Повна версія

Головна arrow Медицина arrow Фармакологія на допомогу лікарю, провізору, студенту

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Антиадренергічні засоби

Фармакомаркетинг

Кількість у світі

Перелік нових препаратів

INN

Торговельні

марки

Поновлення за INN (останні 5 років)

% поновлення в групі

62

790

11

17,7%

Пенбутолол (Бетапрссин), бетаксолал (Локрен, Бетоптик), бісопралол (Конкор), карведилол (Кредекс, Дилатренд), левобунолол (Бегаган), індорамін (Доралезе), картеолол (Картрол), небіволол (Небілет), теразозин (Корнам, Хайтрин), альфузозин (Дальфаз, Дальфаз СР), тамсулозин (Омнік)

Класифікація та препарати

Всі антиадренергічні засоби розподіляють на дві основні групи: адреноблокатори симпатолітики

Відповідно з наявністю двох видів адренорецепторів адреноблокатори підрозділяють на α- і β-адреноблокатори.

Адреноблокатори

Симпатолітики

α12; α1*-, α – і α2**-адреноблокатори

β1-адрено

блокатори

β1 + β2-

адренобло

катори

Гібридні α + β-адреноблокатори

Доксазознн* (Кардура) Альфузозин* Гамсулозин Йохімбін**

Геразозин*

Празозин*

Піроксан

Фентоламін

Цигідроерготамін

Ніцерголін

Атенолол

Бстаксолол

Метопролол

Ацебутолол

Талінолол

Пропранолол Окспренолол Соталол П індолол Ладолол

Лабеталол

Проксодолол

Резерпін

α1-адреноблокатори поділяюгся на 2 групи:

α1А-адреноблокатори (тамсулозин (омнік)) та α1В-здреноблокатори (доксазозин (кардура), празозин, теразозин)

Механізм дії

Препарати цієї групи виявляють блокуючу дію на різні види адренорецепторів:

α1 + α2-, α1- і α1-адреноблокатори блокують α1, α2- адренорецептори, перешкоджаючи їхньому зв'язку з катехоламінами; β1-адреноблокатори відповідно блокують β1-адренорецептори; β1 + β2-адреноблокатори діють на обидва види β1 та β2- адренорецептори;

гібридні α + β-адреноблокатори мають блокуючу дію як на α-, так і на β-адренорецепторн.

Механізм дії доксазтину (кардура) у хворих с ДГПЗ зумовлений селективною блокадою постсинаптичних α1-адренорецепторів, які знаходяться у судинах, стромі та капсулі передміхурової залози та у шийці сечового міхура. Доксазозин (кардура) є сильним блокатором підтипу α1A- адренорецепторів, які складають біля 70% усіх підтипів рецепторів передміхурової залози. Саме цим пояснюється його ефективність у пацієнтів з ДГПЗ.

Симпатолітики не мають прямої блокуючої дії на адренорецептора, але вони зменшують запаси норадреналіну в пресинаптичній мембрані.

Фармакодинаміка

α-адреноблокатори зменшують або цілком припиняють симпатичний судинозвужувальний вплив. Тому у фармакодинаміці α- адреноблокаторів головними є судинорозширювальна (особливо артеріол і прекапілярів), гіпотензивна дії. Внаслідок цього поліпшується кровопостачання мозку, шкіри, слизових оболонок.

Судинний тонус при введенні α-адреноблокаторів суттєво не змінюється. Значною мірою послаблюється лише судинозвужувальна дія циркулюючого в крові адреналіну, тому що α-адреноблокатори легше блокують дію адреналіну і значно важче (в токсичних дозах) – норадреналіну.

β-адреноблокатори характеризуються трьома видами дії – антиангінальною, антиаритмічною, антигіпертензивною.

Антиаигінальна дія пов'язана зі зніманням позитивних інотропного та хронотропного ефектів катехоламінів (зниження частоти та сили серцевих скорочень). Це, в свою чергу, усуває конфлікт між забезпеченням серця киснем і необхідністю в ньому міокарда. Знижуючи потребу в кисні, β-адреноблокатори зменшують ступінь ішемії міокарда, виявляючи таким чином ефективність при ішемічній хворобі серця.

