Повна версія

Головна arrow Медицина arrow Фармакологія на допомогу лікарю, провізору, студенту

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Противірусні засоби

Кількість засобів етіотропного лікування при вірусних захворюваннях дуже обмежена, порівняно з препаратами для лікування інфекційних хвороб.

Фармакомаркетинг

Кількість у світі

Перелік препаратів

INN

Торговельні

марки

Поновлення за INN (останні 5 років)

% поновлення в групі

71

414

13

18Д%

Циданозин (Відекс), зальцитабін (Хівід), гліциризином кислота (Епіген), тромантадин (Віру-Мерц, Серол), епервудин, ламівудин (Епівір), іфавіренц (Сгокрин), нелфінавір (Вірасепт), пенцикловір Веісгавір), відарабін (Віра-МП), ритонавір (Норвір), невірапін (Віра- мун), абакавір (Зіаген), інозин пранобекс (Гропринозин)

Класифікація та препарати

Аналоги нуклеозидів

Похідні амантадину та інших груп*

Аналоги

пірофос-

фату

Інтерферони

Індуктори

інтерферонів

Інгібітори ВІЛ – протеїназита зворотної транс- криптази*

Ацикловір

Рибавірин

Ганшікловір

Фамцикповір

Ремантадин

Амантадин

Оксолін*

Фос карнет натрій

Інтерферон -α Інтерферон – 2β Інтерферон -α-2β

Циклоферон

Аміксин

Інозин пранобекс (Гропринозин)

Саквінавір

Диданозин*

Зидовудин*

Індинавір

Ритонавір

Зальцитабін*

Ставудин*

Зельфінавір

Механізм дії

Похідні амантадину блокують проникнення у клітину вірусної РНК, так як пригнічують звільнення РНК вірусу грипу від білка, внаслідок чого порушується її проникнення в ядро клітини. Гальмують індукцію вірусної РНК-залежної РНК-полімерази, внаслідок чого зменшується синтез вірусної РНК.

Основний механізм противірусної дії препаратів – інгібування ранньої стадії специфічної реплікації вірусів після проникнення їх у клітину.

Аналоги нуклеозидів інгібують синтез вірусної РНК, ДНК. В інфікованих клітинах аналоги нуклеозидів під впливом вірусних ферментів перетворюються на метаболіти, які і блокують реплікацію вірусів.

Аналоги пірофосфату пригнічують ДНК-полімеразу вірусів.

Аналог пірофосфату Фоскарнет порушує процес реплікації вірусу за рахунок того, що в клітинах під впливом ферментів фосфорилюєгься до активної форми, яка селективно інгібує вірус-специфічні ферменти (ДНК- полімеразу).

Інтерферони блокують синтез вірус-специфічних білків, зоаліі розпізнати РНК-вірусні від клітинних, у зв'язку з цим вони є сполуками універсальної біологічної дії. Утворення інтерферону клітинами є природним механізмом захисту організму проти вірусів.

Індуктори інтерферонів стимулюють синтез ендогенного інтерферону в організмі людини. Саквінавір блокує фермент ВІЛ- протеїназу, диданозин, зидовудин – зворотню транскриптазу вірусу імунодефіциту людини.

Клітинна ДНК-полімераза людини у 100 разів менш чутлива до цих препаратів за вірусну.

Інозип пранобекс (гропринозин) препарат з подвійним ефектом – противірусним та імуносгимулюючим: блокує реплікацію РНК- та ДНК- геномних вірусів через пошкодження коду генетичної інформації; активізує синтез цигокінів, інтерлейкінів 1-2, натуральних кілерів (NK-клітин), підвищує фагоцитарну активність макрофагів, продукцію ендогенних інтерферонів, протигерпетичних антитіл, відновлює імунорегуляторний індекс, нормалізує діяльність імунної системи.

Інгібітори ВІЛ протеїнази інгібують вірусну прогеїназу за рахунок. зв'язування зі специфічними рецепторами, що перешкоджає утворенню вірусних поліпротеїнів і призводить до утворення неактивних вірусів.

Інгібітори зворотної транскриптазы порушують процес реплікації та утворення вірусної ДНК за рахунок інгібування зворотної транскриптази. Сгавудин також інгібує клітинні ДНК-полімерази вірусів, значно пригнічуючи синтез мітохондріальної ДНК.

