Директивно-динамічний принцип передбачає

• а) реалізацію системи головних економічних цілей логістики, в процесі управління рухом та трансформацією ресурсів,
• б) динамічний та узгоджений розвиток окремих елементів логістичної системи на основі використання методів аналізу, прогнозу та синтезу в системі управління;
• в) встановлення причинно-наслідкових зв'язків виробничо-економічних подій в логістичному ланцюзі для обґрунтування доцільності і необхідності прийняття управлінських рішень;
• г) чітка регламентація функцій, критеріїв, нормативів взаємодії учасників логістичних процесів; формування цільових нормативів якості і процесів;
• д) обов'язковість безперебійного функціонування системи стратегічного і оперативно-календарного планування руху повного логістичного ланцюга;
• е) наявність директивно-регулюючого впливу на логістичні процеси суб'єктів зовнішнього середовища;
• ж) врахування зростаючих темпів науково-технічного прогресу у сфері формування нових потреб, появи нових продуктів, розробки нових технологій, у тому числі логістичних.

Функціонально-вартісний принцип

Зазначений підхід включає:

• а) формування складу й структури логістичної послуги у відповідності з реальною необхідністю;
• б) оцінку необхідності,виправдання (обґрунтування) кожного елемента логістичних витрат
• в) управління вартістю в ланцюзі постачання відповідно стадій життєвого циклу логістичної послуги та етапів управлінського циклу;

г) порівняльний аналіз витрат організацій-конкурентів.

д) функціонально-вартісний аналіз якісних і кількісних характеристик логістичного потоку з метою їх оптимізації

Маркетингово-повединській принцип. Застосування даного принципу забезпечує орієнтацію усіх ланок логістичного ланцюга на кінцевого споживача та його стратегічні потреби що гарантує соціальну значимість логістичних послуг для суспільства (рис 3 4).

На схемі (рис 3.4) наведені основні напрямки реалізації принципу єдності маркетингу виробництва та споживання

Аналіз та узагальнення теорії іі практики застосування маркетингово-поведінського підходу в логістиці дозволяє зробити наступні висновки та пропозиції:

• а) при формуванні портфеля логістичних стратегій застосовують бізнес-технології їхньої адаптації до змін ринкової ситуації в межах попиту та пропозиції логістичних послуг, реструктуризації зон господарювання й каналів просування продукції, логістичної привабливості та економічних можливостей окремих регіонів;
• б) тактика логістичного управління враховує динамічність не лише логістичних потоків, але й постійне оновлення потреб, інноваційний розвиток виробничих бізнес-технологій піж впливом науково-технічного прогресу;
• в) вибір управлінських рішень залежить від розуміння та узгодженої поведінки топ-менеджмента логістичних організацій й керівництва організацією — замовників (або окремих споживачів) у єдиний логістичний ланцюжок.
• г) економічні інтереси споживачів та виробників логістичних послуг з урахуванням усіх їхніх протиріч мають загальну основу - мінімізацію витрат ресурсів обох сторін, у тому числі матеріальних, фінансових, часових тощо.

д) формування і підтримку конкурентних переваг взаємодіючих у логістичному ланцюжку підприємств досягають тактичним управлінням сумісними зусиллями й ресурсами основних та сервісних логістичних потоків;

е)мотивація і стимулювання господарських суб'єктів та об'єктів логістичної діяльності у глобальних ланцюгах поставок, економічних союзах країн, міжнародних організаціях, транспортних коридорах, кластерах тощо формує мегакорпоративну культуру й етику бізнесу;

є) партнерські відносини у сфері логістики вимагають специфічної підготовки та навчання спеціалізованого контингенту працівників, спроможних мобільно і високо професійно контактувати й знаходити компромісні рішення характеру й загальної ефективності ланцюгів поставок.