Антиаритмічна дія пов'язана зі зниженням збудження та автоматизму провідної системи серця, оскільки препарати блокують β- адренорецептори синусового вузла.

Антигіпертензивний ефект пов'язаний зі зменшенням серцевого викиду та активності ренінангіотензивної системи. Опір периферичних судин під дією β-адреноблокаторів може рефлекторно збільшуватися через зменшення серцевого викиду. Антигіпертензивній дії β-адреноблокаторів сприяє зумовлена ними блокада адренорецепторів нефрона, внаслідок чого зменшується надходження у кров реніну й утворення ангіотензину ІІ (Схема 1).

β-адреноблокатори відрізняються не тільки спроможністю блокувати β1- та β2-адренорецептори, але наявністю чи відсутністю мембраностабілізуючої або внутрішньої симпатомиметичної активності.

Мембраностабілізуючою активністю наділені пропраналол, окспренолол, піндолол. Вона полягає у зменшенні проникності мембрани для іонів натрію, калію і не пов'язана з блокуванням β-адренорецепторів.

Внутрішню симпатоміметичну активність мають піндолол, окспренолол. Ця властивість полягає у здатності цих препаратів взаємодіяти з адренорецепторами, активувати їх, викликати невеликий адреноміметичний ефект, але одночасно запобігати реакції цих самих рецепторів на медіатор нервового імпульсу чи адреноміметичні препарати. Внутрішня симпатоміметична активність запобігає розвитку повного блоку β-адрено- рецепторів і пов'язаних з цим ускладнень.

Під дією симпатолітиків тонус судин знижується, зменшуються рефлекторні реакції серцево-судинної системи на різні стимули, артеріальний тиск знижується, особливо якщо він був підвищений. Найважливішим у діі симпатолітиків є їхній вплив на серцево-судинну систему, зокрема, гіпотензивний ефект, заради якого їх застосовують для лікування гіпертонічної хвороби.

Таким чином, α-адреноблокатори, крім йохімбіну, тамсулозину, викликають розширення периферичних судин і гіпотензивний ефект. Такі препарати, як тамсулозин (ом пік), теразозин, доксазозин (кордура), альфузозин (дальфаз, дальфаз СР) знижують тонус гладкої мускулатури простатичної частини уретри, а йохімбін покращує кровопостачання органів малого таза та підвищує потенцію. β1- та β12-адреноо́локатори викликають антиангінальний, антиаритмічний та антигіпертензивний ефекти.

Гібридні а + β-адреноблокатори наділені антиангінальним, антиаритмічним і гіпотензивним ефектами, а також розширюють периферичні судини, а проксодолол знижує внутрішньоочний тиск.

Симпатолітики мають гіпотензивний ефект та розширюють периферичні судини.

Показання до застосування та взаємозамінність

  • - ГХ (всі антиадренергічні засоби, крім йохімбіну, тамсулозину (омнік), соталолу);
  • - ІХС (β-адреноблокатори, проксодолол);
  • - гіпертонічний криз (піроксан, фенголамін, гібридні α + β- адреноблокатори);
  • - хронічна серцева недостатність (теразозин);
  • - психогенна імпотенція, атонія сечового міхура (йохімбін);
  • - аденома простати (доксазозин (кардура), тамсулозин (омнік), альфузозин (дальфаз, дальфаз СР), теразозин);
  • - симптоматичне лікування дизурії при аденомі простати (альфузозии (дальфаз, дальфаз СР));
  • - облітеруючий ендартеріїт, хвороба Рейно, трофічні розлади (виразки, що погано загоююіься, пролежні, відмороження) (празозин, доксазозин (кардура), піроксан, фенголамін, дигідроерготамін);,
  • - мігрень (дигідроерготамін, ніцерголін);
  • - діагностика феохромоцитоми (фенголамін);
  • - морфінна та алкогольна абстиненція (піроксан);
  • - тахіаритмія (β-адреноблокатори, проксодолол);
  • - глаукома (проксодолол);
  • - морська хвороба (піроксан);
  • - шкірний свербіж (піроксан).