Фармакодинаміка

Противірусним ефектом наділені похідні адамантану, аналоги нуклеозидів та інших груп, аналоги пірофосфату, інозин пранобекс (гропринозин); імуносгимулюючим – ацикловір, рибавірии, інозин пранобекс (гропринозин).

Противірусний, імуностимулюючий, протипухлинний ефекти властиві інтерферонам, індукторам інтерферонів.

Інгібітори ВІЛ-протеїнази та зворотної транскриптази наділені специфічним антивірусним ефектом проти ВІЛ-інфекції.

Показання до застосування та взаємозамінність

  • 1. Профілактика та лікування грипу, ГРВЗ (інозин пранобекс (гропринозин), ремантадин (ремантадин-КР), інтерферони, крім інтерферону -2β, індуктори інтерферонів, рибавірин), грипу А (інозин пранобекс (гропринозин), похідні амантадину, оксолін), вітряної віспи, респіраторносинцитіальної інфекції).
  • 2. Профілактика та лікування герпесу, грипу А, В (інозин пранобекс (гропринозин), ремантадин (ремантадин-КР), оксолін, аналоги нуклеозинів, аналоги пірофосфату), аденовірусного кератокон'юнктивіту, папіломатозу (інозин пранобекс (гропринозин), оксолін), контагіозного молюска (оксолін), енцефаломієліту, хламідіозу (індуктори інтерферонів), кліщового енцефаліту (ремантадин (ремангадин-КР)).
  • 3. Лікування цитомегаловірусних інфекцій (аналоги нуклеозидів, інозин пранобекс (гропринозин), фоскарнет натрію), вірусних пневмоній (інтерферони, інозин пранобекс (гропринозин)).
  • 4. Лікування вірусного гепатиту (А, В, С) (інтерферон-а-2р); гепатиту В, С (інтерферони α і β, інозин пранобекс (гропринозин), циклоферон).
  • 5. ВІЛ-інфекція (інгібітори ВІЛ-протеїнази та зворотної транскриптази, інтерферони), саркома Калоші (інтерферони), мієлолейкоз (інтерферон-α-2β).
  • 6. Лікування вторинних імунодефіцитних станів у хворих всіх вікових груп (інозин пранобекс (гропринозин)).

Побічна дія

При застосуванні похідних адамашпапу виникають диспепсичні явища, сонливість, депресія, тремор, підвищена збудливість, алергійні реакції, ремантадин може сприяти розвитку тератогенної та ембріотоксичної дії. При використанні зидовудину – анемія.

При внутрішньовенному введенні аналогів нуклеозидів можлива поява флебітів, головного болю, алергійних реакцій, запаморочення, диспепсичних явищ.

Побічна дія ацикловіру кишкова каліка, висип на шкірі, пригнічення кровотворення, подразнення шкіри і слизових оболонок.

При вживанні інгібіторів зворотної транскриптази і ВІЛ- протеїназ, фоскарнету натрію може виникати анемія, нейтропенія, диспепсичні розлади, головний біль, лихоманка, міалгії, парестезії, алергічні реакції.

При прийманні інтерферонів можлива нудота, запаморочення, підвищення температури, діарея, міалгія, гіпотензія, почервоніння і болючість на місці введення, алергійні реакції, пригнічення кровотворення (у великих дозах).

При застосуванні індукторів інтерферонів побічних дій значно менше, ніж при лікуванні інтерферонами.

Інозин пранобекс (гропринозин) добре переноситься навіть при довготривалому лікуванні, лише зрідка можливе зниження апетиту, диспепсія, слабке підвищення рівня сечової кислоти в крові та сечі (після відміни – швидко зникають і не потребують додаткового лікування).

Протипоказання

Аналоги нуклеозидів протипоказані у дитячому віці до 3 місяців, по- хідні амантадину, інтерферони – при гострих та хронічних захворюваннях печінки і нирок, вагітності.

Інтерферон-α-2β не слід застосовувати для хворих з психічними розладами в анамнезі.

Інозин пранобекс (гропринозин) при подагрі, тяжкій ниркової недостатності, вагітності та лактації.

