Засоби для лікування алергічних захворювань

Одним із ускладнень фармакотерапії є алергічні реакції, що розвиваються після прийому ліків. Алергенами в таких випадках можуть бути як самі препарати (антибіотики, сульфаніламіди, новокаїн, лікувальні сироватки і т.д.), так і їх метаболіти, які в організмі зв'язуються з білками, створюючи повноцінний антиген. Відмінною особливістю антигенів є здатність стимулювати імунокомпетентні клітини, що виділяють антитіла. При взаємодії антигена з антитілами на мембрані тучних клітин, останні руйнуються із звільненням біологічно-активних речовин – медіаторів алергії: гістаміну, серотоніну, простагландинів. Саме ці речовини беруть участь у механізмах розвитку загальних і місцевих алергічних реакцій.

Фармакотерапія алергійних станів складна і включає слідуючі етапи:

• 1. Пригнічення реакції гістаміну з гістамінорецепторами – антигістамінні засоби.
• 2. Гальмування реакцій антиген-антитіло за допомогою глюкокоргикоїдів.
• 3. Стабілізація мембран сенсибілізованих тучних клітин з метою гальмування в момент дегрануляції виходу медіаторів алергії – кромогліцієва кислота.
• 4. Посилення розкладу гістаміну шляхом накопичення гістамінази.
• 5. Гальмування утворення антитіл – імунодепресивні засоби, глюкокоргикоїди.

Чільне місце в патогенезі розвитку алергійних реакцій належить гістаміну. Інактивується гістамін ферментом гістаміназою, яку синтезують слизові. Збуджуючи Н1-рецептори, гістамін активує в клітинній мембрані фосфоліпазу. Завдяки цьому, внаслідок ряду хімічних перетворень виникають умови, що зумовлюють поступают кальцію в клітину, який впливає на скорочувальну функцію непосмугованих м'язів. Діючи на Н2-гістамінорецептори, гістамін активує аденілатциклазу і посилює утворення ц-АМФ у клітині, що призводить до посилення секреції слизової оболонки шлунка.

Гістамін викликає розширення капілярів, підвищення проникності судинних стінок, розвиток набряку, зменшення об'ему циркулюючої плазми, згущення крові, зниження артеріального тиску, спазм нелосмугованих м'язів бронхів за рахунок подразнення Н1-гістамінорецепторів; посилення викиду адреналіну (як наслідок рефлекторного подразнення мозкової частини надниркових залоз), тахікардію, посилення секреції шлункового соку за рахунок подразнення Н2-гісгамінорецепторів слизової оболонки шлунка.

У розвитку усіх алергійних реакцій беруть участь поряд із гістаміном інші біологічно активні речовини, особливо серотонш. Периферійна дія серотоніну пов'язана з подразненням специфічних серотонінових рецепторів, що призводить до скорочення нелосмугованих м'язів матки, кишечника, бронхів, звуження кровоносних судин, підвищення швидкості агрегації тромбоцитів.

Фармакомаркетинг

Класифікація та препарати

Механізм дії

Блокада Н1-гістамінорецепторів по типу конкурентного антагонізму з гістаміном, усунення підвищеної чутливості клітинних мембран (особливо, непосмугованих м'язів) до вільного активного гістаміну (антигістамінні препарати). Клариназе знижує збудливість специфічних серотонінових рецепторів.

Цилрогептадин, фенспірнд блокують гістамінові та серотонінові рецептори, знижують репродукцію цитокінів.

Оксатомід, кромогліцієва к-та, кетотифен стабілізують мембрани тучних клітин.

Глюкокортикостероїди пригнічують розвиток імунних реакцій, зменшують вивільнення гістаміну, знижують продукцію антитіл.

Зафірлукаст. монтелукаст натрію селективно інгібують лейкотриенові Д4-рецептори.

Фармакодинаміка

Антигістамінні засоби викликають ефекти, протилежні гістаміну:

• 1) звужують периферичні капіляри, підвищують AT;
• 2) зменшують проникність стінок капілярів, запобігають розвитку набряку тканин, спричиненого дією гістаміну;
• 3) усувають спазм непосмугованих м'язів бронхів, матки і кишкінника;
• 4) послаблюють реакцію організму на вільний активний ендогенний і екзогенний гістамін;
• 5) діють антиадренергічно (усувають тахікардію);
• 6) чинять антисеротонінову дію.

Крім цього, засоби для лікування алергічних захворювань викликають фармакологічні ефекти:

Антиалергічний (усі препарати);

Седативний (оксатомід. промстазин. дифенгілрамін. хлоропірамін, клемастин, ципрогептадин, кетотифен. фснспірид);

Снодійний (хлоропірамін. клемастин);

Протиблювотний (промстазин. дифенгідрамін. дименгідринат); Протизапальний (промстазин. дифенгідрамін. кромогліцісва кислота, кетотифен, глюкокортикостероїди. зафірлукаст);

Імунодепресивний (глюкокортикостероїди);

Потенціюючий (промстазин. дифенгілрамін. хлоропірамін, ципрогептадин);

Зменшення спазму непосмурованої мускулатури бронхів та проникності капілярів (всі антиалергічні засоби, крім дименіідринату і зафірлукасту).