Специфічними показниками до призначення α-адренолітиків є феохро- моцитома – гормонально активна пухлина мозкового шару надниркових залоз. Для неї характерне миттєве підвищення AT, жорстка тахікардія та інші симптоми зайвої секреції адреналіну. Оскільки в генезі кризів при ньому захворюванні на відміну від гіпертонії бере участь лише адреналін, а не норадреналін, α-адренолітики є активними речовинами при лікуванні та діагностиці феохромоцитоми.

Симпатолітики застосовують при гіпертонічній хворобі.

Побічна дія

При застосуванні смдреноблокаторів (крім доксазозину (кардура)) можлива ортостатична гіпотензія, рідко – колапс.

При використанні доксазозину (кардура) найчастіше спостерігаються постуральні ефекти, запаморочення, головний біль, стомлюваність, загальне нездужання, набряки, астенія, сонливість, нудота, риніт.

При застосуванні β-адрепоблокшпорів можливий бронхоспазм, підвищення периферичного судинного опору, синусова брадикардія, артеріальна гіпотензія, серцева недостатність, ангіоспазм.

Після швидкої відміни β-адрепоблокаторів протягом декількох діб може розвиватись синдром "позбавлення".

Празозип, тертошн можуть викликати почастішання сечовипускання.

При прийманні великих доз дигідроерготаміну можуть розвиватися похолодшання шкіри, тромбози.

При застосуванні резерпіну серйозними побічними ефектами, обумовленими центральною дією препарату, є депресія, екстрапірамідпі розлади, зниження статевої потенції у чоловіків, порушення менструального циклу у жінок, сонливість, запаморочення внаслідок активації парасимпатичної нервової системи. Можливі також виразка шлунка, брадикардія, міоз, бронхоспазм.

Протипоказання

α-адрепоблокапюри (крім доксазозину (кардура)) протипоказані при вираженому склерозі коронарних артерій та артерій головного мозку, серцевій недостатності.

Доксазозіїп (кардура) – при підвищеній чутливості до хіназолінів.

β-адрепоблокатори – при застійній серцевій недостатності, бронхоспазмі, тяжких депресіях, інсулінотерапії.

Сіімпатолітики протипоказані при тяжкій серцевій недостатності, нефросклерозі, вираженому церебральному атеросклерозі, виразковій хворобі шлунка та 12-папої кишки, епілепсії, паркінсонізмі, депресії, феохромоцитомі.

Фармакобезпека

α-адрепоблокатори несумісні з трициклічними антидепресантами.

β-αдреноблокатори несумісні з наркотичними анальгетиками, інгібіторами холінсстерази, трициклічними антидепресантами.

α+β-адреноблокатори несумісні з серцевими глікозидами.

Симпатолітики несумісні з інгібіторами МАО, гормонами кори надниркових залоз, трициклічними антидепресантами, серцевими глікозидами, психостимуляторами.

Ацебутолол не можна поєднувати з антиаритмічними препаратами, хінідином, галогенвмісними засобами для наркозу, препаратами, що містять гідроокис алюмінію.

Пропраполол не можна приймати одночасно з транквілізаторами і нейролептиками, ерготаміном.

Окспреналал несумісний з дигітоксином, прозерином, промедолом, стрептоцидом, мезатоном, кофеїном, хлороводиевою кислотою, ізадрином, дифеніном.

У хворих на цукровий діабет β-адреноблокатори посилюють і подовжують викликану інсуліном гіпоглікемію.

Застосовують β-адреноблокатори для лікування хворих на ішемічну хворобу серця обережно, враховуючи пригнічення β-адренобдокаторами скоротливої функції серця, яка при інфаркті міокарда вже знижена.

а-адреноблокатори і симпатолітики можуть спричинити ортостатичний колапс.

Піроксан зменшує свербіж, прояви абстиненції та морської хвороби.

Для окспренололу є характерним “синдром відміни”.

