Логістична єдність принципів управління у сучасному бізнес-середовищі

Сучасні вчені-економісти, вважають, що основою входження України до економічної спільноти та набуття членства в міжнародних організаціях виступає забезпечення високих темпів зростання вітчизняної економіки і розширення доступу до результатів такого зростання громадян країни через справедливу оплату праці та соціальне забезпечення всіх верств населення.

Економічний розвиток України, на сучасному етапі подолання кризи з небаченою в світі гіперінфляцією, проведення первісної ринкової трансформації і досягнення стійких темпів зростання економіки, неможливий без дієвої структурно-інноваційної стратегії, спрямованої на якісну соціальну модифікацію суспільства, Інноваційний шлях розвитку на основі інвестиційної політики, модернізації всієї економіки соціального спрямування потребує логістичного підходу до управління, який забезпечує взаємозв'язок продукування і споживання товарів в єдиному ланцюзі постачань [1, с. 105].

Практика управління бізнес-суб'єктами в ринкових умовах господарювання показала, що гуманізація виробничої і соціальної сфер суспільства неможлива без логістичного управління, тобто застосування блоку фундаментальних логістичних підходів до управління розвитком усіх галузей економіки (бізнесу), які забезпечать конкурентоспроможність держави в світових глобалізаційних процесах. Питання процесів глобалізації економіки в сучасних умова детально досліджувалося таким вітчизняним науковцем, як Л.В.Фролова у власній монографії. На її думку, стратегія структурно-інноваційної перебудови в Україні має ґрунтуватися на логістичному управлінні економічним зростанням спрямованим на якісну соціальну модифікацію суспільства, що є особливо важливим в нинішніх умовах глобалізації економічної системи світу.

Процеси та явища, що оточують економіку кожної країни і окремої підприємницької структури, являють собою складну невпинно змінну систему, істотні властивості якої визначаються в процесі взаємодії і конкурентної боротьби її складових. Глобальні тенденції розвитку світової економіки формуються під впливом постійних змін у відносинах не тільки між країнами, а й між окремими підприємницькими структурами. Зміни у відносинах характеризуються переходом від співробітництва до протиборства країн (підприємницьких структур) і навпаки [49, с. 105-132], а також зміною вектора конкурентної боротьби на вектор партнерської взаємодії.

Суперечливий процес розвитку всіх глобалізаційних систем відбувається шляхом поступового переходу від простого до складного або стрибкоподібного переходу кількості в нову якість через насильницьке руйнування старої форми і її заміну на нову форму або систему. Утворення й розвиток складних систем потребу досить тривалих перехідних періодів, інколи навіть катастрофічної тривалості, коли попередня система вже розпалася, а нова ще не створилася.

У такому перехідному міжсистемному періоді деякий час можуть існувати так звані "блукаючі елементи" з їхньою хаотичною, важко передбачуваною поведінкою [4].

Результатом глобалізації вважається змагання не тільки за ринки збуту, а й за цінності, пов'язані з підвищенням добробуту людей в світовому масштабі та переходом до нового партнерства між сферами економіки й політики без обмежень свободи окремо взятого громадянина. Глобалізація надає широкий простір для дій усіх країн [2, с.90-91 ].

Разом з тим слід визнати, що країни, які вже отримали зиск від глобалізації, не тільки тримають на дистанції потенціальних конкурентів, а й створюють бар'єри на шляху до неї. Все це дозволяє визначати глобалізацію як нову форму світогосподарських зв'язків і як експорт способу життя. Експорт способу життя виступає новим аспектом міжнародних відносин, самостійною їх формою [49, с.55].

Взагалі, поширеною є така думка, що процес глобалізації сприяє переходу світової співдружності від конкуренції між рівноправними національними державами до конкуренції інтегрованих економічних, технологічних, інформаційних і політичних мереж.