Інгібітори зворотної транскриптази протипоказані при лейкопенії, гіпогемоглобінемії, лактації, гіпербілірубінемії у немовлят.

Інгібітори протеаз не призначають дітям до 13 років, при лактації.

Фоскарнет натрій – при вагітності, лактації.

Фармакобезпека

Ганцикловір не можна сполучати з іміпенемом-циластатином.

Не рекомендується сумісне застосування інтсрферону-2р з НПЗЗ та ГКС.

В офтальмологічній практиці використовують тільки 0,25%, 0,5% оксолінову мазь.

Фоскарнет натрію рекомендується призначати на ранньому етапі захворювання.

У період лікування індинавіром хворим показане адекватне водне навантаження для того, щоб запобігти розвитку нефродіапізу.

Індинавір не застосовують одночасно з терфенадином, асгемізолом, цизалридом, мідазоламом, тіазоладом, рифапіцином.

Ритонавір, ставудин з обережністю використовують для пацієнтів з захворюваннями печінки.

Ритонавір не можна сполучати з аміодароном, асгемізолом, ітраконазолом, кетоконазолом, цизалридом, клозапіном, дигідроергоіаміном, ерготаміном, пропафеноном, піроксикамом, хінідином, рифабуїином, терфенадином, похідними бензодіазепіну.

Ставудин не рекомендується поєднувати з хлорамфеніколом, цисплатином, диданозином, ізоніазидом, протитуберкульозними препаратами, метронідазолом, вінкристином, зальцитабіном.

Зальцитабін – з аміноглікозидами, амфотерицином, фоскарнетом.

Нельфінавір несумісний з продуктами, які мають кислу реакцію (апельсиновий сік тощо).

Інозин пранобекс (гропринозин) можна використовувати в комплексній терапії з антибіотиками, НПЗЗ та іншими лікарськими засобами. Імуносупресори послаблюють його дію.

Після їди приймають аміксин, саквінавір. До їди приймають диданозин.

Порівняльна характеристика препаратів

Ремантадин (ремантадин-КР) і амашпадин виявляють профілактичну і лікувальну дію по відношенню до грипозної інфекції, яка викликана штамами вірусів підтипу А2. Ремантадин (ремантадин-КР) ефективний для профілактики і лікування кліщового енцефаліту та хвороби Паркінсона. Діє більш тривало.

Ацикловір високоактивний препарат, за хімічною структурою є аналогом пуринових нуклеозидів. Проникаючи в клітину, фосфорилюється і у вигляді трифосфату пригнічує ДНК-полімеразу вірусу простого герпесу (у більшій мірі, ніж ДНК-полімеразу клітини). Синтез нуклеїнових кислот вірусу порушується. Менш чутливий до нього цитомегаповірус. Проходить крізь ГЕБ.

Рибавірин в інфікованих вірусом клітинах перетворюється в метаболіти – монофосфат і трифосфат, гальмує синтез вірусних нуклеїнових кислот, пригнічує також РНК-полімеразу вірусу грипу та зворотну транскриптазу вірусу імунодефіциту людини. Має широкий спектр дії, який включає

РНК-вміщуючі (віруси грипу А і В, парагрипу, кору, вірус імунодефіциту людини, ряд онковірусів) і ДНК-вмішуючі віруси. Доки до рибавірину не виявлено резистентних варіантів вірусів. Препарат у вигляді аерозолю рекомендується для лікування PC-вірусної (респіраторно-синцитіальної) інфекції у дітей. При системному застосуванні (перорально, внутрішньом'язово, внутрішньовенно) рекомендується призначати препарат для лікування геморагічних лихоманок, герпесу 1 типу і гепатиту типу В. Достатню ефективність препарату виявлено при захворюванні на герпес.

Гапцикповір за структурою близький до ацикловіру, але більш ефективний. Він діє не тількі на віруси герпесу, але й на цитомегаловіруси.

Фамцикловір активний по відношенню до вірусів герпесу простого і зостера, а також цитомегаловірусів. Застосовують при оперізуючому лішаї і постгерпетичних невралгіях.