Доксазозин (кардура) не виявляє негативного впливу на метаболізм, його можна застосовувати у хворих на БА, цукровий діабет, подаїру та в осіб похилого віку, а також у пацієнтів з серцевою недостатністю.

Використання доксазозину (кардура) під час вагітності та лактації можливе лише за умов, коли потенційна користь перевищує можливий ризик. Слід також ураховувати, що під час прийому препарату (особливо на початку лікування) може знижуватись здатність керувати транспортними засобами та працювати з потенційно небезпечними механізмами.

Гіпотензивний ефект октадину починається на 2-4 день.

Перед їдою приймають ніцерголін; після їди: – тамсулозин (омнік), фентоламін, атснолол (атенолол-ЗТ), резерпін.

Порівняльна характеристика препаратів

α-адреноблокатори

Доксазозин (кардура) – селективний уроефективний α1- адреноблокатор. Кардура швидко зменшує обструктивні та іритативні симптоми ДГПЗ, покращуючи при цьому показники уродинаміки у 66-71% хворих. У разі застосування препарату 1 раз на добу клінічно значущий гіпотензивний ефект зберігається протягом 24 год. AT знижується поступово: максимальний ефект розвивається, як правило, через 2-6 годин після застосування препарату. У хворих на АГ AT під час лікування доксазозином однаковий у положенні лежачи і стоячи. На відміну від неселективних блокаторів α1-адренорецепторів, при тривалому лікуванні доксазозином толерантність до препарату не розвивається. Під час терапії рідко спостерігаються підвищення активності реніну плазми крові і тахікардія. Доксазозин позитивно впливає на ліпідний профіль крові, значно знижує індекс атерогенності, вміст загальних ТГ і загального ХС. У зв'язку з цим, він має перевагу перед діуретинами та блокаторами β-адренорецепторів, які негативно впливають на зазначені параметри. Враховуючи встановлений зв'язок АГ і порушень ліпідного обміну з ІХС, сприятлива дія доксазозину одночасно на AT і рівень атерогенних ліпідів сприяє зниженню ризику розвитку ІХС. Лікування кардурою призводить до регресії' гіпертрофії міокарда лівого шлуночка, пригнічення агрегації тромбоцитів та підвищення активності тканинного активатора плазміногену. Крім того, доксазозин поліпшує чутливість периферичних тканин до інсуліну у хворих з її порушенням.

Тамсулозин (омнік) вибірково та конкурентно блокує постсинаптичні α-адренорецептори, які знаходяться у простаті, уретрі, шийці сечового міхура, що призводить до зниження їхнього тонусу та покращення відходження сечі. Одночасно зменшуються симптоми обструкції та подразнення, що пов'язані з аденомою простати. Оскільки здатність препарату впливати на α-адренорецептори в 20 разів вище, ніж його здатність взаємодіяти з α-адренорецепторами (які локалізовані в стінці судин), то тамсулозин є простатоспецифічним препаратом, практично не змінює рівень AT як у хворих з нормальним вихідним АТ, так і у хворих на гіпертензію. Застосовують препарат при доброякісній гіперплазії передміхурової залози. Не потребує підбору дози, застосовують 1 раз на добу.

Альфузозин (дальфаз, дальфаз СР) – селективний α1- адреноблокагор, який вибірково блокує рецептори в ділянці трикутника сечового міхура, уретои та передміхурової залози. Препарат знижує внурішньоуретральнии тиск та полегшує сечовиділення. Знижує тонус гладких м'язів артерій і вен, зменшує ЗПОС та системний AT.

Йохімбін – алкалоїд, селективно блокує центральні та периферичні а2-адренорецсптори та покращує кровопостачання органів малого таза при порушеннях ерекції, підвищує потенцію. Застосовують при психогенній імпотенції, чоловічому клімаксі, атонії сечового міхура.

Празозин. Особливістю даного препарату є його вибірковий вплив на судинні посгсинаптичні α1-адренорецепгори, що відрізняє його від фентоламіну та інших α-адреноблокагорів, які блокують одночасно α1- та α2-адренорецептори кровоносних судин. Характерною для дії празозину є периферична вазодилятація: має одночасно артеріо- та венорозширювапьну дію. Застосовують при різних формах артеріальної гіпертензії, а також для лікування застійної серцевої недостатності.