Узагальнення різних визначень сутності та розвитку такого надскладного в планетарному значенні явища, яким є глобалізація, дозволяє зробити висновок про позитивну динаміку розвитку світового співтовариства.

У широкому розумінні глобалізація охоплює проблеми всіх основних напрямів розвитку цього співтовариства, зокрема, політичних, ідеологічних, соціальних, культурно-моральних, економічних, екологічних, інформаційних, воєнних тощо. Такий підхід дозволяє виділити основні визначальні ознаки, які слугують ключем для розуміння сутності [49, с. 110-111] "логістичної глобалізації":

• - ослаблення можливостей національних держав у формування незалежної економічної політика експорту і імпорту;
• - взаємозв'язок національних економік та їхнє взаємопроникнення шляхом створення міжнародних холдингів, транснаціональних об'єднань;
• - розширення масштабів та інтенсифікація обміну ресурсами, готовою продукцією та послугами;
• - утворення єдиної системи економічних і торгових зв'язків і нової конфігурації світової економіки;
• - інтернаціоналізація світової економіки під впливом поглиблення міжнародного розподілу праці;
• - формування мегаекономічного простору в умовах створення і функціонування транснаціональних фінансових телекомунікаційних та інших мереж;
• - тяжіння світової економіки до єдиних стандартів і принципів функціонування під впливом обміну товарами, послугами, робочою силою, капіталом і культурними цінностями.

Сьогодні в Україні прийнято ряд законів, які створюють можливості для включення її економіки у світове господарство, у міжнародний поділ праці. Це закони "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про режим іноземного інвестування", "Про спеціальні (вільні) економічні зони" тощо. Успіх глобалізаційних процесів залежить від ефективного управління, особлива роль у якому належить використанню логістичного підходу до управління рухом товарно-матеріальних цінностей, робочої сили, капіталу і сервісних послуг. Базовими принципами єдності розкритих у підрозділі 3.2 загальнонаукових підходів до логістичного управління є:

• - принципи логістичної інтеграції функцій і процесів управління маркетингом виробництва, розподілу та споживанням продукції;
• - принцип участі - у формуванні загальносистемних цілей логістичного обслуговування економічних процесів та в своєчасному виконанні власних логістичних функцій у тісному зв'язку з партнерами по логістичному ланцюгу;
• - принципи безперервності управління рухом потоків постачань та супроводжуючих їх інформаційних, фінансових та інших сервісних потоків;
• - принципи холізму - підпорядкованості локальних цілей та окремих бізнес-процесів кінцевим цілям і результатам логістичного ланцюга в цілому.

Світовий досвід еволюції управління економікою підтверджує необхідність використання концепції логістики в сучасному менеджменті при реалізації цілей підприємництва на основі компромісів у бізнес-процесах як на мікро-, так і на макроекономічному рівнях.

Іншими словами, сучасний рівень глобалізації відображає тенденцію розвитку інтеграційних процесів у світовій економіці, яка характеризується переходом підприємницької діяльності від її спеціалізації в окремих країнах і регіонах до мультиорганізованого у світовому масштабі ринкового господарства.

Зі свого боку, тенденції глобалізації впливають на розвиток інтеграції економічних процесів і бізнес-структур, що проявляється у формуванні мікро-, мета-, мезо- та мегалогістичних (глобальних)систем (глобальною системою є та, яка формується в межах двох і більше країн).

Обов'язковою умовою віднесення логістичних систем до глобальних є вихід їх за межі окремої країни, при чому, інтереси глобальної системи не обмежуються інтересами зовнішньої торгівлі, а поширюються на отримання своїх конкурентних переваг на багатьох ринках товарів (послуг), та на створення інвестиційної привабливості на світовому ринку капіталу.

Глобальні логістичні системи (компанії, бізнес-структури) формують стратегію конкурування, ґрунтуючись на вимогах усіх світових ринків. Такі бізнес-структури за допомогою реалізації даної стратегії впливають на встановлення конкурентної переваги.

