ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЛОГІСТИЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Еволюція методології логістичного менеджмент

Методологія логістичного менеджменту сформована на основі інтеграції наукових підходів та практики реалізації принципів і процедур управління маркетингом виробництва, логістикою постачання та стратегією використання об'єктів постачання.

Відповідно з основними теоретичними положеннями економіки, організації, управління та маркетингу формують логістичні ланцюги, потоки, мережі і системи руху і трансформації об'єктів поставок, забезпечується управління і регулювання функціонування і розвитку господарюючих суб'єктів логістичної діяльності.

На схемі (рис. 2.1) представлено адаптовані до специфіки логістичної діяльності основні ринкові закони: конкуренції, циклічності, партнерства, якості, ціни та масштабу логістичних послуг. Зміст кожного з цих законів розкриває можливості оптимізації логістичної діяльності.

Еволюція методології логістичного управління включає наступні етапи зростання, які кореспондуються з етапами розвитку логістики, як науки:

• 1) реактивно-логістичний менеджмент - прийняття рішень щодо управління логістичними процесами за фактом виявлення недоліків і відхилень, критичних явищ та інших проблем і подій, що вже відбулися, з метою їх недопущення в майбутній діяльності;
• 2) маркетингово-логістичний менеджмент, особливо активний на етапі інтеграції логістичних принципів і технологій маркетингу, що розширює складові комплексного критерію логістики.

Маркетингові дослідження встановлюють попит, потреби суспільства, формують вимоги до конкретного продукту,

визначають обсяги та динаміку попиту і пропозицій, виробляють оптимальний рівень параметрів якості та визначають канали розподілу продукції.

Рис. 2.1. Основні ринкові закони адаптовані до специфіки логістичної діяльності.

Таким чином забезпечують досягнення 3-х маркетингових логістичних складових комплексного критерію: функціональний товар, обсяги виробництва і продажів, якість продукту (послуги).

Чисто логістичними критеріями є доставка продукції конкретному замовнику в потрібне місце і в суворо встановлений час з найменшими витратами. Тим самим саме логістика остаточно оптимізує обсяги замовлень, час і вид транспортування, рівень запасів, забезпечуючи системну економію засобів і тимчасових ресурсів по всьому ланцюжку виробництва і споживання продукції.

3)стратегічний логістичний менеджмент - управління логістичною діяльністю з використанням наукових методів прогнозування її розвитку та оптимізації на середньо-і довгострокову перспективу з урахуванням передбачуваних змін продуктивних сил і інтересів суспільства.

На цьому етапі відбувається дерегулювання логістичних процесів на тлі корпоратизації логістичного управління.

4)глобальний логістичний менеджмент - інтегроване управління ланцюгами поставок в геоекономічних системах.

Логістичне управління глобальними ланцюгами поставок дозволяє реалізувати сучасну систему управління логістикою в реальному режимі часу по передбачуваним змінам з використанням віртуальних систем, штучного інтелекту та інших можливостей електроніки.

Логістичний ланцюг формує сукупність потокових процесів в окремих фазах замовлень, постачань, виробничої трансформації ресурсів, дистрибуції, споживання і рециклінгу.

На рис. 2.2 наведена схема управління рухом і зворотним зв'язком дій і результатів в глобальному логістичному ланцюгу.

Ефективне управління рухом потоків реалізують через управління стиками розподілу праці у технологічних ланцюгах. Зокрема засобами досягнення ефективного управління стиками є наступні:

адміністративні дії, пов'язані з управлінням різними сферами інтегрованої логістичної системи;

адміністрування логістичної системи, виконання логістичних функцій та процесів для досягнення цілей логістичної системи, персонал, який управляє логістичними процесами управлінської ієрархії на різних організаційних рівнях.

Управління логістичними потоками передбачає:

- формування потоку, як єдиного цілого; організацію постійного руху потоку;

- постійні трансформації об'єктів поставок у просторі й часі;

- наявність основних кількісних параметрів потоку (початковий та кінцевий пункти, траєкторія шляху, довжина шляху, швидкість та час руху, проміжні пункти потоку).

Методологія логістичного менеджменту передбачає певну послідовність формування системи управління логістичною діяльністю.

Залежно від масштабів інтеграції логістичних потоків спочатку розробляються основні принципи і етапи організації ефективної логістичної системи підприємства (рис. 2.3).

Рис. 2.3. Піраміда побудови логістичної системи підприємства

На схемі показано системний взаємозв'язок та послідовність етапів побудови ефективної логістичної системи підприємства.

Не зважаючи на те, що логістика для кожного підприємства певним чином унікальна, існує певний ряд основоположних моментів (етапів), які повинно виконувати будь-яке підприємство при розробці логістичної системи, як це вказано на рис. 2.3.

Розробка логістичної стратегії та місії повинна базуватись на корпоративній концепції і враховувати як конкретний ступінь розвитку логістики підприємств так і передові логістичні інформаційні технології.

По аналогії із схемою формування логістичної системи в цілому відпрацьовують і систему управління логістикою підприємства:

• 1)структурування системи управління логістичними підрозділами (департаментизація);
• 2)організація та розробка конфігурації інформаційних зв'язків в комунікацій в логістичній мережі управління ними,
• 3)ідентифікація та уніфікація типових управлінських рішень щодо ефективного функціонування і розвитку логістичних бізнес-процесів;
• 4)організація процесів контролінгу та подальшого вдосконалення кожного етапу управління логістичною діяльністю;
• 5)створення і функціонування єдиної інформаційної бази логістичної діяльності, як складової інформаційної платформи виробництва товарної продукції.

Упорядкована сукупність конкретних форм і способів управління логістичною діяльністю поділена на окремі групи по узагальнюючим ознакам змісту, характеру впливу на об'єкт управління, масштабів використання, рівня, типу частоти і організаційних форм управлінського впливу.

Слід визнати, що головною особливістю методології логістичного менеджменту є орієнтація на закони, принципи та методи партнерської взаємодії суб'єктів логістичної діяльності - постачальників, виробників, дистриб'юторів і споживачів.

Управління партнерськими відносинами стало ознакою і головною складовою підприємницької культури в логістичному потоці. Різні форми партнерства переплітаються, функціонально об'єднуючи різні форми співпраці, основними напрямками яких є:

• - кооперація - у сфері дії однієї функції;
• - координація - єдність управління декількома виконавчими функціями;
• - спільна діяльність - у сфері дії одного бізнесу або бізнес-процесу;
• - Умови встановлення та розвитку партнерських відносин в логістичному ланцюжку поставок є
• - загальносистемні цілі, які усвідомлюють і поділяють всі господарюючі суб'єкти логістичної

Діяльності;

• - стійки господарські зв'язки між взаємодіючими підприємствами
• - прагнення всіх учасників логістичного ланцюжка до знаходження компромісу інтересів на етапах стиків в цілому по всьому ланцюжку руху потокових процесів
• - відповідність потенціалу ,організаційної культури технологічних можливостей взаємодіючих підприємств партнерів.
• - спільне використання загальної інформаційної бази(включаючи конфіденційну інформацію по логістичного потоку)спільних логістичних активностей,проектів і ініціатів.