Теразозин блокує α-рецептори артеріальних судин, викликає їхнє розширення, зменшення ЗПОС та зниження AT. Препарат знижує постнавантаження на серце, має також гіполіпідемічну дію. Крім того, наближає до норми сечовипускання у хворих на аденому передміхурової залози.

Піроксан, крім звичайних властивостей, що характерні для α-адреноблокаторів, наділений седативною, протисвербіжною та снодійною діями. Тому його застосовують, крім звичайних показань, при сверблячих дерматитах, безсонні, лисуватії абстинентного синдрому, для профілактики морської хвороби.

Фентоламін – еталонний α1- та α2-адреноблокатор з короткочасним гіпотензивним ефектом.

Дигідроерготамін – датирований алкалоїд ріжок. Наділений слабкою утеротонічною дією, "заспокійливим" ефектом на судиноруховий цетр. Широко застосовується при мігрені.

Ніцергалін за хімічною структурою є аналогом алкалоїдів ріжок. Крім α-адреноблокуючої дії він наділений спазмолітичною активністю, особливо вираженою по відношенню до судин мозку та периферичних судин.

β-адреноблокатори

Атенолол (атенолол-ЗТ) є кардіоселективним β1-адрєноблокатором. Внутрішньою симпатоміметичною активністю не наділений. Відрізняється тривалістю дії. Може призначатись хворим зі схильністю до бронхоспазму та спазму периферичних судин з меншим ризиком, ніж неселективні β-адреноблокатори. Препарат викликає брадикардію.

Метопролал за дією близький до атенололу, однак призначають його 2-3 рази на день. Не рекомендують хворим з бронхоспастичними явищами.

Ацебутолол препарат нового покоління, селективний β1-адреноблокатор. Наділений внутрішньою симпатоміметичною та мембраностабілізуючою активністю. Мало впливає на ЦНС на відміну від інших препаратів даної групи.

Таліналол кардіоселективний β1-адреноблокатор. Не викликає бронхоспазму. Обережно призначати вагітним.

Пропранолол – еталонний β1,2-адреноблокатор. Відміна препарату повинна проводитись поступово.

Окспренолол менше пригнічує міокард, але викликає бронхоспазм.

Піпдолол с замінником окспренололу.

Надолол є нсвибірковим β-адрсноблокатором, однак на відміну піл інших препаратів не знижує нирковим кроно тік і швидкість клубочкової фільтрації. У зв'язку з тривалим ефектом може використовуватись 1 раз (іноді 2 рази) на добу.

Соталол неселективннй β-адреноблокатор, який має виражений антиаритмічний ефект. Основним показанням дня нього є аритмія (тахікардія).

Бетаксолол (локрен) – β-адреноблокатор без внутрішньої симпатоміметичної активності. Володіє гіпотензивною дією, попереджає підвищення AT, не пригнічує серцеву діяльність, не впливає на метаболізм вуглеводів та ліпідів, не знижує екскрецію натрію. У високих дозах володіє слабо вираженою мембраностабілізуючою дією.

Гібридні (α + β)- адреноблокапюри

До цієї групи належать такі препарати, як лабсталол та проксодолол.

Поєднання β-адреноблокуючої та периферичної судинорозширювальної дії забезпечує виражений антигіпертензивний ефект лабеталолу.

Проксодолол, на відміну від лабеталолу, має антиішемічну та анти* аритмічну дію, знижує (при інстиляції в кон іонктивальний мішок) ВОТ. Його використовують при ІХС, аритміях, ГХ кризах, відкрито- та закрито* кутовій формі глаукоми.

Симпатолітики

Резерпін алкалоїд раувольфії, який має центральну (активує тонус блукаючого нерва) та периферичну (виснажує запаси норадреналіну в надниркових залозах і симпатичних закінченнях нервів) дію. Препарат послаблює нейрогенний та ендокринний контроль над судинним тонусом, що призводить до поступового (8-10 днів) зниження AT.