Міжнародні торговельні структури на відміну від глобальних логістичних систем не координують своїх стратегій і не створюють загальних. Відтак, розвиток глобальних економічних систем базується на їхніх перевагах в конкурентній боротьбі на світових ринках товарів, послуг і капіталу.

Варто пам'ятати, що ефективність створення й функціонування логістичних глобальних систем неможлива без використання сучасних електронних інформаційних технологій, які спроможні забезпечити зв'язок між бізнес-структурами різних країн, що ввійшли в глобальну систему зі швидкістю думки. Рушійними силами сучасної глобалізації логістичних систем є: невпинний розвиток світової економіки, експансія новітніх технологій, розвиток інтеграції господарських структур різних країн, електронізація інформації отримання ефекту синергізму. Адже, як відомо, синергія, окрім її класичного визначення, - це вища форма життєвої активності, вона створює нові небачені раніше можливості, цінує та використовує розумові, емоційні та психологічні відмінності людей

Сьогодні склалась достатньо складна система взаємодії людини, підприємства (бізнес-структури), суспільства і природи. У даному випадку людина розглядається як співробітник бізнес-структури, головний компонент її внутрішнього середовища, провідний агент виробничого процесу; підприємство визначається як нерукотворний оточуючий світ; суспільство - все навколишнє середовище підприємства, це зокрема споживачі його продукції та постачальники сировини, матеріалів, енергії, комплектуючих виробів, уряди та суспільні організації, конкуренти, банки, біржі, домашні господарства тощо.

Кожен із зв'язків цих компонентів є предметом вивчення самостійної суспільно-економічної дисципліни. Крім того, ці відносини потребують утворення особливої сфери, яка є предметом вивчення самостійного розділу економічної науки та практичної діяльності - логістики.

Необхідність пошуку нових джерел підвищення конкурентоспроможності бізнес-структур та їх відносна вичерпність в межах самого підприємства призвели до розширення зони отримання резервів, їх пошуку не лише в його межах, але і поза ними. До того ж виникла ідея оптимізувати не окремі компоненти виробниче-комерційного процесу, а їх сукупності тобто ставити за мету оптимально використовувати весь ресурсний потенціал підприємства.

З метою досягнення успіху в сучасних умовах бізнесу варто управляти складними комунікаційними системами. Ефективні комунікації повинні здійснюватися між:

• 1)організацією, її постачальниками та споживачами;
• 2)основними функціональними галузями в самій організації, тобто логістикою, проектуванням виробництва, бухгалтерією, збутом і самим виробництвом; видами логістичної діяльності;
• 3)різними аспектами кожного з видів логістичної діяльності (наприклад, координуванням складування матеріалів, незавершеного виробництва та готової продукції);

4)учасниками ланцюга постачання: посередники і проміжні споживачі або постачальники, які не мають прямих зв'язків із компанією.

Важливою ланкою, яка пов'язує логістичний процес в цілому зі споживачами компанії, є комунікації. Точна та вчасна комунікація - наріжний камінь логістичного менеджменту.

Таким чином, логістичний менеджмент націлює економічні суб'єкти на формування стратегії ефективної політики щодо забезпечення власної конкурентної переваги ґрунтуючись не на абстрактній орієнтації на ринку, а на основі орієнтації на конкретного споживача. При цьому логістичне мислення включає набагато більше коло питань, аніж просто управління фізичним розподілом продукції.

Для прийняття кваліфікаційного рішення, спроможного підвищити конкурентоспроможність бізнес-структури в умовах ринкового протистояння, необхідно на рівні дослідження операцій (розрахунковий базис для прийняття рішення), формалізувати дещо більший масив інформації, який адекватно описує, як саме підприємство, так і її зовнішнє середовище. Зокрема, такі цілі ставить перед собою логістичний менеджмент, що знаменують перехід від описово-емпіричного до абстрактно-теоретичного рівня дослідження та управління логістичними процесами в бізнес-структура.