Ряд синтетичних препаратів відносять до прямих вірулоцидів, які згубно діють, в основному, на віруси поза клітинами. До цих препаратів відноситься Оксопін. Він активний проти вірусу герпесу, грипу, папіломотозу, рино- та кератит-вірусів. Застосовується для профілактики грипу у вигляді 0,25% мазі для носа, а для лікування кератиту, риніту, кера- токон'юнктивіту та папіломатозів у вигляді 3% мазі.

Аналог пірофосфату Фоскарнет натрій показаний для лікування ВІЛ-інфекції, герпетичної інфекції, особливо цитомегаловірусної інфекції, гепатиту В.

Віруси індукують синтез α- та γ-інтерферону, які відіграють захисну роль на ранніх стадіях вірусної інфекції. Під впливом інтерферону в клітинах зростає активність синтетази олігоаденілату. Остання активує ендонуклеазу, яка розщеплює вірусні РНК, що перешкоджає синтезу вірусних білків. Інтерферон має широкий спектр противірусної активності.

Інтерферон α застосовується не тільки для лікування вірусної патології (хронічні гепатити В, С; гострокінечні кондиломи), але і при лікуванні неопластичних процесів (хронічний мієлолейкоз, множинна мієлома, грибковидний мікоз, злоякісна меланома, саркома Калоші).

Інтерферон 2β препарат, який отримують при культивуванні бактеріального штаму Pseudomonas sp., який міститься в генетичному апараті вбудованої рекомбінантної шіазміди гена ІФН-а2 людини. Препарат рекомендується для дорослих і дітей при онкологічних захворюваннях (лейкози, лімфоми, рак сечового міхура, мієлома, ретикуломатоз), гепатиті В та менінгоенцефалітах, розсіяному склерозі, вірусних герпетичних ураженнях.

Інтерферон-α-2β застосовується при мієломній хворобі, саркомі Калоші, хронічних вірусних гепатитах В і С, хронічному мієлолейкозі.

Індуктори інтерферону – речовини природного або синтетичного походження, які здатні індукувати в організмі людини продукцію інтерферону, а також мають противірусну, імуномодулюючу та протипухлинну дії. До препаратів цієї групи відноситься Циклоферон, Аміксин.

Інозин пранобекс (гропринозин) активує механізми імунного захисту організму, збільшує кількість Т-лімфоцитів, відновлює імунорегуляторний індекс, підвищує виробку антитіл, стимулює хемотаксис та фагоцитоз, активує продукцію інтерлейкінів 1-2, володіє інтерфероностимулюючою дією та прямою противірусною активністю по відношенню до РНК- і ДНК- геномних вірусів. Застосовується для лікування вірусних інфекційних хвороб: ГРВЗ, цитомегаловірусних інфекцій, герпесу, непрофільного гепатиту та імунодефіцитних станів у пацієнтів практично всіх вікових груп, особливо в педіатричній практиці.

Цикпоферон низькомолекулярний синтетичний індуктор інтерферону, який відноситься до класу акридіонів. Циклоферон націлений імуномоделюючою, противірусною та протизапальною діями. Він стимулює стовбурні клітини кісткового мозку, фагоцитоз, активність природних кіперних клітин, експресію антигенів. З іншого боку, підвищення утворення ендогенного інтерферону пригнічує розвиток анафілактичного шоку, запалення, гіперчугливість сповільненого типу, реакцію зв'язування комплементу. Застосовується при ВІЛ-інфекції у дорослих і дітей, яким за віком більше 4 років (стадії 2А-ЗВ), при вірусних гепатитах, хламідіозі, захворюваннях сполучної тканини, нейроінфекціях, герпесі. Препарат широко використовується в педіатричній практиці (гепатити А, В, С, Д, герпес-вірусна інфекція). Циклоферон сумісний і добре сполучається (на відміну від інтерферонів) з усіма хіміотерапевтичними препаратами, НПЗЗ та іншими.

Аміксин низькомолекулярний індуктор інтерферону, який належить до класу флуоренонів, стимулює утворення в організмі α, β, γ-ΙΦ; препарат наділений імуномоделюючою дією. Застосовується при ГВРЗ, герпесі, розсіяному склерозі, хламідіозі, гепатитах А, В, С.

Індуктори інтерферону виявлено серед препаратів інших груп: левамізол, дипірндамол, теофілін, треіпал, дибазол.