Виражена седативна дія резерпіну також сприяє послабленню тонізуючих впливів ЦНС на судини. Гіпотензивний ефект після закінчення приймання препарату триває декілька тижнів.

Резерпін показаний для комплексної фармакотерапії усіх форм гіпертонічної хвороби, особливо у людей похилого віку.

Для усунення гіпертонічних кризів резерпін вводять внутрішньовенно 2-4 рази на добу.

Перелік препаратів

INN,(Торговельна назва)

Форма випуску

Альфузозин (Дальфаз, Дальфаз СР)

табл. 0,005; 0,01

Атенолол (Атенолол-ЗТ, Апо-Атенол, Атен, Атснобене, Атеносан, Аткардил, Блокотен, Дигнобета, Катенол, Ормідоп, Прснормін. Теноблок, Тензинор, Унілок, Фалітонзин, Хайпотен)

табл. 0,05; 0,025; 0,1

Ацебутолол (Ацскор, Молсон, Ссктраль)

лабл. 0.2:0,4

Бетаксолол (Локрен)

табл. 20 мг

Цнпдроерготаміну мезилат (Адегон, Дигідергот назальний спрей, Дитамін, Клавігренін, Ерго- гам)

капс. 2,5; 5 мг; аер. 0.5 иг/д.; р-н д/і 1 мг/мл; кап. per os 2 мг/мл; капс. 5 мг

Доксазозин (Кардура)

табл. 1:2:4; 8 мг

Йохімбіну пдрохлорид (Иохімбекс-Г армонія)

капс., табл. 5 мг

Лабеталол (Альбетол)

р-н д/і 1 %;табл. 0,1

Метопролол (Беталок, Вазокардин, Корвітол, Попресор, Метогексал, Метокард, Спесикор, Вгіпок)

з-н д/і 1 мг/мл; табл. 0.05; ),1; 0,2; 0,25; 0,5; драже 0,05:0.1

Надолол (Апо-Надол, Бетадол, Коргард, Надопол, Солдол)

табл. 0,04; 0,08; 0,16

Ніцергалін (Дурацербол, Ніцелін, Руцелін, Серміон, Ерготоп)

капс. 5 мг; ліоф.пор.д/і 5 мг; табл.вкр.об. 10; 20; 30 мг; пор. д/і 4 мг

Окспренолол (Каптол, Кордекс, Слоу-'Гразикор, Гевакор)

табл. 0,04; 0,08; 0,16; пор.д/і 2 мг

Піндолол (Апо-Піндол, Віскен, Калвіскен, Шндомекс, Пінпок)

гаол. 0.005; 0,01; 0,015; р-н д/і 0,02%; р-р per os 5 мг/мл

Шиоксан (Пророксан)

табл. 0,15; р-н д/і 1%

Празозин (Адверзутен, Алпрес, Гіпоназе, Депра- юлін, Мініпрес. Польпресин. Пратсіол)

табл. 0,5; 1; 2; 10 мг

Проксодолол

краплі очні 10 мг/мл

ГІропранолол (Анаприлін, Бстакеп, Індерал, Но- во-Пранол, Обзидан, Пропранобене, Пропра- HYP)

табл. 0,01; 0,02; 0,04; 0,08; 0,12; 0,16; р-н д/і 2.5 мг/мл; капс. 0,04:0,12

Резерпін (Брозерпін, Раупасил, Рауседан, Санд- рші, Серпазил)

табл. 0,1; 0,25; 1 мг; р-н д/і 1 мг/мл

Согалол (Гілукор, Дароб, Сотагексал, Сотапекс, Гахіталол)

табл. 0,08; 0,16; р-н д/і 0,01 г/мл

Галінолол (Корданум)

драже 0,05; 0,1; р-н д/і 0,002 г/мл

Гамсулозин (Омнік) Ікапс. 0,4 мг

Геразозин (Корнам, Хайтрин) гтабл. 1; 2; 5; 10 мг

Фенголамін (Регітин, Фентоламіну гідрохлорид) b-н д/і 0,01 r/мл; табл. 0.025

 
<<   ЗМІСТ   >>