Таблиця 43

Порівняння протигістамінних препаратів, які блокують Н1-рецептори

Показання до застосування та взаємозамінність

Стани, що потребують десенсибілізації організму і лікування істинних алергійних захворювань:

• - анафілактичний шок, набряк Квінке (лоратадин, терфснадин, хлоропі- рамін, квіфенадин, ципрогептадин, глюкокортикостероїди, крім момета- зону фуроату);
• - бронхіальна астма (оксатомід, лоратадин, терфенадин, хлоропірамін, кромогліцієва к-та, кетотифен, фенспірид, преднізолон, будезонід, гідрокортизону бутират, триамцинолону ацегонід, дексаметазон, зафірлукаст, монтелукаст нагрію);
• - кропив'янка, алергічний дерматит, риніт, сінна пропасниця (блокатори Н|-гістамінових та серотонінових рецепторів, кромогліцієва к-та, кетотифен, глюкокортикостероїди, кпариназе);
• - ревматизм, системний червоний вовчак (фенспірид, глюкокортикостеро- щи крім дексаметазону);
• - морська та повітряна хвороба (прометазин, дименгідринат).

Побічна дія

Побічними ефектами при застосуванні антигістамінних препаратів ε сухість у роті, анорексія, диспепсичні розлади, запаморочення, головний біль, уповільнення психічних процесів, загальна слабкість, сонливість.

При застосуванні димєнгідринату можливе порушення акомодації.

При застосуванні ципрогептадину підвищується апетит.

Хлоропірамін у деяких хворих викликає подразнення слизової оболонки шлунка.

Побічні ефекти кромогліцієвої кислоти незначні, проявляються місцево.

Кетотифен справляє седативну дію, підсилює дію алкоголю.

Зафірлукаст, монтелукаст викликають головний біль, диспепсичні

явища.

Протипоказання

Квіфенадин, лоратадин, мембраностабілізатори не призначають жінкам в перші 3 місяці вагітності.

Антигістамінні препарати не приймаються вдень особами, праця яких потребує швидкої рухової та психічної реакції.

Антигістамінні препарати з вираженим холінолітичним ефектом протипоказані при глаукомі та гіпертрофії передміхурової залози.

Хлоропірамін протипоказаний при виразковій хворобі шлунка та 12-палої кишки, запальних захворюваннях шлунково-кишкового тракту.

Кпемастин, астемізол, ципрогептадин, терфенадин не можна застосовувати при вагітності та лактації.

Клемастин не слід призначати дітям до 6 років.

Мембраностабілізатори протипоказані при індивідуальній непереносимості, кромогліцієва кислота – при астматичному статусі, дітям до 5 років.

Антагоністи лейкотриєнових Ді-рецепторів не призначають для усунення бронхоспазму при гострому приступі бронхіальної астми.

Фармакобезпека

Антигістамінні засоби несумісні з антикоагулянтами, промедолом, блювотними, М-холіноміметиками, трициклічними антидепресантами, стрептоміцином, неоміцином, канаміцином.

Оксатомід, дифенгідрамін, хлоропірамін, ципрогептадин, фенспірид не слід сумісно вживати з барбітуратами, снодійними та седативними засобами, наркотичними анальгетиками, транквілізаторами.

Терфенадин, лоратадин не можна застосовувати одночасно з кетоконазолом, ітраконазолом, еритроміцином, циметидином.

Дифснгідрамін несумісний з вітаміном С, натрію бромідом, гентаміцином.

Розчин інталу не слід інгалювати у суміші з розчином бромгексину г/х та амброксолу г/х.

Лікування кетотифеном у хворих з бронхіальною астмою та бронхообструктивним синдромом слід відміняти поступово.

Необхідна обережність квіфенадину при приписуванні хворим з тяжкими захворюваннями серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, печінки.

Через ускладнення антигістамінних препаратів: запоморочення голови, уповільнення психічних процесів, загальна слабкість, сонливість і навіть глибокий сон не можна вживати їх під час роботи.

До їжі приймають дименгідринат, фенспірид, зафірлукаст.

Після їжі приймають мебгідролін, квіфенадин, ципрогептадин.

Під час їжі приймають хлоропірамін, кетотифен.

Порівняльна характеристика препаратів

Еталонним препаратом “нічних” антигістамінних засобів є дифенгідрамін. Крім специфічного антагонізму з гістаміном, діфенгідрамін характеризується рядом інших властивостей, основна з яких – пригнічуючий вплив на ЦНС. Вона виявляється седативним і снодійним ефектами.