Останнім часом серед противірусних засобів з'явилися нові групи препаратів: інгібітори ВШ-протеїнази та інгібітори зворотної транскришази. До першої групи належать саквінавір, ритонавір, індшіавір, нельфінавір, до другої – нуклеозиди: диданозин, зидовудин, ставудин, зальцитабін.

Інгібітори ВІЛ-протеїнази на відміну від інших препаратів вибірково інгібують протеази ВІЛ-1. Препарати даної групи застосовуються, в основному, при ВІЛ-інфекції.

Саквінавір на відміну від аномальних нукпеозидів виявляє безпосередню пригнічуючу дію на фермент вірусу (не метаболізуєгься). Посилює противірусний ефект інгібіторів зворотної транскришази.

Ритонавір володіє селективною спорідненістю до аспарил-протеази ВІЛ і тому виявляє слабку інгібуючу дію на відповідну протеазу людини.

Індинавір активний по відношенню до вірусів імунодефіциту людини ВІЛ-1. Не кумулює.

Нельфінавір активний по відношенню до вірусів імунодефіциту людини ВІЛ-1 і BІЛ-2. Проникає через гістогематичні бар'єри та добре розподіляється у тканинах.

Диданозин нестійкий у кислому середовищі. Може застосовуватись у дітей (з б місяців).

Зидовудин. Здатність інгібувати зворотну транскриптазу ВІЛ у препараті в 100-300 разів вище, ніж здатність пригнічувати ДНК-полімеразу людини.

Ставудин подібний до зидовудину, використовується при неефективності або нестерпності до зидовудину.

Зальцитабін активний за відношенням до вірусів імунодефіциту людини ВІЛ-1 і ВШ-2, особливо ефективний на ранньому етапі захворювання.

Перелік препаратів

INN, (Торговельна назва)

Форма випуску

Амакіадин (Атарин, Вірегіт-К Мідантан, Симетрел)

р-н д/інф. 4 мг/мл; капс., табл. 0,1

Аміксин

табл. 0,125

Ацикловір (Акловір, Ацигерпін, Ацик, Ациклостад, Віролекс, Герпекс, Зовіракс Лізавір, Ловір. Медовір, Суправіран)

сух.реч. д/і 0,125; 0,25; 0,5; крем, мазь 3 5%; табл. 0,2; 0,4; 0,8

Ганцикловір (Цимевен)

ліоф.пор.д/і 0,5; капс. 0,25

Диданозин (Відекс)

пор.для р-на 0,1; 0,25; 0,375; 2; 4; табл. дисп. 0,025; 0,05; 0,1; 0,15

Зальцитабін (Хівід)

табл. 0,375; 0,75

Зидовудин (Азитидин, Зидосан, Ретровір)

табл., капс. 0,1; 0,25; р-н д/інф. 0,02 г/мл

Індіпіавір (Криксиван)

капс. 0,2; 0,4

Інозин пранобекс (Гропринозин)

табл. 0,5

Інтерферон β-1b (Бетаферон)

піоф.порд/і 9600000 ОД/фл.

Інтерферон α-2β (Вкіюрон)

супоз-рект. 150000; 500000 МО

Інгерферон-а (Альфаферон, Берофор Велферон, Віаферон, Інтерлок, Інтрон А Покферон, Рофен-А, Егіферон)

р-н д/і 1; 3; 6 млн.МО; пор.д/і 3; 6; 9; 18 млн-МО

Непьфінавір (Вірасепт)

табл. 0,25

Неовір

р-н д/і 0,125 г/мл

Оксолін

мазь 0,25; 0,5; 1; 2; 3%

Ремантадин (Ремантадин-КР, Полірем Флумадин)

табл. 0,05; сироп 10 мг/мл

Рибавірин (Віразоп. Трибавірин)

табл. 0,2

Ритонавір (Норвір)

капс. 0,1

Саквінавір (Інвіразе, Фортоваза)

капс. 0,2

Ставудин (Зерит)

капс. 0,15; 0,2; 0,3; 0,4

Фамцнкповір (Фамвір)

табл. 0,25; 0,5

Фоскарнет натрію (Триаптен)

крем 2%

 
<<   ЗМІСТ   >>