дифенілтропіну г/х близький до атропіну, але сильніше впливає н ЦНС. Застосовується при паркінсонізмі і як периферичний холінолітик при виразковій хворобі шлунка, спастичних паралічах та ін.

Діетазин у порівнянні з дифенілтропіном г/х виявляє менш вираже ну периферичну холінолітичну активність, помірну антигістамінну, гангліоблокуючу і седативну активність.

Перелік препаратів

INN, (Торговельна назва)

Форма випуску

Амантадин (Вігерит-К, Мідантан, ПК-Мерц)

капс., табл. 0,1; р-н д/інф. 0,04%

Бромокриптин (АлоБромокриптин, Абергін, Бромергон, Лактодель, Парлодел, Серокриптин)

табл., капс. 2,5; 10 мг

Глудантан

табл. 0,2

Дифенілтропіну г/х (Тропацин)

табл. 0,01

Діетазину г/х (Динезин)

табл. вкр. об. 0,1

Леводопа (Допафлекс, Левопа)

табл., капс. 0,5

Мадопар

капс.

Наком

табл.

Тригексифенідил (Апо-Трайгекс, Паркопан, Ромпаркін, Циклодол)

табл. 2; 5 мг

Трипериден (Норакін)

табл. 2 мг

Селегілін (Юмекс)

табл. 5 мг

 
<<   ЗМІСТ   >>