Крім того, дифенгідрамін має гангліоблокуючий, протизапальний, місцевоанестезуючий і противобпювотний (як центральний холіноблокатор) ефекти. Дифенгідрамін чинить спазмолітичну дію. Він потенціює дію снодійних, нейролептичних засобів, місцевих анестетиків, знижує температуру тіла.

Праметазин у порівнянні з дифенгідраміном дає дуже сильний, тривалий, повільно наступаючий протигїсгамінний та потенцюючий ефекти, чинить гіпотермічну і протикашльову дію.

Хлоропірамін поряд з антигістамінним виявляє виражений седативний ефект. Препарат чинить подразнюючу дію, тому при роботі з ним треба дотримуватися правил безпеки.

Клемастин більш активний, ніж дифенгідрамін, діє триваліше (8 – 12 годин). Потенціює дію алкоголю, тому в процесі лікування не можна вживати алкоголь. Не впливає на ЦНС.

Еталонним препаратом “денних” антигістамінних засобів є мебгідролін – активний протигістамінний препарат. Відрізняється від дифенгідраміну і хлоропіраміну тим, що не виявляє седативного і снодійного ефектів. Добре переноситься хворими.

Квіфенадин – активний протигістамінний препарат. Інактивує гістаміназу, має більш вибіркову протизапальну дію у порівнянні з іншими антигістамінними препаратами. Не чинить пригнічувальної дії на ЦНС, мало токсичний, добре переноситься хворими. Ефективний при полінозах. У деяких випадках ефективний при толерантності до інших антигістамінних засобів.

Оксатомід запобігає виділенню медіаторів алергії із тучних клітин, пригнічує ЦНС, підсилює дію засобів, що пригнічують ЦНС. Призначають 2 рази на добу.

Терфенадіш – селективний Нггістамінолітик. Швидко всмоктується, через 1 годину створюється ефективна концентрація в крові. Застосовують при алергічному риниті, полінозах (у 85% хворих ефект наступає на 1 добу), кропив'янці, екземі, алергії при переливанні крові.

Лоратадин володіє протиалергічною, спазмолітичною, антиексудативною, протисвербіжною дією. Протиалергічна дія спостерігається через 30 хвилин, триває 24 години. Призначають 1 раз на добу.

Азепастин випускається у вигляді назального спрею. Його застосовують для лікування та профілактики алергічних ринитів та аденосинуситів.

Ципрогептадин блокує серотонінові та Н₁-гістамінорецептори, зменшуює спазмогенні та інші ефекти, що викликає серотонін. Крім того, має седативний, холінолітичний ефекти.

Дименгідринат застосовують для запобігання та усунення проявів морської та повітряної хвороби, при нудоті, блювоті різного поход ження.

Кромогліцієва кислота блокує входження в тучні клітини Са; стабілізує мембрани тучних клітин, перешкоджаючи їх дегрануляції. Протигістамінної активності по відношенню до вільного гістаміну не має. Препарат є специфічним засобом для лікування бронхіальної астми у хворих молодого віку, та у яких не розвинутий ще пневмосклероз. Він чинить профілактичну дію на розвиток астматичного приступу, тому для купування гострих приступів препарат не застосовується. Ефект наступає повільно, через 2-4 тижні від початку лікування.

Кетотифен володіє властивістю пригнічувати реакцію на гістамін, що вже виділився, та ФАТ.

Фенспірид справляє антигісгамінну, антисеротонінову, антибрадикі- нінову дію. Знижує набряк та гіперсекрецію слизової, зменшує бронхоспазм, пригнічує ЦНС.

Глюкокортикостероіди ефективні при будь-якій алергічній реакції. Однак застосування їх обмежене через сильну побічну дію. Тому вони використовуються при тяжких (анафілактичний шок) і середньої тяжкості (сироваткова хвороба, набряк Квінке) алергійних реакціях, а також при тяжких прогресуючих захворюваннях алергійної природи (копагенози).

Зафірлукаст та монтелукаст натрію – конкурентні антагоністи лейкотриєнових рецепторів, які є складовою частиною повільно реагуючої субстанції анафілаксії. Препарати зменшують: скоротливу активність непосмугованої мускулатури дихальних шляхів, проникність судин, вміст клітинних та позаклітинних факторів запальної реакції в дихальних шляхах, реактивність бронхів при вдиханні алергенів, запобігаючи бронхоспа- зму.

У комплексній терапії алергічних станів використовують засоби симптоматичної терапії : адреноміметики (адреналін), бронхолітики міотропної дії (еуфілін). При появі місцевих алергійних реакцій на шкірі широко застосовують у клініці кальцію хлорид, кальцію глюконат.

Перелік препаратів